Провадження № 11-кп/793/1028/16 Справа № 695/4804/14-к Категорія: ч. 2 ст. 389 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
14 грудня 2016 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5
з участю прокурораОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 05.10.2016 року, яким
ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Золотоноша, Черкаської області, проживаючого АДРЕСА_1 , не одруженого, непрацюючого, освіта середня, раніше судимого, 28 січня 2014 року Золотоніським міськрайонним судом за ч.1 ст. 185 КК України до 80 годин громадських робіт,
засуджено за ч.2 ст. 389 КК України до 1 року обмеження волі.
На підставі п.г) ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» ОСОБА_8 звільнений від відбування покарання за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.389 КК України.
Запобіжний захід ОСОБА_8 не обирався., -
Згідно вироку суду ОСОБА_8 визнано винним та засуджено за те, що він будучи засудженим 28.01.2014 року Золотоніським міськрайонним судом за ч. 1 ст. 185 КК України до 80 годин громадських робіт та перебуваючи із 25 квітня 2014 року на обліку в Золотоніському міськрайонному підрозділі кримінально-виконавчої інспекції ДДУ ПВП в Черкаській області, будучи ознайомленим з порядком та умовами відбування покарання та попередженим про наслідки ухилення від відбування покарання та передбачену Кримінальним кодексом України відповідальність, був направлений для відбування покарання у виді громадських робіт до Золотоніського МВ, де відповідно до графіку в квітні місяці 2014 року ухилявся від відбування покарання, ігноруючи встановлені графіки відвідування, допустив невиходи на роботу без поважних причин та не відпрацював 76 годин громадських робіт.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції прокурор не заперечуючи доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, просить вирок суду скасувати через неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 засудити за ч.2 ст. 389 КК України до 1 року обмеження волі. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати н відбуту частину покарання, призначеного за вироком Золотоніського міськрайонного суду від 28.01.2014 у виді 76 годин громадських робіт, що відповідно до ст. 72 КК України становить 9 днів обмеження волі, та остаточно визначити ОСОБА_8 до відбуття 1 рік 9 днів обмеження волі, без застосування вимог ст. 75 КК України.
Вивчивши матеріали кримінального провадження, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, міркування прокурора про задоволення апеляційної скарги, пояснення захисника ОСОБА_7 , який заперечив проти задоволення апеляційної скарги прокурора, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги прокурора з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Вказаних вимог суд першої інстанції дотримався не в повному обсязі. У разі істотного порушення кримінально-процесуального закону, вирок суду підлягає скасуванню на підставі п.3 ч.1 ст.409 КПК України.
Відповідно до п.25 Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003 N 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» за сукупністю вироків покарання призначається коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили. Крім того, відповідно до вище зазначеної Постанови при застосуванні правил ст.71 КК України необхідно враховувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком.
Згідно ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком повністю чи частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Проте, суд 1 інстанції в порушення Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» та кримінального Закону, при призначенні ОСОБА_8 покарання не застосував положення ст.71 КК України та не визначив остаточне покарання за сукупністю вироків шляхом часткового чи повного складання невідбутої частини покарання за вирокм Золотоніського міськрайонного суду від 28.01.2014 року.
Крім того, судом не дотримано вимоги чинного законодавства, а саме ЗУ «Про амністію у 2014 році».
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_8 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.389 КК України та з 25 квітня 2014 року перебував на обліку в Золотоніському міськрайонному підрозділі кримінально-виконавчої інспекції ДДУ ПВП в Черкаській області, тобто після набрання чинності ЗУ «По амністію у 2014 році», так як Закон України «Про амністію у 2014 році» набрав чинності 19.04.2014 року, тому до засудженого ОСОБА_8 не може бути застосований ЗУ «Про амністію у 2014 році».
Вищевказані порушення КПК України є істотними і тягнуть за собою безумовне скасування вироку.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає до часткового задоволення, а вирок суду слід скасувати з призначенням нового судового розгляду, так як обвинувачений ОСОБА_8 в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився та у даному випадку апеляційний суд позбавлений права ухвалити своє рішення, погіршивши становище обвинуваченого.
Колегія суддів вважає, що новий судовий розгляд в суді 1 інстанції слід призначити зі стадії підготовчого судового засідання, оскільки з матеріалів справи вбачається, що органом досудового розслідування не встановлені точні анкетні дані обвинуваченого, а саме місце його проживання (перебування з урахуванням його стану здоров'я), так як обвинувачений неодноразово не з'являвся в суд апеляційної інстанції як під час цього розгляду так і при попередніх розглядах, неодноразові примусові приводи обвинуваченого результату не дали, обвинувачений оголошувався в розшук. Згідно даних про виконання примусового приводу ОСОБА_8 за місцем проживання останній тривалий час відсутній, встановити його місце перебування не можливо.
Згідно ст.404 КПК України, вирок суду 1 інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.
У зв'язку із скасуванням вироку суду першої інстанції за наведеними підставами, колегія суддів не входить в обговорення інших доводів апеляційної скарги прокурора щодо його незаконності і вважає, що вони в разі наявності підстав можуть стати предметом під час нового розгляду справи.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 409, 412 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити частково.
Вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 05.10.2016 року, відносно ОСОБА_9 - скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.
Головуючий :
Судді :