Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"13" грудня 2016 р.Справа № 914/2032/16
Господарський суд Харківської області у складі:
головуючий суддя Светлічний Ю.В.
судді: Доленчук Д.О. , Кухар Н.М.
при секретарі судового засідання Мороз Ю.В.
розглянувши справу
за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Іскра", м. Львів
до Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" в особі Львівського центрального регіонального відділення Публічного акціонерного товариства "Мегабанк", м. Львів
про та за зустрічним позовом до про визнання недійсним кредитного договору та додаткових угод до нього Публічного акціонерного товариства "Мегабанк", м. Харків Публічного акціонерного товариства "Іскра", м. Львів стягнення 1 591 793,91 дол. США та 517 891,36 грн. (що в гривневому еквіваленті складає 41738986,45 грн.)
за участю представників сторін:
позивача (за первісним позовом) - ОСОБА_1 довіреність №03/112 від 04.01.2016р.;
відповідача (за первісним позовом) - ОСОБА_2 довіреність №13-482/16д від 22.08.2016р.;
ПАТ "Іскра" (позивач) звернувся до господарського суду Львівської області, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 09.12.2016р., з позовом до відповідача - ПАТ "Мегабанк" в особі Львівського ЦРВ ПАТ "Мегабанк" про визнання недійсним кредитного договору №01/2011 від 01.02.2011 р., та додаткових угод до вказаного договору: № 3 від 29.12.2011 р., №4 від 30.03.2012р., №5 від 17.08.2012 р., №7 від 01.04.2013р., №9 від 01.07.2013р., №10 від 01.10.2013р., №11 від 29.11.2013р., №12 від 31.01.2014р., №13 від 30.05.2014р., №14 від 02.06.2014р., №15 від 30.12.2014р., №16 від 30.12.2014р., №17 від 30.04.2014р., №18 від 31.12.2015р., від 31.03.2016р., №22 від 29.07.2016р., №23 від 09.08.2016р., №25 від 31.10.2016р.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 16.08.2016р. матеріали даної справи надіслано за встановленою підсудністю у господарський суд Харківської області.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.08.2016р. призначено справу до розгляду у судовому засіданні на "19" вересня 2016 р. о 10:15.
06.09.2016р. до господарського суду Харківської області надійшов запит господарського суду Львівської області за вх.№2256/16 із проханням повернути матеріали даної справи, у зв'язку із надходженням до вищевказаного суду апеляційної скарги позивача - ПАТ "Іскра" на ухвалу господарського суду Львівської області від 16.08.2016р.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.09.2016р. провадження у справі зупинено до розгляду апеляційної скарги позивача - ПАТ "Іскра" на ухвалу господарського суду Львівської області від 16.08.2016р. - Львівським апеляційним господарським судом.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.09.2016р. заяву ПАТ "Іскра" про відкликання апеляційної скарги задоволено, повернуто апеляційну скаргу заявнику. Матеріали справи повернуто на адресу господарського суду Харківської області.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.10.2016р. провадження у справі № 914/2032/16 поновлено. Призначено справу до розгляду в судовому засіданні на "01" листопада 2016 р. о 10:30.
01 листопада 2016р. відповідачем у справі - ПАТ "Мегабанк" було подано зустрічний позов до ПАТ "Іскра", з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 22.11.2016р., про стягнення з відповідача простроченої заборгованості за кредитним договором №01/2011 від 01 лютого 2011 року, яка станом на 21.11.2016р. становить 1 591 793,91 дол. США та 517 891,36 грн. Крім того, позивач (за зустрічним позовом) просить стягнути з відповідача (за зустрічним позовом) судові витрати.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.11.2016р. судом було прийнято зустрічний позов - ПАТ "Мегабанк" до ПАТ "Іскра" для спільного розгляду із первісним позовом.
03.11.2016.р. до господарського суду Харківської області надійшла заява позивача (за первісним позовом) - ПАТ "Іскра" про участь представника позивача в режимі відеоконференції, проведення якої заявник просив доручити господарському суду Львівської області.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.11.2016р. задоволено клопотання позивача (за первісним позовом) - ПАТ "Іскра" про його участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції під час розгляду господарським судом Харківської області даної справи. Забезпечення проведення відеоконференції за участю ПАТ "Іскра" по даній справі доручено господарському суду Львівської області.
30.11.2016р. до господарського суду Харківської області надійшло клопотання позивача (за первісним позовом) про призначення розгляду даної справи колегією суддів, у зв'язку із складністю даної справи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.12.2016р. клопотання позивача (за первісним позовом) про призначення розгляду даної справи колегією суддів задоволено. Призначено колегіальний розгляд справи №914/2032/16.
Відповідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 01.12.2016р. для розгляду справи №914/2032/16 було призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Светлічний Ю.В. та судді: Доленчук Д.О. та Кухар Н.М.
Присутній представник позивача (за первісним позовом), який бере участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити, проти задоволення зустрічного позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити.
Присутній представник відповідача (за первісним позовом) у судовому засіданні проти позову ПАТ "Іскра" заперечував, та просив суд задовольнити зустрічний позов та стягнути заборгованість з позивача (за первісним позовом).
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Між Публічним акціонерним товариством "Іскра" та Публічним акціонерним товариством "Мегабанк" укладено кредитний договір №01/2011 від 01.02.2011р.
Пунктом 1.1 договору передбачено, що кредитодавець (банк) надає грошові кошти (відкриває відновлювальну лінію (надалі - кредит) позичальнику (підприємство) в розмірі 1 500 000,00 доларів США в строк з 01.02.2011р. до 31.01.2012р., на поновлення обігових коштів, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити 9% річних, на умовах передбачених договором.
В подальшому, в пункт 1.1 договору сторонами вносились зміни, про що підписувались додаткові угоди до кредитного договору:№3 від 29.12.2011 р.; №4 від 30.03.2012 р.; №5 від 17.08.2012 р.; №7 від 01.04.2013 р.; №9 від 01.07.2013 р.; №10 від 01.10.2013 р.; №11 від 29.11.2013 р.; №12 від 31.01.2014 р.; №13 від 30.05.2014р.; №14 від 02.06.2014 р.; №15 від 30.12.2014р., №16 від 30.12.2014р., №17 від 30.04.2014р., №18 від 31.12.2015р., від 31.03.2016р., №22 від 29.07.2016р., №23 від 09.08.2016р., №25 від 31.10.2016р., а саме щодо зміни процентної ставки за користування кредитом, суми кредиту, та строку повернення кредиту.
Додатковою угодою від 31.03.2016р. даний пункт викладено в такій редакції: кредитодавець надає грошові кошти (відкриває відновлювальну лінію (надалі - кредит) Позичальнику в розмірі 1 520 638,22 доларів США в строк з 01.02.2011 р. до 31.12.2016 р., на поновлення обігових коштів, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити 14% річних, на умовах передбачених договором.
На думку позивача (за первісним позовом), що пункт 1.1. кредитного договору із змінами, що викладені в редакції додаткових угод, які вимагають погашення зобов'язань підприємством в іноземній валюті, порушують чинне законодавство про систему валютного регулювання і контролю, ст. 524 ЦК України, ст. 35 Закону України "Про Національний банк України" та ст. 5 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", тому повинні бути визнані судом недійсними згідно ст.ст. 203, 215 ЦК України. Також, під час розгляду справи позивачем (за первісним позовом) було надано письмові пояснення, які підтримані представником позивача (за первісним позовом) проте, що на його думку представник ПАТ "Мегабанк" не мав повноважень на укладення кредитного договору.
Відповідач (за первісним позовом) із первісним позовом не погоджується, та у зв'язку із простроченням ПАТ "Іскра" сплати процентів за користування кредитом відповідачем подано зустрічний позов, який у подальшому був ПАТ "Мегабанк" уточнений та позивач (за зустрічним позовом) просив суд стягнути з ПАТ "Іскра" достроково залишок несплаченого кредиту, а саме у розмірі 1 591 793,91 дол. США (один мільйон п'ятсот дев'яносто одна тисяча сімсот дев'яносто три долара США 91 цент) та суму штрафів, передбачених розділом 7 договору - 517 891,36 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав первісних та зустрічних позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.
Між позивачем (за первісним позовом) та відповідачем (за первісним позовом) укладено кредитний договір №01/2011 від 01.02.2011р., щодо надання позивачу (за первісним позовом) кредиту в розмірі 1 500 000,00 доларів США.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем (за первісним позовом) кредит у встановленому кредитним договором розмірі ПАТ "Іскра" отриманий.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.
Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.
Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до п. 2 ст. 198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства.
Частиною 3 ст. 533 ЦК України передбачено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Згідно зі ст. 345 ГК України кредитні операції банків полягають у розміщенні від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.
Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі за текстом - Декрет КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю").
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 5 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.
Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.
Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують, зокрема, операції щодо: надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 47 та ч. 1 ст. 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" розміщення залучених коштів від свого імені на власних умовах та на власний ризик, незалежно від виду валюти, є банківськими кредитними операціями, які здійснюються на підставі банківської ліцензії.
Статтею 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" визначено поняття "банківської ліцензії", а саме: це документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність.
Як вбачається з матеріалів справи Національним банком України ПАТ "Мегабанк" відповідачу (за первісним позовом) та позивачу (за зустрічним позовом) був виданий дозвіл №163-5 від 29.09.2009р. та банківська ліцензія за №163 від 02.09.2009р. (аркуші справи №137-139), які діяли на момент укладання кредитного договору №01/2011 від 01.02.2011р. Згідно із додатком до дозволу №163-5 від 29.09.2009р. передбачено право банку на залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.
Таким чином на момент укладання кредитного договору №01/2011 від 01.02.2011р. між позивачем (за первісним позовом) та відповідачем (за первісним позовом) у Банку - ПАТ "Мегабанк" були повноваження на укладання кредитного договору в іноземній валюті.
Щодо твердження позивача (за первісним позовом) про відсутність повноважень у представника ПАТ "Мегабанк" на укладення кредитного договору від імені ПАТ "Мегабанк", суд вважає за необхідне зазначити про наступне.
Згідно ст. 202, ч. 2 ст. 203, 205, 207, 237 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою; представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
В силу ст.241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Відповідно до п.3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013р. №11, наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.
Судом встановлено, що у представників ПАТ «МЕГАБАНК», які підписували оспорюваний договір та додаткові угоди до нього, були наявні повноваження підписання вказаних документів, що підтверджується наступним.
У відповідності до частини 1 ст. 23 Закону України від 7 грудня 2000 року N2121-1 "Про банки і банківську діяльність", банк має право відкривати відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) на території України у разі його відповідне вимогам щодо відкриття відокремлених підрозділів, встановленим нормативно-правові актами Національного банку України.
Згідно абз.1 п.10.7. Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень, затвердженого постановою Правління Національного Банку України №375 від 31.08.2001р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.10.2001р. за №906/6097 (чинного на момент укладення оспорюваного кредитного договору), відділення банків виконують функції та операції, передбачені положенням про відділення та на підставі дозволу, наданого компетентним органом банку на право проведення відділенням окремих операцій, у межах наданих банком банківської ліцензії та письмового дозволу (у тому числі в межах отриманого філією, якій підпорядковується відділення, дозволу банку, погодженого Національним банком), за винятком операцій, для проведення та обліку яких у відділення належних умов (у тому числі відповідного програмного забезпечення і приміщення, спеціального обладнання, комп'ютерної техніки, комунікаційних засобів, спеціалістів відповідної кваліфікації тощо) або відділення не мають права здійснювати їх згідно з вимогами законодавства України.
Частиною 2 пункту 1.1. Глави 1 Розділу 4 Положення про порядок реєстрації та ліцензування банків, відкриття відокремлених підрозділів, затвердженого Постановою Національного банку України від 08.09.2011р. №306 філії/відділення, представництва діють від імені банку на підставі затвердженого уповноваженим органом банку положення і мають керівника, який діє на підставі виданої банком довіреності.
Згідно п. 9.1. Положення про Львівську філію Публічного акціонерного товариства "Мегабанк", затвердженого 02.11.2009р. рішенням ОСОБА_3 ради ПАТ "Мегабанк", на дату укладення оспорюваного Кредитного договору, поточне управління діяльністю Філії здійснює її директор.
Згідно п. 9.3. вказаного Положення директор Філії в межах своєї компетенції діє за довіреністю від імені банку, представляючи його у відносинах з юридичними та фізичними особами, укладає договори, керує діяльністю філії та несе відповідальність за її економічну безпеку. Свою діяльність директор здійснює у відповідності з чинним законодавством України і рішеннями органів управління банку.
Згідно довіреності від 17.05.2010р. №13-308/10д ПАТ "МЕГАБАНК" уповноважило директора Львівської філії ПАТ "МЕГАБАНК" ОСОБА_4, підписувати від імені ПАТ "МЕГАБАНК" кредитні договори.
Після прийняття рішення про реорганізацію Львівської філії ПАТ "МЕГАБАНК", представники ПАТ "МЕГАБАНК", які підписували від імені ПАТ "МЕГАБАНК додаткові угоди до кредитного договору № 01/2011 від 01 лютого 2011 року діяли на підставі Положення про Львівське центральне регіональне відділення ПАТ "МЕГАБАНК", затвердженого рішенням Правління ПАТ "МЕГАБАНК" №11 від 21.03.2011р., п. 5.1. якого передбачено, що поточне управління діяльністю відділення здійснює директор та п. 5.3. встановлено, що керівник відділення діє на підставі довіреності, виданої банком.
В подальшому представники ПАТ "МЕГАБАНК", які укладали із ПАТ "ІСКРА" додаткові угоди до кредитного договору № 01/2011 від 01.02.2011р., діяли на підставі Положення про Львівське центральне регіональне відділення ПАТ "МЕГАБАНК", затвердженого Рішенням ОСОБА_3 ПАТ "МЕГАБАНК" від 27.02.2013р., Положення про Львівське центральне регіональне відділення ПАТ "МЕГАБАНК", затвердженого Рішенням ОСОБА_3 ПАТ "МЕГАБАНК" від 09.12.2014р. та в межах виданих їм довіреностей, що містяться у матеріалах справи (аркуші справи №249-256).
Враховуючи вищевикладене, твердження представника ПАТ "Іскра" щодо відсутності повноважень у осіб, що підписували кредитний договір та додаткові угоди до нього, не знаходять свого документального підтвердження у матеріалах справи.
Договір - погоджена дія двох або більше сторін спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частини 1,2, 4 статті 202 ЦК України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Враховуючи вищенаведене та те, що на момент укладання між позивачем (за первісним позовом) та відповідачем (за первісним позовом) кредитного договору №01/2011 від 01.02.2011р.у відповідача (за первісним позовом) були повноваження на укладання кредитного договору в іноземній валюті, у директора Львівської філії ПАТ "Мегабанк" були повноваження на підписання кредитного договору, позивач (за первісним позовом) був обізнаний про валюту кредитування та отримав кредит у встановленому договором розмірі, відповідно до цього первісні позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, такими, що задоволенню не підлягають, тому суд вважає за необхідне задоволенні первісного позову відмовити повністю.
Щодо зустрічних позовних вимог ПАТ "Мегабанк" про дострокове стягнення з відповідача (за зустрічним позовом) кредиту у розмірі 1591793,91 дол. США та загальної суми штрафів, передбачених розділом 7 кредитного договору - 517 891,36 грн., суд вважає зазначити про наступне.
Згідно з п. 4.2.1. договору відповідач за зустрічним позовом зобов'язався повернути отриманий кредит в повному обсязі до 16 години 00 хвилин 31 грудня 2016 року, згідно графіку зменшення кредитної лінії.
Згідно з п. 4.2.3. кредитного договору, відповідач зобов'язаний своєчасно здійснювати сплату нарахованих процентів за користування кредитом та комісійної винагороди в порядку та на умовах, передбачених договором.
Відповідно до п. 5.1. кредитного договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється з 1-го по останній календарний день звітного місяця, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці (у році умовно 360 днів) та процентної ставки, передбаченої п. 1.1 Договору. При цьому день видачі та день повернення кредиту вважаються одним днем, тобто враховується день надання кредиту і не враховується день його погашення (метод визначення днів для нарахування процентів «факт/360»).
У відповідності до п. 5.2. Розділу 5 2 "Порядок нарахування і сплати процентів та комісійної винагороди за кредитом" кредитного договору сплата позичальником процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно, не пізніше останнього робочого дня звітного місяця, а також в день повернення кредиту, на рахунки банку №2068784013005 та №20688840130001. Сплата Позичальником процентів за користування кредитом за липень 2016 року здійснюється в строк до 12 серпня 2016 року.
Відповідач за зустрічним позовом в порушення п.п. 1.1., 2.4., 4.2.1. кредитного договору не повернув отриманий кредит у встановлені графіком зменшення кредитної лінії строки, у зв'язку з чим станом на 01.11.2016р. утворилась прострочена заборгованість у розмірі 49 039,50 дол. США., яка складається з простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 40815,23 дол. США; заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом у розмірі 8224,27 дол. США.
Відповідно до п. 4.3.1. кредитного договору № 01/2011 від 01 лютого 2011 року, кредитодавець має право у випадку порушення позичальником умов договору вимагати його дострокового розірвання, повернення отриманого кредиту та сплати нарахованих процентів і комісійної винагороди зі стягненням штрафу у розмірі, визначеному у розділі 7 договору.
Враховуючи вищенаведене позивач (за зустрічним позовом) має право на вимагання дострокове вимагання повернення відповідачем (за зустрічним позовом) кредиту за кредитним договором, загальна сума залишку кредиту складає 1591793,91 дол. США.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач прострочив виконання зобов'язання по поверненню кредиту та нарахованих процентів, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 1 591 793,91 дол. США (один мільйон п'ятсот дев'яносто одна тисяча сімсот дев'яносто три долара США 91 цент) (сума залишку кредиту) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.
Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь суму штрафів, передбачених Розділом 7 договору - 517 891,36 грн.
Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п. 7.1.1. Розділу 7 "Відповідальність сторін" кредитного договору, клієнт сплачує штраф за користування частиною кредиту понад строк, встановлений Графіком повернення кредиту згідно з п. 4.2.1. договору у розмірі 10 % процентів від суми несвоєчасно сплаченої частини кредиту.
Па підставі п. 7.1.2 договору, Клієнт сплачує штраф за порушення та/або невиконання прийнятих на себе обов'язків згідно з п. 4.2.8, у розмірі 1% від суми отиманого кредиту.
Перевіривши нарахування штрафів нарахованих позивачем (за зустрічним позовом) згідно п.7.1.1. та п. 7.1.2. суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, сторони погодили такий вид відповідальності при укладанні договору, тому сума штрафіву розмірі 517 891,36 грн. є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні первісного позову та задоволенні зустрічного позову судові витрати у даній справі покладаються на позивача (за первісним позовом) та відповідача (за зустрічним позовом.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 202, 241, 526, 530,1054 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні первісного позову відмовити повністю.
2. Зустрічний позов задовольнити.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Іскра" (юридична адреса: 79066, Львівська область, м. Львів, вул. Вулецька, будинок 14, код ЄДРПОУ 00214244) на користь Публічного акціонерного товариства "МЕГАБАНК" (61002, м. Харків, вул. Алчевських, 30, код ЄДРПОУ 09804119) прострочену заборгованість за кредитним договором №01/2011 від 01 лютого 2011 року, яка станом на 21.11.2016 р. становить 1 591 793,91 дол. США (один мільйон п'ятсот дев'яносто одна тисяча сімсот дев'яносто три долара США 91 цент) та 517 891,36 грн. (п'ятсот сімнадцять тисяч вісімсот дев'яносто одна гривня 36 копійок), а саме: залишок кредиту - 1 591 793,91 дол. США (один мільйон п'ятсот дев'яносто одна тисяча сімсот дев'яносто три долара США 91 цент) та загальна сума штрафів, передбачених Розділом 7 договору - 517 891,36 грн. (п'ятсот сімнадцять тисяч вісімсот дев'яносто одна гривня 36 копійок).
4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Іскра" (юридична адреса: 79066, Львівська область, м. Львів, вул. Вулецька, будинок 14, код ЄДРПОУ 00214244) на користь Публічного акціонерного товариства "МЕГАБАНК" (61002, м. Харків, вул. Алчевських, 30, код ЄДРПОУ 09804119) судовий збір у розмірі 206700,00 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 19.12.2016 р.
Головуючий суддя Суддя Суддя ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7