12 вересня 2016 року м.Київ 810/2181/16
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом самозайнятої особи ОСОБА_1 до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Суть спору: Самозайнята особа ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.05.2016 №0007041702, №0007051702, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0007061702 від 12.05.2016 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0007071702 від 12.05.2016.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на необґрунтованість та безпідставність викладених в акті перевірки висновків контролюючого органу щодо заниження ОСОБА_1 суми оподатковуваного доходу у розмірі 39109,50 грн. та податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування за 2012-2014 рр., на загальну суму 5866,37 грн., оскільки, як зазначив позивач, ним було правомірно віднесено до складу витрат, необхідних для провадження незалежної професійної діяльності, суми коштів, сплачених за отримані рекламні та інформаційні послуги, а також за купівлю ноутбуків.
Крім того, позивач не погоджується з висновками податкового органу щодо заниження ним суми єдиного соціального внеску за 2012-2014 рр. на суму 17255,50 грн., оскільки сума чистого оподаткованого доходу, на яку нараховується ЄСВ, була визначена позивачем правомірно, а нарахуванням ЄСВ за вказаний період здійснювалось ним відповідно до вимог чинного законодавства.
Також позивач вважає неправомірними висновки податкового органу щодо порушення ОСОБА_1 вимог п. «б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, у зв'язку з ненаданням ним інформації до форми 1-ДФ про виплачені доходи фізичним особам - підприємцям, оскільки акт перевірки не містить конкретної інформації щодо того, яким саме фізичним особам-підприємцям, і за який саме період були виплачені доходи.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить інформація з офіційного веб-сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», у судове засідання не з'явився, заперечень проти адміністративного позову не надав, про причини неявки суду не повідомив.
Присутній у судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження.
Вказане клопотання позивача було задоволено судом, про що було постановлено усну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до журналу судового засідання.
У зв'язку з цим, подальший розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження.
Згідно з ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно з п.10 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.11 листа Вищого адміністративного суду України від 30.11.2009 р. № 1619/10/13-09 визначено, що під час вирішення справи у порядку письмового провадження його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в такому разі не проводиться судове засідання і, відповідно, справа розглядається без участі секретаря.
На підставі цього, справа розглядається без проведення судового засідання.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд
ОСОБА_1 є приватним нотаріусом, що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття нотаріальною діяльністю №6975 від 15.07.2008, виданого Головним управлінням юстиціє у м.Києві, та реєстраційним посвідченням про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності №871 від 24.09.2008.
З 30.03.2016 по 12.04.2016 Васильківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області було проведено документальну планову виїзну перевірку платника податків, який провадить незалежну професійну діяльність, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, за результатами якої було складено акт №348/ 1703/НОМЕР_1 від 26.04.2016.
Як вбачається з акта, перевіркою були виявлені порушення наступних вимог законодавства:
- п.178.3 ст.178 Податкового кодексу України, в результаті чого ОСОБА_1 було занижено оподатковуваний (чистий) дохід в розмірі 39109,50 грн., у т.ч. за 2012 р. - 16050,00 грн., за 2013 р. - 4256,00 грн., за 2014 р. - 18803,50 грн. та занижено податок на доходи фізичних осіб на суму 5866,37 грн.;
- п.п.1 п.1 ст.6, абз.1 п.2 ч.1 ст.7, п.11 ст.8, п.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого ОСОБА_1 було занижено суму Єдиного соціального внеску 17255,50 грн., у т.ч. за 2012 р. на суму 7582,53 грн., за 2013 р. на суму 3148,21 грн. та за 2014 р. на суму 6524,77 грн.
- п. «б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, а саме: позивачем не було надано інформацію до ф.1-ДФ про виплачені доходи фізичним особам - підприємцям.
В акті перевірки посадові особи податкового органу зазначили про те, що позивачем не було надано до перевірки Книгу обліку доходів та витрат та реєстри для реєстрації нотаріальних дій, що унеможливлює підтвердження валових доходів само зайнятої особи ОСОБА_1 Відповідач в акті перевірки зазначив про те, що позивачем було завищено суму витрат за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, зокрема, у зв'язку з включенням до витратної частини витрат, які не пов'язані із здійсненням нотаріальної діяльності, а саме: - рекламні послуги за 2012 рік у сумі 5270,00 грн., за 2013 рік у сумі 4256,00 грн. та за 2014 рік у сумі 9003,50 грн., що в цілому становить 18529,50 грн.; - купівля ноутбуку MacBook PRO 17-inch model: А1212 на суму 10780,00 грн. (20.10.2012);
- купівля ноутбуку ASUS Notebook K75 VM на суму 9800,00 грн. (12.12.2014).
Всього завищено витрати в 2012 р. на загальну суму 16050,00 грн., в 2013 р. на загальну суму 4256,00 грн. та в 2014 р. на загальну суму 18803,50 грн., що в цілому становить 39109,50 грн.
Крім того, податковий орган зазначив про те, що за результатами перевірки повноти та своєчасності надсилання до податкових інспекцій відомостей форми 1ДФ встановлено, що позивачем не було надано інформацію до форми 1-ДФ про виплачені доходи фізичним особам - підприємцям.
Також в акті перевірки відповідач зазначив про те, що самозайнятою особою ОСОБА_1 було занижено суму чистого оподаткованого доходу на суму 49727,91 грн., яка є базою для нарахування ЄСВ, та, відповідно, занижено суму єдиного соціального внеску на загальну суму 17255,50 грн., у тому числі за 2012 р. на суму 7582,53 грн., за 2013 р. на суму 3148,21 грн. та за 2014 р. на суму 6524,77 грн.
На підставі акта перевірки Васильківською ОДПІ ДФС у Київській області було прийнято наступні документи:
- податкове повідомлення-рішення №00070414702 від 12.05.2016, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 7842,96 грн., у тому числі податкове зобов'язання на суму 5866,37 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 1976,59 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0007051702 від 12.05.2016, яким позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкцій у розмірі 510,00 грн.
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ №Ф-0007071702 від 12.05.2016 на суму 1725 5,50 грн.;
- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0007061702 від 12.05.2016, яким позивачу нараховані штрафні санкцій у розмірі 1778,44 грн.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 №3425-XII (далі - Закон №3425, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин) нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Згідно зі ст.32 Закону №3425 приватний нотаріус сплачує податки, встановлені Податковим кодексом України.
Відповідно до п.п.14.1.226 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України самозайнятою особою є платник податку, який провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією,ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Абзацом 4 п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
Відповідно до п.178.2 ст.178 Податкового кодексу України доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Згідно з п.178.3 ст.178 Податкового кодексу України оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.
У разі неотримання довідки про взяття на облік особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, об'єктом оподаткування є доходи, отримані від такої діяльності без урахування витрат.
Отже, приватний нотаріус є самозайнятою особою, що здійснює незалежну професійну нотаріальну діяльність, яка оподатковується за ставками податку, визначеними для оподаткування доходів фізичних осіб, а база оподаткування визначається як різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження незалежної професійної діяльності приватного нотаріуса.
Суд звертає увагу на те, що Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами України не надано переліку витрат, які включаються до складу витрат, а тому єдиним критерієм при визначенні витрат, що зменшують дохід для визначення об'єкта оподаткування, є їх належність та необхідність для провадження незалежної професійної діяльності.
Разом з тим, Наказом Державної податкової служби України від 24 грудня 2012 року №1185 затверджено Узагальнюючу податкову консультацію щодо деяких питань оподаткування фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (приватних нотаріусів, адвокатів), відповідно до якої до витрат приватного нотаріуса можуть бути віднесені, зокрема:
-оренда робочого місця нотаріуса, у тому числі його поточний ремонт, обладнання пандусу для під'їзду інвалідів;
-технічне забезпечення діяльності робочого місця нотаріуса та його обслуговування: а) охоронна та пожежна сигналізація; б) металеві двері або металеві ролети; в) металеві грати, захисні ролети та броньована ударостійка плівка на вікнах; г) металеві шафи; д) вогнестійкий сейф; е) інформаційна вивіска; є) обслуговування технічного обладнання (комп'ютери, у тому числі їх програмне забезпечення, принтери, сканер, ксерокс, факс, телефон тощо); ж) підключення та користування мережею Інтернет без обмеження кількості провайдерів, включаючи мобільний Інтернет; з) телекомунікаційні послуги; и) меблі;
- витрати на придбання канцелярського приладдя (картонажі, архівні папки, твердий картон, канцелярський папір, технічні засоби для прошивання документів тощо);
- витрати на забезпечення збереження документів нотаріального діловодства
- оплата праці та обов'язкові нарахування на фонд оплати праці помічників, секретарів, стажистів (найманих працівників);
- сплата внесків до Пенсійного фонду України, у тому числі на користь найманих працівників, та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п.п.14.1.173 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України узагальнююча письмова податкова консультація - оприлюднення позиції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, що склалася за результатами узагальнення податкових консультацій, наданих контролюючими органами платникам податків.
При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до п.53.1 ст.53 ПК України не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.
Вказана Узагальнююча податкова консультація має рекомендаційний характер, і наведений у ній перелік витрат не є вичерпним, що свідчить про можливе віднесення до необхідних витрат незалежної професійної діяльності й інших витрат, якщо вони відповідають вимогам пункту 178.3 статті 178 Податкового кодексу України.
З огляду на загальне описове визначення витрат незалежної професійної діяльності, наведене у пункті 178.3 Податкового кодексу України, необхідно у кожному окремому випадку аналізувати здійснені витрати за критеріями можливості використання придбаних товарів (робіт, послуг) у незалежній професійній діяльності, ділової мети їх придбання, впливу цих витрат на отримання доходу, й за умови відповідності таким критеріям придбані товари (роботи, послуги) й здійснені витрати слід вважати такими, що необхідні для провадження незалежної професійної діяльності.
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.11.2015 у справі №802/618/15-а.
З матеріалів справи вбачається, що 01.07.2011 між Дочірнім підприємством «Край Проперті» (Орендодавець) та приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди №803/МА, за умовами якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти у строкове платне користування приміщення в нежилих приміщеннях Торгово-розважального центру за адресою: АДРЕСА_2
Відповідно до п.1.1 договору загальна площа приміщення, яка передається в оренду складає: 33,00 (тридцять три цілих 00 сотих ) кв.метрів.
Згідно з п.1.7 договору приміщення обладнуються та використовуються виключно для діяльності приватного нотаріуса.
Пунктом 2.1 договору встановлено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до « 30» червня 2012 року включно, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Строк дії договору складає 1 (один) рік.
Відповідно до п.2.2 договору строк оренди у відповідності до умов цього договору починається з дати підписання сторонами акта приймання-передачі приміщення орендарю і закінчується в момент підписання сторонами акта приймання-передачі (повернення) приміщення орендодавцеві.
Згідно з п.п.3.1.4 п.3.1 договору орендодавець надає орендареві можливість розміщення вивісок і рекламних знаків орендаря, зміст яких відповідає дозволеному використанню, за умови обов'язкового письмового погодження таких вивісок та рекламних знаків з орендодавцем. Орендар розміщує вивіски та рекламні знаки за власний рахунок з додержанням вимог чинного в Україні законодавства.
Відповідно до п.п.3.2.10 п.3.2 договору орендар має право розміщувати, за окрему плату, рекламу (як зовнішню та і внутрішню) в ТРК, приміщенні з дотриманням вимог чинного законодавства України про рекламу.Зміст реклами орендаря повинен відповідати тільки дозволеному використанню приміщення.Якщо орендар порушує положення цього пункту договору, орендодавець має право без будь-якого повідомлення орендаря самостійно зняти рекламу орендаря.
Також між сторонами було підписано План-схему розміщення приміщення в ТРЦ від 01.07.2011 (Додаток №1), Технічну специфікацію плану приміщення (Додаток №2), Перелік комунальних та експлуатаційних послуг (Додаток №3), Правила та положення ТРК (Додаток №5).
З метою виконання умов казаного договору орендодавцем передано, а орендарем прийнято у строкове платне користування приміщення, про що сторонами складено та підписано акт приймання-передачі від 01.07.2011.
Пп.1-2 Додатку №3 до договору оренди №803/МА від 01.07.2011 визначені послуги, вартість яких обов'язково компенсується орендарем додатково: компенсація комунальних та інших експлуатаційних витрат (в т.ч. електроенергії, опалення, кондиціонування, приточно-витяжна вентиляція, водопостачання, охорона загальних приміщень ТРЦ, вивіз ТРЦ (твердих побутових відходів)).Орендодавцю сплачується орендарем за ставкою 81,37 (вісімдесят одна грн.) 37 коп. за м.кв. на місяць, в т.ч. ПДВ 20 % - 13,56 грн., за 1 (один) кв.м. на місць.
Послуги, які орендодавець може за бажанням орендаря надавати і які будуть оплачуватись на основі окремих рахунків: охоронні послуги, загальні і зонові; рекламні і маркетингові послуги, PR; інші послуги, що потрібні орендарю.
Згідно з п.10 Додатку №5 до договору оренди №803/МА від 01.07.2011 при оформленні вітринної частини внутрішнього фасаду приміщення орендар може використовувати рекламну та інформаційну продукцію, об'яви про проведення розпродажу, а також іншу інформацію, розташовуючи її на окремих носіях.Забороняється розташовувати будь-яку інформацію, за виключенням інформації про режим роботи орендаря, безпосередньо на внутрішньому та зовнішньому фасадах приміщення орендаря.Суворо забороняється використовування об'яв, цінників та іншої інформації, що написані від руки.
01.07.2012 між Дочірнім товариством «Край Проперті» (Орендодавець) та приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди №76/12/МА, за умовами якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти у строкове платне користування приміщення, яке знаходиться в Торгівельно-розважальному центрі, розташованого за адресою: АДРЕСА_2
Відповідно до п.1.1 договору загальна площа приміщення, яка передається в оренду складає: 33,00 (тридцять три цілих 00 сотих ) кв.метрів.
Згідно з п.1.6 договору приміщення обладнуються та використовуються виключно для діяльності приватного нотаріуса (Дозволене використання).
Пунктом 2.1 договору встановлено, що строк оренди у відповідності до умов цього договору починається з дати підписання сторонами акта приймання-передачі приміщення орендарю і закінчується в момент підписання сторонами акта приймання-передачі (повернення) приміщення орендодавцеві. Відповідно до п.2.2 договору приміщення передається в оренду за актом приймання-передачі приміщення, який підписується сторонами не пізніше « 01» липня 2012 року.
Згідно з п.п.4.1.4 п.4.1 договору орендодавець надає орендареві можливість розміщення вивісок і рекламних знаків орендаря, зміст яких відповідає дозволеному використанню, за умови обов'язкового письмового погодження таких вивісок та рекламних знаків з орендодавцем. Орендар розміщує вивіски та рекламні знаки за власний рахунок з додержанням вимог чинного законодавства України.
Орендар має право розміщувати, за окрему плату, рекламу (як зовнішню та і внутрішню) в ТРК, приміщенні з дотриманням вимог чинного законодавства України про рекламу.Зміст реклами орендаря повинен відповідати тільки дозволеному використанню приміщення.Якщо орендар порушує положення цього пункту договору, орендодавець має право без будь-якого повідомлення орендаря самостійно зняти рекламу орендаря. При цьому, орендар зобов'язаний компенсувати орендареві витрати на такий демонтаж (п.п.4.2.10 п.4.2 договору).
Відповідно до п.п.4.2.3 п.4.2 договору орендар зобов'язується використовувати приміщення лише для цілей дозволеного використання, яке не може бути змінено без попередньої письмової згоди орендодавця.
Також сторонами було погоджено План-схему розміщення приміщення в ТРЦ від 01.07.2011 (Додаток №1), Технічну специфікацію плану приміщення (Додаток №2), Перелік комунальних та експлуатаційних послуг (Додаток №3), Правила та положення ТРК (Додаток №5).
Пп.1-2 Додатку №3 до договору оренди №76/12/МА від 01.07.2012 визначені послуги, вартість яких обов'язково компенсується орендарем додатково: компенсація комунальних та інших експлуатаційних витрат (в т.ч. електроенергії, опалення, кондиціонування, приточно-витяжна вентиляція, водопостачання, охорона загальних приміщень ТРЦ, вивіз ТРЦ (твердих побутових відходів)).Орендодавцю сплачується орендарем за ставкою 82,20 (вісімдесят дві грн.) 20 коп. за м.кв. на місяць, в т.ч. ПДВ 20 % - 13,70 грн., за 1 (один) кв.м. на місць.
Послуги, які орендодавець може за бажанням орендаря надавати і які будуть оплачуватись на основі окремих рахунків: охоронні послуги, загальні і зонові; рекламні і маркетингові послуги, PR; інші послуги, що потрібні орендарю.
Пунктом 2 Додатку №3 до договору оренди №76/12/МА від 01.07.2012 передбачено, що послуги, які орендодавець може за бажанням орендаря надавати і які будуть оплачуватись на основі окремих рахунків: охоронні послуги, загальні і зонові; рекламні і маркетингові послуги, PR; інші послуги, що потрібні орендарю.
Згідно з п.10 Додатку №5 до договору оренди №76/12/МА від 01.07.2012 при оформленні вітринної частини внутрішнього фасаду приміщення орендар може використовувати рекламну та інформаційну продукцію, об'яви про проведення розпродажу, а також іншу інформацію, розташовуючи її на окремих носіях.Забороняється розташовувати будь-яку інформацію, за виключенням інформації про режим роботи орендаря, безпосередньо на внутрішньому та зовнішньому фасадах приміщення орендаря.Суворо забороняється використовування об'яв, цінників та іншої інформації, що написані від руки.
01.07.2013 між Дочірнім товариством «Край Проперті» (Орендодавець) та приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди №188/МА, за умовами якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти у строкове платне користування приміщення, яке знаходиться в Торгівельно-розважальному центрі, розташованого за адресою: АДРЕСА_2
Згідно з п.1.6 договору приміщення обладнуються та використовуються виключно для діяльності приватного нотаріуса (Дозволене використання).
Пунктом 2.1 договору встановлено, що строк оренди у відповідності до умов цього договору починається з дати підписання сторонами акта приймання-передачі приміщення орендарю і закінчується в момент підписання сторонами акта приймання-передачі (повернення) приміщення орендодавцеві. Відповідно до п.2.2 договору приміщення передається в оренду за актом приймання-передачі приміщення, який підписується сторонами не пізніше « 01» липня 2013 року.
Згідно з п.п.4.1.4 п.4.1 договору орендодавець надає орендареві можливість розміщення вивісок і рекламних знаків орендаря, зміст яких відповідає дозволеному використанню, за умови обов'язкового письмового погодження таких вивісок та рекламних знаків з орендодавцем. Орендар розміщує вивіски та рекламні знаки за власний рахунок з додержанням вимог чинного законодавства України.
Орендар має право розміщувати, за окрему плату, рекламу (як зовнішню та і внутрішню) в ТРК, приміщенні з дотриманням вимог чинного законодавства України про рекламу.Зміст реклами орендаря повинен відповідати тільки дозволеному використанню приміщення.Якщо орендар порушує положення цього пункту договору, орендодавець має право без будь-якого повідомлення орендаря самостійно зняти рекламу орендаря. При цьому, орендар зобов'язаний компенсувати орендареві витрати на такий демонтаж (п.п.4.2.10 п.4.2 договору).
Відповідно до п.п.4.2.3 п.4.2 договору орендар зобов'язується використовувати приміщення лише для цілей дозволеного використання, яке не може бути змінено без попередньої письмової згоди орендодавця.
Згідно з п.8.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до «01» липня 2014 року включно, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Також між сторонами було підписано План-схему розміщення приміщення в ТРЦ від 01.07.2011 (Додаток №1), Технічну специфікацію плану приміщення (Додаток №2), Перелік комунальних та експлуатаційних послуг (Додаток №3), Правила та положення ТРК (Додаток №5).
01.07.2014 між сторонами було підписано Додаткову угоду №1 від 01.07.2014 до договору оренди №188/МА від 01.07.2013, яким сторони дійшли згоди щодо внесення змін до п.8.1 договору, виклавши його у наступній редакції: «Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до «01» липня 205 року включно».
Пп.1-2 Додатку №3 до договору оренди №188/МА від 01.07.2013 визначені послуги, вартість яких обов'язково компенсується орендарем додатково: компенсація комунальних та інших експлуатаційних витрат (в т.ч. електроенергії, опалення, кондиціонування, приточно-витяжна вентиляція, водопостачання, охорона загальних приміщень ТРЦ, вивіз ТРЦ (твердих побутових відходів)).Орендодавцю сплачується орендарем за ставкою 87,89 (вісімдесят сім грн.) 89 коп. за м.кв. на місяць, в т.ч. ПДВ 20 % - 14,65 грн., за 1 (один) кв.м. на місць.
Послуги, які орендодавець може за бажанням орендаря надавати і які будуть оплачуватись на основі окремих рахунків: охоронні послуги, загальні і зонові; рекламні і маркетингові послуги, PR; інші послуги, що потрібні орендарю.
Пунктом 2 Додатку №3 до договору оренди №188/МА від 01.07.2013 передбачено, що послуги, які орендодавець може за бажанням орендаря надавати і які будуть оплачуватись на основі окремих рахунків: охоронні послуги, загальні і зонові; рекламні і маркетингові послуги, PR; інші послуги, що потрібні орендарю.
Згідно з п.10 Додатку №5 до договору оренди №188/МА від 01.07.2013 при оформленні вітринної частини внутрішнього фасаду приміщення орендар може використовувати рекламну та інформаційну продукцію, об'яви про проведення розпродажу, а також іншу інформацію, розташовуючи її на окремих носіях.Забороняється розташовувати будь-яку інформацію, за виключенням інформації про режим роботи орендаря, безпосередньо на внутрішньому та зовнішньому фасадах приміщення орендаря.Суворо забороняється використовування об'яв, цінників та іншої інформації, що написані від руки.
Як вбачається з матеріалів справи, Дочірнім підприємством «Край Проперті» було надано позивачу рекламні та інформаційні послуги на загальну суму 16894,00 грн., про що свідчать акти прийому-передачі виконаних (наданих) робіт за №1922 від 31.08.2012 на суму 482,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 80,33 грн.), №2435 від 31.10.2012 на суму 150,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 25,00 грн.), №268 від 29.02.2012 на суму 482,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 80,33 грн.), №209 від 31.01.2012 на суму 482,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 80,33 грн.), №683 від 31.03.2012 на суму 482,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 80,33 грн.), №979 від 482,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 80,33 грн.), №943 від 30.04.2012 на суму 482,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 80,33 грн.), №1612 від 31.07.2012 на суму 482,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 80,33 грн.), №1420 від 30.06.2012 на суму 482,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 80,33 грн.), №2965 від 30.11.2013 на суму 200,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 33,33 грн.), №3256 від 31.12.2013 на суму 200,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 33,33 грн.), №2141 від 31.08.2013 на суму 482,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 80,33 грн.), №2205 від 30.09.2013 на суму 482,00 грн. (у том у числі ПДВ на суму 80,33 грн.), №1638 від 31.07.2013 на суму 482,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 80,33 грн.), №1383 від 30.06.2013 на суму 482,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 80,33 грн.), №1052 від 30.04.2013 на суму 482,00 грн. (у том числі ПДВ на суму 80,33 грн.), №762 від 31.03.2013 на суму 482,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 80,33 грн.), №433 від 28.02.2013 на суму 482,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 80,33 грн.), №171 від 31.01.2013 на суму 482,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 80,33 грн.), №2692 від 31.10.2013 на суму 200,00 грн.(у тому числі ПДВ на суму 33,33 грн.), №1107 від 31.05.2013 на суму 482,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 80,33 грн.), №3279 від 31.12.2013 на суму 250,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 47,67 грн.), №258 від 31.01.2014 на суму 700,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 116,67 грн.), №2964 від 30.11.2014 на суму 700,00 грн.(у тому числі ПДВ на суму 116,67 грн.), №2739 від 31.10.2014 на суму 700,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 116,67 грн.), №2186 від 31.08.2014 на суму 700,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 116,67 грн.), №2458 від 30.09.2014 на суму 700,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 116,67 грн.), №1902 від 31.07.2014 на суму 700,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 116,67 грн.,№1626 від 30.06.2014 на суму 700,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 116,67 грн.), №1130 від 31.05.2014 на суму 700,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 116,67 грн.), №1061 від 30.04.2014 на суму 700,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 116,67 грн.), №762 від 31.03.2014 на суму 700,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 116,67 грн.) та №500 від 28.02.2014 на суму 700,00 грн.(у тому числі ПДВ на суму 116,67 грн.), які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.
Судом встановлено, що позивач розрахувався за отримані послуги, про що свідчать квитанції №15517473 від 03.12.2012 на суму 932,00 грн., №13253896 від 07.03.2012 на суму 482,00 грн., №13796142 від 16.05.2012 на суму 482,00 грн., №13144086 від 24.02.2012 на суму 482,00 грн., №14623829 від 23.08.2012 на суму 482,00 грн., №14414190 від 31.07.2012 на суму 482,00 грн., №14789778 від 12.09.2012 на суму 482,00 грн., №18806750 від 04.12.2013 на суму 400,00 грн., №18428212 від 24.10.2013 на суму 964,00 грн., №17502565 від 04.07.2013 на суму 482,00 грн., №17333209 від 482,00 грн., №17084963 від 21.05.2013 на суму 482,00 грн., №16658361 від 02.04.2013 на суму 482,00 грн., №16307005 від 27.02.2013 на суму 964,00 грн., №19409562 від 13.02.2014 на суму 482,00 грн., №19409559 від 13.02.2014 на суму 482,00 грн., №19496408 від 26.02.2014 на суму 950,00 грн., №216669838 від 02.12.20114 на суму 700,00 грн., №21385911 від 29.10.2014 на суму 700,00 грн., №21226383 від 04.10.2014 на суму 1400,00 грн., №20805772 від 08.08.2014 на суму 700,00 грн., №20591292 від 10.07.2014 на суму 700,00 грн., №20365335 від 10.06.2014 на суму 700,00 грн., №20234649 від 23.05.2014 на суму 700,00 грн., №20009341 від 23.04.2014 на суму 700,00 грн. та №19779718 від 28.03.2014 на суму 700,00 грн. та платіжним дорученням №81 від 23.05.202 на суму 1446,00 грн.
Отже, Дочірнім підприємством «Край Проперті» було передано в оренду позивачу на підставі договорів оренди №803/МА від 01.07.2012, №76/12/МА від 01.07.2012 та №188/МА від 01.07.2013 приміщення для здійснення ОСОБА_1 нотаріальної діяльності.
Крім того, судом встановлено, що ДП «Край Проперті» було надано позивачу послуги з рекламного та інформаційного забезпечення. При цьому, вказані послуги були надані саме на тому об'єкті, який орендував позивач, та на підставі відповідних договірних умов.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про рекламу» реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.
Таким чином, метою реклами є збільшення попиту на товари, роботи та послуги, які надає платник податків, у зв'язку з чим відповідні витрати мають безпосередній зв'язок з господарською діяльністю.
Більш того, можливість включення витрат на рекламу до складу витрат, які враховуються при оподаткуванні, передбачена п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.1 п.139.1 ст.139, п.п.140. 1.5 п.140.1 ст.140 Податкового кодексу України (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Отже, з огляду на вказане, суд дійшов висновку про те, що надані позивачу ДП «Край Проперті» рекламні та інформаційні послуги спрямовані на забезпечення належного інформування населення про діяльність приватного нотаріуса ОСОБА_1, що підтверджуються належними первинним документами, складеними відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підлягали включенню до складу витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
Щодо висновків податкового органу про завищення позивачем суми витрат за 2012-2014 рр., у зв'язку з включенням до них витрат на придбання ноутбуків на загальну суму 20580,00 грн., то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.4 Закону №3425 робоче місце (контора) приватного нотаріуса повинно розташовуватися в межах визначеного для нього нотаріального округу. Вимоги до робочого місця (контори)приватного нотаріуса встановлюються Міністерством юстиції України. Робоче місце (контора) має відповідати таким умовам:1)забезпечувати дотримання нотаріальної таємниці;2)давати можливість кожному приватному нотаріусу, який здійснює нотаріальну діяльність, одночасно та незалежно від іншого приватного нотаріуса здійснювати нотаріальну діяльність;3)бути захищеним від несанкціонованого проникнення; 4)бути забезпеченим сейфом для зберігання печаток, штампів, металевою шафою для зберігання архіву нотаріуса; 5) кількість кімнат у приміщенні, де знаходиться робоче місце (контора) приватного нотаріуса, не може бути меншою, ніж кількість приватних нотаріусів, які здійснюють нотаріальну діяльність у його межах; 6) бути пристосованим для роботи технічного персоналу з документами у відокремленій від нотаріуса кімнаті (ч.2 ст.25 Закону України «Про нотаріат»).
Отже, передумовою для провадження нотаріальної діяльності є наявність робочого місця (контори) нотаріуса, забезпечення належного утримання якого (зокрема прибирання) є, у тому числі, запорукою здійснення незалежної професійної діяльності нотаріуса.
Так, згідно з пунктом 9.4 Положення про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за організацією нотаріальної діяльності, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23.03.2011 №888/5, в акті про сертифікацію робочого місця (контори) нотаріуса зазначається, серед іншого, про технічне обладнання нотаріальної контори (комп'ютер, принтер, сканер, ксерокс, факс, наявність електронної пошти), підключення до мережі Інтернет.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було придбано у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ноутбук MacBook PRO 17-inch model: А1212, вартість якого становить 10780,00 грн., про що свідчить товарний чек від 20.10.2012 (а.с.112).
Крім того, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було передано у власність позивачу ноутбук ASUS Notebook K75 VM вартістю 9800,00 грн., що підтверджується накладною №0083621 від 12.12.2014 (а.с.116).
Отже, з метою забезпечення належного здійснення нотаріальної діяльності, ОСОБА_1 було придбано два ноутбуки. Так, зокрема, вказані ноутбуки призначенні для використання позивачем та ОСОБА_4, яка на підставі трудового договору від 03.02.2011, працює на посаді помічника нотаріуса у ОСОБА_1. Про факт наявності вказаних трудових відносин безпосередньо зазначено посадовими особами податкового органу в акті перевірки №348/1703/НОМЕР_1 від 26.04.2016 (а.с. 22).
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що включені позивачем до складу витрат грошові кошти на загальну суму 20500,00 грн. як витрати на придбання ноутбуків, відповідають діловій меті позивача при здійсненні ним нотаріальної діяльності та безпосередньо пов'язанні з його професійною діяльністю.
З урахуванням викладеного вище, суд вважає, що витрати, здійснені позивачем на отримання рекламних та інформаційних послуг та придбання ноутбуків за своїми критеріями відповідають можливості використання придбаних товарів (робіт, послуг) у незалежній професійній діяльності нотаріуса, діловій меті їхнього придбання, впливу цих витрат на отримання доходу, а тому вказані витрати слід вважати такими, що необхідні для провадження незалежної професійної діяльності позивача.
Під час розгляду справи відповідачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження висновків про безпідставність віднесення позивачем до складу витрат за 2012-2014 рр. грошових коштів у розмірі 39109,50 грн., у той час як матеріали справи свідчать про зв'язок вказаних витрат з нотаріальною діяльністю позивача, у зв'язку з чим донарахування відповідачем сум податкових зобов'язань суд вважає протиправними.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення №00070414702 від 12.05.2016 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Щодо висновків податкового органу про заниження позивачем суми єдиного соціального внеску за 2012-2014 рр. на загальну суму 17255,50 грн., суд зазначає наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010. № 2464-VI (надалі - Закон України № 2464).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України №2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з п.5 ч.1 ст.4 Закону України №2464 визначено, що платниками єдиного внеску є, зокрема, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до ч.11 ст.8 Закону України №2464 встановлено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Згідно п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується на для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України №2464 нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.
Пунктом 4 ст.1 Закону України №2464 передбачено, що максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок;
Суд звертає увагу, що база оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, регламентується розділом IV Податкового кодексу України.
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України №2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року (ч.8 ст.9 Закону України №2464).
Також, суд звертає увагу на те, що процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міндоходів від 09.09.2013 № 455 (далі-Інструкція, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з п. 2.1 Інструкції платниками єдиного внеску є особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме: науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.
Відповідно до пп. 3 п. 4.5 Інструкції платники, визначені підпунктом 4 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 01 травня наступного року на підставі даних річної податкової декларації.
Сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Особливості процедури звітування платників ЄСВ передбачені Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів та зборів №454 від 09.09.2013 року №454 (надалі-Порядок).
Відповідно до п.3.4 Порядку встановлено, що фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, у тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів доходів і зборів звіт один раз на рік до 1 травня року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з таблицею 3 додатка 5 до Порядку №454.
Аналогічне положення міститься в Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України №22-2 від 08.10.2010, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01.11.2011 за №1014/18309, та яка діяла до 03.12.2013 року.
Проаналізувавши вищенаведені положення законодавства, суд дійшов висновку про те, що базою нарахування єдиного внеску для позивача є сума чистого оподатковуваного доходу за рік, визначена відповідно до положень Податкового кодексу України та відображена у податковій декларації про майновий стан і доходи, яка подається до контролюючих органів до 01 травня року, наступного за звітним періодом.
При цьому максимальна величина бази нарахування єдиного внеску дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.
В акті перевірки зазначено про порушення позивачем було порушено вимог пп.1 п.2 ст.6, абз.1 п.2 ч.1 ст.7, п.11 ст.8, п.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в частині заниження позивачем суми ЄСВ на загальну суму 17255,50 грн.
Так, зокрема, відповідач зазначив про те, що позивачем за період 2011-2014 рр. було занижену суму єдиного внеску, який нараховується з чистого оподатковуваного доходу у розмірі 34,7%, на суму 17255,50 грн., а саме : за 2012 рік- на 7582,53 грн., за 2013 рік - на суму 3148,21 грн. та за 2014 рік- на суму 6524,77 грн.
На підставі такого висновку, відповідачем була винесено податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.05.2016 № Ф-007071702, якою позивачу визначено суму боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в суму 17255,50 грн. та рішення від 12.05.2016 №0007061702 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 1778,44 грн.
Отже, підставою для прийняття вказаної вимоги та рішення слугували твердження контролюючого органу про заниження позивачем чистого доходу за 2012 рік на суму 16050,00 грн., за 2013 рік на суму 4256,00 грн. та за 2014 рік на суму 18803,50 грн., і на основі яких було прийнято податкове повідомлення-рішення №0007041702 від 12.05.2016.
Загальна сума боргу зі сплати ЄСВ за період з 2012-2014 рр. становить 17255,50 грн.
Враховуючи спростування судом правомірності збільшення відповідачем суми оподатковуваного доходу позивача за період 2012-2014 рр. на суму 39109,50 грн. за результатом перевірки, яка була оформлена актом від 26.04.2016 №348/1703/НОМЕР_1, суд вважає, що неправомірним є також донарахування позивачеві суми єдиного внеску на вказану суму доходу.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №000706 1702 від 12.05.2016 та вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0007071702 від 12.05.2016 підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Щодо вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00070551702 від 12.02.2016, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення є висновки податкового органу про порушення позивачем вимог п. «б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, у зв'язку з ненаданням ним інформації до форми 1-ДФ про виплачені доходи фізичним особам-підприємцям.
Пунктом 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 46.5 статті 46 Податкового кодексу України).
Форму Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку затверджено Наказом N 4.
Отже, при вчиненні вищезазначених нотаріальних дій приватний нотаріус зобов'язаний надавати інформацію контролюючим органам шляхом заповнення граф 1, 2, 3а, 4 та 5 Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ).
У зазначених графах відображається: порядковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта фізичної особи (для фізичної особи, яка має відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта), про яку надається інформація в податковому розрахунку, сума нарахованого доходу, сума сплаченого податку на доходи фізичних осіб (у випадках передбачених Кодексом), ознака доходу згідно з довідником ознак доходів.
Пунктом 176.1 ст.176 Податкового кодексу України встановлено, що платники податку зобов'язані, зокрема, вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.
Відповідно до п.«б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.
Таким чином, зобов'язання нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення обов'язків, встановлених Кодексом, поширюється лише на осіб, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів.
Відповідальність за неподання або несвоєчасне подання податкового розрахунку передбачена пунктом 119.2 статті 119 Кодексу, а саме: неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.
Отже, податкової агенти зобов'язані подавати до податкового органу інформацію про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку.
Дослідивши акт перевірки, судом встановлено, що у вказаному документі відсутня конкретна інформації щодо того, яким саме фізичним особа-підприємцям та у який саме період позивачем не було виплачено дохід.
Крім того, посадовими особами контролюючого органу не вказано в акті перевірки про те, які саме суми доходу мали бути виплачені позивачем фізичним особам-підприємцям.
Наказом Міністерства фінансів України затверджений Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами №395 від 14.03.2013 (далі-Порядок №395).
Відповідно до п.1.2 Порядку №395 органи державної податкової служби мають право здійснювати документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) перевірки діяльності платників податків.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), статистичної та іншої звітності, даних обліку, ведення якого передбачено законом, первинних документів, які використовуються в обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальні планова та позапланова перевірки можуть бути як виїзними, так і невиїзними.
Абзацами 1-2 п.1.4 Порядку №395 передбачено, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.
Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Акт (довідка) документальної перевірки складається у двох примірниках та підписується посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, а також платником податків або його законними представниками. (абз.4 п.1.4 Порядку №395).
Відповідно п.1.5 Порядку №395 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Згідно з п.1.6 Порядку №395 за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Пунктом 1.7 Порядку №395 визначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.
У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема, чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень (пп.2.3.2.2 пп.2.3.2 п.2.3 Порядку №395).
Відповідно до п.2.4 Порядку №395 у висновку акта (довідки) документальної перевірки зазначаються, зокрема, узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.
Таким чином, акт податкової перевірки має містити факти виявлених порушень законодавства, які були вчиненні платником податків, з обов'язковим посиланням на первинні та інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку такого суб'єкта господарювання.
Отже, з огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що акт перевірки не містить конкретної інформації щодо обставин, які підтверджують факт порушення позивачем вимог ст.176 ПК України.
Під час розгляду справи відповідачем також не було надано пояснень та доказів на підтвердження висновків про наявність вказаного порушення.
Наведене свідчить про відсутність підстав для нарахування позивачу на підставі оспорюваного податкового повідомлення-рішення штрафних секцій у розмірі 510,00 грн.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0007051702 від 12.05.2016 підлягає визнанню протиправним та скасуванню
У зв'язку з цим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин, сплачений позивачем судовий збір в сумі 551 грн. 20 коп. підлягає стягненню на його користь з Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 12.05.2016 №0007041702 та №0007051702.
3.Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 12.05.2016 № Ф-0007071702 про сплату боргу (недоїмки) .
4.Визнати протиправним та скасувати рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 12.05.2016 №00 07061702 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
5.Стягнути на користь самозайнятої особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (08600, Київська область, місто Васильків, вулиця Декабристів, будинок 45, ідентифікаційний код 39465226).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Дудін С.О.