Номер провадження 2/754/674/16
Справа №754/13956/15-ц
Іменем України
09 грудня 2016 року м. Київ
Деснянський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді Петріщевої І.В., при секретарі судового засідання Нескородяній О.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Служба у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Києво-Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні,
ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з зазначеною позовною заявою, в якій, з урахуванням уточненої заяви, просить зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у спілкуванні з їх сином - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та зобов'язати ОСОБА_2 забезпечити його особисте спілкування з дитиною шляхом безперешкодного допуску його до систематичних побачень з дитиною без присутності матері та інших осіб за наступним графіком: кожної другої суботи кожного місяця з 11.00 до 17.00 год., кожної четвертої суботи кожного місяця з 11.00 до 20.00 год.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надавши відповідні пояснення на підтвердження своїх вимог, зазначивши, що бажає спілкуватися з сином, а ОСОБА_2 чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною, просить позовні вимоги задовольнити.
У судове засідання відповідач не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася судом належним чином, що підтверджується розпискою, звернулася до суду з клопотанням, в якому просить розглядати справу без її участі, зазначивши, що ОСОБА_1 після розлучення не цікавився сином, не надавав допомоги, відмовлявся у сприянні лікування дитини, при зустрічі з ним дитина окрім прогулянок нічого не отримує, батько не займається з ним розвитком його здібностей, не вислуховує, не грає, тому заперечує проти їх зустрічей взагалі, зокрема без матері, оскільки не може дозволити йому спілкуватись з дитиною, враховуючи стан здоров'я дитини.
У судове засідання представник Служби у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації не з'явився, звернувшись до суду з заявою про розгляд справи без участі представника, просить прийняти рішення з урахуванням інтересів та прав малолітньої дитини.
У судове засідання представник Служби у справах дітей Києво-Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, не з'явився, звернувшись до суду з заявою про розгляд справи без участі представника, просить прийняти рішення з урахуванням інтересів та прав малолітньої дитини, підтримує висновок органу опіки та піклування Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації №102/03/31-3179 від 11.04.2016 року про участь батька ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Суд, заслухавши сторін, перевіривши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що сторони від подружнього життя мають дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, позивач та відповідач є батьками дитини, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 10).
Рішенням Києво-Святошинського районного суду від 13.05.2013 року шлюб між сторонами розірвано (а.с. 9).
Відповідно Протоколу №14 від 08.08.2013 року Рішення №8 комісії з питань захисту прав дитини при Києво-Святошинській райдержадміністрації Київської області про розгляд питань, щодо визначення доцільності позбавлення батьківських прав та щодо встановлення участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною, вирішено недоцільним позбавлення батьківських прав батька ОСОБА_1 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1; рекомендовано органу опіки та піклування надати батьку термін три місяці для налагодження стосунків з сином та виконання його батьківських обов'язків відносно сина та встановлено наступні дні та години участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, у вихідні дні: друга та четверта субота місяця з 12 годин 30 хвилин до 19 години в присутності матері; рекомендовано батькам дійти спільної згоди щодо виконання ОСОБА_1 батьківських обов'язків відносно малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 25).
Відповідно Розпорядження №634 від 16.08.2013 року про встановлення участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною, встановлено дні та години участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вихідні дні: друга та четверта субота місяця з 12 годин 30 хвилин до 19 години в присутності матері (а.с. 27)
Суд приймає до уваги, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з народження перебуває під наглядом у відповідному закладі здоров'я, зважаючи на стан здоров'я, дитині рекомендовано індивідуальний догляд, що підтверджується відповідними довідками, окрім цього для обох батьків рекомендовано консультації психолога (а.с. 85-88, 90-97).
Відповідно Довідки КНП ЦПМСД №4 Деснянського району м. Києва, малолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходиться на "Д" обліку з лютого 2014 року, діагноз: бронхіальна астма середньо-тяжкий перебіг персистуюча форма з нестійкою ремісією, у зв'язку з чим дитині рекомендовано індивідуальний догляд.
Також мати дитини зверталась до КНП ЦПМСД №4 Деснянського району м. Києва філія №1 за консультаціями лікарів стосовно стану здоров'я дитини, за результатами чого були отримані відповідні діагнози, зокрема: охронічний алергічний риніт, атопічний дерматит, функціональне порушення підшлункової залози та шлунку (а.с. 86-88).
Відповідно Довідки Освітньо-культурного центру "Дивосвіт" №01-30 від 02.12.2015 року ОСОБА_3 навчається в Центрі з 01.09.2014 року в гуртку "Студія раннього розвитку дитини та підготовка до школи". Зі слів керівника гуртка, ОСОБА_5, дитину приводить, забирає та сплачує за навчання мама (а.с. 98).
ОСОБА_2 зверталася до служби у справах дітей Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації із заявою про надання їй психолога для дитини, скорочення випробувального терміну та з проханням відмінити рішення про відвідування ОСОБА_1 дитини (а.с. 83).
Відповідно Довідки Деснянського районного у м. Києві центру соціальних служб для сім'ї дітей та молоді, психологом центру ОСОБА_6 з ОСОБА_2 було проведено три психологічні консультації 29.07.2013 року, 31.07.2013 року та 09.08.2013 року, спрямовані на підвищення рівня батьківської, комунікативної компетенції та шляхів конструктивного спілкування з колишнім чоловіком (а.с. 84).
Відповідно Довідки Комунального концерну "Центру комунального сервісу" Деснянського району м. Києва №669 від 04.03.2016 року, дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 100).
Судом встановлено, що графік встановлений Розпорядженням №634 від 16.08.2013 року, не виконувався сторонами, що не заперечувалось з їх боку, оскільки між сторонами склалися неприязні стосунки, що підтверджується матеріалами справи, зокрема Висновками за матеріалами перевірки Деснянського УП ГУ НП в м. Києві від 02.08.2016 року, від 08.08.2016 року, від 01.11.2016 року, відповідно до яких було встановлено про наявність перешкод з боку ОСОБА_2 у спілкуванні ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3
Відповідно до Висновку Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про участь батька у вихованні малолітньої дитини №102/03/31-3179 від 11.04.2016 року встановлено наступний графік спілкування батька ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: другої та четвертої суботи місяця з 11.00 до 17.00 год. в присутності матері дитини (а.с.103-105).
Відповідно Акту від 23.07.2016 року щодо невиконання Рішення Органу опіки та піклування від 11.04.2016 року, в присутності свідка, 23.07.2016 року ОСОБА_2 не дозволила ОСОБА_1 побачитися та розмовляти з сином, чим порушила встановлений графік відвідування (а.с. 133).
Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини ООН від 20.11.1989р. (далі Конвенція), яку було ратифіковано Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991р. та яка набула чинності для України 27.09.1991р., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно зі ст. 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Тобто права та обов'язки матері та батька щодо дитини є рівними навіть тоді, коли вони не є подружжям. На обсяг батьківських прав та обов'язків не впливає та обставина, що один із батьків проживає окремо від дитини.
Згідно із ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину.
Відповідно ст. 153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування.
Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до ст. 159 СК України якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Форми й методи виховання дитини не повинні суперечити Конституції України (стаття 52), Конвенції про права дитини від 2 листопада 1989 року ( статті 8,12, 16, 19, 28, 31, 32, 34 , 36, 37), Декларації прав дитини, Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про охорону дитинства" батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Згідно із ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини.
Конвенція про права дитини у пункті 1 ст. 9 проголосила правило, за яким дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.
Крім того, ч. 3 ст. 9 Конвенції проголошує правило про те, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
З наведених вище норм діючого законодавства можна зробити висновок, що сторони по справі зобов'язані здійснювати свої батьківські обов'язки щодо дитини, мають право на спілкування з дитиною, її виховання, але, незважаючи на вказані норми закону, відповідачка перешкоджає відповідачу здійснювати свої батьківські права та обов'язки належним чином.
Інтереси дитини захищаються передусім, і не лише національним законодавством, але й нормами міжнародного права. Слід звернути увагу на положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Враховуючи вищевикладене, вимоги діючого законодавства, суд приходить до висновку про підставність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в частині спілкування батька з сином, оскільки відповідачка не виконує рішення Органу опіки та піклування та судового рішення про встановлення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, чинить перешкоди позивачу у спілкуванні з дитиною, проте спілкування батька з дитиною має відбуватись у присутності матері враховуючи права та інтереси дитини стан здоров'я дитини та обов'язок батьків піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний розвиток.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За таких обставин, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку про задоволення позовної заяви частково.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 174, 209, 213-215, 294, 296 ЦПК України ст.ст. 392, 328 ЦК України, ст. 141, 150, 155, 157, 159 СК України, Законом України "Про охорону дитинства",
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні із малолітнім сином ОСОБА_3.
Визначити такий спосіб участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні свого малолітнього сина ОСОБА_3: кожної другої та четвертої суботи місяця з 11.00 до 17.00 год. у присутності матері дитини.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 487,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя Петріщева І.В.