08 грудня 2016 року м. Київ К/800/48337/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Мороза В.Ф.,
Голяшкіна О.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Дубенський завод гумово-технічних виробів» на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дубенський завод гумово-технічних виробів» до Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області про визнання недійсними та скасування розрахунків, -
ПАТ «Дубенський завод гумово-технічних виробів» звернулось до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Дубенському районі Рівненської області, в якому просило визнати протиправними та скасувати розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»:
за вересень 2014 року - від 17 вересня 2014 року № 5265/02;
за жовтень 2014 року - від 14 жовтня 2014 року № 5915/02;
за листопад 2014 року - від 17 листопада 2014 року № 6470/02;
за грудень 2014 року - від 15 грудня 2014 року № 7014/02;
за січень 2015 року - від 23 січня 2015 року № 326/02;
за лютий 2015 року - від 26 лютого 2015 року № 998/02.
Позов мотивований протиправністю спірних розрахунків як таких, що сформовані на підставі Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 № 21-1, яка не відповідає вимогам Податкового кодексу України та статті 92 Конституції України.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 30 червня 2015 року позов задоволено, спірні розрахунки визнано протиправними та скасовано.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року скасовано постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30 червня 2015 року та прийнято нову, якою у задоволенні позову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі позивач, із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Управлінням Пенсійного фонду в Дубенському районі Рівненської області сформовано та направлено на адресу позивача розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статі 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 17 вересня 2014 року № 5265/02 за вересень 2014 року, від 14 жовтня 2014 року № 5915/02 за жовтень 2014 року, від 17 листопада 2014 року № 6470/02 за листопад 2014 року, від 15 грудня 2014 року № 7014/02 за грудень 2014 року, від 23 січня 2015 року № 326/02 за січень 2015 року та від 26 лютого 2015 року № 998/02 за лютий 2015 року.
Зазначені розрахунки сформовані у зв'язку з виплатою та доставкою Управлінням пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до Списку № 2, громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_3, колишнім працівникам ПАТ «Дубенський завод гумово-технічних виробів», що підтверджується уточнюючими довідками про характер роботи та умови праці, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, виданих позивачем. При цьому, пенсіонерці ОСОБА_2 пільгова пенсія призначена у 2009 році, а у 2014 році проведено перерахунок розміру пенсії.
Вважаючи такі розрахунки протиправними, позивач звернувся до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржувані розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за вересень-грудень 2014 та січень-лютий 2015 року винесені з порушенням вимог Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» в частині визначених цією Інструкцією строків та періодичності направлення розрахунків.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що направлення спірних розрахунків з порушенням терміну їх направлення та періодичності не впливає на правильність визначення в розрахунках розміру сум до відшкодування пенсійному органу фактичних витрат, понесених ним на виплату та доставку пільгових пенсій, та на обов'язок підприємства відшкодовувати такі витрати.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з вказаними висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Колегія суддів зауважує на безпідставність тверджень позивача про поширення на спірні правовідносини положень Податкового кодексу України, адже за змістом пункту 1.3 статті 1 цього Кодексу останній не регулює питання погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, а відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, не віднесено до видів податків та зборів (статті 8-10 Податкового кодексу України).
У свою чергу, відповідно до преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Пунктом 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. Коло осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи за списком № 1 і за списком № 2, визначено, зокрема, підпунктами «а» і «б» - «з» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди підпунктом 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці. - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Як убачається з матеріалів справи, пенсіонери ОСОБА_2 та ОСОБА_3, колишні працівники ПАТ «Дубенський завод гумово-технічних виробів», отримують пенсію, призначену на підставі пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до наданих позивачем уточнюючих довідок про характер роботи та умови праці, що визначають право на пенсії на пільгових умовах.
Правомірність призначення, нарахування, а так само факт виплати пенсії зазначеним громадянам у сумах, що відображені в спірних розрахунках, позивачем ані в позовній заяві, ані в касаційній скарзі не заперечуються.
Порядок відшкодування страхувальниками витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663, цитується в цій ухвалі в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин).
Згідно з пунктами 6.4 та 6.5 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій. Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.
Згідно з пунктом 6.7 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.
Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.
При цьому суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що порушення строків направлення розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій не є підставою для визнання таких розрахунків необґрунтованими та їх скасування, і не звільняє позивача від обов'язку відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах колишнім працівникам підприємства позивача.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Правова оцінка встановлених обставин справи судом апеляційної інстанції надана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення не допущено.
Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дубенський завод гумово-технічних виробів» відхилити, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: