Справа № 752/18021/16-а
Провадження № 2-а/752/418/16
06.12.2016 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Колдіної О.О.,
з участю секретаря Овдій А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об»єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання дій протиправними та зобов»язання вчинити дії,
позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Правобережного об»єднаного управління Пенсійного Фонду України в м.Києві про зобов»язання провести перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» згаяно довідки Генеральної прокуратури України № 18-1223\зп від 09.09.2016 р. із розрахунку 86% від середнього заробітку без обмеження граничного розміру, починаючи з 01.12.2015 р. , а також просив виплатити різницю в розмірі пенсії за минулий час, тобто з 01.12.2015 р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в Правобережному об»єднаному управлінні Пенсійного Фонду України в м.Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону від 12.07.2001 в розмірі 86% від середнього заробітку, починаючи з листопада 2010 року.
В зв»язку з черговим підвищенням заробітної плати працівників органів прокуратури 12.09.2016 р. він звернувся до відповідача з заявою про проведення перерахунку раніше призначеної пенсії, виходячи із заробітної плати, зазначеної в довідці Генеральної прокуратури України від 09.09.2016 р. № 18-1223 зп.
Однак, у здійсненні перерахунку йому було відмовлено, з посиланням на положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р.
Зазначену відмову позивач вважає протиправною, посилаючись на те, що положення зазначеного Закону не можуть бути застосовані при вирішення питання про здійснення перерахунку його пенсії, оскільки пенсія була призначена йому до прийняття відповідних змін, що значно звужують його права та соціальні гарантії.
В ході судового розгляду позивач підтримав заявлений позов, просив його задовольнити, з підстав, зазначених в позовній заяві, посилаючись на те, що відповідач при вирішенні питання про здійснення перерахунку раніше призначеної пенсії неправомірно застосував положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р., який був прийнятий після призначення йому пенсії і значно звужує його права, що суперечить положенням ст..ст. 22, 92 Конституції України, а тому не може застосовуватись при вирішенні питання про перерахунок раніше призначеної пенсії, що підтверджується судовою практикою.
Представник відповідача в судове засідання не з»явилась, надавши письмові заперечення з приводу заявлених вимог.
Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Правобережному об»єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві з листопада 2010 р. і отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 р. № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати. Особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» відбулось підвищення заробітної плати працівникам прокуратури.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.09.2016 р. позивач звернувся до Правобережного об»єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві з заявою про здійснення перерахунку йому раніше призначеної пенсії з врахування розміру заробітної плати прокурора на посаді, яку позивач займав до виходу на пенсію, зазначеної в довідці Генеральної прокуратури України від 09.09.2016 р. № 18-1223 зп.
19.09.2016 р. позивачу було відмовлено у здійсненні перерахунку раніше призначеної пенсії з посиланням на положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», яким з 01.06.2015 р. скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії п,щомісячне довічне грошове утримання призначається відповідно до спеціальних законів, у т.ч. Закону України «Про прокуратуру» і пенсійне забезпечення таких осіб здійснюється на загальних підставах згідно Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції Закону України від 12 липня 2001 року № 2663-III «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру») прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Згідно з ч.13 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (в редакції, яка діяла на час призначення пенсії) обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» внесено нову норму, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом.
Пенсіонерам, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії, встановлений цим Законом, виплата пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії, встановленому цим Законом.
02.03.2015 р. був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», відповідно до п.5 Прикінцевих положень якого у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону, щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 01.06.2015 р. скасовуються норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії, щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював позицію, згідно з якою Конституція України виділяє певні категорії громадян України, котрі потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999року № 8-рп/99у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року, № 5-рп/2002у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових, економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи з викладеного, у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Зазначені висновки також узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними в постановах від 10 грудня 2013 року (справа №21-348а1) та від 17 грудня 2013 року (справа №21-445а13), які відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковими для всіх судів України.
Отже, посилання відповідача на внесені зміни до положень статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» та відмова позивачу в перерахунку пенсії на підставі п. 5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 року № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення, є необґрунтованими, адже не підлягають застосуванню нові положення законодавства до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності. Більш того, таке застосування норм права суперечить вимогам ч. 1 ст. 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Крім того, посилання відповідача на п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, згідно якого у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки зазначена норма стосується призначення, а не перерахунку вже призначених пенсій.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності: відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові І службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, шо передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Доказів, які б спростовували доводи позивача відповідачі суду не надали.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховучи викладене, аналізуючи всі наведені норми чинного законодавства, які регулюють даний вид правовідносин, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний провести позивачу перерахунок і виплату пенсії в розмірі 86% місячного заробітку, визначеного в довідці Генеральної прокуратури України від 09.09.2016 р. № 18-1223 зп, як передбачено ст. 50-1 Законом України «Про прокуратуру», в редакції, яка діяла на час призначення пенсії.
Зазначений перерахунок повинен бути проведений з 01 числа місяця, коли у позивача виникло право на такий перерахунок, тобто з 01.12.2015 р.
Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст.94 КАС України.
Керуючись ст.ст.3, 4, 11, 12, 19, 160-163 КАС України, суд
позов ОСОБА_1 до Правобережного об»єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про зобов»язання вчинити дії задовольнити.
Зобов'язати Правобережне об»єднане управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії за вислугою років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», починаючи з 01.12.2015 р. , виходячи із середньомісячного заробітку, зазначеного в довідці Генеральної прокуратури України від 09.09.2016 р. № 18-1223 зп, з розрахунку 86% від середнього заробітку, без обмежень максимального розміру пенсії, з урахуванням проведених виплат.
Стягнути з Правобережного об»єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 551 гривня 21 копійка.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, встановленого цим Кодексом.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного адміністративного суду через Голосіївький районний суд м.Києва
У разі застосування судом положень ст.160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя :