"14" грудня 2016 р.Справа № 916/1279/16
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Одеський коровай"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРЕС"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОАЛЬЯНС ГРУП"
про визнання права власності, припинення права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння
Головуючий суддя Бездоля Д.О. суддя Волков Р.В. суддя Шаратов Ю.А.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1;
від відповідача: ОСОБА_2;
від третьої особи: не з'явились.
СУТЬ СПОРУ: позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про:
- визнання за позивачем права власності на нерухоме майно: не житлові будівлі літери „Е”, „Л”, „М”, „Ж”, „О” загальною площею 2306,4 кв.м., які розташовані за адресою: вул. Одарія, 9, м. Одеса;
- припинення права власності відповідача на 23/100 частини не житлових будівель хлібзаводу № 1 за адресою: вул. Одарія, 9, м. Одеса, а саме на трьох поверхову будівлю центрального складу загальною площею 1770,5 кв.м., що позначена на схематичному плані літерою „Е” та придбана за договором купівлі-продажу від 25.04.2001, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрованим за № 3298;
- припинення права власності відповідача на 2/25 частини не житлових будівель хлібзаводу № 1 за адресою: вул. Одарія, 9, м. Одеса, а саме на будівлю пральної і туалету, позначених на плані літерами „Л” та „М”, будівлю складу ІВЦ, позначену на плані літерою „Ж”, будівлю прохідної, позначеної на плані літерою „О”, загальна площа яких становить 471,3 кв.м., що придбані за договором купівлі-продажу від 20.02.2002, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрованим за № 1283;
- витребування з чужого незаконного володіння відповідача нерухомого майна: не житлових будівель літери „Е”, „Л”, „М”, „Ж”, „О” загальною площею 2306,4 кв.м., які розташовані за адресою: вул. Одарія, 9, м. Одеса.
Підставою даного позову позивач визначив обставину реконструкції відповідачем за відсутності дозвільної та проектної документації зі зміною площі спірних об'єктів нерухомості літ. „Е”, „Л”, „М”, „Ж”, „О” загальною площею 2241,8 кв.м., які були придбані відповідачем у позивача за договорами купівлі-продажу від 25.04.2001 та від 20.02.2002 і знаходяться на земельній ділянці площею 1,9603 га, яка знаходиться у постійному користуванні позивача. Позивач вважає, що дані об'єкти у збільшеній площі 2306,4 кв.м. є самочинним будівництвом та просить суд визнати право власності на ці об'єкти за собою.
Відповідач проти задоволення позову позивача заперечив, мотивуючи тим, що позивачем не доведено яка дійсна площа спірних об'єктів нерухомості і чи здійснювалась відповідачем взагалі реконструкція спірних об'єктів зі зміною площі та зі зміною зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані. Обраний позивачем спосіб захисту шляхом позбавлення позивача права власності не відповідає ч. 2 ст. 16 ЦК України, позивачем пропущений строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 20.05.2016 провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи призначений на 01.06.2016 о 10 год. 40 хв.
У судовому засіданні 01.06.2016 судом була оголошена перерва до 13.06.2016 о 10 год. 00 хв.
Ухвалою суду від 13.06.2016 розгляд справи був відкладений на 22.06.2016 о 10 год. 40 хв. у зв'язку з залученням до участі у справі третьої особи та необхідністю подання сторонами нових доказів по справі.
Ухвалою суду від 22.06.2016 розгляд справи був відкладений на 29.06.2016 о 14 год. 00 ха. у зв'язку з неявкою в судове засідання представників третьої особи та необхідністю витребування нових доказів по справі.
Ухвалою суду від 29.06.2016 справу було призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.
Ухвалою суду від 29.06.2016 справу було прийнято до провадження колегією суддів та призначено розгляд справи на 22.08.2016 о 12 год. 00 хв.
Ухвалою суду від 02.09.2016 справу прийнято до провадження колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Бездоля Д.О., суддя Желєзна С.П., суддя Шаратов Ю.А. та розгляд справи призначений на 21.09.2016 о 16 год. 15 хв.
Ухвалою суду від 21.09.2016 розгляд справи був відкладений на 05.10.2016 о 16 год. 00 хв. у зв'язку з необхідністю подання сторонами додаткових доказів по справі.
Судове засідання, призначене на 05.10.2016 о 16 год. 00 хв., не відбулось у зв'язку з призупиненням 05.10.2016 здійснення правосуддя в господарському суді Одеської області за спільним рішенням зборів суддів господарського суду Одеської області та Одеського апеляційного господарського суду від 05.10.2016.
Приймаючи до уваги закінчення строку призупинення здійснення правосуддя в господарському суді Одеської області, ухвалою суду від 06.10.2016 розгляд справи був призначений на 20.10.2016 о 16 год. 00 хв.
Ухвалою суду від 20.10.2016 строк розгляду спору був продовжений на п'ятнадцять днів, а розгляд справи відкладений на 09.11.2016 о 16 год. 00 хв. у зв'язку з необхідністю подання сторонами додаткових доказів по справі.
Ухвалою суду від 09.11.2016 справа була прийнята до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Бездоля Д.О., суддя Волков Р.В., суддя Шаратов Ю.А., розгляд справи був призначений на 29.11.2016 о 16 год. 30 хв.
Ухвалою суду від 29.11.2016 розгляд справи був відкладений на 14.12.2016 о 13 год. 45 хв. у зв'язку з неподанням позивачем витребуваних судом доказів та необхідністю отримання судом від позивача письмових пояснень по справі.
У судове засідання 14.12.2016 представник позивача з'явився, проте вимоги ухвали суду від 29.11.2016 в частині подання доказів та пояснень виконав частково, а тому справа згідно з ст. 75 ГПК України розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, суд -
Державним актом на право постійного користування землею від 17.06.1999 ІІ-ОД № 004037, зареєстрованим у книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 63, посвідчено право постійного користування позивача:
- земельною ділянкою № 1 по вул. Армійська, 11, у м. Одесі площею 1,2843 га;
- земельною ділянкою № 2 по вул. Одарія, 9, у м. Одесі площею 1,9603 га.
Рішенням господарського суду Одеської області від 25.02.2016 у справі № 916/4380/15 за позовом позивача у даній справі до Одеської міської ради, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.05.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 26.07.2016, було визнано недійсним рішення Одеської міської ради від 16.04.2015 № 6648-VI „Про надання дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю „Форес” на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 0,6185 га за адресою: м. Одеса, вул. Одарія, 9, для експлуатації і обслуговування виробничо-складських приміщень”.
У вказаних рішенні та постанові місцевого та апеляційного господарських судів було встановлено, що позивач у даній справі є єдиним належним користувачем 3,2446 га землі в межах згідно з планом землекористування по вул. Армійська, 11 (ділянка № 1) та вул. Одарія, 9 (ділянка № 2), право на користування якою виникло та продовжує діяти на підставі державного акта від 17.08.1999 № 63.
За договорами купівлі-продажу від 25.04.2001 № 3298, від 20.02.2002 № 1283 відповідач придбав у позивача:
- 23/100 частини не житлових будівель хлібзаводу № 1 за адресою: вул. Одарія, 9, м. Одеса, а саме трьох поверхову будівлю центрального складу загальною площею 1770,5 кв.м., що позначена на схематичному плані літерою „Е”;
- 2/25 частини не житлових будівель хлібзаводу № 1 за адресою: вул. Одарія, 9, м. Одеса, а саме будівлю пральної і туалету, позначених на плані літерами „Л” та „М”, будівлю складу ІВЦ, позначену на плані літерою „Ж”, будівлю прохідної, позначеної на плані літерою „О”, загальна площа яких становить 471,3 кв.м.
Дана обставина підтверджується вказаними договорами, відомостями з Реєстру прав власності на нерухоме майно та визнається сторонами.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.08.2011 у справі № 3/17-1435-2011 за позовом відповідача у даній справі до Одеської міської ради було скасовано рішення господарського суду Одеської області від 04.05.2011 та відмовлено у позові про визнання за відповідачем у даній справі права власності на одиницю нерухомого майна: не житлові будівлі літери „Е”, „Л”, „М”, „Ж”, „О” загальною площею 2306,4 кв.м., які розташовані за адресою: вул. Одарія, 9, м. Одеса .
У цій постанові апеляційний господарський суд встановив:
- на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 25.04.2001 та від 22.02.2002, укладених між сторонами, відповідач у даній справі є власником 31/100 частин не житлових будівель хлібзаводу № 1, розташованих за адресою: вул. Одарія, 9, м. Одеса (позначені на схематичному плані літерами “Е”, „Л”, „М”, „Ж”, „О”). Об'єкти куплі-продажу мають загальну площу 2241,8,3 кв.м.;
- вказані будівлі знаходяться на земельній ділянці загальною площею 1,9603 га, яка належить до комунальної власності міста та в установленому порядку в користування позивачу не надавалась. Згідно державного акту серії ІІ-ОД № 004037 право постійного користування зазначеною земельною ділянкою належить позивачу у даній справі;
- після придбання зазначених об'єктів нерухомості відповідачем у даній справі здійснено реконструкцію приміщення, розташованого за адресою: вул. Одарія, 9, м. Одеса;
- земельна ділянка, на якій розташовано спірний об'єкт не передавалась у власність або користування відповідача у даній справі для добудови або будівництва спірного об'єкту; не надавався відповідачу у даній справі і дозвіл на його будівництво. Отже, добудоване/реконструйоване відповідачем у даній справі приміщення є самочинним будівництвом.
Інших належних та допустимих доказів, підтверджуючих факт реконструкції відповідачем придбаних за договорами купівлі-продажу від 25.04.2001 № 3298, від 20.02.2002 № 1283 спірних об'єктів, сторонами суду не подано. Також, сторонами не подано суду доказів, підтверджуючих які саме будівельні роботи у спірних відносинах були виконані відповідачем (за замовленням відповідача) та коли саме, чи прийняті в експлуатацію спірні об'єкти за наслідками виконання цих будівельних робіт, а також чи відповідають виконані будівельні роботи з реконструкції спірних об'єктів вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП, стандартам, технічним умовам тощо), чи відповідають спірні об'єкти вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (містобудівним, протипожежним, санітарно-гігієнічним тощо).
При цьому, лише у скасованому постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.08.2011 у справі № 3/17-1435-2011 рішенні господарського суду Одеської області від 04.05.2011 було встановлено, що:
- в ході реконструкції було виконано переобладнання приміщень, виконано добудову до існуючих будівель: підсобного приміщення площею 13,1 кв. м до будівлі, позначеної на платі під літерою „Л”, підсобних приміщень площею 17,3 кв.м. та 3,1 кв.м, до будівлі, позначеної на платі під літерою „Ж”. В результаті реконструкції загальна площа об'єкта склала 2306,4 кв.м.;
- на замовлення відповідача у даній справі Одеським відділенням науково-виробничого центру „Екострой” інженерної Академії наук України (ліцензія серії АБ 344394) проводились роботи по обстеженню технічного стану, перевірялась технічна можливість збереження виконаної реконструкції та умови приймання до експлуатації, огляд, заміри не житлових будівель, літери „Е”, „Л”, „М”, „Ж”, „О” загальною площею 2306,4 кв. м, за адресою: м. Одеса, вул. Одарія, 9 „а”. Згідно висновку експертної організації спірне приміщення перебуває в гарному технічному стані, придатному для експлуатації у відповідності з його функціональним призначенням, реконструкція приміщення проводилась із дотриманням державних будівельних норм. Організація вважає можливою подальшу експлуатацію реконструйованих приміщень.
Під час розгляду даної справи відповідні докази позивач суду не подав, клопотання про призначення судової експертизи або про витребування в порядку ст. 38 ГПК України від певних осіб доказів до суду не заявив.
Посилання позивача на рішення Суворовського райсуду м. Одеси від 26.03.2015 у справі № 523/3566/15-ц не може бути прийняте судом до уваги, оскільки ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 18.05.2016 номер провадження: 22-ц/785/3976/16 вказане рішення суду в частині задоволення позову до відповідача у даній справі було скасовано, провадження у справі в цій частині позову закрите.
Згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно відомості про право власності на комплекс не житлових будівель площею 2306,4 кв.м. за адресою: вул. Одарія, 9, м. Одеса, у реєстрі відсутні (а.с. 12, т. 2).
Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що позов позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 ЗК України, в редакції станом на 25.04.2001, при передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.
Згідно з ч. 1 ст. 120 ЗК України, в редакції станом на 20.02.2002, при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
Господарський суд вважає, що дані норми права закріплюють принцип цілісності об'єктів нерухомості із земельною ділянкою, на якій вони розташовані, і визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у залежності від права власності на об'єкти нерухомості, які на ній розташовані.
Разом з цим, судом встановлено, що у провадженні господарського суду Одеської області перебував спір у справі № 916/4380/15 за позовом позивача у даній справі до Одеської міської ради, за результатами вирішення якого суд встановив, що позивач у даній справі є єдиним належним користувачем 3,2446 га землі в межах згідно з планом землекористування по вул. Армійська, 11 (ділянка № 1) та вул. Одарія, 9 (ділянка № 2), право на користування якою виникло та продовжує діяти на підставі державного акта від 17.08.1999 № 63.
Відповідно до ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Отже, за змістом ст. 376 ЦК України самочинним вважається будівництво нерухомого майна, якщо воно збудоване на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Таким чином, виходячи зі змісту цієї норми самочинним є будівництво об'єкта нерухомого майна за наявності будь-якої з умов, зазначених у ній.
Як встановлено судом за договорами купівлі-продажу від 25.04.2001 № 3298, від 20.02.2002 № 1283 відповідач придбав у позивача: 23/100 частини не житлових будівель хлібзаводу № 1 за адресою: вул. Одарія, 9, м. Одеса, а саме трьох поверхову будівлю центрального складу загальною площею 1770,5 кв.м., що позначена на схематичному плані літерою „Е”; 2/25 частини не житлових будівель хлібзаводу № 1 за адресою: вул. Одарія, 9, м. Одеса, а саме будівлю пральної і туалету, позначених на плані літерами „Л” та „М”, будівлю складу ІВЦ, позначену на плані літерою „Ж”, будівлю прохідної, позначеної на плані літерою „О”, загальна площа яких становить 471,3 кв.м.
Дані договори є чинними, не визнані судом недійсними, а отже знаходження цих об'єктів на земельній ділянці, право постійного користування позивача на яку посвідчено державним актом на право постійного користування землею від 17.06.1999 ІІ-ОД № 004037, є правомірним.
Поняття реконструкції об'єкта нерухомості міститься у п. 3 Державних будівельних норм В.3.2- 2- 2009 „Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт”, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 22.07.2009 № 295, відповідно до якого реконструкція будинку це така перебудова будинку, наслідком якої є зміна кількості приміщень, їх площі, геометричних розмірів та функціонального призначення, заміна окремих конструкцій, їх елементів, основних техніко-економічних показників.
В той же час, згідно з п. 3.2. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001 N 127, не належать до самочинного будівництва для громадських та виробничих будівель (приміщень): перепланування, пов'язані зі зміною загальної, основної та допоміжної площі за рахунок демонтування та влаштування перегородок (без порушення несучих конструкцій); збільшення або зменшення площі за рахунок демонтування чи влаштування перегородок (без порушення несучих стін, несучих конструкцій, опор, балок), комор, утеплення і оздоблення стін; збільшення або зменшення площі за рахунок демонтування печей, грубок, камінів (без перекривання вентиляційних шахт, димоходів); зведення на земельній ділянці тимчасових господарських будівель та споруд, навісів, альтанок, тамбурів, терас, веранд, наметів, накриття, сходів, естакад, літніх душових, теплиць, свердловин, криниць, люфт-клозетів, вбиралень, вигрібних ям, замощень, парканів, воріт, хвірток, відкритих басейнів та із накриттям полегшеної конструкції, погребів, ганків тощо; зміна призначень невиробничих приміщень; улаштування чи закриття віконних або дверних прорізів у внутрішніх не капітальних стінах; перестановка обладнання в межах призначення приміщень; влаштування допоміжних приміщень санвузлів, душових, ванних; заміна матеріалу частини стін без збільшення розміру фундаменту; засклення балконів і лоджій, крім будинків, що занесені до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Відповідно до п. 7 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466, реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об'єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, реконструкція або капітальний ремонт автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення, а також комплексна реконструкція кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду і нове будівництво об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури відповідно до містобудівної документації на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності можуть здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.
Крім того, у п. 7 постанови від 30.03.2012 № 6 „Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва” пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснив, що не може бути застосовано правила статті 376 ЦК при вирішенні справ за позовами: про визнання права власності на самочинно збудовані тимчасові споруди; про визнання права власності на самочинно збудовані приналежності до основної речі (ганок, веранда, мансарда тощо).
Отже, вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суд зобов'язаний встановити усі обставини справи, зокрема:
- чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки;
- чи є майно, яке знаходиться/побудоване на цій земельній ділянці, самочинним будівництвом;
- чи звертався позивач/інша особа до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації;
- чи не порушує визнання за позивачем права власності на самочинне будівництво права інших осіб;
- наявність чи відсутність істотного порушення будівельних норм і правил при здійсненні самочинного будівництва.
Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Згідно з ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарським судом встановлено, що факт реконструкції відповідачем певного приміщення, придбаного за договорами купівлі-продажу від 25.04.2001 № 3298, від 20.02.2002 № 1283 встановлений Одеським апеляційним господарським судом у постанові від 04.08.2011 у справі № 3/17-1435-2011.
В той же час, господарським судом встановлено, що сторонами не подано суду доказів, підтверджуючих які саме будівельні роботи у спірних відносинах були виконані відповідачем (за замовленням відповідача), чи належить здійснена реконструкція до самочинного будівництва у розумінні ст. 376 ЦК України та коли саме вона виконана відповідачем, чи прийняті в експлуатацію спірні об'єкти за наслідками виконання цих будівельних робіт, чи відповідають виконані будівельні роботи з реконструкції спірних об'єктів вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП, стандартам, технічним умовам тощо), чи відповідають спірні об'єкти вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (містобудівним, протипожежним, санітарно-гігієнічним тощо).
За цих обставин, господарський суд вважає, що позов позивача про визнання за ним права власності на спірне майно, припинення права власності відповідача на спірне майно та витребування з володіння відповідача спірного майна є недоведеним, а отже таким, що не підлягає задоволенню судом.
Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності, то за відсутності підстав для задоволення позову позивача питання про її застосування судом не розглядається.
Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на позивача.
Керуючись ст. ст. 1, 4, 4-3, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У позові відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на Публічне акціонерне товариство "Одеський коровай".
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Повне рішення складено 16 грудня 2016 р.
Головуючий суддя Д.О. Бездоля
Суддя Р.В. Волков
Суддя Ю.А. Шаратов