14 грудня 2016 року м. Київ К/800/14741/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
Приходько І.В.
Бухтіярової І.О. Цвіркуна Ю.І.
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.01.2016 р.
та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2016 р.
у справі № 813/4508/14 (№ 876/940/16)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Карго Транс»
до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
У червні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Карго Транс» (далі - позивач, ТОВ «Юніверсал Карго Транс») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Галицькому районі м. Львова), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.06.2014 р. № 0002092201.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.01.2016 р. адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 10.06.2014 р. № 0002092201 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 8 412,25 грн.; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2016 р. постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.01.2016 р. скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 10.06.2014 р. № 0002092201.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.01.2016 р., в частині задоволених позовних вимог, та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2016 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 31.03.2014 р. по 15.05.2014 р., на підставі направлень від 31.03.2014 р. № 259, № 260, № 261, № 262, № 263, № 264, № 265, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, посадовими особами ДПІ у Галицькому районі м. Львова була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Юніверсал Карго Транс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 17.11.2011 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено акт від 22.05.2014 р. № 414/13-04-22-01-12/37964548 та зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема, вимог пункту 192.1 статті 192, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 10.06.2014 р. № 0002092201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 50 473,50 грн., з яких 33 649 грн. - за основним платежем та 16 824,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Як вбачається з акту перевірки від 22.05.2014 р. № 414/13-04-22-01-12/37964548, підставою для нарахування позивачу зазначених податкових зобов'язань слугували висновки перевіряючих про те, що згідно поданого уточнюючого розрахунку позивачем неправомірно зменшено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в сумі 82 760 грн., оскільки по основній декларації за вересень 2012 року дана сума становила 49 111 грн. Уся сума від'ємного значення визначена перевіркою (рядок 19) 33 649 грн. врахована платником самостійно за підсумками уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість вересня 2012 року від 08.05.2012 р. та жовтня 2012 року від 16.05.2013 р.
Суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що подані позивачем уточнюючі розрахунки до податкових декларацій містять методологічні неточності в заповненні. Допущені помилки у податковій звітності позивача з податку на додану вартість за вересень 2012 року, за жовтень 2012 року частково усунуті даними уточнюючими розрахунками, проте зайво відображена сума від'ємного значення з податку на додану вартість за період вересень 2012 року в розмірі 33 649 грн. залишилась невиправленою, що призвело до виникнення нереальної переплати у спірній сумі.
Разом з тим, судом першої інстанції зазначено, що підставою для донарахування суми штрафної санкції у розмірі 50% згідно податкового повідомлення рішення від 10.06.2014 р. № 0002092201 було повторне визначення позивачу протягом 1095 днів податкового зобов'язання з урахуванням податкового повідомлення-рішення від 29.12.2012 р. № 0000492341, однак, оскільки судовим рішенням визнано протиправним та скасовано вищевказане податкове повідомлення-рішення, то повторності визначення позивачу протягом 1095 днів податкового зобов'язання не було, відповідно, застосування податковим органом штрафу у розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов'язання згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є неправомірним, а тому податкове повідомлення-рішення від 10.06.2014 р. № 0002092201 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 8412,25 грн. підлягає скасуванню.
Суд апеляційної інстанції постанову окружного адміністративного суду скасував та прийняв нову постанову про задоволення позову виходячи з наступного.
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Своєчасне подання податкової декларації встановленої форми є одним із основних обов'язків платників податків, їх представників та податкових агентів.
Пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Відповідно до пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу, подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
Згідно із пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі, якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою, чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Таким чином, обов'язковими для врахування податковими органами при нарахуванні/або сплаті податкового зобов'язання є саме податкова декларація та подані до неї уточнюючі розрахунки, а не картки особового рахунку платника податків.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього кодексу), а в разі відсутності податкового боргу зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за даними поданої декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року і всіх уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (від: 19.11.2012 р., 09.01.2013 р., 29.01.2013 р., 23.03.2013 р., 08.05.2013 р., 16.05.2013 р.), позивачем задекларовано податкових зобов'язань - 2 513 041 грн., податкового кредиту - 2 548 902 грн. Сума, яка підлягає сплаті до бюджету за вересень 2012 року складає - 35 861 грн., що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду, тобто жовтня 2012 року.
За наслідками поданої податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року позивачем сплачено до бюджету 49 000 грн., що підтверджується банківськими виписками.
За даними поданої декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року і всіх уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок позивачем було задекларовано податкових зобов'язань - 2 606 687 грн.,податкового кредиту - 2 443 585 грн. Сума, яка підлягає сплаті до бюджету за жовтень 2012 року складає 163 102 грн.
Враховуючи від'ємне значення вересня 2012 року (- 35 861 грн.) сума податку на додану вартість, яка повинна була бути сплачена за жовтень 2012 року становить 127 241 грн.
За наслідками поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року сплачено до бюджету податку на додану вартість 73 000 грн., а за даними уточнюючого розрахунку від 09.01.2013 р. 2009,36 грн. (в тому числі штрафні санкції в розмірі 3% нараховані платником податків самостійно у зв'язку з виправленими помилками), що підтверджується банківськими виписками, із врахуванням попередньо оплачених коштів в розмірі 49 000 грн. у жовтні 2012 року за наслідками поданої декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року та авансової оплати за даними картки особового рахунку позивача.
Таким чином, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем у повному обсязі сплачено суму податку до бюджету, задекларовану згідно поданих ним податкових декларацій і уточнюючих розрахунків.
Крім того, й перевіряючими в акті зазначено, що під час проведення перевірки контролюючим органом встановлено, що уся сума від'ємного значення, визначена перевіркою (рядок 19) 33 649 грн., врахована платником податків самостійно за підсумками уточнюючих розрахунків.
Відповідно до частини третьої статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
В свою чергу, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.
Враховуючи викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області - відхилити.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2016 р. у справі № 813/4508/14 (№ 876/940/16) - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько
Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова
(підпис) Ю.І. Цвіркун