14 грудня 2016 року Справа № 915/1278/16
м. Миколаїв
за позовом: Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” (01601, м.Київ, вул. Тараса Шевченка, 18), код 21560766
адреса для листування: Миколаївська філія ПАТ “Укртелеком” (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 27/3)
до відповідача: Управління соціального захисту населення Миколаївської районної державної адміністрації (54036, м. Миколаїв, вул. Черноморська, 4; юридична адреса: 57113, Миколаївська область, Миколаївський район, смт. Ольшанське, вул. Шкільна, 35), код 03194513
про: стягнення заборгованості в сумі 5 029 грн. 55 коп.,
суддя В.Д. Фролов
від позивача - ОСОБА_1 довіреність №3690/02 від 13.12.2016
від відповідача - ОСОБА_2 довіреність №100 від 01.02.2016
Публічним акціонерним товариством (ПАТ) «Укртелеком» (далі-Позивач) пред'явлено позов до Управління соціального захисту населення Миколаївської районної державної адміністрації (далі-Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 5 209 грн. 55 коп., з посиланням на невиконання Відповідачем грошового зобов'язання щодо оплати наданих останньому телекомунікаційних послуг.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач в відзиві на позовну заяву від 08.12.2016 заперечує проти задоволення позовних позовні вимоги, оскільки, Державним бюджетом України на 2016 рік не передбачено видатків на фінансування пільг з послуг зв'язку за рахунок субвенцій з державного бюджету всім категоріям громадян, які мали на це право. Проте, представник відповідача не заперечує проти наявності заборгованості перед позивачем в сумі 5 209 грн. 55 коп.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та оцінивши всі подані у справу докази, суд встановив:
В силу ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Публічне акціонерне товариство “Укртелеком” у період з листопада 2015 року по грудень 2015 року (включно) надавало телекомунікаційні послуги на пільгових умовах відповідним категоріям громадян передбаченим Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу”, Законом України “Про жертви нацистських переслідувань”, Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Законом України “Про статус ветеранів військової
служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус”, Законом України “Про охорону дитинства”.
Відповідно до ч.3 ст.63 Закону України “Про телекомунікації” та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету
Міністрів України №295 від 11.04.2012, споживачами, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Згідно з пп.б п.4 ч.1 ст.89 та ст.102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 (надалі - Постанова №256) затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету (надалі Порядок №256), якими встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Відповідно до п.3 Порядку №256, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (надалі - головні розпорядники коштів).
Таким чином, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг є Управління соціального захисту населення Миколаївської районної державної адміністрації, а отже, на підставі вищезазначених норм законодавства та положень Постанови та Порядку №256, відшкодування витрат понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій.
Згідно до п.5 Порядку №256, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння
розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст
республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення): зокрема, до 22 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів.
Відповідно до п.6 Порядку №256, фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і
обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі: зокрема, до 25 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів.
Відповідно до ч.1 п.8 Порядку №256, отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг (ч.2 п.8 Порядку №256).
Всупереч положенням чинного законодавства, а саме п.5 Порядку №256, відповідачем не були підготовлені та направлені позивачу відповідні акти звіряння.
Зазначені акти звіряння розрахунків абонентів пільгової категорії населення на загальну суму 5 029 грн. 55 коп. були складені позивачем та направлені відповідачу для проведення звірки взаєморозрахунків (а.с.12-14).
Відповідач проти суми заборгованості у розмірі 5 029 грн. 55 коп. заперечень не надав, у тому числі і при розгляді справи у суді.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
У відповідності до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
У відповідності до ст.ст.525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1, 3 ст.63 Закону України “Про телекомунікації” телекомунікаційні послуги мають надаватися відповідно до законодавства. Телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
В Законі України від 22.10.1993 №3551-XII “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу”, Законі України від 23.03.2000 №1584-ІІІ “Про жертви нацистських переслідувань”, Законі України від 28.02.1991 №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Законі України від 24.03.2008 №203/98-ВР “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус” та Законі України від 26.04.2001 №2402-ІІІ “Про охорону дитинства” передбачено надання пільг при оплаті за послуги зв'язку (телекомунікаційні послуги).
Посилання відповідача на неналежне бюджетне фінансування суд вважає безпідставним.
Законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості, чи власного бажання, а у відповідності до вимог Законів України.
Відповідно до частини першої статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Суд не погоджується з твердженнями відповідача про неможливість задоволення позову, адже відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань перед кредитором, оскільки відповідно до приписів статті 617 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.
Крім того, згідно з п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 р., відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Також, Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 р. та у справі «Бакалов проти України» від 30.11.2004 р. зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446, від 15.05.2012 р. у справі № 3-28гс12 та Постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 р. у справі № 15/5027/715/2011.
За таких обставин, відповідач відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст. 48 Бюджетного кодексу України.
У листі від 30.06.2011 р. № 31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України роз'яснило, що «...деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів).
Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку , компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи викладене, вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача стягнення заборгованості в сумі 5 209 грн. 55 коп. є обґрунтованими, матеріалами справи підтвердженими, а тому підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню повністю.
Статтею 49 ГПК України передбачено покладання судових витрат, зокрема судового збору, при задоволенні позову на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82- 85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Миколаївської районної державної адміністрації (57113, Миколаївська область, Миколаївський район, смт. Ольшанське, вул. Шкільна, 35, код 03194513) на користь Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 18, код 21560766; банківські реквізити: р/р №26008010194908 в ПАТ “Альфа-Банк”, МФО банку 300346), заборгованість в сумі 5 029 (п'ять тисяч двадцять дев'ять) грн. 55 коп., а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.
Суддя В.Д. Фролов