Справа № 22-ц/793/2453/16Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 59 Калашник В. П.
Доповідач в апеляційній інстанції
Пономаренко В. В.
15 грудня 2016 року м. Черкаси
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоПономаренка В. В.
суддівСіренка Ю.В., Ювшина В.І.
секретарЛюбченко Т.М.
за участю:
позивача ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління архітектури, регулювання забудови та земельних відносин міста Смілянської міської ради про визнання довідки № 248 недостовірною, недійсною та відкликання її з письмового доказового матеріалу справи, -
У травні 2016 року ОСОБА_6 звернулась до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що рішенням Смілянського міськрайонного суду від 20 липня 2010 року стягнуто з ОСОБА_7 на її користь 673,75 грн. майнової та 300 грн. моральної шкоди, завданої пошкодженням прибудованого до її квартири балкону.
Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 5 жовтня 2010 року вказане рішення суду першої інстанції було скасовано та відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_6 Однією із підстав скасування рішення суду стало те, що згідно довідки Управління архітектури, регулювання забудови та земельних відносин міста № 248 від 5 вересня 2010 року, дозвіл на прибудову балкону до квартири АДРЕСА_1, розміром 3,10 м х 0,90 м видано 20 жовтня 1988 року ОСОБА_8 Рішення виконавчого комітету Смілянської міської ради щодо надання дозволу на прибудову балкону ОСОБА_6 не приймалось.
Посилаючись на те, що вказана довідка не містить всіх визначених законом реквізитів для документів цього виду, а саме: назви документу, підпису виконавця, відсутня інформація куди видається довідка та підпис керівника не скріплено печаткою, а також те, що довідку було видано з питань, які не належать до компетенції того органу, який її видав, ОСОБА_6 просила суд визнати її недійсною, відкликати її з матеріалів цивільної справи та стягнути на користь позивачки 15000 матеріальної та моральної шкоди.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 вересня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу та посилаючись на те, що судом першої інстанції винесено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення відповідає.
Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Встановлено, що рішенням Смілянського міськрайонного суду від 20 липня 2010 року стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 673,75 грн. матеріальної шкоди, 300 грн. моральної шкоди, завданої пошкодженням прибудованого до квартири АДРЕСА_1, балкону (а.с. 56).
Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 05 жовтня 2010 року вказане рішення Смілянського міськрайонного суду скасовано та відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 (а.с. 60).
Підставою для скасування рішення суду було те, що позивачка не довела право власності на прибудову балкону, а тому не має права на відшкодування завданої шкоди.
Під час розгляду вказаної справи відповідачем було надано довідку № 248 від 05.08.2010 року Управління архітектури, регулювання забудови та земельних відносин міста, в якій вказано, що дозвіл на прибудову балкону до квартири АДРЕСА_1, розміром 3,10 х 0,90 видано 20.10.1988 року ОСОБА_8; право на земельну ділянку під балкон не оформлялось, прибудова не приймалась в експлуатацію, рішення виконавчого комітету Смілянської міської ради щодо надання дозволу на прибудову балкону ОСОБА_6 не приймалось (а.с. 58).
ОСОБА_6 вважає зазначену довідку недійсною, оскільки вона не містить всіх необхідних реквізитів для документів цього виду, недостовірною, а також те, що її видано з питань, які не належать до компетенції Управління архітектури, регулювання забудови та земельних відносин міста.
Посилаючись на положення статей 277, 301 ЦК України позивачка просить визнати недійсною дану довідку та відкликати її із матеріалів цивільної справи № 2-1803/10, в якій було винесено рішення апеляційного суду Черкаської області від 05 жовтня 2010 року.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив з того, що позивачкою не вказано, які саме немайнові права порушує викладена в довідці інформація, в порядку ст. 277 ЦК України суд не може відкликати будь-які документи, а лише зобов'язати юридичну особу вчинити таку дію. Крім того, вказана довідка була досліджена апеляційним судом під час перегляду рішення суду першої інстанції та як доказ не була визнана недопустимою чи неналежною.
Відповідно до ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний.
Статтею 269 ЦК України визначено поняття особистих немайнових прав. Так, особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом, не мають економічного змісту, тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.
Відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.
Зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя (ст. 271 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди представником відповідача ОСОБА_7 - адвокатом Здоровко Н.В. було направлено запит до Управління архітектури, регулювання забудови та земельних відносин міста, в якому він просив надати інформацію про те, чи надавався дозвіл ОСОБА_6 на добудову до квартири АДРЕСА_1; які повинні були бути розміри добудованого балкону; чи приймався останній в експлуатацію; чи відводилась земельна ділянка під будівництво балкону (а.с. 57).
05 серпня 2010 року начальником Управління архітектури, регулювання забудови та земельних відносин міста було надано відповідь № 248 на запит адвоката Здоровко Н.В., в якій вказано, що рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради від 20.10.1988 року № 421 було надано дозвіл ОСОБА_11 на влаштування балкону до квартири АДРЕСА_1; прибудова балкону в дозволі передбачалась розміром 3,10 х 0,90 м; дана прибудова не приймалась в експлуатацію; право на земельну ділянку під балконом не оформлялось, у зв'язку з тим, що виділення окремої частки з прибудинкової території не допускається; стандартний розмір балконів будинку 3,10 х 0,90 м; рішення виконавчого комітету Смілянської міської ради щодо надання дозволу на прибудову балкону ОСОБА_6 не приймалось (а.с. 58).
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо не зазначення позивачкою, які саме її особисті немайнові права було порушено викладеною інформацією.
Судом також не встановлено, що викладена інформація є недостовірною, оскільки, як зазначала позивачка, до повноважень Управління архітектури, регулювання забудови та земельних відносин міста не входить надання дозволів на будівництво, їх облік, введення в експлуатацію.
Так, відповідно до п. 5 ч. ІІ Положення про управління архітектури, регулювання забудови та земельних відносин міста, затвердженого рішенням Смілянської міської ради № 9-70/V від 26.10.2006 року, яке було чинне на час надання інформації Управлінням, визначено, що основними цілями та завданнями управління в питаннях забезпечення контролю за дотриманням законів та нормативних документів являються зокрема: реєстрація об'єктів будівництва, реконструкції і капітального ремонту та надання дозволів на виконання будівельних та ремонтних робіт; прийняття, відповідно до чинного законодавства закінчених будівництвом об'єктів в експлуатацію; здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (а.с. 91-95).
Таким чином, Управління архітектури, регулювання забудови та земельних відносин міста мало відповідні повноваження та інформацію з приводу прибудови балкону до квартири АДРЕСА_1, яку і було викладено у листі-відповіді № 248 від 05.08.2010 року.
Колегія суддів вважає, що викладена Управлінням інформація є саме листом-відповіддю, а не довідкою, оскільки даний документ містить відповідні реквізити листа, а не довідки, та надає відповідь на запит адвоката.
Довідка - це документ, який видає підприємство, установа або організація на прохання заінтересованої особи і який містить ті чи інші відомості про неї (наприклад, довідка про місце проживання, довідка про місце роботи тощо). Довідку видає лише той орган, у якому є офіційні матеріали, що містять необхідні для довідки відомості. Довідка оформляється, як правило, на спеціальному бланку і набуває значення офіційного документа з моменту підписання її повноважною службовою особою і скріплення підпису печаткою даного підприємства, установи або організації.
Лист-відповідь - лист, що містить відомості, за які попередньо було зроблено запит.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що відкликати документ, який містить недостовірну інформацію, повинна юридична особа, яка видала такий документ, а суд може лише зобов'язати юридичну особу вчинити вказані дії.
Оскільки позивачкою заявлено вимоги про відкликання вказаного листа, суд відповідно до ст. 11 ЦПК України не може вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача вчинити певні дії.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо недоведеності позивачкою своїх позовних вимог. Так, інформація викладена у листі Управління № 248 від 05.08.2010 року не є недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_6, тому відсутні підстави для її спростування чи відкликання вказаного документу із матеріалів цивільної справи.
Позивачкою також не надано відповідних доказів завдання відповідачем майнової шкоди в сумі 59229 грн., витрачених на лікування ОСОБА_8, а також моральної шкоди в сумі 10000 грн.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Оскільки судом не встановлено неправомірності дій відповідача при написанні листа-відповіді № 248 від 05.08.2010 року, позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди також задоволенню не підлягають. Крім того, позивачкою не доведено причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та матеріальною шкодою, пов'язаною із лікуванням чоловіка позивачки.
З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 у повному обсязі.
Колегія суддів вважає помилковими посилання апелянта на те, що відповідно до положень ст. ст. 307, 312, 315 ЦПК України після скасування апеляційним судом ухвали суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі та направлення справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження, справа підлягає розгляду іншим складом суду.
Так, ухвалою судді Смілянського міськрайонного суду Калашника В.П. від 20 травня 2016 року відмовлено у відкритті провадження у даній справі (а.с.8).
Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 12 липня 2016 року вказану ухвалу суду скасовано, матеріали справи направлено до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження (а.с. 47-49).
Згідно Протоколу передачі судової справи, остання передана головуючому судді Калашнику В.П. для продовження розгляду (а.с. 54).
Відповідно до ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.
Пунктом 2.3.43. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 N 30, визначено, що судові справи, що надійшли із судів апеляційної або касаційної інстанцій після скасування ухвал, які перешкоджають подальшому розгляду судової справи (крім ухвал про закриття, припинення провадження), а також ухвал, які не перешкоджають подальшому розгляду судової справи, передаються раніше визначеному у судовій справі головуючому судді (судді-доповідачу), ухвалу яких скасовано чи у провадженні яких перебувала або перебуває судова справа.
Таким чином, судом першої інстанції не порушено порядок передачі справи судді Смілянського міськрайонного суду Калашнику В.П. після скасування постановленої ним ухвали про відмову у відкритті провадження апеляційним судом.
Наведенні в апеляційній скарзі доводи були предметом розгляду і колегія суддів не знаходить підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, оскільки воно ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_6 необхідно відхилити, а рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 вересня 2016 року у даній справі - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.
Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління архітектури, регулювання забудови та земельних відносин міста Смілянської міської ради про визнання довідки № 248 недостовірною, недійсною та відкликання її з письмового доказового матеріалу справи - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :