25 листопада 2016 року м. Київ №810/1754/16
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-ІВ" до Головного територіального управління юстиції у Київській області , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області, Товариство з обмеженою відповідальністю "РОЗА-Л" про скасування рішень щодо державної реєстрації іншого речового права на земельні ділянки.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-ІВ" до Головного територіального управління юстиції у Київській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області, Товариство з обмеженою відповідальністю "РОЗА-Л", в якому позивач з урахуванням уточненого адміністративного позову вих. №65-ЮР/ЦРУ від 31.08.2016 (т.2, а.с.18-28), просить скасувати наступні рішення Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області:
- №24250892 від 08.09.2015 щодо державної реєстрації іншого речового права на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1 на підставі договору оренди б/н від 08.09.2015, укладеного між гр. ОСОБА_2 та ТОВ «РОЗА-Л»;
- №23856311 від 21.08.2015 щодо державної реєстрації іншого речового права на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_2 на підставі договору оренди б/н від 07.08.2015, укладеного між гр. ОСОБА_3 та ТОВ «РОЗА-Л»;
- №23820650 від 20.08.2015 щодо державної реєстрації іншого речового права на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_3 на підставі договору оренди б/н від 14.08.2015, укладеного між гр. ОСОБА_4 та ТОВ «РОЗА-Л»;
- №23855455 від 21.08.2015 щодо державної реєстрації іншого речового права на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_4 на підставі договору оренди б/н від 07.08.2015, укладеного між гр. ОСОБА_5 та ТОВ «РОЗА-Л»;
- №23666328 від 14.08.2015 щодо державної реєстрації іншого речового права на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_5 на підставі договору оренди б/н від 11.08.2015, укладеного між гр. ОСОБА_6 та ТОВ «РОЗА-Л»;
- №236654300 від 14.08.2015 щодо державної реєстрації іншого речового права на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_6 на підставі договору оренди б/н від 08.09.2015, укладеного між гр. ОСОБА_6 та ТОВ «РОЗА-Л»;
- №24432965 від 15.09.2015 щодо державної реєстрації іншого речового права на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_7 на підставі договору оренди б/н від 16.08.2015 укладеного між гр. ОСОБА_7 та ТОВ «РОЗА-Л»;
- №24250177 від 08.09.2015 щодо державної реєстрації іншого речового права на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_8 на підставі договору оренди б/н від 08.09.2015, укладеного між гр. ОСОБА_8 та ТОВ «РОЗА-Л»;
- №23791286 від 19.08.2015 щодо державної реєстрації іншого речового права на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_9 на підставі договору оренди б/н від 07.08.2015, укладеного між гр. ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ТОВ «РОЗА-Л»;
- №23786465 від 19.08.2015 щодо державної реєстрації іншого речового права на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_10 на підставі договору оренди б/н від 07.08.2015, укладеного між гр. ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ТОВ «РОЗА-Л».
Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2016 відкрито провадження в адміністративній справі №810/1754/16, залучено до участі у справі в якості відповідачів - державного нотаріуса Обухівської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_11, Головне територіальне управління юстиції у Київській області, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області, Товариство з обмеженою відповідальністю "РОЗА-Л", закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.08.2016 позовну заяву ТОВ "Агро-ІВ" в частині позовних вимог до державного нотаріуса Обухівської районної державної нотаріальної контори Клименко Ольги Петрівни про скасування рішень щодо державної реєстрації іншого речового права на земельні ділянки залишено без розгляду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.10.2016 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-ІВ" в частині позовних вимог до Реєстраційної служби Ржищівського міського управління юстиції Київської області про скасування рішень щодо державної реєстрації іншого речового права на земельні ділянки - залишено без розгляду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що у 2008 році Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-ІВ» було укладено договори оренди землі із ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, які були зареєстровані у встановленому законом порядку у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Обухівським відділом Київської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», строк дії договорів оренди складає 10 років.
Позивач зазначає, що Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області (як правонаступник Управління Держкомзему в Обухівському районі Київської області) своїм листом №19-1003-99.2-2630/2-16 від 17.05.2016, підтвердило, що земельні ділянки за кадастровими номерами: НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10 перебувають в оренді у ТОВ «Агро-ІВ» згідно договорів оренди землі, діючих відповідно 10 років. Інформація щодо внесення змін до вказаних договорів оренди, скасування їх, зокрема, на підставі рішення суду - відсутня.
Позивач зазначає, що в березні 2016 року йому стало відомо про те, що Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області здійснено державну реєстрацію іншого речового права, а саме права оренди земельних ділянок з кадастровими номерами: НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10 за іншим орендарем - ТОВ «РОЗА-Л», не зважаючи на те, що таке право вже зареєстроване в Обухівському відділі Київської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» строком на 10 років за позивачем і строк дії зареєстрованих раніше договорів не закінчився.
Позивач стверджує, що в порушення вимог чинного законодавства відповідач при проведенні державної реєстрації речового права за договорами оренди землі за ТОВ «Роза-Л», укладеними у 2015 року між третьою особою та власниками земельних ділянок, здійснив повторну реєстрацію іншого речового права на нерухоме майно (оренда землі) щодо одних і тих же земельних ділянок, щодо яких у 2008 році зареєстровано договори оренди землі, укладені між позивачем та фізичними особами - власниками земельних ділянок, що є недопустимим, оскільки зумовлює ситуацію, за якої одну і ту ж саму земельну ділянку було передано в оренду різним орендарям, тобто проведено подвійну реєстрацію.
Таким чином, позивач зазначає, що спірні рішення відповідача про державну реєстрацію права оренди щодо земельних ділянок є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки порушують визначені умовами чинних договорів оренди та гарантовані законом права позивача як орендаря земельних ділянок, призвели до подвійної реєстрації права оренди на одні і ті самі земельні ділянки та порушують вимоги Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-ІV та інших нормативно-правових актів.
Відповідач, заперечуючи проти позову, в письмових запереченнях проти позову зазначає, що адміністративні права та інтереси позивача оскаржуваними рішеннями про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не порушено, тому в останнього відсутні підстави для звернення до адміністративного суду, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Також відповідач зазначає, що фактично адміністративний позов ТОВ «Агро-ІВ» направлений на вирішення питання щодо визначення належного правонабувача права оренди земельних ділянок, а тому даний спір має майновий характер, що не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Відповідач зазначає, що пунктом 8-1 частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV передбачається обов'язкове направлення запитів до органів, якими проводилась державна реєстрація до 01.01.2013 лише при проведенні державної реєстрації прав, які виникли та оформлені до 01.01.2013, проте право оренди ТОВ «Роза-Л» виникло та оформлено у 2015 році.
Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управлінням Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області письмових пояснень за позовом до суду не було надано, однак листом від 12.07.2016 третя особа просила здійснювати розгляд справи без участі її представника, а у вирішенні даного спору по суті поклалась на розсуд суду.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ТОВ «Роза-Л», заперечуючи проти позову зазначила, що договори оренди земельних ділянок, укладених між ТОВ «Агро-ІВ» та фізичними особам, були зареєстровані в період 2008 року саме Обухівським районним відділом Київської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», а тому на думку третьої особи не пройшли державну реєстрацію у встановленому законом порядку, такі договори є нікчемними, не набрали чинності і не породжують будь-яких юридичних наслідків для позивача, оскільки постановою Вищого адміністративного суду України від 20.04.2010 №К-8025/09 скасовано, зокрема, ті положення, якими було передбачено, що державна реєстрація державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі здійснюється структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України.
Також третя особа зазначає, що Верховний Суд України в постанові від 31.10.2012, переглядаючи ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.06.2011, вказав, що не можна погодитись з тим, що державна реєстрація договорів оренди землі повинна була проводитись за Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженим наказом Державного комітету по земельних ресурсах від 02.07.2003 №174, у силу того, що він є підзаконним нормативним актом (рішенням Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 18.04.2007 №35 дію цього акту зупинено з тих підстав, що Держкомзем України не наділений повноваженнями прийняття порядку ведення державного реєстру земель, оскільки він повинен встановлюватись законом).
В судовому засіданні 22.11.2016 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.
У судове засідання по справі 22.11.2016 відповідач та треті особи не з'явились, про дату, час і місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином та завчасно.
В судовому засіданні по справі 22.11.2016 представником позивача подано клопотання про здійснення подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Приймаючи до уваги, що представником позивача подано заяву про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження та враховуючи, що немає потреби у витребуванні додаткових доказів та у відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-ІВ» (ідентифікаційний код 34161691, місцезнаходження 08730, Київська область, Обухівський район, село Мала Вільшанка, вулиця Шевченка, будинок 1) зареєстроване в якості юридичної особи 27.11.2006, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.01.2016 (т.1, а.с.213-214).
Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-ІВ» та фізичними особами укладено договори оренди землі на території Маловільшанської сільської ради Обухівського району Київської області, а саме:
- з ОСОБА_2 щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, договір оренди землі б/н від 01.01.2008, зареєстрований в Обухівському районному відділі Київської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» 10.04.2008 за № 040833100237, строк дії договору 10 років (т.1, а.с.13-15);
- з ОСОБА_3 щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, договір оренди землі б/н від 01.01.2008, зареєстрований в Обухівському районному відділі Київської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» 10.04.2008 за № 040833100234, строк дії договору 10 років (т.1, а.с.17-19);
- з ОСОБА_4 щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3, договір оренди землі б/н від 01.01.2008, зареєстрований в Обухівському районному відділі Київської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» 11.03.2008 за №040833100125, строк дії договору 10 років (т.1, а.с.21-23);
- з ОСОБА_5 щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_4, договір оренди землі б/н від 01.01.2008, зареєстрований в Обухівському районному відділі Київської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» 11.03.2008 за № 040833100141, строк дії договору 10 років (т.1, а.с.25-27);
- з ОСОБА_6 щодо земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_5 площею 3,0196 га, НОМЕР_6 площею 3,0201 га, договір оренди землі б/н від 01.01.2008 щодо земельної ділянки загальною площею 6,0397 га (3,0196 + 3,0201), зареєстрований в Обухівському районному відділі Київської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» 31.03.2008 за № 040833100151, строк дії договору 10 років (т.1, а.с.29-31);
- з ОСОБА_7 щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_7, договір оренди землі б/н від 01.01.2008, зареєстрований в Обухівському районному відділі Київської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» 15.02.2008 за № 040833100680, строк дії договору 10 років (т.1, а.с.33-35);
- з ОСОБА_12 щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_8, договір оренди землі б/н від 01.01.2008, зареєстрований в Обухівському районному відділі Київської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» 01.02.2008 за №040833100040, строк дії договору 10 років (т.1, а.с.37-39);
- з ОСОБА_13 щодо земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_9 площею 2,6637 га, НОМЕР_10 площею 2,7038 га, договір оренди землі б/н від 01.01.2008 загальною площею 5,3675 га (2,6637 +2,7038), зареєстрований в Обухівському районному відділі Київської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» 10.04.2008 за № 040833100193, строк дії договору 10 років (т.1, а.с.41-43);
Відповідно до актів приймання-передачі землі до вищевказаних договорів від 01.01.2008 вищевказані земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10 були передані Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро-ІВ» власниками земельних ділянок фізичними особами в строкове платне користування (т.1, а.с.16, 20, 24, 28, 32, 36, 40, 44).
Судом встановлено, що вказані договори оренди земельних ділянок були зареєстровані Обухівським районним відділом Київської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», про що було внесено відповідні записи до Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, що підтверджується відмітками вказаного органу на наявних в матеріалах справи договорах оренди землі між позивачем та фізичними особами та копією Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі (Розділ книги 4АА №012466 (т.3, а.с.6-20), листами Управління Держгеокадастру в Обухівському районі №19-1003-99.2-2630/2-16 від 17.05.2016 (т.1, а.с. 45), б/н від 12.07.2016 (т.1, а.с.165-166), №8-1003-99.10-4442/2-16 від 05.09.2016 (т.2, а.с. 14).
В лютому 2015 року земельна ділянка № НОМЕР_10, що належала ОСОБА_13, перейшла у спільну часткову власність до ОСОБА_10 на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 1-96, виданого 03.02.2015 Обухівською райдержнотконторою та ОСОБА_14 на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 1-90, виданого 03.02.2015 Обухівською райдержнотконторою, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №57117109 від 11.04.2016 (т.1, а.с.65-67).
В лютому 2015 року земельна ділянка № НОМЕР_9, що належала ОСОБА_13 перейшла у спільну часткову власність до ОСОБА_10 на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 1-99, виданого 03.02.2015 року Обухівською райдержнотконторою та ОСОБА_14 на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 1-93, виданого 03.02.2015 Обухівською райдержнотконторою, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №57115875 від 11.04.2016 (т.1, а.с.62-64).
Також в грудні 2013 року земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_8, що належала ОСОБА_12, перейшла у власність до ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 1-2095, виданого 21.12.2013, Обухівською райдержнотконторою, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №57115469 від 11.04.2016 (т.1, а.с.60-61).
Суд звертає увагу на те, що за приписами статті 32 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент переходу права власності на земельні ділянки від ОСОБА_13 та ОСОБА_12 до спадкоємців) перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.
Таким чином, позивач ТОВ «Агро-ІВ» є орендарем згідно умов вищевказаних договорів оренди землі, в тому числі згідно договорів з ОСОБА_12 щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_8 та з ОСОБА_13 щодо земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_9, НОМЕР_10.
Судом встановлено, що під час дії вищевказаних договорів оренди землі власники земельних ділянок, переданих в оренду позивачу, уклали нові договори оренди землі та без розірвання договорів оренди землі з позивачем передали вказані вище земельні ділянки іншому товариству.
Звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ «Агро-ІВ» посилається на те, що відповідачем були вчинені дії щодо державної реєстрації права оренди вищевказаних земельних ділянок за ТОВ «Агро-ІВ» на підставі укладених з фізичними особами, власниками земельних ділянок, договорів оренди землі.
Так, відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 11.03.2016 №54902261, від 11.04.2016 №57113271, №57113587, №57113848, №57114138, №57114872, №57115188, №57115469, №57115875, №57117109 вбачається, що по земельних ділянках з кадастровими номерами НОМЕР_1 НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10 були прийняті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації іншого речового права - права оренди земельної ділянки за ТОВ «Роза-Л», а саме:
- державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_15 щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер №24250892 від 08.09.2015 о 16:41:23 год.;
- державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_16 щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер №23856311 від 21.08.2015 о 15:55:42 год.;
- державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_17 щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер №23820650 від 20.08.2015 о 15:30:17 год.;
- державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_16 щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_4 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер №23855455 від 21.08.2015 о 15:41:58 год.;
- державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_18 щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_5 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер №23666328 від 14.08.2015 о 11:06:45 год.;
- державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_19 щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_6 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер №23665430 від 14.08.2015 о 10:53:27 год.;
- державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_20 щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_7 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер №24432965 від 15.09.2015 о 13:02:39 год.;
- державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_21 щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_8 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер №24250177 від 08.09.2015 о 16:31:31 год.;
- державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_22 щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_9 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер №23791286 від 19.08.2015 о 16:43:58 год.;
- державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_23 щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_10 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер №23786465 від 19.08.2015 о 15:32:51 год. (т.1, а.с.46-67).
Судом встановлено, що реєстрація права оренди на вищевказані земельні ділянки за ТОВ «Роза-Л» була здійснена на підставі договорів оренди земельної ділянки, укладених між ТОВ «Роза-Л» та фізичними особами-власниками земельних ділянок (т.2, а.с.104-106, 114-116, 122-123, 142-146, 161-163, 172-174, 182-187, 197-201, 211-213, 219-223).
Надаючи оцінку правомірності цих рішень державних реєстраторів, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час проведення державної реєстрації права оренди за ТОВ «Роза-Л») право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом (ч. 8 ст. 93 ЗК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV (в редакції, чинній на час проведення державної реєстрації права оренди за ТОВ «Роза-Л») орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону (ч. 5 ст. 6 Закону України «Про оренду землі»).
Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Згідно з абз. 2 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (в редакції, чинній на час проведення державної реєстрації права оренди за ТОВ «Роза-Л») (далі - Закон № 1952) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частиною 1 ст. 5 Закону № 1952 встановлено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх змінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Відповідно до ч.1 ст. 15 Закону № 1952 встановлено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їхні обтяження.
Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону № 1952 орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав.
Частиною 4 ст. 15 Закону № 1952 встановлено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Отже, п. 1 ч. 1 ст. 15 Закону № 1952 на державного ресторатора покладено обов'язок здійснювати перевірку поданих до державної реєстрації документів.
Згідно з п.1 ч.2 ст. 9 Закону №1952 державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.
Тобто до повноважень державного реєстратора входить дослідження документів на предмет їх відповідності вимогам законодавства, визначення факту виникнення в заявника речового права на нерухоме майно або ж його обтяження, а також встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно. Крім того, саме зазначені положення Закону встановлюють межі дослідження наведених юридичних фактів. Цими межами і є подані документи та права, які з них виникають.
