Справа № 365/247/16-ц Головуючий у І інстанції Хижний Р. В.
Провадження № 22-ц/780/3914/16 Доповідач у 2 інстанції Суханова Є. М.
Категорія 58 14.12.2016
Іменем України
14 грудня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого судді Суханової Є.М.,
суддів: Журби С.О., Мережко М.В.,
за участю секретаря: Бобка О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Згурівського районного суду Київської області від 19 травня 2016 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії та бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Згурівського районного управління юстиції у Київській області ОСОБА_3, -
Скаржник ОСОБА_2 звернувся з вищевказаною скаргою, в якій зазначає, що в 2011 році його колишня дружина ОСОБА_4 звернулась до Згурівського районного суду із позовом про стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Згурівського районного суду у справі № 2-157/11 від 17.05.2011 року присуджено стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_5 аліментів у розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу), але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 27 квітня 2011 року і до досягнення дитиною повноліття. Отже, в рішенні суду по батькові скаржника зазначене з помилкою як "Володимирович". Крім того, ідентифікаційний номер скаржника теж зазначений з помилкою та містить зайву цифру. На підставі даного рішення судом було видано виконавчий лист, який містив аналогічні помилки. Тобто і рішення і виконавчий лист винесений на іншу людину, а не на скаржника. 22.03.2016 року ОСОБА_2 ознайомлювався з матеріалами цивільної справи № 2-157/11 та на той час описки в рішенні суду виправлені не були. Рішення суду про стягнення з нього аліментів було постановлене без його участі, копію даного рішення він не отримував. Протягом п"яти років після розірвання шлюбу ОСОБА_2 надавав ОСОБА_4 кошти на утриманні дитини на руки. 08.04.2016 року скаржник звернувся до ВДВС Згурівського РУЮ щодо ходу виконавчих дій та виявив повну безвідповідальність та бездіяльність державного виконавця ОСОБА_3 23.09.2011 року виконавчий лист було пред'явлено до виконання до ВДВС Згурівського РУЮ. 27.09.2011 року державний виконавець ВДВС Згурівського РУЮ ОСОБА_3 виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, хоча відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» постанова про відкриття виконавчого провадження про стягнення аліментів має бути винесена на наступний день після передачі державному виконавцю. Постанова про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням боржнику не направлялась. Після виявлення помилки в по батькові боржника державний виконавець повернув виконавчий лист стягувачу та Згурівським районним судом було видано інший виконавчий лист від 11.10.2011 року з правильним по батькові боржника, але ідентифікаційний номер залишився з помилкою. За даних обставин державний виконавець мав відмовити у відкритті виконавчого провадження.
Враховуючи вищевикладене, скаржник ОСОБА_2 просить суд: Визнати незаконними дії державного виконавця ВДВС Згурівського РУЮ ОСОБА_3 та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 28926626 від 27.09.2011 року. Зобов'язати державного виконавця зробити відмову у відкритті виконавчого провадження № 28926626 від 27.09.2011 року. Визнати виконавчий лист № 2-157/11 від 11.10.2011 року таким, що не підлягає до виконання.
Ухвалою Згурівського районного суду Київської області від 19 травня 2016 року скаргу ОСОБА_2 на дії та бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Згурівського районного управління юстиції у Київській області ОСОБА_3 залишено без задоволення.
Не погодившись з висновками, наведеними в ухвалі суду, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою задовольнити його скаргу у повному обсязі.
Колегія суддів вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції було встановлено, що 17.05.2011 року Згурівським районним судом винесено рішення в цивільній справі № 2-157/11 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину, яким присуджено стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця села Речиця Чорнобильського району Київської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, працездатного, працюючого на приватному підприємстві на посаді охоронника, аліменти на користь ОСОБА_4, жительки АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу), але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 27 квітня 2011 року і до досягнення дитиною повноліття. На підставі рішення суду виданий виконавчий лист, який 23.09.2011 року був пред"явлений до виконання до ВДВС Згурівського РУЮ та 27.09.2011 року державним виконавцем ОСОБА_3 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Ухвалою суду від 19.04.2016 року виправлено описку в рішенні суду від 17.05.2011 року у справі № 2-157/11 та зазначено вірне по батькові відповідача «ОСОБА_2». 11.10.2011 року Згурівським районним судом видано виконавчий лист у справі № 2-157/11, де по батькові боржника зазначено правильно як «ОСОБА_2». 04.07.2014 року державним виконавцем проведено корегування записів і Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень та вилучено записи про боржника «ОСОБА_2» та додано записи про боржника «ОСОБА_2».
В силу ч. 1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону від 4 листопада 2010 року N 2677-VI, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Згідно ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону від 4 листопада 2010 року N 2677-VI, державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону від 4 листопада 2010 року N 2677-VI, копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
В силу ч. 6 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону від 4 листопада 2010 року N 2677-VI та в редакції станом на 18.12.2015 року, постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону від 4 листопада 2010 року N 2677-VI, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до положення ч.ч. 1, 2 ст. 386 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 387 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
Виходячи із цього колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова про відкриття виконавчого провадження винесена державним виконавцем з дотриманням вимог та строків, передбачених ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону від 4 листопада 2010 року N 2677-VI, яка діяла на час відкриття виконавчого провадження. Описки в рішенні суду від 17.05.2011 року у справі № 2-157/11 не є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження. Законодавством передбачений механізм виправлення описок у рішенні суду та виконавчому листі судом з власної ініціативи або за заявою осіб, які брали участь у справі. Колегія суддів вбачає порушення державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження» в частині не направлення боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте дане порушення не є підставою для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, а тому колегія суддів вважає доводи скарги надуманим, необґрунтованими та недоведеними, спрямованими на затягування виконання судового рішення.
Оскільки судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а постановлена ухвала відповідає вимогам процесуального права, та підстави для її скасування відсутні.
За таких обставин, апеляційну скаргу необхідно відхилити, а постановлену ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування постановленої ухвали суду.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Ухвалу Згурівського районного суду Київської області від 19 травня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: