19.12.2016 р. Справа № 914/3162/16
Суддя В. Трускавецький, розглянувши матеріали заяви Малого підприємства «Сніжинка» про забезпечення позову, у справі
за позовом:
Малого підприємства «Сніжинка», м. Жидачів, Львівська обл.,
до відповідача 1:
Товариства з обмеженою відповідальністю «Шрифт», м. Київ,
до відповідача 2:
Приватного підприємства «Львівський тесля», м. Київ,
до відповідача 3:
Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідницьке виробниче підприємство «Джерело», м. Черкаси,
про:
визнання недійсним договорів купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Представники сторін не викликалися.
Мале підприємство «Сніжинка» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Шрифт» відповідача 2: Приватного підприємства «Львівський тесля» та відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідницьке виробниче підприємство «Джерело» про визнання недійсним договорів купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Ухвалою суду від 15.12.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 03.01.2017 р.
16 грудня 2016 року до суду від позивача надійшла заява вх.№6006/16 про забезпечення позову. Згідно з поданою заявою, позивач просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на ангар-склад, що позначений на плані літ. Б.-1, загальною площею 475,9 кв.м., який розташований за адресою: вул. Кільцева, 5 «г» , с. Холодновідка, Пустомитівський р-н., Львівська обл., що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідницьке виробниче підприємство «Джерело» (18036, м. Черкаси, вул. Ак. Корольова, 2, ідентифікаційний код 36860855) на підставі витягу на право власності на нерухоме майно №24885243 від 23.12.2009 р.
Обґрунтовуючи подану заяву про забезпечення позову, позивач вказує що, на момент звернення із позовом до суду існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам та інтересам, як власника майна, позаяк у відповідача 3 - ТзОВ «Науково-дослідницьке виробниче підприємство «Джерело» є передбачені законом підстави для розпорядження таким майном. Крім того, у своїй заяві заявник посилається на неодноразове відчуження за договорами купівлі-продажу спірного об'єкту, зокрема 03.07.2009 р., 06.11.2014 р. Відтак, станом на час розгляду справи, власником ангар-складу (спірного майна) є ТзОВ «Науково-дослідницьке виробниче підприємство «Джерело», яке у будь-який момент наділено правомочностями щодо укладення будь-якого правочину щодо такого майна, у тому числі його відчуження, передачі в заставу, користування третім особам, тощо, що в подальшому утруднить чи унеможливить виконання рішення суду.
Суд розглянувши вказану заяву про забезпечення позову, вважає за необхідне відмовити в задоволенні такої з наступних підстав.
Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Умовою застосування заходів по забезпеченню позову є достатньо обґрунтоване припущення, що можуть виникнути ускладнення під час виконання рішення суду в разі невжиття заходів по забезпеченню позову. Аналогічна позиція викладена і в пункті 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову».
Крім того, відповідно до роз'яснень наданих у постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011 р. №16 у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу
Адекватність заходу, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник та наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості (постанова Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011 р. №16). Суд виходить із того, що заявлений захід до забезпечення позову не є адекватним, відносно заявлених позовних вимог, оскільки права позивача в разі їх порушення могли б бути захищені шляхом забороною вчиняти певні дії щодо спірного майна.
Як вбачається з проведеного судом аналізу підстав застосування заходів забезпечення позову за поданою заявою, заявником не обґрунтовано належним чином підстав вжиття заходів у вигляді арешту майна, а судом не встановлено реальності настання обставин, з якими закон пов'язує можливість вжиття таких заходів. З метою запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів забезпечення прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб, та непорушності законного порядку, відсутні правові підстави для задоволення поданої заяви. Таким чином, суд відмовляє у в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Враховуючи наведене, керуючись ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні заяви Малого підприємства «Сніжинка» (вх.№6006/16 від 16.12.2016 р.) про забезпечення позову - відмовити.
Суддя Трускавецький В.П.