14 грудня 2016 року м. Київ К/800/3612/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Бухтіярової І.О.
Суддів Веденяпіна О.А.
Приходько І.В.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24.10.2013
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.12.2013
у частково відновленій адміністративній справі № 805/13597/13-а
за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-ЕНЕРГОВУГІЛЛЯ»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів
про скасування податкового повідомлення-рішення
Публічне акціонерне товариство «ДТЕК ПЕМ-ЕНЕРГОВУГІЛЛЯ» звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0000554100/5069/10/41-00 від 11.09.2013.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24.10.2013, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.12.2013, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Позивач в запереченнях на касаційну скаргу відповідача просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як законні та обґрунтовані.
Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної камеральної перевірки позивача з питань правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2013 року, складено акт № 112/41-00-00169845 від 20.08.2013, в якому зафіксовано порушення: п. 198.2 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: до складу податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за червень 2013 року включено податкові накладні, які виписані у попередніх податкових періодах (02.11.2012, 31.01.2013), а заява про відмову постачальника надати податкову накладну (додаток 8) з підтверджуючими документами подана не в звітному податковому періоді (листопаді 2012 року та січні 2013 року).
На підставі акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.09.2013 № 0000554100/5069/10/41-00 про донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 114 241,66 грн., в т.ч.: 91 393,33 грн. основного платежу та 22 848,33 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).
Матеріалами справи встановлено, що ПАТ «ДТЕК ПЕМ-ЕНЕРГОВУГІЛЛЯ» в додатку № 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)» (реєстраційний вх. № 9042746163 від 17.07.2013) декларації з податку на додану вартість за червень 2013 року (реєстраційний вх. № 9042744773 від 17.07.2013) включив до переліку постачальників, якими порушено порядок заповнення податкових накладних та порядок реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові накладні, які виписані у попередніх податкових періодах, а саме:
- податкова накладна № 8 від 31.01.2013 на суму ПДВ 5 833,33 від ТОВ «Донбастехелектро». Податкова накладна виписана з порушенням: в графі «Дата виписки податкової накладної» та в графі «Дата виникнення податкового зобов'язання» невірно вказана дата. Вказано 30.01.2013, а потрібно 31.01.2013;
- податкова накладна № 1 від 02.11.2012 на суму ПДВ 85 560 від ТОВ «Донбастехелектро». Порушено порядок реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: податкова накладна не зареєстрована.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що за податковими накладними № 8 від 31.01.2013, № 1 від 02.11.2012 позивач включив суму податку на додану вартість у декларацію за червень 2013 року і це не є порушенням 365-денного строку; оскільки податкові накладні були складені з порушенням, позивачем було подано разом з декларацією за червень 2013 року додаток № 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних) (Д8)», а також документи, що підтверджують факт проведення господарських операцій.
Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу..
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Відповідно до положень п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
В силу вимог п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.
Згідно з абз. 1, 2, 9, 11 п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Таким чином, подання платником заяви зі скаргою на постачальника з одночасним представленням первинних документів на підтвердження реальності виконання господарської операцій з придбання товарів, робіт, послуг надає право платникові на включення до податкового кредиту сум ПДВ й за наявності недоліків в оформленні податкової накладної та відсутності її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У справі, що переглядається, суди встановили, що позивачем було подано відповідну заяву до податкового органу з копіями платіжних доручень та первинних документів, які підтверджують факт сплати позивачем відповідних сум податку на додану вартість та виконання господарських операцій.
Крім того, податковий орган безпідставно посилався на право позивача подати відповідну заяву лише у звітному періоді виписки податкових накладних, адже такої вимоги абзац одинадцятий пункту 201.10 статті 201 ПК України не містить.
У той же час, оскільки формування податкового кредиту з податку на додану вартість є правом платника, то використати таке право він може у будь-якому із звітних періодів за умови дотримання умов такого формування та у межах строку, установленого абзацом третім пункту 198.6 статті 198 ПК України, а саме - протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Судами попередніх інстанцій було встановлено включення позивачем до податкового кредиту спірних сум податку на додану вартість в межах 365-денного строку з дня виписки податкових накладних постачальником.
Відповідно до ч. 3 ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів відхилити.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24.10.2013 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.12.2013 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий І.О. Бухтіярова
Судді О.А. Веденяпін
І.В. Приходько