73000, м.Херсон, вул. Театральна, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
13 грудня 2016 року Справа № 923/812/15
Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі судового засідання Фінаровій О.Л., розглянувши справу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСГАРАНТ» про заміну сторони правонаступником, подану у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції"
до Приватного акціонерного товариства "Завод крупних електричних машин"
про стягнення 41089420,09 грн,
за участю представників:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - Стрельцової Т.В. (представника за дорученням),
від заявника - Теслі І.В. (представника за дорученням),
27.04.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСГАРАНТ" звернулося до суду в межах даної справи із заявою про заміну позивача його правонаступником, а саме просило замінити ПАТ «Банк «Національні інвестиції» на Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСГАРАНТ". За результатами розгляду заяви судом ухвалою від 11.05.2016 в її задоволенні відмовлено.
Після апеляційного перегляду постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.06.2016 вказану ухвалу скасовано, а заяву про правонаступництво задоволено.
Проте, після касаційного перегляду постановою Вищого господарського суду України від 26.10.2016 попередні названі судові акти скасовані, а справа направлена на новий розгляд.
Безпосередньо новий розгляд заяви про правонаступництво проведено в судових засіданнях, які відбулися 22 листопада та 13 грудня 2016 року. При цьому представник позивача в засідання не прибув, надіславши клопотання про розгляд справи без його участі, у зв'язку з чим справа розглянута без участі його представника.
Як слідує з матеріалів справи та висловлених представником заявника пояснень, заява про правонаступництво ґрунтується на положеннях статті 25 Господарського процесуального кодексу України, статті 8 Закону України «Про виконавче провадження», твердженнями про укладення 17.09.2015 між ТОВ "Фактор-Комфорт" та позивачем договору відступлення права вимоги, за яким Банк відступив ТОВ "Фактор-Комфорт" права вимоги щодо виконання зобов'язань за кредитним договором № 499-07 від 13.07.2007, а також твердженнями про укладання 25.12.2015 між ТОВ "Фактор-Комфорт" та ТОВ "ФІНАНСГАРАНТ" договору відступлення права вимоги, за яким ТОВ "Фактор-Комфорт" відступило заявникові набуте ТОВ "Фактор-Комфорт" від Банку на підставі вказаного договору від 17.09.2015 право вимоги щодо виконання зобов'язань за кредитним договором № 499-07 від 13.07.2007.
Приватним акціонерним товариством "Завод крупних електричних машин" не висловлено заперечень відносно поданої заяви та вказано, що ним отримані всі документи відносно правонаступництва, а тому покладається при вирішенні заяви на розсуд суду.
Водночас, Публічним акціонерним товариством "Банк "Національні інвестиції" висловлені заперечення відносно поданої заяви із зазначенням в них факту нікчемності договору про відступлення прав вимоги, укладеного між ТОВ "Фактор-Комфорт" та ПАТ "Банк "Національні інвестиції" № 499-07 від 17.09.2015 на підставі положень частин 2 та 4 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", за якими протягом дії тимчасової адміністрації Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів. В даному випадку відповідно до постанови № 613 від 17.09.2015 правління Національного банку України "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" до категорії неплатоспроможних" 17.09.2015 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 172 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Банк "Національні інвестиції", на підставі якого з 18.09.2015 розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк "Національні інвестиції" з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації.
Крім викладеного з матеріалів справи слідує, що рішенням Господарського суду Херсонської області від 16.07.2015 у даній справі, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 16.03.2016, стягнуто з ПАТ "Завод крупних електричних машин" на користь ПАТ "Банк "Національні інвестиції" 41 089 420,09 грн заборгованості за кредитним договором № 499-07 від 13.07.2007 та 73 080,00 грн компенсації по сплаті судового збору
Відповідно до названого рішення суду предметом позову у даній справі було стягнення з ПАТ «Завод крупних електричних машин» заборгованості за кредитним договором № 499-07 від 13.07.2007, укладеним між ПАТ «Банк «Національні інвестиції» та громадянином ОСОБА_3, на підставі договору від 22.12.2014 про встановлення солідарного обов'язку за кредитним договором № 499-07 від 13.07.2007, за умовами якого співпозичальник - ПАТ «Завод крупних електричних машин» прийняв на себе солідарний обов'язок по всім зобов'язанням основного позичальника за кредитним договором № 499-07 від 13.07.2007, укладеним між ПАТ «Банк «Національні інвестиції» та ОСОБА_3
Згідно пункту 1.3 договору від 22.12.2014 з моменту його укладення співпозичальник та позичальник стають солідарними боржниками за кредитним договором № 499-07 від 13.07.2007 та несуть солідарний обов'язок перед кредитором за виконання зобов'язань з повернення кредиту та інших зобов'язань позичальника, передбачених кредитним договором.
За умовами пунктів 2.1, 2.2, 2.5 договору від 22.12.2014 співпозичальник зобов'язався виконувати всі зобов'язання позичальника за кредитним договором нарівні з позичальником у передбачені кредитним договором строки та порядку. При цьому кредиторові надано право пред'являти вимогу про виконання будь-якого зобов'язання, передбаченого кредитним договором, як повністю, так і частково, як до позичальника, так і до співпозичальника, а останній зобов'язаний виконати таку вимогу у визначений кредитним договором строк, незалежно від заперечень позичальника.
Водночас 17.09.2015 між ПАТ «Банк «Національні інвестиції» та ТОВ "Фактор-Комфорт" укладено договір № 499-07 відступлення права вимоги, за умовами якого Банк, виступаючи в якості первісного кредитора, відступив ТОВ "Фактор-Комфорт", як новому кредитору, право вимоги за зобов'язаннями по кредитному договору № 499-07 від 13.07.2007, укладеному між Банком та ОСОБА_3, а саме вимоги про стягнення 1736346,56 доларів США основної заборгованості, 187336,97 доларів США процентів за користування кредитом, а також інших сум, які належать до сплати за кредитним договором, в тому числі штрафні санкції. За змістом пункту 4.1. договору новий кредитор зобов'язався здійснити компенсацію вартості отриманого права вимоги на користь первісного кредитора в сумі 41979774,27 грн.
В подальшому 25.12.2015 між ТОВ "Фактор-Комфорт" та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСГАРАНТ» укладено договір № 499-07-01 відступлення права вимоги, за умовами якого ТОВ "Фактор-Комфорт", виступаючи в якості первісного кредитора, відступило ТОВ «ФІНАНСГАРАНТ», як новому кредитору, право вимоги за зобов'язаннями по кредитному договору № 499-07 від 13.07.2007, укладеному між ПАТ «Банк «Національні інвестиції» та ОСОБА_3, а саме вимоги про стягнення 1736346,56 доларів США основної заборгованості, 258961,27 доларів США процентів за користування кредитом, а також інших сум, які належать до сплати за кредитним договором, в тому числі штрафні санкції. За змістом пункту 4.1. договору новий кредитор зобов'язався здійснити компенсацію вартості отриманого права вимоги на користь первісного кредитора в сумі 45821210,75 грн.
В контексті укладених договорів про відступлення права вимоги суд зазначає, що відповідно до положень статті 512 Цивільного кодексу України відступлення права вимоги є підставою заміни кредитора у зобов'язанні, а за статтею 514 того ж Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Поряд з цим, за статтею 513 ЦК України зміна кредитора у зобов'язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються, а за частиною 1 статті 516 цього ж Кодексу заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.
Досліджуючи питання дійсності договору № 499-07 відступлення права вимоги від 17.09.2015, укладеного між ПАТ «Банк «Національні інвестиції» та ТОВ "Фактор-Комфорт" з урахуванням положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" через перебування Банку в станах тимчасової адміністрації та подальшої ліквідації суд зазначає наступне.
На підставі постанови № 613 від 17.09.2015 правління Національного банку України "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" до категорії неплатоспроможних" 17.09.2015 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 172 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Банк "Національні інвестиції", на підставі якого з 18.09.2015 розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк "Національні інвестиції" з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації.
Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Відповідно до частини другої та частини 4 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Користуючись цим правом, 25.09.2015 уповноваженою особою Фонду Волощуком І.Г. прийнято наказ № 38 «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів)», за пунктом 1.1. якого договір № 499-07 відступлення права вимоги від 17.09.2015, укладений між ПАТ «Банк «Національні інвестиції» та ТОВ "Фактор-Комфорт" визнано нікчемним.
Проте, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2016 у справі № 826/24648/15 вказаний пункт 1.1. наказу № 38 визнано протиправним та скасовано. Післі апеляційного перегляду ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2016 вказану постанову залишено без змін.
Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Тобто договір є нікчемним виключно в силу прямої вказівки закону.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) є підставою для недійсності правочину відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України. Зокрема, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
При цьому абзацом 2 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадках, встановлених Цивільним кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
В даному випадку договір № 499-07 від 17.09.2015 про відступлення права вимоги уповноваженим органом у встановленому порядку не визнаний нікчемним, а його умови відповідають названим вище правовим положенням щодо уступки права вимоги, а тому правові підстави для визнання його нікчемним відсутні. При цьому у відповідності до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Оцінюючи правомірність названого договору № 499-07 від 17.09.2015 про відступлення права вимоги в контексті його оплатності суд також зазначає, що ТОВ "Фактор-Комфорт" платіжним дорученням № 105 від 17.09.2015 перерахувало ПАТ «Банк «Національні інвестиції» 41979774,27 грн.
Факт безпосереднього виконання цього платіжного доручення та проведення банком самої банківської операції підтверджується довідкою Банку № 2007/03 від 29.03.2016, випискою з рахунку ТОВ "Фактор-Комфорт", а також обставинами, які не потребують повторного доведення, встановленими постановою Одеського апеляційного господарського суду у справі № 923/1151/15 від 24.10.2016 та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.11.2016 у справі № 922/3258/15, в яких досліджено питання виконання платіжного дорученням № 105 від 17.09.2015.
Таким чином, ТОВ «ФІНАНСГАРАНТ» набув прав вимоги за зобов'язаннями по кредитному договору № 499-07 від 13.07.2007, укладеному між ПАТ «Банк «Національні інвестиції» та ОСОБА_3, а саме вимоги про стягнення 1736346,56 доларів США основної заборгованості, 258961,27 доларів США процентів за користування кредитом, а також інших сум, які належать до сплати за кредитним договором, в тому числі штрафних санкцій. Таке набуття прав пов'язане також і з вимогами безпосередньо, спрямованими до Приватного акціонерного товариства "Завод крупних електричних машин", як солідарного боржника.
За таких обставин заперечення позивача щодо нікчемності договору про відступлення права вимоги до уваги судом не приймаються, оскільки вони спростовуються наведеними вище обставинами.
Відповідно до статті 25 ГПК України у разі вибуття однієї зі сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні, зокрема, внаслідок заміни кредитора в зобов'язанні, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну сторони правонаступником господарський суд виносить ухвалу.
У пункті 1.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції", зі змінами, роз'яснено, що процесуальне правонаступництво, в порядку статті 25 ГПК України, здійснюється (відносно юридичної особи) не лише у зв'язку з реорганізацією суб'єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, зокрема, у випадку заміни кредитора або боржника у зобов'язанні, згідно статтями 512, 520 ЦК України. Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 25 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Оскільки виконання рішення суду є невід'ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ГПК України та Законом України «Про виконавче провадження», який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Частиною п'ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на даний час) визначено, що у разі вибуття однієї із сторін заінтересована особа має право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.
Підсумовуючи наведене, заміна кредитора у зобов'язанні, як і саме зобов'язання, є інститутом цивільного права.
В даному випадку за наслідками укладених 17.09.2015 договору між ПАТ «Банк «Національні інвестиції» та ТОВ "Фактор-Комфорт" № 499-07 відступлення права вимоги та 25.12.2015 договору між ТОВ "Фактор-Комфорт" та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСГАРАНТ» № 499-07-01 відступлення права вимоги до набувача прав передані права по стягненню як всіх сум за кредитним договором, так і сум, які були нерозривно пов'язані з їх стягненням, а тому заява про заміну позивача правонаступником підлягає задоволенню.
На підставі викладених правових норм та керуючись статтями 25, 86 ГПК України,
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСГАРАНТ» про заміну сторони (позивача) правонаступником задовольнити.
2. Замінити Публічне акціонерне товариство "Банк "Національні інвестиції", як позивача у даній справі та стягувача за виконавчим провадженням, його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСГАРАНТ» (01054 м. Київ, вул. О. Гончара, буд. 52, оф. 11, ідентифікаційний код 39877604).
Суддя М.К. Закурін