печерський районний суд міста києва
Справа № 757/35339/15-ц
21 грудня 2016 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Писанець В.А.,
при секретарі - Ясеновенко К.О.,
вирішуючи у відкритому судовому засіданні питання про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою та визнання недійсним третейського застереження, -
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29.11.2016 позов ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк», третя особа ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою та визнання недійсним третейського застереження - залишено без задоволення.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.
Звертаючись до суду із вказаним позовом ОСОБА_1 просив суд:
- визнати недійсним третейське застереження, зазначене в п.5.2. договору поруки від 21.08.2008 № 031/709310-РО, укладеного між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1;
- визнати поруку ОСОБА_1 за договором поруки від 21.08.2008 № 031/709310-РО, укладеним між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1, такою, що припинена.
Ухвалюючи рішення від 29.11.2016 судом не було розглянуто вимоги ОСОБА_1 про визнання поруки за договором поруки від 21.08.2008 № 031/709310-РО, укладеним між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1, такою, що припинена, з приводу яких останнім надавалися відповідні докази та пояснення, а відтак відповідно до вищевказаних приписів процесуального закону щодо таких вимог необхідно ухвалити додаткове рішення.
Сторони про вирішення питання про ухвалення у справі додаткового рішення повідомлялись належним чином, в судове засідання не з'явились, суд вважає за можливе вирішити питання за їх відсутності, оскільки за правилами ч. 3 ст. 220 ЦПК України така обставина не створює процесуальних наслідків у формі неможливості його вирішення.
Частиною 1 ст. 559 ЦК України визначено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Відповідно до змісту вказаних норм, внесення без згоди поручителя змін до кредитного договору про зміну зобов'язання, забезпеченого порукою, зокрема збільшення процентної ставки, що призвело до збільшення обсягу відповідальності як боржника, так і поручителя, є підставою для визнання поруки такою, що припинена. При цьому, припинення поруки в разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, унаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презумується.
Вказані висновки були викладені в постановах Верховного Суду України від 21 травня 2012 року №6-88цс11, від 10 жовтня 2012 року №6-112цс12, від 20 лютого 2013 року в справі № 6-172цс12 та відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для всіх судів України.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 22 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5, відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК припинення поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому, обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.
Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.
Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, у цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.
За змістом п.2.7. кредитного договору кредитор має право змінити розмір процентної ставки за користування кредитом.
Відповідно до п.1.2. договору поруки поручитель ОСОБА_1 ознайомлений з умовами договору кредиту, жодних заперечень, а також непорозумінь його положень не має.
Разом з тим, у договорі поруки не зазначено, що ОСОБА_1 надає згоду на зміну основного зобов'язання, в тому числі, що збільшує обсяг його відповідальності, без додаткового погодження та укладення додаткових договорів.
Як встановлено, листом від 27.10.2008 № 15-19/26-41937_64 банк повідомив ОСОБА_2 про підвищення розміру процентної ставки за договором кредиту № 031/709284-КV від 21.08.2008, до 15 % річних з 20.10.2008, при цьому звертаючись до третейського суду із позовом про стягнення заборгованості банк просив солідарно стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованість.
ОСОБА_1 згоди на внесення вказаних змін до кредитного договору, шляхом підвищення процентної ставки з 13,5% до 15% не давав.
А відтак, порука ОСОБА_1, установлена на підставі договору поруки №031/709310-РО від 21.08.2008 є припиненою згідно з ч. 1 ст. 559 ЦК України.
Крім того, згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.
Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.
З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
Отже, вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем) (постанова Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року № 6-53 цс 14).
Відповідно до п.1.1.1. кредитного договору цей договір укладений до 20.08.2018.
Згідно з п. 4.4. кредитного договору у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених п.п. 3.3.8. цього договору, протягом більше, ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).
Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_2 останній платіж за кредитним договором був здійснений 17.07.2009 у розмірі 2482,03 доларів США, а тому з урахуванням приписів п. 4.4. кредитного договору 20.11.2009 сплинув строк користування кредитом та позичальник був зобов'язаний на протязі 1 робочого дня погасити кредит, тобто настав строк виконання позичальником основного зобов'язання в повному обсязі.
З матеріалів справи вбачається, що банк звернувся із відповідним позовом до ОСОБА_1 за межами строку на таке звернення, а саме лише у серпні 2015 року, що свідчить про наявність підстав встановлених ч. 4 ст. 559 ЦК України.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про необхідність визнання поруки за договором поруки від 21.08.2008 № 031/709310-РО, укладеним між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1, такою, що припинена на підставі ч.ч. 1, 4 ст. 559 ЦК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 220 ЦПК України, суд,-
Визнати поруку ОСОБА_1 за договором поруки №031/709310-РО від 21 серпня 2008 року, укладеним між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 такою що припинена.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга подається Апеляційному суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя В.А. Писанець