"12" грудня 2016 р.Справа № 916/2869/16
За позовом Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси”;
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Метабуд"
про стягнення 178739,48 грн.;
Суддя Літвінов С.В.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1 - довіреність №01/11-/306 від 31.12.2015р.;
Від відповідача: -не з'явився;
СУТЬ СПОРУ: Комунальне підприємство „Теплопостачання міста Одеси” звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метабуд", в якій просить суд з стягнути останнього заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 178 739,48 грн., а також витрати по сплаті судового збору.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на постачання теплової енергії №2471 від 01.11.2006р., в результаті чого у останнього в період з 01.11.2015р. по 31.03.2016р. виникла заборгованість у розмірі 178 739, 48 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.10.2016р. порушено провадження у справі № 916/2869/16 із призначенням розгляду в засіданні суду 23.11.2016р.
Ухвалою суду від 23.11.2016р., з огляду на неявку в судове засідання представника відповідача, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, невиконання вимог ухвали суду, розгляд справи було відкладено на 12.12.2016р.
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Метабуд", про час та місце судових засідань повідомлявся належним чином, шляхом надсилання вищевказаних судових ухвал на його адресу, у судові засідання не з'являвся, про поважність причин відсутності не повідомляв, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.
Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Враховуючи, що судом було ретельно дотримано вимоги закону щодо надсилання судової кореспонденції, а також з урахуванням отримання відповідачем ухвали про порушення провадження у справі від 31.10.2016р. та ухвали суду від 23.11.2016р. про відкладення розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленням про вручення поштових відправлень (а.с.55 та а.с.87), суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
В судовому засіданні 12.12.2016 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 85 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази та давши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу ст. 2 Закону України “Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
За змістом положень вищевказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
При цьому, приймаючи до уваги, що, розглядаючи справу, суд повинен дослідити усі правовідносини, що виникли між сторонами, та надати їм відповідну правову оцінку, суд вказує наступне.
Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Положеннями ч. 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Зазначене цілком кореспондується зі ст. 275 ГК України, згідно якої за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2006р. між Комунальним підприємством „Теплопостачання міста Одеси” (Теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метабуд" (Споживач) було укладено договір на постачання теплової енергії № 2471, згідно п.1 якого Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачу теплову енергію, а Споживач зобов'язується оплачувати фактично одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбаченими цим договором.
Згідно п. 2.1 договору, теплова енергія постачається Споживачу жилому будинку ТОВ «Метабуд» по вулиці Армійська, 23 згідно витрат теплоносія G=7.5525 т/годину, в обсягах згідно Додатку 1 (а.с.15) до цього договору.
Відповідно до п. 3.2.2 та п.3.2.5 договору, Споживач зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах та терміни, що передбачені цим договором; письмово оповіщати Теплопостачальну організацію про зміну власного найменування, організаційно-правової форми, місцезнаходження, банківських реквізитів тощо, а також про зміну користувачів приміщень та теплових мереж Споживача (Субспоживачів) не пізніше 5 днів з моменту настання зазначених подій.
Приписами п. 5.6 договору сторони погодили, що кількість спожитої теплової енергії визначається розрахунковим способом: на опалення - згідно теплового навантаження будівлі з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел Теплопостачальної організації та кількості діб роботи теплоспоживчого обладнання Споживача в розрахунковий період.
Згідно п. 6.2-6.4 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Кінцевим терміном розрахунку за спожиту Теплову енергію є 20 число місяці наступного за рохрахунковим. Споживач та Теплопостачальна організація щомісячно до 15 числа місяця після розрахункового складають акт звіряння взаєморозрахунків. Сальдо, що відображено в акті звіряння взаєморозрахунків враховується в рахунку-фактурі, що надається Споживачу для подальшої оплати.
Цей договір набуває чинності дня його підписання та діє до 31.12.2007р. (п. 10.1 договору).
Згідно п.10.4 договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, відповідно до п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМ України № 1198 від 03.10.2007р., споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Як вбачається з матеріалів справи, і вказане не спростовано відповідачем, позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, забезпечивши останнього в період з 01.11.2015р. по 31.03.2016р. тепловою енергією на суму 178 739, 48 грн.
Враховуючи вищезазначене та те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 178 739, 48 грн., відповідач, згідно приписів ст.ст. 33-34 ГПК України, суду не надав, суд вважає позовні вимоги Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси” є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи задоволення судом позовних вимог Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси”, витрати по сплаті судового збору, згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 44, 49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метабуд" (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, буд. 31, код ЄДРПОУ 32810852) на користь Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси” (65110, м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б, код ЄДРПОУ 34674102) заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 178 739, 51 грн., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 2 681, 09 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено та підписано 19 грудня 2016 р.
Суддя С.В. Літвінов