08 грудня 2016 року м. Київ К/800/24452/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Мороза В.Ф.,
Голяшкіна О.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Бабійчука Сергія Івановича, про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дії протиправними, -
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Бабійчука Сергія Івановича, в якому просила суд визнати протиправними дії реєстратора щодо прийняття рішення від 14.01.2015 №18621205; визнати протиправним та скасувати рішення від 14.01.2015 №18621205 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Позовні вимоги мотивовано протиправною, на думку позивача, відмовою реєстратора зареєструвати за ОСОБА_2 на підставі судового рішення, що набрало законної сили, право власності на Ѕ квартири АДРЕСА_1.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2015 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення від 14.01.2015 №18621205, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Бабійчук С.І., у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2015 року скасовано в частині задоволених позовних вимог, у вказаній частині у задоволенні позову відмовлено; в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2 із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 13 травня 2014 року у справі №753/16854/13-ц задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та, зокрема, визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1. Рішення набрало законної сили.
22 грудня 2014 представником позивача подано до реєстратора заяву про державну реєстрацію права власності позивача на зазначену частину квартири.
Разом із заявою представником позивача подано технічний паспорт на вказану квартиру, який містив відмітку, що об'єкт самовільно реконструйовано.
Рішенням від 14.01.2015 № 18621205 державний реєстратор відмовив позивачу у реєстрації права власності на зазначене нерухоме майно.
Оскаржуване рішення мотивоване тим, що у наданому разом із заявою технічному паспорті від 13.10.2014 №4169 стоїть відмітка про самовільну реконструкцію об'єкта, що виключає реєстрацію права власності на такий об'єкт без введення його в експлуатацію.
Вважаючи незаконним рішення державного реєстратора від 14.01.2015 № 18621205, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності рішення реєстратора від 14.01.2015 № 18621205 як такого, що винесено відповідачем безпідставно, без врахування судового рішення, яким визнано за позивачем право власності на частину зазначеної квартири.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції вказав на відсутність факту надання позивачем при поданні заяви про реєстрацію права власності на реконструйований об'єкт документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з вказаними висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Умови та порядок здійснення реєстрації прав на нерухоме майно встановлені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обмежень» та Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 №868 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
За змістом положень статей 19 та 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.
Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.
Державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.
Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Відповідно до пункту 36 Порядку №868 для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.
Згідно з пунктом 37 Порядку №868 документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно є, зокрема, рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна (в тому числі в результаті переведення об'єкта нерухомого майна з житлового у нежитловий або навпаки) заявник подає органові державної реєстрації прав, зокрема, документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (пункт 49 Порядку).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до картки прийому заяви №18197621 представником позивача до заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) додано наступні документи:
копію технічного паспорту, виданого 13.10.2014;
копію довіреності від 01.10.2013 №1672;
копію рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13.05.2014 у справі №753/16854/13-ц.
З поданої разом із заявою копії технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_1 убачається, що об'єкт самочинно реконструйовано.
Поряд з цим, документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію об'єкта - відсутній.
Не заперечує вказану обставину і заявник касаційної скарги, стверджуючи при цьому, що надання документа про введення у експлуатацію окремої квартири у багатоповерховому будинку законодавчо не передбачено.
Колегія суддів вказує на безпідставність зазначених тверджень позивача, оскільки подання при реєстрації права власності на реконструйований об'єкт документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, прямо передбачено чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством.
Підпунктом 4 частини 1 статті 24 Закону зазначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову не спростовують.
Правова оцінка встановлених обставин справи судом апеляційної інстанції дана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції не допущено.
Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: