12.12.2016 Справа № 907/238/15
Колегія суддів у складі:
головуючого судді - Бобрик Г.Й., суддів - Васьковського О. В., Мокану В. В., розглянувши матеріали справи № 907/238/15
за позовом прокурора Мукачівського району в інтересах держави в особі Івановецької сільської ради, с. Іванівці Мукачівського району
до відповідача ОСОБА_1 католицької громадської організації "Милосердя", м. Перечин
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Мукачівської греко - католицької єпархії, м. Мукачево
про визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею, припинення користування нею і повернення до земель Івановецької сільської ради
За участю представників:
від позивача - ОСОБА_2, представник
від відповідача - ОСОБА_3, представник по договору про надання правової допомоги
від третьої особи - ОСОБА_4, представник
прокурор - Ярош Р.І., прокурор відділу прокуратури Закарпатської області
Відповідно до ст. 81-1 ГПК України, за клопотанням представника відповідача, судові засідання здійснювалися фіксуванням звукозаписувальними технічними засобами.
Суть спору: у березні 2015 року прокурор звернувся до господарського суду Закарпатської області із позовом до благодійної католицької громадської організації “Милосердя” про визнання недійсним державного акта серії І-ЗК № 0011865 на право постійного користування землею площею 5,0 га нормативно-грошовою оцінкою 1 092 500 грн. для розміщення комплексу культових споруд (монастиря, церкви для паломників, школи-інтернату для дітей-сиріт, каплички та підсобного господарства) в урочищі “Могилка”, виданого 14 серпня 2000 року на підставі рішення Івановецької сільської ради 7 сесії 23 скликання від 27 грудня 1999 року “Про надання земельної ділянки благодійній католицькій громадській організації “Милосердя” (далі - державний акт № 0011865, рішення Івановецької сільради).
В обґрунтування позовних вимог прокурор наголошує, що державний акт № 0011865 позивачем видано без достатніх правових підстав з огляду на відсутність як юридичного факту рішення 7 сесії 23 скликання від 27 грудня 1999 року “Про надання земельної ділянки благодійній католицькій громадській організації “Милосердя”, на підставі якого і було видано оскаржуваний акт.
Прокурор зазначив, що внаслідок дослідження в межах кримінального провадження (справа № 12014070040001309) обставин видання державного акта № 001865 було виявлено факт відсутності рішення Івановецької сільради від 27 грудня 1999 року та підробку (фальсифікування) цього акта органом місцевого самоврядування - головою Івановецької сільської ради, яка на час видачі оскаржуваного акта обіймала посаду голови Івановецької сільської ради.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзивах та поясненнях, долучених до позовної заяви. Заперечення відповідача зводяться до аргументації факту правомірності, підставності видачі державного Акту на право постійного користування землею 1-ЗК № 001865, а також його неспростованість доводами прокурора та на посилання на необхідність у спірній ситуації застосувати наслідки пропуску строків позовної давності, оскільки позивач знав, або міг знати про незаконність виданого ним акту на землекористування в момент видачі цього акту.
Оспорюючи факт сплину строків позовної давності у спірній ситуації з підстав неспроможності відповідача довести факт пропуску, прокурором водночас заявлено клопотання про поновлення строків у якому вказано на необхідність захисту майнових прав органу місцевого самоврядування, що представляє інтереси та майнові права сільської громади за законом.
Третя особа позовні вимоги підтримала.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, докази, що містяться в ній, заслухавши пояснення учасників судового процесу, враховуючи вказівки касаційної інстанції, суд встановив наступне.
Прокурор Мукачівського району в інтересах держави в особі Івановецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області (далі за текстом - Івановецька сільська рада) звернувся до господарського суду Закарпатської області з позовом до благодійної католицької громадської організації "Милосердя" про визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею 1-ЗК № 001865.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 20.05.2015 року у справі № 907/238/15 позовні вимоги прокурора Мукачівського району в інтересах держави в особі Івановецької сільської ради позов задоволено та визнано недійсним Державний акт на право постійного користування землею площею 5 га серії 1-ЗК № 001865 для розміщення комплексу культових споруд в урочищі "Могилка", який виданий ОСОБА_1 католицькій громадській організації "Милосердя".
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2015 року у справі № 907/238/15 апеляційну скаргу благодійної католицької громадської організації "Милосердя" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Закарпатської області від 20.05.2015 року - без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 12.01.2016 року, касаційну скаргу благодійної католицької громадської організації "Милосердя" залишено без задоволення, а Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2015 року - без змін.
Постановою Верховного суду України від 13.04.2016 року рішення господарського суду Закарпатської області від 20.05.2015 року, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2015 року та постанову Вищого господарського суду України від 12.01.2016 року у даній справі скасовано. Справу 907/238/15 передано на розгляд до господарського суду Закарпатської області.
Верховний суд України, направляючи дану справу на новий розгляд, вказав на те, що судами не встановлено початку перебігу строку позовної давності для Івановецької сільської ради, наявність чи відсутність поважних причин його пропуску.
Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 22 вересня 2016 року у задоволенні заяви представника відповідача - ОСОБА_1 католицької громадської організації "Милосердя"- від 22.09.2016 року про відвід всьому складу суду відмовлено та задоволено заяву складу колегії суддів: головуючого судді - Журавчак Л. С., суддів - Ремецькі О. Ф., Андрейчук Л.В. про самовідвід.
Розпорядженням керівника апарату господарського суду Закарпатської області № 02-02/170/16 від 23.09.2016 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 907/238/15.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями господарського суду Закарпатської області від 23.09.2016 року сформовано склад колегії суддів у складі: головуючого судді - Бобрик Г.Й., суддів - Васьковський О. В. та Мокану В. В.
Ухвалою господарського суду від 29.06.2016 року колегією суддів у складі: головуючої судді - Бобрик Г.Й., суддів - Васьковського О. В. та Мокану В. В. справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду.
У процесі розгляду справи, відповідно до ст. 77 ГПК України, за згодою учасників судового процесу, суд оголошував перерви.
Матеріалами справи встановлено, що 14.08.2000 року Івановецькою сільською радою виготовлено державний акт серії І-ЗК № 00185 на право постійного користування благодійною католицькою громадською організацією "Милосердя" земельною ділянкою площею 5 га та зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування за № 16 від 14.08.2000 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року (в редакції чинній на момент виготовлення оскаржуваного акту) надання земельних ділянок у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів є у компетенції сільський/селищних рад народних депутатів.
За приписами ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року (в редакції чинній на момент виготовлення оскаржуваного акту) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Згідно ч. 1 ст. 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року (в редакції чинній на момент виготовлення оскаржуваного акту) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.
У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.
Колегією суду встановлено, що спірна земельна ділянка площею 5 га, яка знаходиться в урочищі "Могилка" відноситься до земель запасу с. Іванівці Мукачівського району, є комунальною власністю і перебуває у віданні Івановецької сільської ради, а тому до повноваження позивача належить право визначати розпорядження спірною земельною ділянкою, що знаходиться у віданні територіальної громади с. Іванівці.
Зі змісту Державного Акту на право постійного користування землею серії 1-ЗК № 001865 вбачається, що його видано Івановецькою сільською радою 14.08.2000 року на підставі Рішення 7 сесії 23 скликання Івановецької сільської ради від 27.12.1999 року.
За даними довідки від 23.02.2015 року № 01-23/21, виданої архівним відділом Мукачівської районної державної адміністрації, відомості про рішення органу місцевого самоврядування (Рішення 7 сесії 23 скликання Івановецької сільської ради від 27.12.1999 року) про надання спірної земельної ділянки у постійне користування відповідачеві - відсутні.
Судом досліджена, наявна в матеріалах справи копія витягу з Рішення 7 сесії 23 скликання Івановецької сільської ради від 27.12.1999 року "Про надання земельної ділянки благодійній католицькій громадській організації "Милосердя", за змістом якого Івановецька сільська рада після розгляду проекту відведення земельної ділянки БКГО "Милосердя" вирішила затвердити цей проект відведення земельної ділянки. Вказаний витяг підписано сільським головою ОСОБА_5 та скріплено печаткою Івановецької сільської ради.
Як встановлено судом, відповідач, посилаючись на наявність правовстановлюючого документа, що став підставою для виготовлення спірного Державного акту на право постійного користування землею серії 1-ЗК № 001865, надав витяг з Архівного відділу Мукачівської районної державної адміністрації від 13.05.2005 року № 01-23/46, копію Рішення 3 сесії 23 скликання Івановецької сільської ради від 29.12.1998 року "Про виділення земельної ділянки благодійній католицькій громадській організації "Милосердя".
Проте, згідно з наданим архівним відділом витягом, рішення 3 сесії 23 скликання Івановецької сільської ради від 29.12.1998 року "Про виділення земельної ділянки благодійній католицькій громадській організації "Милосердя", хоч і перебуває у реєстрах актів, винесених Івановецькою сільською радою, але не містить висновку про надання відповідачу спірної земельної ділянки у постійне користування: а саме, на сесії 27.12.1998 року при розгляді клопотання БКГО "Милосердя" про виділення земельної ділянки площею 5 га, було вирішено не надати землю у постійне користування, а надати дозвіл для будівництва церкви, монастиря, школи інтернату та ведення підсобного господарства.
За таких обставин, посилання відповідача на погодження у 1999 році місця розміщення комплексу культових споруд та земельної ділянки для ведення підсобного господарства, а також погодження для виготовлення проектно-технічної документації для будівництва не спростовують вимог Земельного Кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) про сукупність необхідних документів та волевиявлення органу місцевого самоврядування для вирішення питання надання земельної ділянки.
Згідно ч. 4 ст. 30 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року право власності або право користування земельною ділянкою посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 Земельного кодексу України, згідно ч. ч. 1, 3 якої право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.
Пунктом 1.4. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04.05.99 № 43, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.06.99 за № 354/3647 передбачено, що державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, а на право власності на земельну ділянку - на підставі рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, міської, селищної, сільської ради.
Колегія суддів зазначає, що державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.
У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.
Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Суд дійшов до висновку про те, що за приписами ст. ст. 19, 22, 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року чинність Державного Акту на право постійного користування землею серії 1-ЗК № 001865 поставлено у пряму залежність від фактичного існування рішення органу місцевого самоврядування, яким цей акт обґрунтований. Відповідно, відсутність такого рішення позбавляє обґрунтованості та підставності похідного від нього документа - Державного акту про право землекористування.
Таким чином, докази вирішення позивачем порушених у зверненні БКМО "Милосердя" (лист від 13.11.1998 року за № 30) питань про надання дозволу на виділення земельної ділянки в кількості 5 га - відсутні.
Згідно ухвали Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.01.2015 року, під час розгляду кримінальної справи №120140700400001309 відносно ОСОБА_6, встановлено факти, що в порядку ст. 35 ГПК України мають преюдиційне значення для вирішення цього спору, які вказують на те, що рішення 7 сесії 23 скликання Івановецької сільської ради від 27.12.1999 року "Про надання земельної ділянки благодійній католицькій громадській організації "Милосердя" виготовлене самостійно сільським головою ОСОБА_5, без вирішення цього питання на засіданні сесії сільської ради. Отже, судами встановлено відсутність самого факту прийняття рішення про затвердження земельної документації БКГО "Милосердя" та надання земельної ділянки (5 га) у постійне землекористування.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність доказів які б підтверджували необхідне волевиявлення органу місцевого самоврядування про надання в постійне землекористування спірної земельної ділянки відповідачу.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" регулювання земельних відносин є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування.
Колегія суддів зробила висновок про те, що для правомірного розпорядження земельною ділянкою, що належать сільській громаді необхідне волевиявлення самої Івановецької сільської ради, а оскільки такого волевиявлення органу, що у відносинах із іншими суб'єктами права представляє права та охоронювані законом інтереси сільської громади, не було, то подальше використання земельної ділянки відповідачем є тривалим порушенням майнових прав позивача та земельного законодавства, що прямо суперечить приписам ст. 14 Конституції України.
Отже, колегія суддів встановила те, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування, а тому оскаржуваний Державний акт на право постійного користування землею 1-ЗК № 001865 правомірно визнано судами недійсним.
Необґрунтованими є посилання відповідача про застосування строків позовної давності з огляду на наступне
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Судом досліджено, що сільський голова Івановецької сільської ради (ОСОБА_7М.) у 2010 році звертався до суду із позовом про скасування Державного акту на право постійного користування землею 1-ЗК № 001865, не з підстав його невідповідності вимогам чинного законодавства, а із підстав нераціонального використання земельної ділянки відповідачем, що вказує на те, що сільській раді невідомо і не могло бути відомо про невідповідність цього Державного акту про право на землекористування відповідачем вимогам діючого законодавства.
Також судом досліджено, що ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 23.01.2015 року у справі № 303/87/15к, встановлено факт фіктивності рішення органу місцевого самоврядування, яке стало підставою для оформлення Державного акту про право на постійне землекористування.
Отже, як позивачу так і прокурору про порушене право, яке підлягає захисту до суду стало відомо з часу винесення ухвали Мукачівським міськрайонним судом від 23.01.2015 року у справі № 303/87/15к.
За приписами ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України початок перебігу позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, суд прийшов до висновку про те, що перебіг строку позовної давності для Івановецької сільської ради почався з часу винесення ухвали Мукачівським міськрайонним судом від 23.01.2015 року у справі № 303/87/15к з якого слід обчислювати початок перебігу строку позовної давності для позивача на звернення із даним позовом до суду, тобто строк позовної давності не пропущено.
З огляду на викладене позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, суд відносить на відповідача.
Керуючись ст. ст. ст. ст. 22, 33, 34, 44 - 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовільнити повністю.
2. Визнати недійсним Державний акт на право постійного користування землею площею 5 ОСОБА_3 серії 1-ЗК № 001865, зареєстрований 14.08.2000 року для розміщення комплексу культових споруд в урочищі «Могилка», який виданий ОСОБА_1 католицькій громадській організації «Миллосердя».
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду.
Вступну та резолютивну частин рішення сулу проголошено 12.12.206 року.
Повне рішення складено 16.12.2016 року.
Головуючий суддя Бобрик Г.Й.
Суддя Васьковський О. В.
Суддя Мокану В. В.