14 грудня 2016 року м. Київ К/800/27628/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Бухтіярової І.О.
Суддів Веденяпіна О.А.
Приходько І.В.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2014
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2014
у справі № 820/1865/14
за позовом Комунального підприємства «Жилкомсервіс»
до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
про скасування податкового повідомлення-рішення
Комунальне підприємство «Жилкомсервіс» звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000062212 від 29.01.2014.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2014, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2014, позов задоволено; скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав протиправності його прийняття.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Позивач в запереченнях на касаційну скаргу відповідача вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення такими, що ухвалені у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.
Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки КП «Жилкомсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ «ТІТУС ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 38005005) за період вересень, жовтень 2013 року та їх подальшої участі у фінансово-господарських операціях, складено акт № 130/20-33-22-01-07 від 20.01.2014, в якому зафіксовано порушення: п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: неможливість реального здійснення позивачем фінансово-господарських операцій із ТОВ «ТІТУС ТРЕЙД», у зв'язку із чим сума у розмірі 457 000 грн. підлягає виключенню зі складу податкового кредиту за вересень 2013 року.
На підставі результатів проведеної перевірки 29.01.2014 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000062212 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 960 450 грн., у т.ч.: 457 000 грн. основного платежу та 503 450 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).
Штрафні санкції позивачу нараховано за 50% ставкою згідно з ч. 1 ст. 123 ПК України (повторне протягом 1 095 днів визначення контролюючим органом податкового зобов'язання з податку на додану вартість), та складаються з:
- 228 500 грн. - у зв'язку зі збільшенням відповідачем податкового зобов'язання позивача з ПДВ у вересні 2013 року на 457 000 грн.;
- 274 950 грн. - у зв'язку із самостійним коригуванням позивачем податкового зобов'язання з ПДВ у жовтні 2013 року.
Висновки податкового органу зроблені на підставі акту ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 19.12.2013 № 843/26-54-2-02-10/38005005 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТІТУС ТРЕЙД» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08 по 30.11.2013», яким у зв'язку із ненаданням ТОВ «ТІТУС ТРЕЙД» документів первинного бухгалтерського обліку зроблено висновок про відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг).
Окрім того, при складанні акту перевірки позивача від 20.01.2014 № 130/20-33-22-01-07 відповідачем було використано договори між позивачем і ТОВ «ТІТУС ТРЕЙД», платіжні доручення, податкові накладні, податкові автоматизовані системи та бази даних.
Матеріалами справи встановлено, що на виконання наказу директора КП «Жилкомсервіс» від 29.08.2013 № 2908-3 між КП «Жилкомсервіс» (замовник) та ТОВ «ТІТУС ТРЕЙД» (підрядник) було укладено договір № 1 від 02.09.2013, за умовами якого підрядник зобов'язався за плату встановити металеві сітки у житлових будинках комунальної власності м. Харкова за адресами згідно додатку до Договору. У відповідності до п. 1.2 Договору, роботи виконуються з матеріалів замовника. На виконання цієї умови замовником було передано підряднику матеріали у необхідній кількості згідно акту приймання-передачі від 03.09.2013.
Підрядником були виконані роботи, передбачені договором, у зв'язку із чим сторонами було підписано акт приймання виконаних робіт № 1. Вартість робіт, яка становить 750 000 грн., була оплачена КП «Жилкомсервіс» у повному обсязі згідно платіжного доручення.
На виконання наказу директора КП «Жилкомсервіс» від 29.08.2013 № 2908-4 між КП «Жилкомсервіс» (замовник) та ТОВ «ТІТУС ТРЕЙД» (підрядник) було укладено договір № 2 від 02.09.2013, за умовами якого підрядник зобов'язався за плату здійснити роботи з фарбування фасадів житлових будинків комунальної власності м. Харкова за адресами згідно додатку до договору.
Підрядником були виконані роботи, передбачені договором, у зв'язку із чим сторонами було підписано акт приймання виконаних робіт № 1. Вартість робіт, яка становить 1 992 000 грн., була оплачена КП «Жилкомсервіс» у повному обсязі згідно платіжного доручення.
На виконання наказу директора КП «Жилкомсервіс» від 05.09.2013 № 0509-26 між КП «Жилкомсервіс» (замовник) та ТОВ «ТІТУС ТРЕЙД» (підрядник) було укладено договір підряду № 81/09 від 14.09.2013, за умовами якого підрядник зобов'язався за плату здійснити роботи з утримання житлових будинків й споруд комунальної власності м. Харкова (демонтаж аварійних антен). У зв'язку із цим підрядником було проведено роботи з демонтажу аварійних антен з дахів житлових будинків, на підтвердження чого позивачем було надано суду копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг); акти обстеження житлових будинків, на яких проводилися роботи з демонтажу аварійних антен, складені комісіями КП «Жилкомсервіс» за участю начальників дільниць.
Позивачем було оплачено виконані роботи, вартість яких складала 3 510 000 грн., згідно платіжних доручень.
З метою утилізації демонтованих антен КП «Жилкомсервіс» було укладено відповідний договір із ТОВ «Альт-метал», якому й було передано металобрухт.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що факт розрахунку позивача за отримані від ТОВ «ТІТУС ТРЕЙД» послуги відповідачем не заперечується та підтверджується актом перевірки від 20.01.2014 № 130/20-33-22-01-07.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем не наведено доказів наявності притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб як позивача, так і ТОВ «ТІТУС ТРЕЙД» за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення; доказів відсутності повноважень у посадових осіб як позивача, так і ТОВ «ТІТУС ТРЕЙД» на підписання договорів в момент їх укладання суду відповідачем не надано; посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТІТУС ТРЕЙД» є необґрунтованими, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, а отже господарська діяльність контрагента позивача не вказує на факт нікчемності укладених між позивачем та ТОВ «ТІТУС ТРЕЙД» правочину; у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні податкове зобов'язання з ПДВ у жовтні 2013 року відповідачем не визначалося, що виключає можливість нарахування штрафних санкцій згідно ст. 123 ПК України.
Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. (п. 198.2 ст. 198 ПК України).
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно зі ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
Тобто, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Судами попередніх інстанцій з підтвердженням матеріалів справи встановлено формування позивачем податкового кредиту спірного періоду на підставі належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, та встановлено, що господарські операції фактично здійснені та спричинили реальні зміни в майновому стані платника податків - КП «Жилкомсервіс», тому податковим органом безпідставно донараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням.
Слід також зазначити, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента не є джерелом отримання податкової інформації, яка згідно положень ст. 83 Податкового кодексу України визначена в якості підстави для висновків посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічної звірки контрагента платника податків не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства таким платником податків.
Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.
Судами попередніх інстанцій також вірно зазначено про помилкове застосування податковим органом до позивача штрафних санкцій на підставі ч. 1 ст. 123 ПК України (повторне протягом 1 095 днів визначення контролюючим органом податкового зобов'язання з податку на додану вартість) за відсутності передбачених вказаною законодавчою нормою підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -
Касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області відхилити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2014 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий І.О. Бухтіярова
Судді О.А. Веденяпін
І.В. Приходько