Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
16 грудня 2016 року Справа № П/811/854/16
Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтрансбуд" (далі-позивач) до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі-відповідач) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000181402, №0000191402 від 11.04.2016 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірні рішення були винесені на підставі того, що за результатами перевірки товариства спеціалістами ОДПІ було зроблено висновок про відсутність реальності проведеної позивачем фінансово-господарської діяльності з контрагентами - ТОВ "Вельф Дім" та ТОВ "Пейсмен". Натомість, на думку позивача, товариством відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України правомірно було включено суми ПДВ до податкового кредиту; податкові накладні містять всі необхідні реквізити, вони виписані зареєстрованим платником ПДВ та не мають жодного порушення порядку заповнення; державна реєстрація та визнання установчих документів ТОВ "Вельф Дім" та ТОВ "Пейсмен" у встановленому законодавством України порядку недійсними не визнані. А тому, висновки перевірки є необгрунтованими, а винесені рішення - протиправними.
Відповідач позовні вимоги не визнав, подав до суду заперечення згідно змісту якого зазначив, що первинні документи, отримані позивачем від ТОВ "Пейсмен", ТОВ "Вельф Дім" за відповідні періоди, не мають юридичної сили та доказовості у зв'язку із тим, що діяльність контрагентів-постачальників була спрямована на надання податкових вигод та проведення безтоварних операцій. На підставі викладеного Кіровоградська ОДПІ просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю (т.1 а.с.98-100).
Сторони у судове засідання не з'явилися, повідомлені вчасно та належним чином (т.2 а.с.89-93).
Представник відповідача подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі у порядку письмового провадження (т.2 а.с.94).
Дослідивши наявні в справі документи, всебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд зазначає наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецтрансбуд" (код за ЄДРПОУ 32892736) 24.03.2004 р. зареєстроване як юридична особа, перебуває на обліку в Кіровоградській ОДПІ як платник податків.
Встановлено, що в період з 21.03.2016 по 25.03.2016 посадовими особами Кіровоградської ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Спецтрансбуд" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ТОВ "Вельф Дім" (код 38970311) за травень 2014 р., ТОВ "Пейсмен" (код 39733440) за липень 2015 р., за результатами якої складено Акт від 30.03.2016 року № 15/11-23-14-02/328927536 (т.1 а.с.9-54).
Згідно висновків Акту, перевіркою встановлено порушення товариством:
1) п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено суму податкового кредиту, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 445 733 грн., в тому числі:
- за травень 2014 року на суму ПДВ 235 733 грн.;
- за липень 2015 року на суму ПДВ 210 000 грн.;
2) п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем було занижено фінансовий результат до оподаткування, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 189 000 грн. (т.1 а.с.52).
На підставі вказаних висновків винесено податкові повідомлення-рішення від 11.04.2016 року:
- № НОМЕР_1, про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 283 500 грн., в т.ч.: 189 000 грн. - за основним платежем, 94 500 грн. - за штрафними санкціями (т.1 а.с.55);
- № НОМЕР_2, про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 668 600 грн., в т.ч.: 445 733 грн. - за основним платежем, 222 867 грн. - за штрафними санкціями (т.1 а.с.56).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступні фактичні обставини у справі.
Відповідач, згідно до п.7 ч.1 ст.3 КАС України, є суб'єктом владних повноважень, рішення якого оскаржено.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, в т.ч., на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Перевіркою встановлено, що згідно із даними обліку ТОВ "Спецтрансбуд" відображено придбання товарів:
- в травні 2014 р. у ТОВ "Вельф Дім" (код 38970311) на загальну суму 1 414 400 грн., в т.ч. ПДВ - 235 733,33 грн.;
- в липні 2015 р. у ТОВ "Пейсмен" (код 39733440) на загальну суму 1 260 000 грн., в т.ч. ПДВ - 210 000 грн..
Однак, враховуючи в ході перевірки узагальнену податкову інформацію Західної ОДПІ м. Харкова від 10.10.2014 року № 5163/7/20-33-22-03 по ТОВ "Вельф Дім" (код 38970311) та податкову інформацію Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 11.09.2015 року № 43/10-02-22-04/397233440 по ТОВ "Пейсмен" (код 39733440), перевіряючі дійшли висновку про те що первинні документи, отримані позивачем від даних контрагентів за відповідні періоди, не мають юридичної сили та доказовості у зв'язку із тим, що діяльність постачальників спрямована на надання податкових вигод та проведення безтоварних операцій (т.1 а.с.105-115, 116-128).
Згідно п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України під витратами розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
У відповідності п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Статтею 134 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.
Згідно із п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, котрі враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до вимог п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому, за приписами п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Таким чином, платник податків має право віднести будь-які витрати до складу витрат за умови їх здійснення в межах своєї господарської діяльності, документального підтвердження відповідних витрат шляхом оформлення первинних документів відповідно до вимог чинного законодавства.
Згідно вимог ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідності ч.ч.1, 2 ст.9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит-сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно до вимог п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Аналіз вказаних норм дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми ПДВ необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факт отримання товару (робіт, послуг) та його (їх) оплати, а також наявність мети отримання товару (робіт, послуг), пов'язаної із його (їх) подальшим використанням в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.
При цьому, відповідно до вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Стаття 201 Податкового кодексу України встановлює порядок складання та вимоги до податкових накладних.
Відповідно до вимог п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.
Представник позивача зазначив, що товариством було дотримано обов'язкових вимог, пов'язаних з формуванням податкового кредиту та виникненням податкового зобов'язання, оскільки єдиною для цього підставою являється саме наявність оформленої податкової накладної. Однак, суд зазначає те, що наявність вказаних законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту з ПДВ є обов'язковою, але, є не безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо буде доведено, що відомості у документах, на підставі яких вони були сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.
Встановлено, що ТОВ "Спецтрансбуд" відображено в податковому обліку та віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ придбання у травні 2014 року у ТОВ "Вельф Дім" (код: 38970311) товару на загальну суму 1 414 400 грн., в т.ч. ПДВ - 235 733,33 грн..
Так, 20.05.2014 року між ТОВ "Вельф Дім" (Продавець) та ТОВ "Спецтрансбуд" (Покупець) було укладено договір поставки №20/05 (т.1 а.с.146-148), згідно якого було поставлено товар - прикромочний лоток на загальну суму 1 414 400 грн.. На підтвердження реальності господарської операції позивачем надано суду: видаткові накладні (т.1 а.с.149, 151, 153, 155, 157); податкові накладні від 29.05.2014 р. №247 на суму 272 000 грн., в т.ч. ПДВ 45 333,33 грн., від 29.05.2014 р. №248 на суму 282 880 грн., в т.ч. ПДВ 47 146,67 грн., від 30.05.2014 р. №249 на суму 283 760 грн., в т.ч. ПДВ 48 960 грн., від 30.06.2014 р. №250 на суму 272 000 грн., в т.ч. ПДВ 45 333,33 грн., від 30.05.2014 р. №251 на суму 293 760 грн., в т.ч. ПДВ 48 960 грн. (т.1 а.с.150, 152, 154, 156, 158); договір зберігання №29/05/ЗБ від 29.05.2014 р. (т.1 а.с.159-160) та акти приймання-передачі (т.1 а.с.161-162).
Крім того встановлено, що ТОВ "Спецтрансбуд" відображено в податковому обліку та віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ придбання в липні 2015 року у ТОВ "Пейсмен" (код: 39733440) товару на суму 1 260 000 грн., в т.ч. ПДВ - 210 000 грн..
07.07.2015 року між ТОВ "Пейсмен" (Постачальник) та ТОВ "Спецтрансбуд" (Покупець) укладено договір поставки №07/07/15 (т.1 а.с.163-164), згідно якого поставлено товар - щебінь фр.40х70, на суму 1 260 000 грн.. На підтвердження реальності і цієї господарської операції позивачем було надано суду: видаткову накладну № 790 від 25.07.2015 р. на суму 1 260 000 грн. (т.1 а.с.165); податкову накладну № 248 від 25.07.2015 р. на суму 1 260 000 грн., в т.ч. ПДВ - 210 000 грн. (т.1 а.с.166); товарно-транспортні накладні (т.1 а.с.167-250, т.2 а.с.1-59).
Як зазначалось, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. В той же час, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток чи податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Так, суд, при вирішенні даної справи, звернув увагу на дослідженні обставин реальності здійснення ТОВ "Спецтрансбуд" господарських операцій з ТОВ "Вельф Дім" та ТОВ "Пейсмен", на підставі яких сформовані дані податкового обліку. Зокрема, при вирішенні справи досліджувалось питання реальності господарських операцій з урахуванням наявних в справі первинних бухгалтерських документів, які б фіксували факти здійснення господарських операцій, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій, надходження товару, тощо.
ТОВ "Вельф Дім" поставлено ТОВ "Спецтрансбуд" товар (прикромочний лоток) на суму 1 414 400 грн.. Водночас, до суду не було надано доказів транспортування товару, його оплати та використання товариством у межах господарської діяльності. Також, до суду не надано доказів щодо зберігання даного товару ТОВ "Вельф Дім" (продавцем товару) згідно договору зберігання № 29/05/ЗБ від 29.05.2014 р., а саме: ким (за чий рахунок) доставлено товар на зберігання; докази оплати позивачем зазначених послуг; та докази того, де даний товар перебуває (як його використано) станом на день розгляду справи (строк зберігання товару згідно п.п.1.1 п.1 Договору з 29.05.2014 р. по 31.12.2015 р.).
Крім того, ТОВ "Пейсмен" поставлено ТОВ "Спецтрансбуд" товар (щебінь фр.40х70) на загальну суму 1 260 000 грн.. Однак, суду не надано доказів щодо оплати товару, його використання товариством у межах господарської діяльності. Зокрема, суду не надано доказів проведення оплати на суму 1 260 000,00 грн. (або на суму 1 004 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 167333,30 грн., як зазначив представник позивача), а також доказів того, що щебінь фр.40х70 використано при виконанні будівельно-монтажних робіт згідно договору від 27.05.2015 р. №2550, укладеного з ПАТ "Арселорміттал Кривий Ріг". Крім того, з аналізу наданих позивачем товарно-транспортних накладних неможливо встановити реальність поставок саме від ТОВ "Пейсмен" до ТОВ "Спецтрансбуд" з урахуванням реального часу здіснення операцій та місцем розташування пункту навантаження.
Суд не бере до уваги "податкову інформацію", складену відносно контрагентів ТОВ "Вельф Дім" і ТОВ "Пейсмен", оскільки вона не є підставою для висновків про безтоварність господарських операцій.
Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. При цьому, за приписами частини другої статті 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, з наявних в справі матеріалі неможливо підтвердити позицію позивача, а також спростувати висновки перевірки, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10 - денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду ОСОБА_1