Межею встановлення юридичних фактів щодо речових прав на нерухоме майно або їх обтяжень, які виникли внаслідок правочину, є сам правочин. Державний реєстратор має провести аналіз змісту та форми документів, оскільки, по-перше, для державної реєстрації може подаватися підроблений документ, а тому відповідальність перед законним власником за проведення державної реєстрації прав на підставі такого документа може нести держава в особі державного реєстратора; по-друге, при складанні документа особа, яка здійснювала його підготовку, може допустити технічну помилку у імені суб'єкта, адресі об'єкта або в інших відомостях, у зв'язку з чим зі змісту цього документа будуть витікати суперечності.
Державний реєстратор у силу свого правового статусу не може сліпо слідувати документам тих органів, які їх видали. За нього несе відповідальність держава, а тому він повинен робити все в межах його компетенції для того, щоб надати учасникам обороту нерухомості державні гарантії охорони та захисту їх прав на нерухомість. Ця обставина, у свою чергу, має позитивно впливати на весь оборот об'єктів нерухомого майна й захищеність прав його учасників, оскільки мінімізує ризики державної реєстрації прав на нерухоме майно або їх обтяжень з помилками.
Наведене відповідає засадам державної реєстрації прав, закріпленим статтею 3 Закону №1952, зокрема, частині 2 цієї норми, яка обумовлює, що держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Отже, державний реєстратор прав на нерухоме майно є суб'єктом встановлення юридичних фактів, за посередництвом яких у учасників цивільних правовідносин виникають, змінюються або припиняються речові права на нерухоме майно та/або їх обтяження. Коло юридичних фактів, які підлягають встановленню, а також юридичний інструментарій (засоби, способи, підходи), що може використовуватися державним реєстратором для встановлення юридичних фактів, передбачаються нормами чинного цивільного законодавства та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року N868 (чинним на час проведення державної реєстрації права оренди за ТОВ «Роза-Л»).
Особливістю процесу встановлення юридичних фактів державним реєстратором прав на нерухоме майно є те, що предметом його дослідження, а тому і основним джерелом інформації, є задокументовані відомості, оскільки участь заявника в процесі реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень обмежується подачею та отриманням документів, а також можливістю отримання інформації про хід розгляду заяви.
Така правова позиція викладена, зокрема, в роз'ясненні Міністерства юстиції України від 07.07.2012 «Державний реєстратор прав на нерухоме майно як суб'єкт встановлення юридичних фактів у цивільному праві».
Державна реєстраційна служба України листом від 26.08.2014 року №9355/07-15-14 «Щодо надання роз'яснення деяких питань, пов'язаних з проведенням державної реєстрації речових прав на нерухоме майно» звернула увагу структурних підрозділів Головних управлінь юстиції в областях та м. Києві, що реалізують повноваження Укрдержреєстру у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, на необхідності вжиття дієвих заходів, спрямованих на забезпечення дотримання законодавства при прийнятті рішень за результатами розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.
Зокрема, наголосила, що державний реєстратор запитує інформацію щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки, від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, у разі, якщо ним вичерпано можливості одержання відомостей, необхідних для проведення державної реєстрації прав, зокрема, із документів, поданих заявником, за результатами пошуку інформації в інформаційних системах, що діяли до 1 січня 2013 року, тощо.
Хоча цей лист Державної реєстраційної служби України від 26.08.2014 року №9355/07-15-14 не є нормативним документом, його видання свідчить про наявність неврегульованого законом питання, яке видавник намагався врегулювати на виконання завдань Укрдержреєстру щодо здійснення керівництва та контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, передбачених підпунктом 4 пункту 4 Положення про Державну реєстраційну службу України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №401/2011.
В подальшому, законодавець також вжив заходів до врегулювання заявленого питання, а саме Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (Закон №1952) було доповнено розділом V «Перехідні положення» згідно із Законом України від 05.03.2015 року №247-VIII, яким визначено Кабінету Міністрів України до 1 липня 2016 року забезпечити автоматизоване перенесення записів Державного реєстру земель про речові права на земельні ділянки та їх обтяження, про суб'єктів таких прав та документи, що посвідчують такі права, до Державного реєстру прав. З моменту автоматизованого перенесення відповідної інформації перенесені записи вважаються відомостями Державного реєстру прав, а права та обтяження на відповідні земельні ділянки - зареєстрованими (крім випадків, коли права на такі земельні ділянки зареєстровані в Державному реєстрі прав після 1 січня 2013 року).
Частиною 2 ст. 24 Закону № 1952 встановлено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Так, зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 24 Закон № 1952 у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем;6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.
При цьому, згідно із п. 8-1 ч. 2 ст. 9 Закону №1952 державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 01.01.2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства, чинного на момент реєстрації таких прав, проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.
Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 29.09.2015 у справі №802/37191 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 52620797), яка підлягає обов'язковому врахуванню у спірних правовідносинах на підставі частини 2 статті 161 та частини 1 статті 244-2 КАС України.
Як роз'яснила Державна реєстраційна служба України у своєму листі № 2951/05-15-13 від 06.08.2013 року "Щодо запобігання випадків подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними набувачами", з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, сформовану у результаті виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), державному реєстратору слід запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01.01.2013 року, зокрема виконавчих комітетів сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).
Аналогічним чином державним реєстратором має здійснюватися перевірка фактів наявності або відсутності зареєстрованих договорів оренди земельних ділянок, заяви про державну реєстрацію права оренди яких подаються до реєстраційної служби.
Так, відповідно до частини 2 статті 125 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення позивачем договорів оренди земельних ділянок між позивачем та фізичними особами власниками) право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Статтею 125 Земельного кодексу України, в редакції Закону України від 28 грудня 2007 року N 107-VI передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Згідно з частиною 2 статті 126 Земельного кодексу право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про оренду землі» (в редакції 2008 року) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Стаття 20 Закону України «Про оренду землі» в редакції 2008 року визначала, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.
Таким чином, станом на момент укладення позивачем договорів оренди земельних ділянок з фізичними особами - власниками земельних ділянок, тобто станом на 01.01.2008, державній реєстрації підлягало не право, а документ (договір оренди), проте відповідне право оренди виникало лише після проведення державної реєстрації договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Земельного кодексу України державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.
Призначенням державного земельного кадастру згідно статті 194 Земельного кодексу України є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.
Державна реєстрація земельних ділянок, будучи складовою частиною державного земельного кадастру, згідно частини 2 статті 202 Земельного кодексу України, складається з двох частин:
а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок;
б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.
Порядок ведення державного земельного кадастру визначений у статті 204 Земельного кодексу України, частиною 1 якої передбачено, що державний земельний кадастр ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Частиною 2 статті 204 Земельного кодексу України встановлено, що порядок ведення державного земельного кадастру встановлюється законом.
Таким законом є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» N 1952-IV від 01.07.2004 (в редакції, чинній на момент державної реєстрації договорів оренди, укладених між позивачем та фізичними особами - власниками земельних ділянок), який визначає економічні, організаційні засади створення у складі державного земельного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмежень цих прав.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону N 1952-IV систему органів державної реєстрації прав складають центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, створена при ньому державна госпрозрахункова юридична особа з консолідованим балансом (центр державного земельного кадастру) та її відділення на місцях, які є місцевими органами державної реєстрації прав.
Державна реєстрація прав проводиться місцевими органами державної реєстрації прав виключно за місцем знаходження нерухомого майна, а саме: в містах Києві та Севастополі, місті обласного підпорядкування, районі (ч.4 ст. 5 Закону N 1952-IV).
Статтею 7 Закону N 1952-IV встановлено, що місцеві органи державної реєстрації прав є відділеннями державної госпрозрахункової юридичної особи з консолідованим балансом (центру державного земельного кадастру).
Частиною 2 даної статті встановлено, що місцеві органи державної реєстрації прав:
проводять реєстрацію прав на нерухоме майно, їх обмежень, правочинів щодо нерухомості або відмовляють у реєстрації;
ведуть Державний реєстр прав на нерухоме майно, яке або більша за площею частина якого знаходиться в даному реєстраційному (кадастровому) окрузі;
надають інформацію про зареєстровані права та їх обмеження в установленому цим Законом порядку;
забезпечують в установленому порядку формування та внесення кадастрових планів земельних ділянок та даних технічної інвентаризації інших об'єктів нерухомого майна до Державного реєстру прав;
здійснюють інші повноваження, передбачені цим Законом, порядком ведення Державного реєстру прав та положенням про місцеві органи державної реєстрації прав.
Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 17.02.2003 «Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру» на Державний комітет України по земельних ресурсах покладено функції з державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру.
Приписами пунктів 1-3 Наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 23 травня 2003 року № 135 "Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру та удосконалення структури державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", встановлено, що реєстрацію земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди землі здійснює державне підприємство "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", на засадах самоокупності і платній основі, якому доручено створення та ведення автоматизованої системи державного земельного кадастру та Державного реєстру прав на землю та нерухоме майно.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру» № 1088 від 17 липня 2003 року, визначено, що адміністратором Державного реєстру прав на землю та нерухоме майно є державне підприємство «Центр державного земельного кадастру», яке здійснює його формування, ведення, збереження.
Пунктом 5 вказаної постанови установлено, що після створення Державного реєстру прав на землю та нерухоме майно: державна реєстрація земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них проводиться виключно Центром державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах шляхом внесення записів до Державного реєстру прав на землю та нерухоме майно.
Порядок проведення державної реєстрації договору оренди землі в період укладення договорів оренди між позивачем та фізичними особами-власниками був визначений Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженим Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №174 від 02.07.2003 (надалі - Порядок № 174).
Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 174 державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації.
Відповідно до пункту 4.5 Порядку № 174 державну реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі у книзі реєстрації здійснює оператор (реєстратор), у межах повноважень якого є земельна ділянка.
Згідно з пунктом 1.2 Порядку № 174 оператори державного реєстру земель (далі - оператори) - структурні підрозділи Центру ДЗК, що проводять приймання, перевірку та систематизацію реєстраційних карток земельних ділянок, здійснюють видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) землі, ведуть книгу реєстрації, формують Поземельну книгу та не мають прямого доступу до бази даних АС ДЗК.
Реєстратори державного реєстру земель (далі - реєстратори) - структурні підрозділи Центру ДЗК, які мають доступ та вносять відомості до бази даних АС ДЗК, ведуть Поземельну книгу, здійснюють видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) землі, а також ведуть книгу реєстрації.
Крім того, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1088 «Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру», передбачено, що до створення Державного реєстру прав на землю та нерухоме майно, Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах проводить реєстрацію земельних ділянок та прав на них шляхом внесення записів про реєстрацію земельних ділянок та прав на них до бази даних державного реєстру земель, а комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації вносять дані про об'єкти нерухомого майна, що об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках, та права на них до бази даних державного реєстру прав власності на нерухоме майно; адміністратором бази даних державного реєстру земель є Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті земельних ресурсах.
Таким чином обов'язок державної реєстрації договорів оренди землі та реєстрації припинення дії таких договорів покладався до 01 січня 2011 року виключно на Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» та його територіальні органи шляхом внесення записів до бази даних Державного реєстру земель та вчинення записів у відповідних книгах реєстрації, зокрема, в Обухівському районі Київської області такий обов'язок виконував Обухівський відділ Київської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру».
