61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua
13 грудня 2016 року Справа № 913/1222/16
Провадження №18/913/1222/16
За позовом комунального закладу «Сєвєродонецька обласна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів», м. Сєвєродонецьк Луганської області
до Сєвєродонецької дитячо-юнацького комплексу «Юність», м. Сєвєродонецьк Луганської області
про стягнення 166571,04 грн.
Суддя Корнієнко В.В.
Секретар судового засідання-помічник судді Шапошникова О.М.
У засіданні брали участь:
від позивача: не прибув;
від відповідача: не прибув.
Суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів (збитків) в сумі 166571,04 грн., які заподіяні зайвими виплатами внаслідок завищення обсягу наданих послуг з оздоровлення та відпочинку дітей за договором про закупівлю послуг за державні кошти від 04.06.2013 № 83.
Відповідач відзивом на позовну заяву від 28.11.2016 проти позову заперечує посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.
Заявою від 29.11.2016 відповідач заявив про застосування позовної давності; позовна давність сплила 04.06.2016 через три роки після дати укладення договору.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд
04.06.2013 між сторонами за позовом був укладений договір про закупівлю послуг за державні кошти № 83 (з додатковою угодою від 14.11.2013 № 1) згідно якому, виконавець (відповідач у справі) зобов'язався у 2013 році надати замовникові (позивачу у справі) послуги щодо оздоровлення дітей сиріт у літніх приміських таборах, розташованих у Луганській області (пункти 1.1., 1.2. договору).
Пунктом 3.1. договору (в редакції додаткової угоди від 14.11.2013 № 1) сторони визначили, що ціна договору становить 667363,40 грн. без ПДВ. Вартість однієї путівки (42 календарних дні) - 5035,80 грн. згідно калькуляції, що є невід'ємною частиною договору (Додаток 1 до договору).
Калькуляцією (додатком 1 до договору) визначено, що вартість путівки одного дня складає 119,90 грн.; вартість путівки на 42 дня складає 5035,80 грн. (119,90 х 42).
Розрахунки проводяться відповідно до п. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України шляхом оплати замовником вартості послуг (вартості путівок), протягом тридцяти банківських днів з дати отримання путівок згідно накладної (п. 4.1. договору).
Строк (термін) надання послуг: початок: 11 липня 2011 року, закінчення: 21 серпня 2013 року (п. 5.1. договору).
Позивачем відповідачу були сплачені послуги, надані за вказаним договором, в сумі 664725,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням позивача від 26.07.2013 № 3.
Позивач у позовній заяві вказав, що у серпні 2016 р. Державною фінансовою інспекцією в Луганській області у нього була проведена ревізія фінансово-господарської діяльності, якою встановлено, що вартість путівки одного дня (119,90 грн.) необґрунтовано завищена і повинна складати 89,19 грн.; різниця - 30,71 грн.; кількість оздоровлених дітей - 5424 людино/днів; відповідно, відповідачем зайво пред'явлено позивачу до оплати, а останнім сплачено кошти в сумі 166571,04 грн. (30,71 х 5424) (акт ревізії фінансово-господарської діяльності від 16.08.2016 № 03-21/003).
За результатами вказаної ревізії Державною фінансовою інспекцією в Луганській області позивачу надіслано вимогу від 29.08.2016 № 12-03-14-14/2972 про усунення виявлених в ході ревізії порушень.
Позивач листом від 02.09.2016 № 414 та претензією від 29.09.2016 № 463 пропонував відповідачу повернути (відшкодувати) йому безпідставно отримані кошти (збитки) в сумі 166571,04 грн.
Відповідач листом від 29.09.2016 № 157 відмовився повертати вказані кошти.
На підставі вказаних доводів та ст. ст. 1166, 1212 ЦК України позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів (збитків) в сумі 166571,04 грн.
Відповідач відзивом на позовну заяву від 28.11.2016 проти позову заперечує посилаючись на те, що калькуляцію вартості путівки (у тому числі одного ліжкодня) не можливо розрахувати точно, а тому вона має плановий характер. Крім того, неможливо визначити вартість продуктів харчування через сезонні коливання цін. Відповідач зазначив, що можливі зміни і у статті витрат калькуляції з оплати праці працівників, так як розрахунок ведеться згідно Типового штатного нормативу дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, а фактично може бути працевлаштована людина з більш високою кваліфікацією та вислугою років, і такому працівнику повинна сплачуватися заробітна плата, що відрізняється від запланованої. Більш того, по закінченню оздоровчого періоду, відповідно до п.6.1.6 договору було складено акт звірки взаємних розрахунків по оздоровленню дітей, який підписаний директорами та головними бухгалтерами сторін.
Заявою від 29.11.2016 відповідач заявив про застосування позовної давності; відповідач зазначив, що позовна давність сплила 04.06.2016 через три роки після дати укладення договору.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав:
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди (правочини), передбачені законом.
Спірні відносини між сторонами виникли з договору про закупівлю послуг за державні кошти від 04.06.2013 № 83.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтями 509, 526, ч. 1 ст. 627, ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено:
«Стаття 509. Поняття зобов'язання та підстави його виникнення
1. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
2. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
3. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Стаття 526. Загальні умови виконання зобов'язання
1. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 627. Свобода договору
1. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 629. Обов'язковість договору
1. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.».
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів (збитків) в сумі 166571,04 грн.
Загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені статтею 1212 Цивільного кодексу України, зокрема:
1. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
2. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
3. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Отже, зі змісту вказаної норми вбачається, що для з'ясування чи набула особа відповідного зобов'язання, визначеного ст. 1212 ЦК України, необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов'язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав.
Господарський суд виходить із того, що спірні відносини між сторонами виникли з договору про закупівлю послуг за державні кошти від 04.06.2013 № 83.
Заявлені до стягнення з відповідача грошові кошти в сумі 166571,04 набуті останнім як оплата за надані послуги за вказаним договором, а отже за наявності правової підстави.
За таких обставин суд приходить до висновку, що вказані грошові кошти не можуть бути витребувано відповідно до положень ст.1212 Цивільного кодексу України.
Дана правова позиція викладена в постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 22.01.2013 і відповідно до приписів ст.11128 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.
Вказані кошти не можуть бути відшкодовані з відповідача і у якості збитків (позивачем заявлено до стягнення альтернативно - безпідставно отримані кошти (збитки).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
В даному випадку позивач не обґрунтовує свої вимоги порушенням зобов'язання відповідачем.
Із пояснень сторін за позовом витікає, що зобов'язання за договором були виконані сторонами належним чином, відповідно до умов договору, що також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 27.08.2013, який підписано керівниками та головними бухгалтерами установ - сторін за позовом.
Вказані кошти не можуть бути відшкодовані з відповідача і у якості матеріальної шкоди (найменування позовної заяви позивачем викладено як: позовна заява про стягнення матеріальної шкоди, позовна заява містить посилання на статтю 1166 ЦК України).
Загальні положення про відшкодування шкоди врегульовано § 1 Глави 82, в тому числі ст. 1166 Цивільного кодексу України.
Разом з тим, положення вказаної глави регулюють правовідносини, які виникають з не договірних зобов'язань, тоді як було зазначено вище, спірні відносини між сторонами виникли саме з договору.
За таких обставин, в позові слід відмовити за його необґрунтованістю та безпідставністю.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1. В позові відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача
13 грудня 2016 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 16 грудня 2016 р. і може бути оскаржене протягом 10 днів з цієї дати.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя В.В. Корнієнко