36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
15.12.2016 р. Справа № 917/1754/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест", АДРЕСА_1,69005
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлінк", вул.Лисенко, 98, Полтава, Полтавська область,36017
про стягнення 3000 грн. заборгованості за договором № 33 від 05.08.2016 року
Суддя Тимощенко О.М.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 дов. б/н від 04.01.2016 року
від відповідача: ОСОБА_2 дов. №165 від 01.12.2016 року
В судовому засіданні 15.12.2016 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.
Обставини справи: розглядається позовна заява про стягнення 3000 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № 33 від 05.08.2016 року.
28.11.2016 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (арк. с. 34-38). Відповідач у своєму відзиві зазначає, що 09.08.2016 року за видатковою накладною №64 ТОВ “Інтерлінк” отримало від ГОВ “Газ Інвест” 21,78 т. проса на 65 340 грн. 00 коп., 11.08.2016 року за видатковою накладною №65 ГОВ “Інтерлінк” отримало від ТОВ “Газ Інвест” 22,21 т. проса на 66 630 грн. 00 коп. Також відповідач зазначає, що 15.08.2016 року ТОВ “Інтерлінк” згідно платіжного доручення №632 від 15.08.2016 перерахувало на користь ТОВ “Газ Інвест” 131 970 грн. 00 коп. за просо. Крім того, відповідач стверджує, що в фінансовій вимозі ТОВ “Газ Інвест” від 03.10.2016 безпідставно змінює суму поставленого товару і стверджує що на користь ТОВ “Інтерлінк” було поставлено не 43.990 т. проса, а 44,990 т. проса і вимагає сплати 3000 грн. з 1 тону проса, що не була оплачена раніше, свої вимоги обґрунтовує наявністю товарно-транспортних накладних №8963 від 09.08.2016 року та №8959 від 11.08.2016, які не оформлені належним чином та не підписані уповноваженим представником відповідача, а відтак не можуть бути належними та допустимими доказами факту поставки товару в кількості 44.990 т. Тому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник позивача виклав зміст позовних вимог та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:
05.08.2016 року між Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерлінк" (відповідач, покупець) було укладено договір купівлі-продажу №-33 (арк. с.6).
Згідно умов вказаного договору постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити в порядку та на умовах, визначених цим договором, просо врожаю 2016 року (надалі товар) у кількості та по ціні згідно з умовами цього договору (п.1.1. договору).
Згідно із п.2.1. п.2.2. договору кількість товару - 45 + 10% тон., ціна товару - 3000 грн. 00 коп. за 1 т. з ПДВ при дотриманні п. 1.2 нього договору.
Пунктом 6.1. договору сторони погодили, що розрахунки за кожну партію товару здійснюються згідно рахунку у безготівковому порядку.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним на виконання умов договору було поставлено відповідачу товар, а саме: просо у кількості 44,990 т, на загальну суму 134 970,00 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними № 8963 від 09.08.2016 року та № 8959 від 11.08.2016 р. (арк. с. 7-8).
Як зазначає позивач, відповідач частково оплатив отриманий товар у розмірі 131 970,00 грн. (що підтверджується платіжним дорученням №632 від 15.08.2016 року, арк. с. 9) і за ним рахується заборгованість за отриманий товар в розмірі 3000,00 грн. (арк. с. 9).
04.10.2016 р. позивачем на адресу відповідача було направлено фінансову вимогу (вих. № б/н від 03.10.2016 р.) з проханням протягом семи днів з моменту отримання даної вимоги перерахувати суму заборгованості у розмірі 3 000,00 грн. за поставлений товар (арк. с. 10-11). Проте дана вимога залишена відповідачем без відповіді.
Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 3000,00 грн., що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №-33 від 05.08.2016 року.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з договору купівлі-продажу.
Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, зобов'язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у кожної із сторін прав та обов'язків, а саме, зобов'язання продавця передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги.
Отже, змістом договору купівлі продажу є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.
За змістом статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити продукцію (товар) після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором чи товарно-розпорядчими документами не визначено іншого строку оплати.
Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В якості доказу передачі відповідачу проса у кількості 44,990 т, на загальну суму 134 970,00 грн. за договором купівлі-продажу №-33 від 05.08.2016 року позивачем надано суду товарно-транспортні накладні № 8963 від 09.08.2016 року та № 8959 від 11.08.2016 р. (арк. с. 7-8).
Однак, дослідивши вищезазначені товарно-транспортні накладні, суд дійшов висновку, що вони не можуть підтверджувати поставку позивачем та отримання відповідачем проса у кількості 44,990 т, на загальну суму 134 970,00 грн. за договором купівлі-продажу №-33 від 05.08.2016 року, оскільки не містять підписів зі сторони відповідача (вантажоодержувача) про отримання договірної продукції по зазначеним ТТН.
Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених наказом міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Отже, товарно-транспортна накладна є обов'язковим первинним бухгалтерським документом, який підтверджує операцію з перевезення вантажів автомобільним транспортом для включення у витрати, але не може бути єдиним документом, що підтверджує факт проведення господарської операції з передачі товару.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Статтею 1 цього Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року №168/704 (далі по тексту - Положення), вбачається, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Згідно приписів пунктами 2.4, 2.5 Положення первинні документи повинні містити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Жодних інших первинних бухгалтерських документів, що підтверджували б факт поставки та отримання відповідачем проса у кількості 44,990 т, на загальну суму 134 970,00 грн. за договором купівлі-продажу №-33 від 05.08.2016 року позивачем суду не надано.
В матеріалах справи є належним чином оформлені видаткові накладні №64 від 09.08.2016 року та №65 від 11.08.2016 року, з яких вбачається, що відповідач отримав від позивача на підставі договору купівлі - продажу №-33 від 05.08.2016 року за накладною №64 від 09.08.2016 року 21,78 т проса на загальну суму 65 340,00 грн. (з урахуванням ПДВ) та за накладною №65 від 11.08.2016 року 22,21 т проса на загальну суму 66 630,00 грн. (з урахуванням ПДВ), що разом складає 43,99 т. проса на загальну суму 131 970,00 грн. (з урахуванням ПДВ).
Також відповідачем надано суду рахунок на оплату №50 від 09.08.2016 року, який виставлявся позивачем відповідачу для оплати отриманого за договором купівлі-продажу №-33 від 05.08.2016 року 21,78 т. проса на загальну суму 65 340,00 грн. та рахунок на оплату №51 від 11.08.2016 року, який виставлявся позивачем відповідачу для оплати отриманого за договором купівлі-продажу №-33 від 05.08.2016 року 22,21 т. проса на загальну суму 66630,00 грн. (арк. с. 41,43), що разом складає 131 970,00 грн.
З платіжного доручення №632 від 15.08.2016 року вбачається що відповідачем сплачено позивачу 131 970,00 грн. з призначенням платежу за просо по рах.№50 від 09.08.2016 року, №51 від 11.08.2016 року (арк. с. 44).
Представником позивача в обґрунтування факту поставки відповідачу проса за ТТН в розмірі 44,990 т. в сумі 134 970,00 грн. в засіданні було надано суду довіреність №109 від 09.08.2016 року, видану відповідачем на отримання від позивача цінностей.
Відповідно до пункту 8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99, довіреність на отримання цінностей видається на строк не більше 10 днів і є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначений перелік та кількість цінностей.
Як вбачається з даної довіреності, вона підтверджує факт отримання ОСОБА_3 цінностей за рахунками №50 від 09.08.2016 року та №51 від 11.08.2016 року, які як зазначалося судом вище виставилися позивачем відповідачу для оплати отриманого за договором купівлі-продажу №-33 від 05.08.2016 року 21,78 т. проса на загальну суму 65 340,00 грн. та 22,21 т. проса на загальну суму 66630,00 грн. (арк. с. 41,43) що разом складає 131 970,00 грн.
Оскільки позивачем в підтвердження факту здійснення господарської операції з поставки товару за договором купівлі-продажу №-33 від 05.08.2016 року в сумі 134 970,00 грн. надано суду тільки ТТН, які не оформлені належним чином і як наслідок, не можуть бути належним доказом у здійсненні господарської операції з передачі товару за договором саме в сумі 134 970,00 грн., а надані відповідачем докази підтверджують передачу товару на суму 131 970,00 грн. яка повністю сплачена відповідачем, то у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).
Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, як наслідок, суд відмовляє у їх в задоволенні.
У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у зв'язку із відмовою в задоволенні позову покладається на позивача.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст. ст. 33,43, 49, 82-85 ГПК України, суд -
Відмовити в задоволенні позовних вимог.
Повне рішення складено 19.12.2016 року
Суддя Тимощенко О.М.
Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією