Справа № 373/961/16-ц Головуючий у І інстанції Керекеза Я. І.
Провадження № 22-ц/780/6543/16 Доповідач у 2 інстанції Верланов С. М.
Категорія 15.12.2016
Іменем України
15 грудня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді - Верланова С.М.,
суддів - Савченка С.І., Іванової І.В.,
за участю секретаря - Дрозда Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності на майно,
У червні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила визнати спільною сумісною власністю подружжя житловий будинок з відповідними погосподарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1, визнати за нею право власності на: 1/2 частину зазначеного житлового будинку; 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд, що розташована по АДРЕСА_1; 1/2 частину земельної ділянки АДРЕСА_2; 1/2 частину гаража НОМЕР_1, площею 24 кв.м., що розташований у гаражно-будівельному кооперативі «Прогрес-3» по вул.Дніпровській, 4 у м.Переяслав -Хмельницькому Київської області. Також позивач просила стягнути з відповідача грошову компенсацію у розмірі 10 000 грн. за належну їй 1/2 частину спільного автомобіля «Пежо» та визнати за нею право власності на речі домашнього вжитку на загальну суму 8 330 грн.
У жовтні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про забезпечення вказаного вище позову шляхом заборони ОСОБА_4 та будь-яким особам вчиняти у будь-який спосіб будь-які дії щодо гаражного боксу НОМЕР_1 у гаражно - будівельному кооперативі «Прогрес-3», який розташований по вул.Дніпровській, 4 у м.Переяслав-Хмельницькому Київської області, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_4 вчиняє дії щодо відчуження вказаного гаражного босу НОМЕР_1, поставивши його на продаж шляхом поміщення оголошень у пресі, а тому вважає, що невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення судом її позову.
Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2016 року з метою забезпечення позову ОСОБА_3 заборонено вчиняти будь-які дії щодо відчуження гаражного боксу НОМЕР_1 у гаражно-будівельному кооперативі «Прогрес-3», що розташований по вул.Дніпровська, 4 у м.Переяслав-Хмельницькому Київської області, до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Зазначає, що суд не звернув уваги на те, що ОСОБА_4 ніколи не був власником спірного гаражного боксу, а будучи членом кооперативу, мав право лише володіти та користуватися ним.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що у провадженні Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2,в якому вона просить визнати спільною сумісною власністю подружжя житловий будинок з відповідними погосподарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1, визнати за нею право власності на: 1/2 частину зазначеного житлового будинку; 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд, що розташована по АДРЕСА_1; 1/2 частину земельної ділянки АДРЕСА_2; 1/2 частину гаража НОМЕР_1, площею 24 кв.м., що розташований у гаражно-будівельному кооперативі «Прогрес-3» по вул.Дніпровській, 4 у м.Переяслав-Хмельницькому Київської області. Також позивач просила стягнути з відповідача грошову компенсацію у розмірі 10 000 грн. за належну їй 1/2 частину спільного автомобіля «Пежо» та визнати за нею право власності на речі домашнього вжитку на загальну суму 8 330 грн.
Відповідно до положень ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно з п.2 ч.1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.152 ЦПК України).
Вживаючи заходи забезпечення позову за заявою позивача ОСОБА_5, суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки відповідачем вчинено дії щодо відчуження спірного гаражного боксу.
Такі висновки суду є правильними й такими, що відповідають обставинам справи й вимогам закону.
При вжитті заходів забезпечення позову ОСОБА_3, судом першої інстанції обґрунтовано враховано зміст позовних вимог, наявність доказів вчинення відповідачем дій щодо відчуження спірного гаражного боксу, співмірність вжитих заходів із вимогами та вид забезпечення позову (пункт 3 і 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику розгляду судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).
Таким чином ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, і не свідчить про порушення судом норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідач ОСОБА_4 ніколи не був власником спірного гаражного боксу, а будучи членом кооперативу, мав право лише володіти та користуватися ним, не заслуговують на увагу, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідач, будучи членом гаражно-будівельного кооперативу «Прогрес-3», будував спірний гаражний бокс, сплачував пайові внески і саме він поставив його на продаж шляхом поміщення оголошень у пресі.
Інші доводи також є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для забезпечення даного позову.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2016 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошенняі оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді