07 грудня 2016 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого судді - Ковальчук Н.М.,
суддів - Боймиструка С.В., Григоренка М.П.,
секретар судового засідання - Шептицька С.С.,
з участю представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 31 серпня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет застави,
Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 31 серпня 2016 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.
Вважаючи рішення суду незаконним та необґрунтованим, ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин справи та невідповідністю їм висновків суду, ПАТ «КБ «ПриватБанк»оскаржило його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі вказує на помилковість висновку місцевого суду щодо пропуску Банком строку позовної давності та пояснює, що п. 6.8 договору між сторонами обумовлено строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, винагороди, процентів, неустойки тривалістю 5 років. Доводить, що мало місце переривання строків позовної давності з 21.12.2010 року по 17.02.2015 року, а саме: постановою Господарського суду Рівненської області від 01.02.2011р. визнано банкрутом ФОП ОСОБА_4, а постановою цього ж суду від 17.02.2015р. включено до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги ПАТ «КБ «ПриватБанк» на суму 249 419,14 грн., затверджено звіт ліквідатора, припинено діяльність підприємця, а також скасовано мораторій та заходи забезпечення вимог кредиторів, що були введені ухвалою господарського суду від 21.12.2010 р.. Звертає увагу на постанову Верховного Суду України в справі № 6-125цс13 від 04.12.2013р., якою роз'яснено, що у разі припинення фізичної особи-підприємця її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою. З наведених підстав просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з того, що банк звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави поза межами строку позовної давності.
Справа № 567/557/16-ц Головуючий у 1 інстанції - Венгерчук А.О.
Провадження № 22-ц 787/1927/2016 Доповідач - Ковальчук Н.М.
Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погодитися не може, виходячи із слідуючого.
Судом встановлено, що 11 травня 2007 року між ПАТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 0705/16, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 105 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 19,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 10.05.2010 року (далі кредитний Договір)(а.с. 12-14).
На забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 за вказаним кредитним договором 11 травня 2007 року ПАТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 уклали договір застави рухомого майна № 0705/16/ТЗ, за яким було передано в заставу автомобіль марки FAW, рік випуску: 2006, тип ТЗ: вантажний-С-бортовий тентований, № кузова/шасі: Y7CCA106160056982, реєстраційний номер: ВК 6067 АЕ, що належить на праві власності ОСОБА_3П.(далі Договір застави) (а.с. 17-19).
У зв'язку з невиконанням ОСОБА_4 своїх зобов'язань за Договором кредиту утворилась заборгованість, яку Банк, звертаючись до суду з даним позовом, визначив у розмірі 906693,74 грн. станом на 26.05.2016р., та включив до неї: 93 888,27 грн. - заборгованість за кредитом; 294 348,89 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 475 042,59 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи відповідно до умов кредитного договору: 250 грн. - штраф (фіксована частина); 43 163,99 грн. - штраф (процентна складова)(а.с. 5-6).
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Зміна тривалості позовної давності може бути збільшена за домовленістю сторін (ст.259 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 261, ч. 1 ст. 266 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Згідно ст.264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред"явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Як видно з умов п.6.8 кредитного Договору та п.5 Договору застави сторони встановили строк позовної давності по всіх вимогах про стягнення заборгованості за кредитом, в тому числі пені та штрафу, тривалістю п"ять років.
Судом встановлено, що за заявою ПАТ «КБ «ПриватБанк» 19 січня 2010 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на автомобіль марки FAW, рік випуску 2006, тип ТЗ вантажний-С-бортовий тентований, № кузова/шасі: Y7CCA106160056982, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_3
На виконання виконавчого напису нотаріуса було відкрите виконавче провадження № 17933448, а 19 березня 2010 року автомобіль був вилучений державним виконавцем у ОСОБА_5 та переданий представнику ПАТ «Приватбанк», що стверджується актом перевірки та прийому предмета застави.
Предмет застави не було реалізовано при виконанні виконавчого провадження № 17933448, стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, а тому постановою державного виконавця від 18 березня 2011 року виконавчий лист повернуто стягувачу з правом повторно пред"явити виконавчий лист до 18.03.2012 року.
Враховуючи, що строк позовної давності сторони встановили п"ять років, а вчиненням виконавчого напису нотаріуса строк позовної давності перервався, то, на думку колегії суддів, відсутні підстави для відмови в позові за пропуском строку позовної давності.
Звертаючись до суду з позовом, ПАТ «Приватбанк» зазначило, що Банк виконав усі умови кредитного Договору № 0705/16 від 11.05.2007 року, ОСОБА_4 11.05.2007 року отримала кредит у розмірі 105000 грн.
ОСОБА_4 зобов»язання за вказаним договором не виконала, не погасила заборгованості за кредитом у встановлені договором строки, і відповідно до поданого розрахунку станом на 26.05.2016 року заборгованість за кредитом становить 906693,74 грн., яка складається: 93888,27 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 294348,89 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 475042,59 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи відповідно до умов кредитного договору: 250грн. - штраф (фіксована частина); 43163,99 грн. - штраф (процентна складова).
Долучений до позовної заяви розрахунок заборгованості за кредитним Договором відповідачкою не спростовано.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих про строчкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
З огляду на зазначене позовні вимоги Банку до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення кредитної заборгованості є законними.
Згідно ст. 28 Закону України «Про заставу» з астава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.
Відповідно п. 15.8.1 Договору застави, заставодержатель має право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання термінів виконання Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених Кредитним договором, вони не будуть виконані.
Пунктом 22 Договору застави передбачено право заставодержателя на власний розсуд вибрати спосіб звернення стягнення на предмет застави.
Оскільки предмет застави не реалізований за виконавчим написом нотаріуса, то застава автомобіля за Договором № 0705/16/ТЗ від 11.05.2007 року не припинилась, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.
За змістом ст.ст. 10, 11 і 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Враховуючи вищезазначені норми законодавства та обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.
Рішення Острозького районного суду Рівненської області від 31 серпня 2016 року скасувати.
Позов публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет застави задовольнити.
В рахунок стягнення заборгованості за кредитним договором № 0705/16 від 11 травня 2007 року, укладеним між ПАТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 в розмірі 906693 (дев"ятсот шість тисяч шістсот дев"яносто три) гривні 74 копійки, яка складається:
- 93 888 (дев"яносто три тисячі вісімсот вісімдесят вісім) гривень 27 копійок заборгованості за кредитом;
- 294 348 (двісті дев"яносто чотири тисячі триста сорок вісім) гривень 89 копійок заборгованості по процентам за користування кредитом;
- 475 042 (чотириста сімдесят п"ять тисяч сорок дві) гривні 59 копійок пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором;
- 250 (двісті п"ятдесят) гривень штрафу (фіксована частина);
- 43 163 (сорок три тисячі сто шістдесят три) гривні 99 копійок штрафу (процентна складова)
звернути стягнення на предмет застави автомобіль марки FAW, 2006 року випуску, тип ТЗ вантажний-С-бортовий тентований, № кузова/шасі Y7CCA106160056982, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_3 з наданням права публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «ПриватБанк» від імені ОСОБА_3 знімати вказаний автомобіль з реєстраційного обліку та укладати договір купівлі-продажу автомобіля з іншою особою - покупцем.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий суддя підпис ОСОБА_6
Судді: підпис ОСОБА_7
підпис ОСОБА_8
Копія вірна: суддя-доповідач ОСОБА_6