07 грудня 2016 року м. Київ К/800/18846/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :
Пасічник С.С.,
Стародуба О.П.,
Швеця В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Автозаводського відділу державної виконавчої служби м.Кременчука Головного територіального управління юстиції у Полтавській області на постанову Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 27.04.2016р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2016р. у справі за позовом Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту праці, соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області до Автозаводського відділу державної виконавчої служби м.Кременчука Кременчуцького міськрайонного управління юстиції про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення штрафу,
В березні 2016 року Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту праці, соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області звернулось до суду з позовом до Автозаводського відділу державної виконавчої служби м.Кременчука Кременчуцького міськрайонного управління юстиції про визнання дій головного державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби по м.Кременчук Кременчуцького міськрайонного управління юстиції Роткевич І.В. щодо накладення штрафу в розмірі 680,00грн. в зв'язку з невиконанням рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м.Кременчука Полтавської області нарахувати ОСОБА_5 суму разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2007-2008 роки у відповідності до ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та здійснити дії щодо виплати недоплачених сум неправомірними та скасування постанови головного державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби по м.Кременчук Кременчуцького міськрайонного управління юстиції Роткевич І.В. від 11.03.2016р. про накладення штрафу в сумі 680,00грн.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2011р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012р., позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просив судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Позивач в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено в Законі України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. №606-XIV (далі Закон №606), відповідно до ст.1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із ч.1 та ч.2 ст.75 Закону №606 після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
У разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону (ст.89 Закону №606).
Суди встановили, що 17.11.2009р. Автозаводським районним судом м.Кременчука видано виконавчий лист №2а-344 про зобов'язання Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м.Кременчука Полтавської області нарахувати ОСОБА_5 суму разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2007-2008 роки та здійснити дії щодо виплати недоплачених сум.
З 24.11.2009р. в Автозаводському ВДВС Кременчуцького міського управління юстиції (в подальшому - Автозаводський ВДВС по місту Кременчук Кременчуцького міськрайонного управління юстиції) перебувало виконавче провадження №16028328 з примусового виконання вказаного виконавчого листа, яке було закінчено постановою державного виконавця від 25.02.2010р.
В подальшому, постановою в.о. начальника Автозаводського ВДВС Кременчуцького міського управління юстиції від 11.11.2015р. постанову державного виконавця від 25.02.2010р. скасовано й виконавче провадження відновлено.
В березні-квітні 2016 року Автозаводським відділом державної виконавчої служби по м.Кременчуку Кременчуцького міського управління юстиції надіслано на адресу позивача листи з вимогою виконати виконавчий лист №2а-344.
Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту праці, соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області листом від 11.03.2016р. №09-2402 повідомило державного виконавця про невиконання судового рішення в зв'язку з відсутністю відповідного фінансування, а також повідомило, що обов'язок проводити виплату грошової допомоги до 5 травня належить Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області.
11.03.2016р. Автозаводським ВДВС по м.Кременчуку Кременчуцького міського управління юстиції винесено постанову про накладення на позивача штрафу в сумі 680,00грн. за невиконання рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука 17.11.2009р.
Частиною 5 статті 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України i є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з ч.1 ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб i підлягає виконанню на всій території України.
Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
За змістом ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Суду як джерело права.
Також, статтею 6 Конвенції передбачено право на справедливий суд.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997р. зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
За змістом же п.68 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Піалопулос та інші проти Греції" від 15.03.2001р. якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс.
Зі змісту наведених норм можна зробити висновок щодо обов'язковості виконання на всій території України судових рішень й наявності у державного виконавця обов'язку вживати всіх передбачених законом заходів для здійснення їх ефективного виконання.
Разом з тим, невиконання позивачем судового рішення за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду України, зокрема, від 30.06.2015р., від 20.10.2015р., від 02.02.2016р. та від 22.11.2016р. у справах №21-1044а15, №21-2630а15, №21-5118а15 та № 804/5081/13-а відповідно.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України по суті погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За правилами ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, що призвело або могло призвести до прийняття неправильного рішення, а тому підстав для скасування ухвалених судових рішень колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.210,220,222,223,224,230,231 КАС України, колегія суддів
Касаційну скаргу Автозаводського відділу державної виконавчої служби м.Кременчука Головного територіального управління юстиції у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 27.04.2016р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2016р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та строки, передбачені главою 3 розділу IV КАС України.
Судді: Пасічник С.С.
Стародуб О.П.
Швець В.В.