12 грудня 2016 рокум. Ужгород№ 807/72/16
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилка С.Є.
з участю секретаря судового засідання Кубічек Н.І.
за участі сторін:
позивача - ОСОБА_1;
представників відповідача - Лемака Романа Володимировича та Ердик Наталії Михайлівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Прокуратури Закарпатської області про визнання дій протиправними, скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати, -
Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 12 грудня 2016 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову у повному обсязі було складено 19 грудня 2016 року.
До Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовною заявою ОСОБА_1 до Прокуратури Закарпатської області якою просить суд: "Прийняти адміністративний позов до провадження Закарпатського окружного адміністративного суду; Визнати протиправним та скасувати наказ від 14.12.2015 р. № 1182 к, яким звільнити юриста 2 класу ОСОБА_1 з посади прокурора прокуратури Свалявського району та з органів прокуратури Закарпатської області у зв'язку з реорганізацією органу прокуратури та скороченням кількості прокурорів органу прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 ЗУ "Про прокуратуру" 14 грудня 2015 року та п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.; Поновити мене, ОСОБА_1, на рівнозначній посаді в прокуратурі Закарпатської області; 4. Стягнути з відповідача заробітну
Позовні вимоги мотивовані наступним. Наказом від 14.12.2015 № 1182 к позивача було звільнено з посади прокурора прокуратури Свалявського району у зв'язку з реорганізацією органу прокуратури та скороченням кількості прокурорів органу прокуратури на підставі п. 9 ст. 51 ЗУ «Про прокуратуру» та п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Даний наказ позивач вважає протиправним. Зазначає, що в порушення статті 49-2 КЗпП України з часу попередження його про наступне звільнення і до звільнення з посади в органах прокуратури прокуратурою області не було запропоновано йому вакантні посади відповідно до законодавства про працю України. Вказує, що при звільнені з займаної посади вимоги законодавства про працю дотримані не були і виходячи з вищезазначеного, наказ 14.12.2015 № 1182 к вважає протиправним.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів викладених у позовній заяві, просив суд даний адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Представники відповідача проти позову заперечили, подавши свої письмові заперечення (а.с.а.с. 28-33) та пояснення. Зокрема, представники відповідача пояснили, що 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014, який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, а також систему прокуратури України. Пунктом 51 Перехідних положень цього Закону передбачено, що до набрання чинності положеннями, передбаченими абзацом третім пункту 1 розділу XII "Прикінцеві положення", а саме: статті 12 та Додатка до Закону, які набирають чинності з 15.12.2015, прокурорами місцевих прокуратур призначаються зокрема прокурори, які на день набрання чинності цим Законом працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, - за умови успішного проходження ними тестування. Порядок заміщення вакантних посад прокурорів у місцевих прокуратурах врегульовано відповідними Порядками, затвердженими наказом Генерального прокурора України № 98 від 20.07.2015 «Про затвердження Порядків проведення тестування та чотирирівневого відкритого конкурсу на зайняття посад у місцевих прокуратурах» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31.07.2015 за №928/27373). Виходячи з аналізу вищенаведених норм Закону України «Про прокуратуру» та прийнятого на виконання цих положень закону Порядку проведення тестування для зайняття посади прокурора місцевої прокуратури, призначення на посади прокурорів у місцевих прокуратурах здійснюється виключно за результатами успішного проходження тестування. Отже, при прийнятті рішення про призначення на посади прокурорів місцевих прокуратур, керівник регіональної прокуратури повинен керуватися виключно рейтинговим списком, а не іншими нормами законодавства, які регулюють порядок проведення процедури скорочення чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці. Після введення в дію наказу Генерального прокурора України №79ш від 23.09.2015 штатна чисельність прокурорських працівників у прокуратурах низової ланки зменшилась на 41 одиницю. Враховуючи те, що згідно вказаних змін до структури і шатного розпису передбачалось наступне вивільнення працівників, прокурором області видано наказ № 246 від 28.09.2015 «Про попередження працівників органів прокуратури Закарпатської області про наступне вивільнення», який направлений до всіх прокуратур районного рівня, та з яким був ознайомлений позивач. Відповідно до рейтингових списків Мукачівської місцевої прокуратури Закарпатської області, які надійшли з робочої групи Львівського регіонального центру тестування, ОСОБА_1 посідав позицію під порядковим номером 44 з підсумковим балом за результатами обидвох етапів тестування 61,67, тому не міг бути призначеним на посаду прокурора Мукачівської місцевої прокуратури. Таким чином, призначення на посади прокурорів у місцевих прокуратурах, у тому числі і Мукачівській місцевій прокуратурі, керівником регіональної прокуратури здійснено виключно на підставі рейтингового списку, у відповідності до Закону України «Про прокуратуру».
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, з підстав, вказаних у письмових запереченнях проти позову, просив суд у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п.2 ч.2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до наказу Генерального прокурора України № 79 ш від 23.09.2015 року у зв'язку з утворенням з 15.12.2015 року місцевих прокуратур та припиненням діяльності шляхом реорганізації міських, районних, міжрайонних та прирівняних до них прокуратур Закарпатської області внесено зміни до структури та штатного розпису прокуратури Закарпатської області.
На підставі цих змін до структури органів прокуратури області з 15.12.2015 р. входять 5 місцевих прокуратур, у складі яких є відділи, загальна штатна чисельність прокурорських працівників у місцевих прокуратурах склала 133 одиниці.
30 вересня 2015 року позивача попереджено про звільнення із займаної посади та органів прокуратури у зв'язку з ліквідацією органу прокуратури (п.9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру") у разі не проходження або неуспішного проходження тестування для заміщення посади прокурора у відповідній місцевій прокуратурі 14 грудня 2015 року (а.с. 35).
Наказом прокурора області від 14.12.2015 року № 1182 к позивача звільнено з посади прокурора Свалявського району та з органів прокуратури Закарпатської області у зв'язку з реорганізацією органу прокуратури та скороченням кількості прокурорів органу прокуратури на підставі п.9 ч. 1 ст. 51 Закону України " Про прокуратуру" (а.с. 34).
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що законом, який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України є Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі по тексту - Закон України № 1697), який набрав чинності частково з 15.07.2015 року.
Відповідно до ст. 4 Закону України № 1697, організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України № 1697, прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених цим Законом.
Таким чином, призначення особи на посаду прокурора і звільнення прокурора із займаної посади може відбуватися виключно з підстав та у порядку, передбаченому Законом України № 1697, який є спеціальним для цього виду правовідносин з приводу проходження публічної служби в органах прокуратури.
Стаття 51 Закону України № 1697 встановлює загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді. Так, відповідно до пункту 9 частини 1 цієї статті прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Додатком до Закону України № 1697 визначений перелік і територіальна юрисдикція місцевих та військових прокуратур, яким передбачено, що на території Закарпатської області утворюються такі місцеві прокуратури: Берегівська місцева прокуратура, Мукачівська місцева прокуратура, Тячівська місцева прокуратура, Ужгородська місцева прокуратура, Хустська місцева прокуратура.
У зв'язку з цим прокуратура Свалявського району, де працював позивач, реорганізовується та входить до складу Мукачівської місцевої прокуратури.
Підпунктом «в» підпункту 1 пункту 51 розділу ХІІІ "Перехідні положення" Закону України "Про прокуратуру" визначено, що до набрання чинності положеннями, передбаченими абзацом 3 пункту 1 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" цього Закону прокурорами місцевих прокуратур призначаються прокурори, які на день набрання чинності цим Законом працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, - за умови успішного проходження ними тестування.
Проведення тестування, стажування здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором України.
На виконання пункту 5-1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" Закону України "Про прокуратуру", з метою кадрового наповнення місцевих прокуратур, Генеральним прокурором України виданий наказ № 98 від 20 липня 2015 року, яким затверджено Порядок проведення тестування для зайняття посади прокурора місцевої прокуратури (далі - Порядок 1) та Порядок проведення чотирирівневого відкритого конкурсу на зайняття посад керівників місцевих прокуратур, їх перших заступників та заступників (далі - Порядок 2).
Відповідно до пункту 1.2 Порядку 1 на посади прокурорів місцевих прокуратур призначаються особи за результатами успішного проходження ними тестування.
Відповідно до пункту 1.4 Порядку 1 прокурори та стажисти на посадах прокурорів, які на день набрання чинності Законом України "Про прокуратуру" працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, претендують на зайняття посади прокурора місцевої прокуратури, яка утворюється шляхом реорганізації прокуратури районного рівня, в якій вони працюють.
Згідно із положеннями п.5.2 Порядку 1, працівник, який на день набрання чинності Законом України "Про прокуратуру" працює в міській, районній, міжрайонній, районній у місті прокуратурі, подає заяву за формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку, для участі в тестуванні на посаду прокурора тієї місцевої прокуратури, яка буде сформована шляхом реорганізації прокуратури районного рівня, в якій він працює. Заява у встановлені строки подається до кадрового підрозділу відповідної регіональної прокуратури.
Так, позивач був допущений до участі у тестуванні на зайняття посади прокурора Мукачівської місцевої прокуратури Закарпатської області.
Відповідно до п. 2.1 Порядку 1 проведення тестування та формування рейтингу кандидатів забезпечують робочі групи регіонального центру.
Рейтинг кандидата визначається за результатами тесту на знання законодавчої бази (професійний тест) та тесту на загальні здібності (п. 9.1 Порядку 1).
Рейтинговий список формується робочою групою окремо для кожної місцевої прокуратури за загальним для двох тестів підсумковим балом - від більшого до меншого (п. 9.2 Порядку 1).
У відповідності до наказу Генерального прокурора від 23.09.2015 року № 79 ш у штатному розписі Мукачівської місцевої прокуратури Закарпатської області встановлено 41 одиниці (посада керівника, першого заступника керівника, 2 посади заступника керівника, 2 посади начальника відділу, 27 посад прокурорів прокуратури та 8 посад державних службовців та службовців).
Судом встановлено, що за результатами проведення тестування для зайняття посад прокурора місцевої прокуратури до рейтингового списку кандидатів на посади прокурорів Мукачівської місцевої прокуратури, затвердженого протоколом робочої групи Львівського регіонального центру від 08.12.2015 року, включено 47 осіб, з яких 5 призначені на адміністративні посади керівників, перших заступників та заступників керівників місцевих прокуратур.
Таким чином, на посади прокурорів у Мукачівську місцеву прокуратуру відповідно до кількості штатних одиниць та з урахуванням підсумкового балу кандидата (від вищого до нижчого), могло бути призначено 29 осіб , включених до рейтингового списку.
Відповідно до рейтингових списків Мукачівської місцевої прокуратури Закарпатської області позивач займав позицію під порядковим номером 44 з підсумковим балом за результатами двох етапів тестування 61,67.
Відповідно до п. 9.5 Порядку 1 керівник регіональної прокуратури після отримання рейтингового списку кандидатів на посади прокурорів конкретної місцевої прокуратури та рапорту працівника прокуратури (заяви для тих, хто не працює у прокуратурі), який успішно пройшов тестування, видає наказ про його призначення на посаду, враховуючи підсумковий бал кандидата (від вищого до нижчого) та кількість штатних одиниць у відповідній місцевій прокуратурі.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що оскільки кількість встановлених у штатному розписі прокурорських посад у Мукачівській місцевій прокуратурі - 33 (враховуючи керівників та їх заступників, на заміщення яких позивач не претендував), кількість претендентів, які могли бути призначені на посади прокурорів Мукачівської місцевої прокуратури - 29, та рейтинг претендента - 44, то у відповідача були відсутні законодавчо визначені підстави для призначення позивача на посаду у Мукачівській місцевій прокуратурі, оскільки такі посади підлягали зайняттю особами, що отримали вищий підсумковий бал та, відповідно, вище місце у рейтинговому списку.
Щодо посилань позивача на порушення відповідачем вимог законодавства про працю, зокрема, що відповідачем при звільненні не враховано переважного права позивача на залишення на роботі та не запропоновано йому іншої вакантної посади, яку він би міг обіймати відповідно до своєї кваліфікації суд зазначає наступне.
Відповідно до п.1ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі по тексту - КЗпП України України) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною 2 ст. 40 цього Кодексу визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно з ч.1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Разом з тим, суд зазначає, що законом, який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, є Закон України "Про прокуратуру", який є спеціальним.
При вирішенні даного спору суд враховує позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 17.02.2015 р. у справі № 21-8а15, яка полягає у тому, що під час вирішення справ щодо звільнення публічних службовців, пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
На момент виникнення спірних відносин Законом України "Про прокуратуру" було встановлено особливий порядок призначення на посади прокурорів місцевих прокуратур, а сааме - встановлено, що прокурори місцевих прокуратур, які на день набрання чинності вказаного Закону працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах - призначаються на посади лише за умови проходження відповідного тестування.
З огляду на зазначене, положення ст. 42 КЗпП України не були застосовані, оскільки призначення на посади прокурорів місцевих прокуратур здійснювалось за результатами конкурсного відбору (тестування), що врегульовано нормами спеціального Закону, відтак, головною умовою для залишення на відповідній посаді у новоствореній місцевій прокуратурі є проходження відповідного тестування.
Таким чином, зважаючи на результати проходження позивачем тестування, відповідач був позбавлений правових підстав на переведення позивача на іншу посаду.
Крім того, суд зазначає, що ні Законом України № 1697, ні вищезазначеними Порядками не передбачено, що у разі набрання недостатньої кількості балів працівником за результатами тестування на посаду прокурора тієї місцевої прокуратури, яка буде сформована шляхом реорганізації прокуратури районного рівня, в якій він працює, останньому повинні пропонуватись посади в інших прокуратурах.
За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Прокуратурою Закарпатської області доведено правомірність звільнення з посади позивача, тобто відсутність підстав для скасування наказу про його звільнення, та відсутність підстав для поновлення позивача на рівнозначній посаді в Прокуратурі Закарпатської області.
За наведених обставин, позовні вимоги є необґрунтованими, суперечать вимогам законодавства та встановленим в судовому засіданні обставинам справи, що підтверджені належними та допустимими доказами, в зв'язку з чим в задоволенні позову необхідно відмовити.
Згідно ст. 94 КАС України та в зв'язку з відсутністю судових витрат відповідача, судові витрати у справі не стягуються та за рахунок бюджету не компенсуються.
Керуючись ст. ст. 2, 17, 71, 86, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Прокуратури Закарпатської області - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 цього Кодексу десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
СуддяС.Є. Гаврилко