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 29.10.2014 у справі К/800/53563/13 (ЄДРСР - 41189290).
Отже, дослідивши наявні в матеріалах справи копії договорів оренди землі від 01.01.2008 між ТОВ «Агро-ІВ» (позивачем) та фізичними особами - власниками земельних ділянок, судом встановлено, що вказані договори оренди земельних ділянок зареєстровані Обухівським відділом Київської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», що засвідчує виникнення у позивача права оренди відповідних земельних ділянок з моменту проведення державної реєстрації цих договорів.
При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 4 статті 3 Закону №1952 (в редакції чинній на момент прийняття спірних рішень про державну реєстрації права оренди за ТОВ «Роза-Л») права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що договори оренди земельних ділянок між ТОВ «Агро-ІВ» та фізичними особами від 01.01.2008 року були укладені на певний строк, який обчислюються з моменту їхньої державної реєстрації, на момент здійснення державними реєстраторами Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області державної реєстрації права оренди на ці ж самі земельні ділянки за ТОВ «Роза-Л», вищезазначені договори продовжували діяти, що своєю чергою свідчить про існування права оренди цих земельних ділянок у іншої особи - позивача у справі та є перешкодою для вчинення реєстраційних дій.
З приводу заперечень третьої особи ТОВ «Роза-Л» проти адміністративного позову суд зазначає таке.
Так, в обґрунтування своїх заперечень проти позову ТОВ «Роза-Л» зазначає, що договори оренди землі між позивачем та фізичними особами-власниками земельних ділянок не були зареєстровані належним чином та уповноваженим на те органом, вважаючи, що застосуванню на момент реєстрації таких договорів (01.01.2008) підлягали положення Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25.12.1998 року №2073, а саме виконавчим комітетом Маловільшанської сільської ради за місцем розташування земельної ділянки.
Проте суд з такою позицією погодитися не може з огляду на таке.
Так, постановою Кабінету міністрів України від 25.12.1998 року №2073 затверджено «Порядок державної реєстрації договорів оренди землі» (далі - Порядок №2073) пунктами 3, 4 якого встановлено, що державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки. Забезпечення реєстрації договорів оренди покладається на відповідні державні органи земельних ресурсів: районні відділи земельних ресурсів; управління (відділи) земельних ресурсів у містах обласного і районного підпорядкування; Київське та Севастопольське міське управління земельних ресурсів.
Відповідно до пункту 11 Порядку №2073 державний орган земельних ресурсів у 20-денний термін перевіряє подані документи на відповідність чинному законодавству та за результатами перевірки готує висновок про державну реєстрацію або обґрунтований висновок про відмову у такій реєстрації і передає реєстраційну справу відповідно виконавчому комітету сільської, селищної та міської ради, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям за місцем розташування земельної ділянки для засвідчення факту державної реєстрації або відмови у такій реєстрації.
Факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи. Печатка та підпис ставляться на всіх примірниках договору оренди (суборенди) (пункт 12 Порядку №2073).
Після засвідчення факту державної реєстрації договір оренди реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів за формою згідно з додатком (пункт 13 Порядку №2073).
Проте, як вже було зазначено вище, згідно пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 1088 від 17.07.2003 «Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру» до створення Державного реєстру прав на землю та нерухоме майно Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру" проводить реєстрацію земельних ділянок та прав на них шляхом внесення записів про реєстрацію земельних ділянок та прав на них до бази даних державного реєстру земель та є адміністратором бази даних державного реєстру земель.
Пунктом 7 вказаної постанови доручено Державному комітетові по земельних ресурсах забезпечити функціонування ДП «Центр державного земельного кадастру» як юридичної особи з консолідованим балансом, ліквідувавши з цією метою регіональні, міські та районні центри державного земельного кадастру.
Таким чином, враховуючи положення Постанови Кабінету Міністрів України № 1088 від 17.07.2003 «Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру» суд вважає, що до створення Державного реєстру прав на землю та нерухоме майно структурні підрозділи ДП «Центр державного земельного кадастру» станом на 01.01.2008 року правомірно проводили реєстрацію земельних ділянок та прав на них шляхом внесення записів про реєстрацію земельних ділянок та прав на них до бази даних державного реєстру земель та відповідних книг реєстрації, які велись цими структурним підрозділами.
При цьому суд відзначає, що станом на момент укладення договорів оренди земельних ділянок між позивачем та фізичними особами-власниками земельних ділянок Державний реєстр прав на землю та нерухоме майно не був створений, а тому державну реєстрацію договорів оренди здійснює Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах.
Більш того, суд зазначає, що законодавчо не було розроблено механізму реалізації Порядку №2073 для здійснення державної реєстрації договорів оренди виконавчими комітетами сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки, що також підтверджується листом Маловільшанської сільської ради Обухівського району Київської області №194 від 08.11.2016, з якого вбачається, що книга реєстрації договорів оренди землі протягом 2007-2008 року вказаним органом місцевого самоврядування не велася (т.3, а.с.22).
Відповідно до Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 174 від 02.07.2003, реєстраторами державного реєстру земель є структурні підрозділи Центру ДЗК, які мають доступ та вносять відомості до бази даних АС ДЗК, ведуть Поземельну книгу, здійснюють видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) землі, а також ведуть книгу реєстрації.
Суд також зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України № 1088 від 17.07.2003 «Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру» прийнята пізніше, ніж Порядок державної реєстрації договорів оренди землі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.98 № 2073, тому саме постанова №1088 визначає орган, який має здійснювати державну реєстрацію договорів оренди землі, оскільки має застосовуватись нормативно-правовий акт, прийнятий пізніше.
Також, застосуванню підлягає Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель, затверджений наказом Держкомзему України від 02.07.2003 №174, оскільки спеціальним органом щодо ведення державного реєстру земель по відношенню до органів місцевого самоврядування є Центр ДЗК (його структурні підрозділи).
В частині врегулювання інших правовідносин, постанова КМУ від 25.12.1998 № 2073 не втрачала свою чинність.
Аналогічний правовий висновок викладений в ухвалі Вищого адміністративного суду від 12.04.2012 К/9991/69015/11 (ЄДРСР - 23694039).
З урахуванням вищевикладеного посилання ТОВ «Роза-Л» на той факт, що договори оренди, укладені між позивачем та фізичними особами-власниками земельних ділянок не були зареєстровані належним чином відповідно до законодавства, чинного на момент укладення таких договорів, оскільки таку реєстрацію повинні були проводити виконавчі комітети сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки, а не структурні підрозділи Центру ДЗК, суд вважає безпідставними.
Стосовно посилань ТОВ «Роза-Л» на рішення Вищого адміністративного суду України №К-8025/09 від 20.04.2010 року, яким скасовано пункт 3.2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 №43, яким передбачалось, що державна реєстрація державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі здійснюється структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України, суд зазначає наступне.
Державна реєстрація договорів оренди ТОВ «Агро-ІВ» здійснена у відповідності до Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №174 від 02.07.2003, який був чинним на час проведення державної реєстрації договорів оренди землі між позивачем та фізичними особами-власниками землі та втратив чинність 07.07.2012 року на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України №408 від 07.07.2012.
З приводу заперечень ТОВ «Роза-Л» щодо зупинення дії вказаного наказу Державного комітету України по земельних ресурсах №174 від 02.07.2003, суд зазначає таке.
Так, в повідомленні Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, опублікованому у газеті "Урядовий кур'єр" від 27 червня 2007 року N 113, зазначено, що відповідно до рішення Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 18 квітня 2007 року N 35 "Про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики Державним комітетом України по земельних ресурсах" зупинено дію наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 N 174 "Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель" з 18 червня 2007 року.
Проте, суд зазначає, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 12 липня 2007 року у справі N 6/534-А зупинено дію вищевказаного рішення Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 18 квітня 2007 року N 35 "Про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики Державним комітетом України по земельних ресурсах".
При цьому суд відзначає, що вказані заходи забезпечення позову були скасовані лише 09.10.2014, а саме ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2014 у справі N 6/534-А (ЄДРСР - 40947595), а тому наказ Державного комітету України по земельних ресурсах №174 від 02.07.2003 "Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель" в період з 12.07.2007 по 09.10.2014 продовжував свою дію та відповідно підлягав застосуванню при здійсненні державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок.
З приводу посилання ТОВ «Роза-Л» у письмових запереченнях проти позову на постанову Верховного Суду України від 31.10.2012 у справі №6-105цс12, в якій Верховний Суд України не погодився з тим, що державна реєстрація договорів оренди землі повинна була проводитись за Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженим наказом Державного комітету по земельних ресурсах від 02.07.2003 №174 у силу того, що він є підзаконним нормативним актом (рішенням Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 18.04.2007 №35 дію цього акту зупинено з тих підстав, що Деркомзем України не наділений повноваженнями прийняття порядку ведення державного реєстру земель, оскільки він повинен установлюватись законом).
Суд зазначає, що правовідносини, які були предметом розгляду Верховним Судом України та спірні правовідносини, що склались між сторонами та є предметом розгляду у даній справі, не є подібними.
Так, правовідносини, які були предметом розгляду у справі згідно постанови Верховного Суду України від 31.10.2012 у справі №6-105цс12 (ЄДРСР - 27362856) виникли в січні 2004 року, відтак питання реєстрації договору оренди землі були врегульовані Законом України «Про місцеве самоврядування», статтею 33 якого було передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить реєстрація суб'єктів права власності на землю, реєстрація права користування землею і договорів на оренду землі, видача документів, що посвідчують право власності і право користування.
Також судами до спірних правовідносин були застосовані положення пункту 3 постанови Кабінету міністрів України від 25.12.1998 року №2073 «Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі», відповідно до якого передбачено, що державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки.
Отже в спорі, розглянутому Верховним Судом України у справі №6-105цс12, правовідносини між сторонами виникли до прийняття Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (набрав чинності 3 серпня 2004 року).
Таким чином, на думку суду, вказана постанова Верховного Суду України не може бути застосована для врегулювання спірних правовідносин у розглядуваній справі.
Також представник позивача стверджує, що станом на день розгляду справи по суті заявлених позовних вимог позивач та фізичні особи-власники, з якими було укладено договори оренди земельних ділянок, право оренди земельних ділянок не припиняли, ТОВ «Агро-ІВ» земельні ділянки орендодавцям не повертало та продовжує ними користуватись у відповідності до умов укладених договорів.
На думку суду, вищезазначене свідчить про те, що державними реєстраторами Головного територіального управління юстиції у Київській області в порушення вимог чинного законодавства, під час здійснення державної реєстрації права оренди землі за ТОВ «Роза-Л», не були належним чином встановлені факти наявності права оренди на відповідні земельні ділянки за позивачем, що в свою чергу призвело до повторної реєстрації права оренди одних і тих самих земельних ділянок за третьою особою у справі.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачем було порушено процедуру здійснення державної реєстрації права оренди, яка передбачена Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року N868, що призвело до прийняття державними реєстраторами відповідача протиправних рішень про державну реєстрацію права оренди на відповідні земельні ділянки за ТОВ «Роза-Л».
З приводу поданого відповідачем клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст. 99 КАС України).
Позивач стверджує, що дізнався про порушення своїх прав, а саме про прийняття спірних рішень про державну реєстрацію права оренди на земельні ділянки за ТОВ «Роза-Л» лише у березні-квітні 2016 року при отриманні довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а тому строк на звернення до суду має обчислюватись саме з дня отримання відповідних довідок.
Також позивач зазначає, що восени 2015 року після збору врожаю позивач продовжував користуватися земельними ділянками та здійснював їх підготовку до весняних польових робіт, в підтвердження чого надано довідку про обробіток земель, що знаходяться в адміністративних межах Маловільшанської сільської ради Обухівського району Київської області (т.2, а.с.35).
Крім того, позивач зазначає, що жодною нормою законодавства України не передбачено обов'язку щодо перевірки стану речових прав орендованих земель в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Також позивач зауважує, що про факт реєстрації права оренди за іншим орендарем позивачу стало відомо на весні 2016 року, у зв'язку з не допуском останнього до обробітку орендованої землі представниками ТОВ «Роза-Л», а про факт прийняття спірних рішень дізнався лише після отримання вищевказаних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме з 11.03.2016 щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_11 та з 11.04.2016 щодо решти земельних ділянок.
Суд зазначає, що відповідачем та третьою особою жодних доказів на спростування вищевказаних тверджень позивача не надано, як і не надано жодних пояснень з приводу того, що позивач повинен був дізнатись про прийняття спірних рішень щодо державної реєстрації іншого речового права до вищевказаних дат (до 11.03.2016 та до 11.04.2016 відповідно).
З огляду на вищевказане суд відхиляє клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки адміністративний позов позивачем подано 27.05.2016, що підтверджується відтиском штемпеля канцелярії суду на титульному аркуші позову, тобто в межах шестимісячного строку звернення до суду з дня, коли позивач дізнався про порушення своїх прав.
З приводу поданого представником ТОВ «Роза-Л» клопотання про повернення позову ТОВ «Агро-ІВ» у зв'язку з непідсудністю даної справи Київському окружному адміністративному суду, оскільки вказана справа територіально підсудна окружному адміністративному суду за місцезнаходженням відповідача, а саме Окружному адміністративному суду міста Києва, суд зазначає таке.
Відповідно до частин 1, 2 статті 19 КАС України адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що КАС України встановлює декілька видів територіальної підсудності, в тому числі: загальну (залежно від місця проживання чи місцезнаходження відповідача) та альтернативну (за вибором позивача).
Предметом даного адміністративного позову є скасування рішень щодо державної реєстрації іншого речового права на земельні ділянки, тобто вказані рішення стосується саме позивача, оскільки порушують права, свободи та інтереси позивача, а отже територіальна підсудність даної справи повинна визначатися за правилами ч. 2 ст. 19 КАС України як справи з приводу рішень суб'єкта владних повноважень, які вчинені стосовно конкретної особи.
Альтернативний характер підсудності надає позивачу право вибору суду, до якого він може звернутися. Це один з двох судів: або суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) позивача, або суд за місцезнаходженням відповідача.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що адресою місцезнаходження відповідача є - 04071, м.Київ, вулиця Ярославська, будинок 5/2, тобто вирішення спору за правилами загальної підсудності чи альтернативної (у разі обрання суду за місцезнаходженням відповідача) має здійснюватися окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, яким у даному випадку є Окружний адміністративний суд м. Києва.
В той же час, відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням ТОВ «Агро-ІВ» - позивача у справі є 08730, Київська область, Обухівський район, село Мала Вільшанка, вулиця Шевченка, будинок 1, тобто вирішення спору за правилами альтернативної підсудності у разі обрання суду за місцезнаходженням позивача повинно здійснюватись Київським окружним адміністративним судом.
З огляду на вищевказане суд не вбачає правових підстав за задоволення клопотання ТОВ «Роза-Л» та повернення позовної заяви, оскільки справа підсудна саме Київському окружному адміністративному суду, а саме, скориставшись правилом альтернативної підсудності справ, позивачем обрано суд за місцезнаходженням позивача.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, доказів, які б спростовували доводи позивача не надав.
Відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Предметом адміністративного позову в даній справі є скасування оскаржених позивачем рішень щодо державної реєстрації іншого речового права на земельні ділянки, а відповідно до пункту 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень і його скасування, тобто, скасування рішення суб'єкта владних повноважень є наслідком саме визнання його протиправним.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність виходу для повного захисту інтересів позивача за межі позовних вимог та визнання оскаржених позивачем рішень щодо державної реєстрації іншого речового права на земельні ділянки протиправними та їх скасування.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 13780,00 грн. згідно платіжного доручення №292582684 від 18.04.2016, оригінал якого міститься в матеріалах адміністративної справи (т.1, а.с.2).
Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 13780,00 грн. підлягають стягненню з Головного територіального управління юстиції у Київській області на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, відповідно до положень статті 94 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати рішення державних реєстраторів Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації іншого речового права - права оренди земельної ділянки №24250892 від 08.09.2015, №23856311 від 21.08.2015, №23820650 від 20.08.2015, №23855455 від 21.08.2015, №23666328 від 14.08.2015, №23665430 від 14.08.2015, №24432965 від 15.09.2015, №24250177 від 08.09.2015, №23791286 від 19.08.2015, №23786465 від 19.08.2015.
3. Стягнути судовий збір в сумі 13780,00 грн. (тринадцять тисяч сімсот вісімдесят грн. 00 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-ІВ» (ідентифікаційний код 34161691, місцезнаходження 08730, Київська область, Обухівський район, село Мала Вільшанка, вулиця Шевченка, будинок 1) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного територіального управління юстиції у Київській області (ідентифікаційний код - 34481907, місцезнаходження - 04071, м. Київ, вулиця Ярославська, будинок 5/2).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Кушнова А.О.