Справа № 564/852/16-к
16 грудня 2016 року
Костопільський районний суд Рівненської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2
за участю
прокурора ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костопіль обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушеннь, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 289 КК України
До Костопільського районного суду Рівненської області надійшов для розгляду обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 289 КК України.
Обвинуваченому ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6 подала клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_5 клопотання захисника підтримав та просив суд задовольнити його.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання захисника, просив не змінювати обвинуваченому запобіжний захід на домашній арешт, оскільки обвинувачений перебуваючи на свободі може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Потерпілий ОСОБА_4 не заперечував проти задоволення клопотання та зміну обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.
Заслухавши думку учасників судового засідання, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Так, згідно позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у п. 79 рішення у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
В справі «Кущ проти України» від 3 грудня 2015 року, Європейського суду з прав людини констатував, що тримання під вартою тривало один рік, сім місяців та чотирнадцять днів. При цьому, продовжуючи тримання заявника під вартою та відмовляючи у задоволенні його клопотання про звільнення, національні суди здебільшого посилались на підстави, наведенні при його затриманні, та недодавали жодних нових деталей. Крім того, на жодному етапі впродовж періоду, що розглядається, національні суди не розглядали можливості застосування альтернативних запобіжних заходів. З огляду на це, а також на свою попередню практику у справах проти України, Європейський суд встановив порушення п.3ст.5 Конвенції.
Прокурор, обгрунтовуючи думку про відмову в задоволенні клопотання захисника про зміну обвинуваченому запобіжного заходу тримання під вартою на домашній арешт, покликався на наявність доведених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема ризику переховуватись від слідства та суду, який підтверджується тією обставиною, що ОСОБА_5 вже ухилявся від слідства і перебував у розшуку, ризику незаконного впливу на потерпілого та свідків у справі, і які в даний час не допитані.
Заслухавши думку всіх учасників судового провадження, суд встановив, що жодних нових ризиків прокурором не зазначено.
Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей у обвинуваченого.
В судовому засіданні встановлено, що обвинувачений має постійне місце проживання, має на своєму утриманні малолітню дитину, позитивно характеризується як по місцю проживання так і за місцем попереднього ув"язнення в Рівненському слідчому ізоляторі Управління Державної Пенітенціарної служби України в Рівненській області. Крім того є членом громадської організації УНСО, до арешту брав активну участь у громадському житті міста Рівне.
Враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, сімейний стан, неможливістю завершення розгляду справи у зв'язку з невиконання органу обвинувачення зобов'язання щодо присутності свідків, наявністю постійного місця проживання, суд вважає, що у відповідності до ч.4 ст.194, 201 КПК України обвинуваченому слід змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
Відповідно до ч.1 ст.181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Окрім цього, застосовуючи, щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у виді арешту, суд вважає за необхідне відповідно до ч.5 ст.194 КПК України покласти на нього на строк не більше двох місяців такі обов'язки: за викликом прибувати до суду, здати на зберігання суду свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, заборонити залишати своє житло в період доби з 00 год. 00 хв. до 24 год. 00 хв.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст.194,201,331 КПК України,
Клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_6 - задовольнити.
Змінити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід тримання під вартою на домашній арешт з використанням електронних засобів контролю.
Заборонити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово.
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати на виконання Рівненському ВП ГУНП у Рівненській області.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки: за викликом прибувати до суду, здати на зберігання в суд свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, заборонити залишати своє житло в період доби з 00 год. 00 хв. до 24 год. 00 хв.
Встановити строк дії ухвали терміном до 16 лютого 2017 року з моменту постановлення ухвали.
Термін дії обов'язків, покладених судом, визначити у два місяці.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення, а обвинувачений ОСОБА_5 , - негайно доставляється до місця проживання .
Ухвала є остаточною і апеляційному оскарженню не підлягає.
СуддяОСОБА_1