Ухвала
Іменем України
Справа № 712/11713/16-ц
Провадження №4-с/712/66/16
14 грудня 2016 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого-судді Марцішевської О.М.
при секретарі Вдовенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії, рішення та бездіяльність державного виконавця Соснівського відділу державної виконавчої служби м.Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, -
Заявник звернувся до суду з скаргою, посилаючись на те, що державним виконавцем Соснівського ВДВС м.Черкаси ГТУЮ у Черкаській області ОСОБА_2 складено акт опису та арешту належного ОСОБА_1 автомобіля з тих підстав, що у нього існує непогашена заборгованість за аліментами на користь колишньої дружини ОСОБА_3 Посилається на безпідставність та необгрунтованість складеного акту, оскільки ОСОБА_3 постійно проживає в США, має там будинок, створила сім"ю. Просить скасувати акт опису та арешту майна від 28.07.2016 року державного виконавця Соснівського ВДВС м.Черкаси та продовжити строк оскарження акту.
Представник заявника ОСОБА_4 в судовому засіданні скаргу підтримала, просила її задоволити, вказувала, що у серпні 2016 року оскаржила спірний акт, однак помилково вказала про дату його складення 25.08.2016р., так як фактично оспорюваний акт заявнику при його складенні не вручався.
Представник Соснівського ВДВС м.Черкаси ГТУЮ у Черкаській області в клопотанні просив відмовити у задоволенні скарги та залишити її без розгляду, посилаючись на те, що право на звернення до суду є строковим, скарга відповідно до ч.1 ст.385 ЦПК України має бути подана до суду в 10-денний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Відповідно до акту опису й арешту майна від 28.07.2016 року боржник був присутній під час проведення виконавчих дій, зауважень та заяв осіб, що були присутні під час опису, від нього не надходило. Також вказував, що оскільки заявник має заборгованість по сплаті аліментів за період до досягнення дитиною повноліття, тому державним виконавцем на законних підставах вживаються заходи щодо звернення стягнення зазначеної заборгованості на майно боржника. Просив відмовити у поновленні строку звернення до суду та залишити скрагу без розгляду.
Стягувач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 30.11.2010р. стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 квітня 2010 року і до досягнення дитиною повноліття. Рішення набрало законної сили, 30.11.2010р. видано виконавчий лист.
01.02.2011р. відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 2-7707, виданого 30.11.2010р. Соснівським районним судом м.Черкаси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, в ході виконавчого провадження заборгованість по сплаті аліментів у боржника виникла понад 30 000 грн. 28 липня 2016 року складено ОСОБА_2 опису й арешту майна, у відповідності з яким накладений арешт на майно боржника - автомобіль НОМЕР_1, 2008 року та оголошено про заборону його відчуження. Акт опису й арешту майна від 28.07.2016р. складений у присутності заявника, який у серпні 2016 року оскаржив його до суду, а після залишення скарги без розгляду ухвалою суду від 11.10.2016р. в зв'язку з помилковим зазначенням скаржником дати оспорюваного рішення у жовтні 2016 року звернувся до суду з даною скаргою.
Відповідно до ст. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Скарга розглядається за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржується (ст.386 ЦПК України).
Скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення її прав чи свобод. ( ст.385 ЦПК України).
Стаття 6 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № N 606-XIV надає гарантії прав фізичним і юридичним особам у виконавчому провадженні. Так, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № N 606-XIV, чинного на момент накладення арешту, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;4) інші заходи, передбачені рішенням.
Арешт застосовується для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації.
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, ОСОБА_2 опису й арешту належного ОСОБА_1 автомобіля отриманий боржником 28.07.2016р., з скаргою на даний ОСОБА_2 ОСОБА_1 звернувся до суду 19.10.2016р., після спливу 10-денного строку з моменту отримання копії оскаржуваного ОСОБА_2, одночасно просить поновити пропущений строк звернення до суду, в зв'язку з залишенням без розгляду попередньої скарги заявника через допущення помилки заявника у даті оспорюваного акту.
Чинне законодавство встановленими строками обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів з метою досягнення юридичної визначеності у правових відносинах. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Суд виходить з того, що Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ч. 2 ст. 55 Конституції України).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст.8 ЦПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.
З тексту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прямо витікає, що доступність правосуддя є невід'ємним елементом права на справедливий суд.
Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Суд визнає поважними причини пропуску позивачем строку на звернення до суду з даною скаргою, оскільки спір між сторонами перебував на судовому розгляді у серпні-жовтні 2016 року за попередньо поданою скаргою та не був вирішений по суті та скарга були залишенабез розгляду ухвалою суду від 11.10.2016р. в зв'язку з помилковим зазначенням скаржником дати оспорюваного рішення, після чого заявник у жовтні 2016 року звернувся до суду з даною скаргою, в зв'язку з цим залишення даної скарги без розгляду призведе до того, що в такий спосіб заявник буде обмежений у праві на доступ до суду, складовою якого є право на вирішення спору по суті судом відповідно до визначеної законом юрисдикції.
Судом встановлено, що оскаржуваний ОСОБА_2 опису й арешту майна від 28.07.2016 року складений з метою виконання рішення суду від 30.11.2010, яке в добровільному порядку ОСОБА_1 не виконано, виконавче провадження за виконавчим листом № 2-7707 від 30.11.2010 року не закінчене, в діях держвиконавця щодо складання вищевказаного акта не вбачається жодних порушень, посилання заявника на перебування стягувача - ОСОБА_3 за кордоном не є підставою закінчення виконавчого провадження відповідно до ст.49 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV та звільнення заявника від виконання рішення суду від 30.11.2010 року. За таких обставин підстави для задоволення скарги відсутні.
Керуючись Законом України “Про виконавче провадження”, ст.ст.383-386 Цивільного Процесуального кодексу України, суд -
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду зі скаргою про скасування акту опису та арешту майна від 28 липня 2016 року у виконавчому провадженні за виконавчим листом № 2-7707 від 30 листопада 2010 року Соснівського районного суду м.Черкаси про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 про скасування акту опису та арешту майна від 28 липня 2016 року у виконавчому провадженні з виконавчим листом № 2-7707 від 30 листопада 2010 року Соснівського районного суду м.Черкаси про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції в 5-денний строк.