33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"14" грудня 2016 р. Справа № 906/920/16
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Василишин А.Р.
судді Бучинська Г.Б. ,
судді Філіпова Т.Л.
при секретарі Першко А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника прокурора Житомирської області на ухвалу господарського суду Житомирської області від 10 листопада 2016 року у справі № 906/920/16
за позовом Заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі:
1) Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області; 2) Житомирської обласної державної адміністрації; 3) Державного підприємства "Житомирське лісове господарство"; 4)Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства
до відповідачів: 1) Житомирської районної державної адміністрації; 2) Кам'янської сільської ради Житомирського району; 3) товариства з обмеженою відповідальністю "Домінвест"
про визнання незаконними та скасування розпоряджень від 08 червня 2007 року № 544 та від 13 серпня 2007 року № 791; визнання недійсним акту про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 27 липня 2007 року; визнання незаконним та скасування рішення від 20 вересня 2007 року №147
за участю представників сторін:
від органу прокуратури - ОСОБА_1, посвідчення №026596 від 30 травня 2014 року;
позивача 1- не з'явився;
від позивача 2 - не з'явився;
позивача 3 - ОСОБА_2, представник згідно довіреності № 540 від 12 серпня 2016 року;
позивача 4 - ОСОБА_3, представник згідно довіреності № 02-01-20/1964 від 07 грудня 2016 року;
відповідача 1 - не з'явився;
відповідача 2 - не з'явився;
відповідача 3 - ОСОБА_4, представник згідно довіреності № 31 від 27 травня 2016 року.
Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Заступник прокурора Житомирської області (надалі - Прокурор) звернувся з позовом в господарський суд Житомирської області в інтересах держави в особі Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області (надалі - Позивач 1); Житомирської обласної державної адміністрації (надалі - Позивач 2), Державного підприємства "Житомирське лісове господарство" (надалі - Позивач 3), Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства (надалі - Позивач 4) до Житомирської районної державної адміністрації (надалі - Відповідач 1), Кам'янської сільської ради Житомирського району (надалі - Відповідач 2) та до товариства з обмеженою відповідальністю "Домінвест" (надалі - Відповідач 3) про визнання незаконними та скасування розпоряджень голови Житомирської районної державної адміністрації від 08 червня 2007 року № 544 та першого заступника голови Житомирської районної державної адміністрації від 13 серпня 2007 року № 791. Також Позивач просив: визнати недійсним акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта - спортивно-оздоровчого комплексу "У Петровича" від 27 липня 2007 року; визнати незаконним та скасувати рішення виконкому Кам'янської сільської ради Житомирського району від 20 вересня 2007 року № 147, яким надано погодження ТОВ "Домінвест" на виготовлення свідоцтва про право власності на спортивно-оздоровчий комплекс "У Петровича".
Разом з тим, заявою від 07 жовтня 2016 року № 05/2-1217-16 про зміну предмета позову Прокурор просив визнати незаконним та скасувати рішення Відповідача 2 № 64 від 20 вересня 2007 року.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 10 листопада 2016 року клопотання Відповідача 3 від 10 листопада 2016 року про повернення без розгляду заяви Прокурора про зміну предмета позову залишено без задоволення.
Крім того, даною судовою ухвалою клопотання Відповідача 3 від 26 жовтня 2016 року про припинення провадження у справі задоволено та припинено провадження у справі у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Не погоджуючись з винесеною судом першої інстанції ухвалою, прокурор звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого господарського суду скасувати, а справу передати на новий розгляд.
Мотивуючи апеляційну скаргу, апелянт вказав, що відповідно до пункту 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24 жовтня 2011 року "Про деякі питання підвідомчості і підстудності справ господарським судам", господарський спір підвідомчий господарському судочинству, зокрема, за умови: участі у спорі суб'єкта господарювання; наявності між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільних кодексом України, Господарським кодексом України та іншими законодавчими актами; а за наявності спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявності норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом та відстуності норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Також апелянт звертає увагу апеляційного суду на те, що місцевим господарським судом не враховано, що у даній справі спір виник між постійним лісокористувачем, на землі якого незаконно збудовано готельно-ресторанний комплекс, внаслідок чого унеможливлено здійснення статутної діяльності на даних землях Позивача 3 з одного боку та Відповідача 1, Відповідача 2 та Відповідача 3 з іншого боку.
Крім того, апелянт вказує на те, що спір виник у сфері містобудування за участю центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури. Разом з тим, судом першої інстанції не враховано, що пунктом 17 вищевказаної постнови передбачено вичерпний перелік справ за участю господарюючих об'єктів та суб'єктів владних повноважень, що мають ознаки адміністративно-праввових спорів та підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, серед яких спори у сфері містобування відсутні.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 29 листопада 2016 року апеляційну скаргу Прокурора прийнято до провадження, справу призначено до слухання.
На виконання вимог суду, викладених в ухвалі від 29 листопада 2016 року Позивачем 4 надіслано виписку з ЄДРПОУ (том 2, а.с. 182-184).
12 грудня 2016 року від Відповідача 2 надішли на електронну адресу суду пояснення (том 2, а.с. 185-187).
На виконання вимог суду, викладених в ухвалі від 29 листопада 2016 року від Позивача 3 надішло клопотання про долучення до матеріалів справи витяг з ЄДРПОУ (том 2, а.с. 188-193).
12 грудня 2016 року на поштову адресу апеляційного суду від Відповідача 3 надішли заперечення, в яких з підстав, висвітлених в них, просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін (том 2, а.с. 194).
В судовому засіданні від 14 грудня 2016 року Прокурор та представники Позивача 1, Позивача 3 та Позивача 4 підтримали доводи, наведені в апеляційній скарзі та просять ухвалу суду місцевого господарського суду скасувати та справу передати на новий розгляд.
В судовому засіданні від 14 грудня 2016 року представник Відповідача 3 заперечив проти доводів, висвітлених в апеляційній скарзі, вважає її безпідставною та необгрунтованою, а тому просить залишити її без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду без змін.
Представники Позивача 1, Відповідача 1 та Відповідача 2 не прибули, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені у встановленому законом порядку.
Враховуючи положення статті 102 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення представників, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала частковому скасуванню, з огляду на таке.
Апеляційний суд констатує, що статтею 1 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК) визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в устновленому порядку набули статусу суб'кта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно із встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і законних інтересів, а також для вжиття передбачених даним Кодексом заходів, спрямованих на запобіганя правопорушення. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'ктами підприємницької діяльності.
Приписи статті 12 ГПК України визначають, що господарським судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:
спорів про приватизацію державного житлового фонду;
спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;
інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство;
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;
4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів;
41) справи у спорах між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю);
5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;
6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;
7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;
8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.
Підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24 жовтня 2011 року "Про деякі питання підвідомчості і підстудності справ господарським судам": господарський спір підвідомчий господарському судочинству, зокрема, за умови участі у спорі суб'єкта господарювання; наявності між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільних кодексом України, Господарським кодексом України та іншими законодавчими актами, а також за наявності спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявності норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарсьим судом та відстуності норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Окрім того, пунктом 3.2 вищеописаної Постанови передбачено, що господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також сори у сфері містобудування, в тому числі за участю органу виконачої влади, що забезпечує формування та реалізовує державну політику у сфрі будівництва, містобудування та архітектури.
Припиняючи провадження у даній справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України, місцевий господарський суд виходив з того, що спір (про: визнання незаконними та скасування розпоряджень від 08 червня 2007 року № 544 та від 13 серпня 2007 року № 791; визнання недійсним акту про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 27 липня 2007 року; визнання незаконним та скасування рішення від 20 вересня 2007 року №147) в силу приписів пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України віднесений до компетенції адміністративних судів, оскільки виник з публічно-правових відносин, в яких орган місцевого самоврядування реалізує свої владні повноваження, а, отже, не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Однак, апеляційний господарський суд констатує, що заявлені у справі позовні вимоги випливають із відносин, що мають приватно-правовий характер, а тому органи місцевого самоврядування в цих відносинах виступають як суб'єкт права власності, а не як суб'єкт владних повноважень, що вказує на неправомірність висновку суду першої інстанції щодо непідвідомчості даного спору господарським судам, що в свою чергу призвело до неправомірного застосування пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України.
Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності. Виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 148 Господарського кодексу України (далі - ГК України), земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок. Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини.
Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.
Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору обумовлена в статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.
Крім того, суд констатує. що оспорювані розпорядження та рішення персифіковані, тобто вони стосуються безпосередньо Відповідача 3. Дане ще раз підтверджує, що такі відносини носили не публічно-правовий, а приватний (приватно-правовий) характер. Суд першої інстанції, виносячи свою ухвалу, не звернув на даний факт уваги.
Що ж до вимоги про визнання акту від 27 липня 2007 року недійсним, то Рівненський апеляційний господарський суд констатує, що при вирішенні даної вимоги місцевий господарський суд помилково застосував до вимоги про визнання акту державної приймальної комісії від 27 липня 2007 року підпункт 6.2 роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України №02-5/35 від 26 січня 2000 року, адже даний акт не є актом ревізії документальних перевірок, а є дещо іншим видом актів.
Відтак, в даному випадку місцевому господарському суду слід було оцінити дану вимогу з точки зору правильності обрання Прокурором способу захисту, і у разі обрання невірного способу, відмовити в задоволенні позову з цих підстав, а у разі правильності обрання способу захисту, оцінити підставність даних виключно і на основі оцінки доказів прийняття рішення по суті.
Враховуючи усе вищевказане, доводи наведені Відповідачем 2 в апеляційній скарзі є підставними та обгрунтованими, підтверджуються усім вищеописаним в даній судовій постанові, і є доведеними матеріальними та процесуальними нормами діючого законодавства України.
Усе вищевказане у даній судовій постанові, вказує на неповне з'ясування місцевим господарським судом всіх обставин справи, про невідповідність висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи, та про порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права - що в силу дії пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставами для скасування оскарженї ухвали господарського суду Житомирської області.
З огляду на усе встановлене вище в даній судовій постанові, апеляційний суд частково скасовує оскаржувану ухвалу та приймає нове рішення, яким скасовує пункти 2 та 3 резолютивної частини ухвали господарського суду Житомирської області від 10 листопада 2016 року, з направленням даної господарської справи до господарського суду Житомирської області на розгляд по суті.
Керуючись статтями 49, 99, 101, 103 - 106 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора Житомирської області на ухвалу господарського суду Житомирської області від 10 листопада 2016 року у справі № 906/920/16 - задоволити частково.
2. Скасувати пункти 2 та 3 резолютивної частини ухвали господарського суду Житомирської області від 10 листопада 2016 року у справі № 906/920/16.
3. Справу №906/920/16 передати на розгляд до господарського суду Житомирської області.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
5. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
6. Справу № 906/920/16 повернути до господарського суду Житомирської області.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Філіпова Т.Л.