Справа № 369/8583/16-ц Головуючий у І інстанції Волчко А. Я.
Провадження № 22-ц/780/6568/16 Доповідач у 2 інстанції Верланов С. М.
Категорія 9 15.12.2016
Іменем України
15 грудня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді - Верланова С.М.,
суддів - Савченка С.І., Гуля В.В.,
за участю секретаря - Дрозда Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 листопада 2016 року у справі за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: Овруцький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області,
У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із указаною заявою, посилаючись на те, що він та його мати ОСОБА_3 були поляками. Однак його мати у всіх документах не вказувала, що він за національністю є поляк з мотивів боязні переслідування з боку держави. Зазначав, що на даний час він бажає відновити своє етнічне польське походження з метою впорядкування документів, реалізації особистих права та отримання можливості користуватися окремими пільгами і гарантіями, що передбачені чинним законодавством Республіки Польща для громадян пострадянських республік польського походження. З урахуванням наведеного ОСОБА_2 просив встановити факт, що має юридичне значення, а саме, його національність поляк та зобов'язати Овруцький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області внести зміни в актовий запис про народження №11 від 25 серпня 1946 року, вказавши в графі національність ОСОБА_2 поляк.
Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 вересня 2016 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи на 07 листопада 2016 року.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 листопада 2016 року заяву ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення залишено без розгляду на підставі ч.6 ст.235 ЦПК України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про залишення заяви без розгляду, а справу направити для провадження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали судді першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Постановляючи ухвалу про залишення заяви ОСОБА_2 без розгляду, суд керувався ч.6 ст.235 ЦПК України й виходив із того, що під час розгляду справи виник спір про право.
Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав.
Відповідно до вимог п.5 ч.2 ст.234, ст.256 ЦПК України та роз'яснень, викладених у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, наведений у статті 256 ЦПК України.
Згідно з ч.6 ст.235, ч.4 ст.256 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Зі змісту заяви ОСОБА_2 вбачається, що він просив встановити факт, що має юридичне значення, а саме, його національність поляк та зобов'язати Овруцький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області внести зміни в актовий запис про народження №11 від 25 серпня 1946 року, вказавши в графі національність ОСОБА_2 поляк.
Тобто, у заяві ОСОБА_2 ставить питання про встановлення факту його належності до польської національності.
Водночас, матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що під час розгляду даної заяви ОСОБА_2 виник спір про право.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції не було підстав для залишення заяви ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення без розгляду на підставі ч.6 ст.235 ЦПК України.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_2 про встановлення факту належності до польської національності не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства з таких підстав.
Відповідно до Закону України «Про національні меншини в Україні», який проголошує рівність політичних, соціальних, економічних та культурних прав і свобод громадян України - незалежно від їх національного походження, та враховуючи, що за чинним українським законодавством жодний документ, що посвідчує особу громадянина, його національності не визначає факт належності особи до певної національності не має юридичного значення, а тому цей факт не може бути встановлений в судовому порядку.
Така позиція висловлена в узагальненні Верховного Суду України «Судова практика огляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01 січня 2012 року у п.п. 11 п. 4 якого зазначено, що не можуть бути встановлені в судовому порядку факти щодо належності особи до певної національності.
Тобто, заява про встановлення факту належності особи до певної національності не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
Однак, суд першої інстанції наведених вище вимог закону не врахував, належним чином не з'ясував характер та зміст заяви, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про те, що заява ОСОБА_2 про встановлення факту належності до національності підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до вимог ч.2 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.
Згідно з п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Отже, враховуючи, що заява про встановлення факту належності до національності не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту належності до національності - закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.205, 303, 307, 312, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 листопада 2016 року скасувати, провадження у справі за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: Овруцький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області - закрити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді