Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua
Від "12" грудня 2016 р. Справа № 906/1030/16
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Давидюка В.К.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - дов. від 10.06.16р.
від відповідача: ОСОБА_2 - дов. №26/1280 від 20.11.15р.
від третьої особи: не з'явився (був присутній в судовому засіданні 05.12.16р. ОСОБА_3 - керівник)
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (м. Житомир)
до Житомирської міської ради (м. Житомир)
за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відділ по управлінню та приватизації комунального майна Житомирської міської ради (м. Житомир)
про визнання неправомірним та нечинним з моменту його прийняття п.4 додатку 4 до п.3 рішення від 06.09.2016р. в частині визнання приватизації недоцільною
В судовому засіданні 05.12.16р. оголошувалась перерва до 12.05.16р. на підставі ст. 77 ГПК України.
Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом до відповідача про визнання неправомірним та нечинним з моменту його прийняття пункту 4 додатку 4 до п.3 рішення Житомирської міської ради від 06.09.16р. №328 "Про перелік об'єктів комунальної власності міста Житомира, що підлягають та не підлягають приватизації в 2016-2017 роках", в частині включення до переліку нежитлових приміщень, приватизація яких є недоцільною в 2016-2017 роках орендованого нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 54, що знаходиться в оренді приватного нотаріуса - ОСОБА_4 на підставі договору оренди комунального майна.
Ухвалою суду від 21.11.16р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Відділ по управлінню та приватизації комунального майна Житомирської міської ради.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві та письмових поясненнях по справі. Зазначив, що рішення Житомирської міської ради від 06.09.2016, яким визначено перелік нежитлових приміщень, приватизація яких є недоцільною в 2016-2017 роках, порушує права позивача на викуп орендованого приміщення відповідно до рішення №528 від 18.04.2013, яке на даний час є невиконаним.
Представник відповідача в засіданні суду проти позову заперечував з мотивів, зазначених у відзиві на позовну заяву. Пояснив, що рішення Житомирської міської ради №528 від 18.04.2013 вичерпало свою дію в 2013 році. При цьому, підстав для визнання неправомірним п.4 додатку 4 до рішення Житомирської міської ради №328 від 06.09.16р. немає.
Представник третьої особи в судовому засіданні 05.12.16р. проти позову також заперечував. Вказав, що дія рішення №528 від 18.04.2013 продовжувалася стосовно проведення аукціонів. В частині викупу нежитлових приміщень строк дії рішення сплинув. В судове засідання після перерви 12.12.16р. не з'явився, надіслав до суду письмові пояснення, в яких вказано, що на підставі поданої заяви приватного нотаріуса від 15.02.2013 прийнято рішення №528 від 18.04.2013 "Про перелік об'єктів комунальної власності м. Житомира, що підлягають та не підлягають приватизації в 2013 році". Додатком 1 вказаного рішення затверджено перелік об'єктів, що підлягають приватизації, серед яких нежитлове приміщення за адресою м. Житомир, вул. Перемоги, 54. На даний час неприватизованими залишилось 7 орендованих приміщень. В 2014-2015 роках Житомирська міська рада не затверджувала перелік об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу. Проте міська рада рішенням "Про міський бюджет на 2014 рік" продовжила дію лише розділу 2 "Приміщення для продажу з аукціону" додатку 1 до рішення №528 від 18.04.2013. Тобто розділ 1 "Орендовані приміщення" додатку 1 до вказаного рішення вичерпав свою дію в 2013 році. В подальшому, ОСОБА_4 звернулася з заявою про включення в перелік приватизації шляхом викупу орендованого приміщення. Однак приміщення за адресою м. Житомир, вул. Перемоги, 54 включене до переліку об'єктів, приватизація яких є недоцільною у 2016-2017 роках рішенням №328 від 06.09.2016. Крім того, просив суд здійснювати розгляд справи без його участі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи (в засіданні суду 05.12.16р.), господарський суд
Відповідно до договорів оренди нерухомого майна №1146 від 01.09.10р. та №1736 від 18.07.13р. (а.с.14-17) позивач орендує у Комунального підприємства "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради нежитлове приміщення для розміщення офісу за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 54.
В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що з метою викупу вказаного орендованого приміщення приватний нотаріус ОСОБА_4 15.02.13р. звернулася до Департаменту власності та ринкового регулювання Житомирської міської ради з заявою про включення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, нежитлового приміщення за адресою м. Житомир, вул. Перемоги, 54.
Рішенням 22 сесії 6 скликання Житомирської міської ради від 18.04.13р. №528 "Про перелік об'єктів комунальної власності м. Житомира, що підлягають та не підлягають приватизації в 2013 році", приміщення за адресою м. Житомир, вул. Перемоги, 54 включено до переліку об'єктів, що підлягає приватизації в 2013 р. шляхом викупу (а.с.20).
Однак, позивач вказує, що до цього часу Відділом по управлінню та приватизації комунального майна Житомирської міської ради, який на даний час виконує функції Департаменту власності та ринкового регулювання Житомирської міської ради, не вчинено жодних дій, спрямованих на приватизацію частини нежитлового приміщення по вул. Перемоги, 54 в м. Житомирі.
Натомість, 06.09.16р. відповідачем - Житомирською міською радою - було прийнято рішення "Про перелік об'єктів комунальної власності м. Житомира, що підлягають та не підлягають приватизації в 2016 - 2017 роках" №328, яким відповідно до додатку 4 визначено перелік приміщень, приватизація яких є недоцільною в 2016 - 2017 роках, в тому числі і нежитлове приміщення по вул. Перемоги, 54 в м. Житомирі (а.с.52-57).
Позивач вважає, що відповідач при винесенні рішення від 06.09.16р. №328 в частині визнання приватизації нежитлового приміщення по вул. Перемоги, 54 в м. Житомирі недоцільною порушив його право на приватизацію зазначеного приміщення та проігнорував прийняте ним рішення від 18.04.13р. №528.
Обґрунтовуючи свої вимоги вищевикладеними обставинами, позивач звернувся з даним позовом до господарського суду, в якому просить визнати неправомірним та нечинним з моменту його прийняття пункту 4 додатку 4 до п.3 рішення Житомирської міської ради від 06.09.16р. №328 "Про перелік об'єктів комунальної власності міста Житомира, що підлягають та не підлягають приватизації в 2016-2017 роках", в частині включення до переліку нежитлових приміщень, приватизація яких є недоцільною в 2016-2017 роках орендованого нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 54.
Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється, зокрема, шляхом викупу.
Відповідно до ч.1 ст.4 вищезазначеного Закону продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності, є відповідно: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва; органи приватизації, створені місцевими Радами.
Повноваження щодо реалізації права комунальної власності міста щодо користування, володіння та розпорядження майном цієї власності у межах, визначених законодавством України та міською радою здійснював Департамент власності та ринкового регулювання Житомирської міської ради відповідно до покладених на нього завдань по управлінню та приватизації комунального майна Житомирської міської ради.
Рішенням Житомирської міської ради від 24.02.16р. №146 "Про утворення відділу по управлінню та приватизації комунального майна" змінено найменування департаменту власності та ринкового регулювання Житомирської міської ради на відділ по управлінню та приватизації комунального майна Житомирської міської ради.
Згідно з п.1 Положення про відділ по управлінню та приватизації комунального майна Житомирської міської ради відділ є правонаступником прав та обов'язків департаменту власності та ринкового регулювання міської ради в частині управління та приватизації комунального майна територіальної громади міста Житомира.
У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом; викупу.
Включення об'єктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється з ініціативи державного органу приватизації, уповноваженого органу управління чи покупця (ч. 3 ст. 7 Закону).
Частиною 4 ст. 7 зазначеного Закону встановлено, що покупці подають до відповідного органу приватизації заяву про включення підприємства до одного із зазначених у цій статті переліків об'єктів, що підлягають приватизації.
Нормами ч. 5 ст. 7 Закону визначено, що орган приватизації розглядає подану заяву і в разі відсутності підстав для відмови у приватизації включає підприємство до переліків, зазначених у частині першій цієї статті. Результати розгляду не пізніш як через 20 днів з дня подання заяви доводяться до заявника у письмовій формі.
Відповідно до п. 30 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання про прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.
Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до вказаних норм чинного законодавства, 18.04.2013р. Житомирською міською радою прийнято рішення №528 "Про перелік об'єктів комунальної власності міста Житомира, що підлягають та не підлягають приватизації в 2013 році", згідно якого до переліку об'єктів комунальної власності міста Житомира, що підлягає приватизації в 2013 році шляхом викупу включено приміщення за адресою вул. Перемоги, 54 в м. Житомирі, яке перебувало в оренді у позивача і про намір приватизації, якого він заявив.
Відповідно до ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Згідно із ч.1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Таким чином, в силу приписів ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вищевказане рішення Житомирської міської ради є обов'язковим для виконання третьою особою як органом, що реалізує завдання по приватизації комунального майна.
Однак, як встановлено судом, всупереч нормам чинного законодавства, третя особа протягом встановленого Законом строку не вчинив будь-яких дій по підготовці об'єкту до приватизації.
В судовому засіданні та у письмових поясненнях по справі представники відповідача та третьої особи зазначають, що прийняте Житомирською міською радою 18.04.13р. рішення №528 втратило свою дію, оскільки було прийнято виключно на 2013р.
З цього приводу слід зазначити, що згідно абз. 4 ч. 1 рішення Конституційного суду України №2-зп від 23.06.1997р. у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення підпункту 2 пункту 3 розділу IV Закону України "Про Конституційний Суд України" стосовно правових актів органів Верховної Ради України (справа про акти органів Верховної Ради України), за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.
Відповідно до п. 1 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26 січня 2000 року № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.
Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.
Так, рішення Житомирської міської ради №528 від 18.04.2013р. в частині приватизації об'єкту за адресою м.Житомир, вул. Перемоги, 54 покупцем - Приватним нотаріусом ОСОБА_4 є актом індивідуальної дії, тобто носить ненормативний характер. Такий ненормативний правовий акт є невиконаним, а це вказує на те, що рішення №528 від 18.04.13р. не вичерпало свою дію та підлягає виконанню.
Слід зазначити, що в провадженні господарського суду Житомирської області перебуває справа №906/839/16 за позовом Приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_4 до: 1) Відділу по управлінню та приватизації комунального майна Житомирської міської ради; 2) Житомирської міської ради про здійснення дій, направлених на приватизацію частини нежитлового приміщення загальною площею 26,7 кв.м.
Станом на даний час рішення у вказаній справі не прийнято.
Разом з тим, 06.09.16р. Житомирською міською радою прийнято рішення "Про перелік об'єктів комунальної власності м. Житомира, що підлягають та не підлягають приватизації в 2016 - 2017 роках" №328, яким, зокрема, відповідно до додатку 4 визначено перелік приміщень, приватизація яких є недоцільною в 2016 - 2017 роках, в тому числі і нежитлове приміщення по вул. Перемоги, 54 в м. Житомирі (а.с.52-57).
Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, вказує, що відповідач зазначеним рішенням №328 від 06.09.16р. порушив його право на приватизацію орендованого приміщення, тому просить визнати його неправомірним та нечинним з моменту його прийняття саме в частині визнання недоцільною приватизації нежитлового приміщення по вул. Перемоги, 54 в м. Житомирі.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Правовий статус міської ради визначено Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", статтею 10 якого встановлено, що міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно зі ст. 16 зазначеного Закону матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Пунктом 30 ст. 26 Закону визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності.
Таким чином, враховуючи викладені норми чинного законодавства, саме Житомирська міська рада наділена повноваженнями щодо затвердження переліків об'єктів комунальної власності, що підлягають чи не підлягають приватизації, доцільності, порядку та умов приватизації, тобто оспорюване рішення №328 від 06.09.16р. прийнято в межах компетенції відповідача.
Разом з тим, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
В силу ст.1 Господарського процесуального кодексу України особи мають звертатися до господарського суду згідно із встановленою підвідомчістю господарських справ саме за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до пункту 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 26.01.2000 № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.
Крім того, згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" під час розгляду справ суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів".
Європейський Суд наголошує на тому, що особа на користь якої органом влади прийняте певне рішення, має повне право розумно очікувати, що якщо місцевий орган влади вважає, що в нього є певна компетенція, то така компетенція дійсно існує, а тому визнання незаконності дій органу влади не повинно змінювати відносини прав, які виникли внаслідок такої дії органу влади. Рішенням Європейського суду з прав людини від 24 червня 2003 року №44277/98 "Стретч проти Сполученого Королівства" встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції", отже визнання недійсним договору, згідно якого покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.
Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд вважає, що прийняттям Житомирською міською радою 06.09.16р. рішення "Про перелік об'єктів комунальної власності м. Житомира, що підлягають та не підлягають приватизації в 2016 - 2017 роках" №328, зокрема п.4 додатку до п.3 рішення в частині включення до переліку нежитлових приміщень, приватизація яких є недоцільною в 2016-2017 роках, не порушено прав та законних інтересів позивача.
Як було зазначено раніше, рішення Житомирської міської ради №528 від 18.04.2013р. в частині приватизації об'єкту за адресою м. Житомир, вул. Перемоги, 54 покупцем - Приватним нотаріусом ОСОБА_4 не вичерпало свою дію та підлягає виконанню.
Крім того, спірним рішенням Житомирської міської ради №328 від 06.09.16р. позивачеві не відмовлено в приватизації комунального майна; нежитлове приміщення за адресою по вул. Перемоги, 54 в м. Житомирі відсутнє в переліках об'єктів комунальної власності м. Житомира, що підлягають та не підлягають приватизації в 2016 - 2017 роках.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів та заперечень.
Згідно зі ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
За змістом ст.34 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позивач не довів належними та допустимими доказами обґрунтованість своїх позовних вимог, тому, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
1. В задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено:16/12/2016.
Суддя Давидюк В.К.
Віддрукувати:
1 - в справу
2,3 - сторонам
4 - третій особі