Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" грудня 2016 р.Справа № 922/3954/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Денисюк Т.С.
при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.
розглянувши справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Виробничого підрозділу "Харківське відділення" Філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" ПАТ "Українська залізниця", м. Харків
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, смт. Покотилівка
про стягнення коштів в розмірі 2 655,70 грн.
за участю :
Представник позивача - Гаврильченко Ю.О. довіреність № 1046 від 28.10.2016;
Представник відповідача - не з"явився;
Позивач - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Виробничого підрозділу "Харківське відділення" Філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" ПАТ "Українська залізниця" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення основної заборгованості за прострочення платежу за Договором оренди державного майна № 7/НКМ від 27 серпня 2010 року в розмірі 2 342,54 грн., пені в розмірі 255,31 грн., 3% річних в розмірі 25,22 грн. та інфляційні втрати в розмірі 32,63 грн..
Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 378,00 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.11.2016 року за позовною заявою було порушено провадження по справі № 922/3954/16 та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14 грудня 2016 року.
14 грудня 2016 року позивач надав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стосовно ФОП ОСОБА_1, станом на 14.12.2016 року (вх. № 42940).
Надані документи були досліджені та долучені судом до матеріалів справи.
Представник позивача, який брав участь в судовому засіданні, підтримував позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів та відзив на позовну заяву не надав. До суду повернулась ухвала про порушення провадження у справі від 21.11.2016 року, яка була направлена на адресу відповідача, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, із довідкою пошти "за закінченням строку зберігання".
У постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначає, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, суд вважає, що відповідач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, належним чином була повідомлена про дату, час та місце судового засідання.
Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.
Постановою КМУ від 25.06.2014 № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" створено Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Укрзалізниця"), на виконання ч. 6 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття.
Так, рішенням засідання правління ПАТ "Укрзалізниця" (протокол № 1 від 21.10.2015) датою початку фінансово-господарської діяльності ПАТ "Укрзалізниця" було визначено 01.12.2015 року.
Таким чином, з 01.12.2015 року СТГО "Південна залізниця" фактично припинило самостійну господарську діяльність, як окрема юридична особа, та була реорганізована у регіональну філію "Південна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" і є правонаступником усіх прав та обов'язків СТГО "Південна залізниця".
У зв'язку із подальшим проведенням внутрішньогалузевих змін, на підставі наказу ПАТ "Укрзалізниця" № 232 від 31.03.2016 зі складу регіональної філії "Південна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" з 01.04.2016 року було виділено майновий комплекс виробничого підрозділу "Інформаційно-обчислювальний центр" та приєднано до Філії "Головний інформаційно- елювальний центр" ПАТ "Укрзалізниця" у якості виробничого підрозділу "Харківське відділення".
27 серпня 2010 року між Статутним територіально-галузевим об'єднанням "Південна залізниця", в особі відокремленого структурного підрозділу "Інформаційно-обчислювальний центр" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було укладено Договір оренди державного майна № 7/НКМ (Договір).
Згідно п.п. 1.1.,1.2. Розділу 1 Договору, орендодавець - СТГО "Південна залізниця", в особі відокремленого структурного підрозділу "Інформаційно-обчислювальний центр" передав, а орендар - ОСОБА_1, прийняв у строкове платне користування Термінальне обладнання: Т-У3 «БКА-УЗБ/LCD 17/Epson LX300»+ASTRA edoc Reader, інв. № 058170, модем Zyxel U336S, інв. № 500087, з метою розміщення каси продажу залізничних квитків.
Пунктом 3.1. Договору (Додатковий договір від 04 грудня 2015 року) встановлено, що орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженою постановою КМУ від 04.10.1995 № 786, за базовий місяць розрахунку - листопад 2015 року становить 1 938,86 грн. без ПДВ. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.
Відповідно до п. 3.5 Розділу 3 Договору (Додатковий договір від 04 грудня 2015 року), орендна плата 100% перераховується на розрахунковий рахунок Орендодавця. Одержувач коштів - Виробничий підрозділ "Інформаційно-обчислювальний центр" регіональної філії "Південна залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним.
За приписами п. 5.2. Розділу 5 Договору, орендар зобов'язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.
На підставі п. 1 Додаткового договору № 2 від 31.03.2016 року (далі - Додатковий договір), було визначено, що Договір №7/НКМ від 27.08.2010 року діє до 30.06.2016 року включно.
Акт про демонтаж та повернення з оренди нерухомого (або іншого) майна за Договором було складено між орендарем та орендодавцем 14.07.2016 року.
Як вбачається із позовної заяви, позивач протягом всього терміну дії спірного договору оренди належним чином виконував взяті на себе зобов'язання, а відповідач, в свою чергу, з березня місяця 2016 року, відповідно до умов Договору оренди державного майна № 7/НКМ від 27 серпня 2010 року, належним чином перерахував на поточний рахунок позивача повний розмір орендної плати за березень, квітень та травень 2016 в сумі 7 027,62 грн., в т.ч. ПДВ 20%. Однак, в порушення кінцевого строку розрахунку, передбаченого п. 3.5 Договору та власних грошових зобов'язань, відповідач не сплатив орендну плату за червень 2016 року в сумі 2 342,54 грн., в т.ч. ПДВ 20%.
13 жовтня 2016 року позивачем на адресу ФОП ОСОБА_1,шляхом поштового направлення було пред'явлено претензію (Вих. № Г ІОЦ-43/720 від 13.10.2016) про сплату основного боргу за Договором оренди державного майна № 7/НКМ, в порядку досудового врегулювання господарського спору. Разом з тим, вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та без задоволення, в зв'язку з чим, у останнього утворилась заборгованість з орендної плати за червень 2016 року в сумі 2 342,54 грн.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як свідчать матеріали справи, між сторонами виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди).
Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності; до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням передбачених цим Кодексом особливостей.
В силу ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності; розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч.1 ст.286 Господарського кодексу України).
Частинами 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що відповідачем в установленому порядку не спростовано обставини, на які посилається позивач стосовно неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором оренди державного майна № 7/НКМ від 27 серпня 2010 року, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача боргу у розмірі 2 342,54 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того, позивач, посилаючись на порушення відповідачем зобов"язань за Договором, просить стягнути з нього пеню в розмірі 255,31 грн., 3% річних в розмірі 25,22 грн. та інфляційні втрати в розмірі 32,63 грн.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п. 3.6. Договору (Додатковий договір від 04 грудня 2015 року), орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується з орендаря у визначеному пунктом 3.1. розмірі, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Здійснивши перерахунок пені, з урахуванням обмеження її розміру подвійною обліковою ставкою НБУ, у відповідності до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та в межах заявленого позивачем періоду нарахування, суд прийшов до висновку, що він відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства.
Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань у розмірі та у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність позовних вимог щодо стягнення на користь позивача 255,31 грн. пені.
Крім того, в силу вимог ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
За таких обставин суд визнав позовні вимоги позивача в сумі 32,63 грн., нараховані за індексами інфляції на суму основного боргу, а також 25,22 грн. - 3% річних, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаючи судові витрати в даній справі на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, місцезнаходження: 62458, АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Виробничого підрозділу "Харківське відділення" Філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" ПАТ "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40081258 / код філії 584, місцезнаходження: 61052, м. Харків, вул. Конарєва,15) - суму основної заборгованості в розмірі 2 342,54 гривень, пеню в розмірі 255,31 гривень, 3% річних в розмірі 25,22 гривень, інфляційні втрати в розмірі 32,63 гривень та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 378,00 гривень.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 19.12.2016 р.
Суддя Т.С. Денисюк
справа № 922/3954/16