13 грудня 2016 року м. Київ К/800/18800/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Кобилянського М.Г.,
суддів: Загороднього А.Ф., Заїки М.М.,
розглянувши в порядку попереднього розгляду адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання видати неотримане речове майно
за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 5 лютого 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2014 року
У січні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невидачі належного йому речового майна та зобов'язати відповідача видати належне йому речове майно відповідно до його розмірів згідно переліку, зазначеного у довідках від 27 грудня 2013 року №№ 94, 95.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 5 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2014 року, позов задоволено повністю.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. Вказує на те, що положення статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) регулюють порядок видачі речового майна або виплати компенсації замість нього військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, та не можуть бути застосовані до військовослужбовців, звільнених з військової служби.
Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у Збройних Силах України, у тому числі на посаді помічника начальника управління - начальника фінансово-економічної служби територіального управління «Північ».
Наказом начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних Сил України від 3 грудня 2013 року № 845 позивач був звільнений з військової служби у запас за пунктом «б» частини шостої статті 26 (за станом здоров'я) Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ, з правом носіння військової форми одягу.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 27 грудня 2013 року № 300 позивача виключено зі списків особового складу військової частини, всіх видів забезпечення, з грошового та речового забезпечення при військовій частині НОМЕР_1 .
При звільненні з військової служби відповідач не видав позивачу речове майно, яке він не отримав в період її проходження. У довідці про вартість речового майна, що підлягало видачі при звільненні в запас, від 27 грудня 2013 року № 95 та довідці про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі до 11 березня 2000 року, від 27 грудня 2013 року № 94 зазначено речове майно, яке підлягало видачі позивачу.
20 січня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із запитом щодо видачі належного речового майна відповідно до довідок №№ 94, 95.
На цей запит відповідачем повідомлено, що речове майно відповідно до розмірів позивача на складі військової частини НОМЕР_1 відсутнє.
Відповідно до пункту 1 статті 9-1 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час» від 28 жовтня 2004 року № 1444 (чинною, на час виникнення спірних відносин; далі - Положення) передбачено, що військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення.
Згідно з пунктом 26 Положення офіцерам речове майно особистого користування видається у готовому вигляді або виготовляється в ательє за індивідуальним замовленням з оплатою вартості його пошиття за рахунок Міноборони та інших центральних органів виконавчої влади.
Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про те, що позивач, який був звільнений з військової служби у запас з правом носіння військової форми одягу, має право на отримання речового майна, яке він не отримав під час проходження військової служби з урахуванням його розміру та зросту.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 5 лютого 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та строки, передбачені главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
ГОЛОВУЮЧИЙ Кобилянський М.Г.
СУДДІ Загородній А.Ф.
Заїка М.М.