12 грудня 2016 року Справа № 915/92/16
м. Миколаїв.
Господарський суд Миколаївської області,
головуючий суддя Коваль Ю.М.,
при секретарі Яйченя К.М.,
з участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, дов. від 27.10.2016 р. № 6424;
від відповідача: ОСОБА_2, дов. від 23.10.2016 р., ОСОБА_3, дов. від 23.11.2016 р., ОСОБА_4, дов від 06.10.2016 р.;
у справі приймає участь прокурор Кадєєва А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
справу № 915/92/16,
за позовом державного підприємства “Адміністрація морських портів України”,
01135, пр-т. Перемоги, 14, м. Київ,
в особі Миколаївської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України”,
54020, вул. Заводська, 23, м. Миколаїв,
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Грінтур-Екс”,
54001, вул. Мала Морська, 25, м. Миколаїв,
про: розірвання укладеного між сторонами договору від 10.07.2013 р. № А7-А про встановлення сервітуту, -
Державним підприємством “Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (далі - ДП “АМПУ”) пред'явлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “Грінтур-Екс”, з урахуванням заяви від 21.11.2016 р. № 18-09/6519, зареєстрованої в Господарському суді Миколаївської області 22.11.2016 р. за № 19499/16, про розірвання укладеного між ними договору від 10.07.2013 р. № А7-А про встановлення сервітуту, посилаючись на таке:
1) що на даний час припинила свою дію обставина, яка була підставою для укладення договору про встановлення сервітуту, а саме, що постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2015 р. № 483 (далі - постанова № 483), котрою внесено зміни до постанови Уряду України від 03.06.2013 р. № 405 “Про затвердження переліку спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню”, встановлено спеціалізовану послугу - забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, - а наказом Міністерства інфраструктури України від 18.12.2013 р. № 541 затверджено Тарифи на послуги із забезпечення портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України (далі - Тарифи), котрі зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.12.2016 р. за № 1608/28053 і погоджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.12.2015 р. № 1331-р “Про погодження тарифів на спеціалізовану послугу із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України” (далі - Тариф), останнє, згідно цього ж розпорядження, набирає чинності з 01.01.2016 р. Ця послуга раніше не визначалася як спеціалізована послуга. Дана обставина, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 406 ЦК України, є підставою для припинення встановленого сервітуту;
2) що істотно змінилися обставини, якими сторони керувалися при укладені договору, за наявності одночасно умов, за яких, згідно ч.2 ст. 652 ЦК України, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони, а саме:
- при укладені спірного договору сторони не могли передбачити, що Уряд України прийме постанову про введення спеціалізованих послуг по забезпеченню доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні ДП “АМПУ”;
- у Миколаївській області надання спеціалізованої послуги у морському порту може лише природний монополіст, а саме ДП “АМПУ”, і така послуга надається тільки основними засобами, на які встановлено право сервітуту ТОВ “Грінтур-Екс”, і останнє є споживачем цих спеціалізованих послуг;
- на момент створення ДП “АМПУ” в останнього єдиною можливою формою забезпечення ефективного використання, підтримання у належному стані та розвитку інфраструктури причалів (державне майно) було укладення договорів сервітуту із суб'єктами господарювання, які здійснюють свою діяльність в порту, переважна більшість яких є портовими операторами.
На даний час задля одночасного забезпечення рівного доступу портових операторів до причалів вирішено питання щодо використання державного майна (причалів) шляхом прийняття постанови Уряду України про встановлення спеціалізованої послуги - забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, і ДП “АМПУ” зокрема;
- згідно Тарифу, оплата спеціалізованої послуги по забезпеченню доступу портового оператора до причалу, яким портовий оператор користується на підставі договорів оренди, концесії, спільної діяльності, не справляється, тому не оплата такої спеціалізованої послуги, у разі її отримання ТОВ “Грінтур-Екс” як користувача причалом за договором сервітуту, призведе до нанесення збитків позивачу;
- спірним договором не передбачено, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона, тому що п. 14.3 ст. 14 цього договору передбачено лише ризики щодо ліквідації володільця та переходу до третіх осіб майнових прав.
У відзиві від 23.03.2016 р. в редакції від 06.12.2016 р., з урахуванням додаткових пояснень від 04.04.2016 р., 22.11.2016 р., 09.12.2016 р., ТОВ “Грінтур-Екс” позов не визнало повністю, вважаючи його необґрунтованим та безпідставним, вказуючи, зокрема, що
- позивачем не наведено доказів припинення обставин, які були підставою встановлення сервітуту на момент укладення договору;
- потреба ТОВ “Грінтур-Екс” у здійсненні навантажувально-розвантажувальних робіт через причал № 14 з використанням причальної інфраструктури на даний час не відпала, тому що ТОВ “Грінтур-Екс” є портовим оператором і здійснює свої функції, в тому числі з використанням власного нерухомого майна, розташованого на суміжній земельній ділянці в тиловій частині причалу № 14 і технологічно поєднаного з цим причалом, а також рухомого майна, котре технологічно поєднано із зазначеним нерухомим майном товариства та причальною інфраструктурою;
- постанова Кабінету Міністрів України та наказ Міністерства інфраструктури України, на які є посилання у позиві, не припиняють обставин, котрі були підставами для укладення сторонами спірного договору сервітуту;
- позивачем не доведено наявності одночасно умов, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, за наявності котрих можливе розірвання спірного договору сервітуту.
Справа вже розглядалася судами.
Постановою Вищого господарського суду України від 17.10.2016 р. судові рішення судів місцевої та апеляційної інстанції у даній справі скасовано і справу передано на новий розгляд Господарському суду Миколаївської області.
Вислухавши представників сторін: позивача, який підтримав доводи, викладені у позовній заяві з урахуванням уточнень позовних вимог та письмових пояснень; відповідача, які позов не визнали з підстав, викладених у відзиві на позов з урахуванням додаткових пояснень; прокурора, на думку якого позов є обґрунтованим, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
Між ДП “АМПУ” (володілець) та ТОВ “Грінтур-Екс” (користувач) укладено строковий та оплатний договір від 10.07.2013 р. № А7-А про встановлення сервітуту (т. 1, а.с. 12-18), з урахуванням додаткової угоди від 08.08.2013 р. № 1 (далі - спірний договір сервітуту). Умовами цього договору сторони узгодили, що ТОВ “Грінтур-Екс” користується об'єктом сервітуту: причалом № 14 (інв. № 1031041), загальною довжиною 238,0 м.п., загальною технологічною шириною 19,80 м.п., та причальною інфраструктурою: залізничними коліями №№ 53, 54 (інв. №№ 1031089, 1031090), загальною довжиною 519,59 м.п. та підкрановими коліями (інв. № 1031070) загальною довжиною 222,7 м.п. у дві нитки, котрі обліковуються на балансі ДП “АМПУ”, для можливості здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт через причал № 14 з використанням причальної інфраструктури, а ДП “АМПУ” забезпечує безперешкодний прохід/проїзд працівників користувача та інших осіб за зверненням користувача на об'єкт сервітуту (п.п. 1, 2, 6.1, 8.5 договору).
Сервітут не позбавляє володільця, щодо якого він встановлений, права володіння та користування причалом та причальною інфраструктурою (п.п. 4.1 - 4.5 договору).
Сторонами погоджено, що договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє протягом 10 (десяти) років з набуття чинності. У випадку якщо користувач не пізніше ніж за один місяць до закінчення терміну дії Договору не повідомив володільця про наміри припинити його дію, Договір вважається автоматично пролонгований на 10 (десять) років на тих самих умовах (пп. 14.1 договору).
Одностороннє розірвання даного договору з ініціативи володільця не допускається. Користувач має право припинити цей договір в односторонньому порядку шляхом направлення володільцю письмового повідомлення про відмову від сервітуту, встановленого цим договором. У такому разі договір вважається припиненим після спливу п'яти днів з дати набуття чинності відповідною додатковою угодою (пп. 14.4 договору).
Договір може бути припинений за взаємною згодою сторін шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору, підписаної уповноваженими представниками сторін та скріпленої печатками. Цей договір вважається припиненим з дати набуття чинності відповідної додаткової угоди (пп.14.5 договору).
Цей договір припиняється також у разі припинення сервітуту у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також у випадку передання об'єкту сервітуту користувачу в оренду (п. 1.6 договору).
Згідно чинного законодавства України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ст. 188 ГК України).
Позивач, скористався своїм правом розірвати спірний договір сервітут за взаємною згодою сторін, направивши ТОВ “Грінтур-Екс” листи від 23.12.2015 р.:
- № 18-06/6886 - з пропозицією укласти додаткову угоду від 23.12.2015 р. № 2 про розірвання договору сервітуту;
- № 18-06/6900, котрим проінформовано, що з 01.01.2016 р. набирає чинності розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.12.2015 р. № 1331-р, яким встановлюється інший спосіб доступу до причалу(ів), у зв'язку з чим зазначено про припинення дії спірного договору сервітуту, а також запропоновано укласти договір про забезпечення доступу портового оператору до причалу(ів) (т. 1, а.с. 22-24).
Відповідач листами від 21.12.2015 року № 4166 та від 29.12.2015 року № 4220 повідомив ДП “АМПУ” про відмову розірвання договору сервітуту та підписання договору про забезпечення доступу портового оператору до причалу(ів) (т. 1, а.с. 25-27).
У зв'язку з цим позивач скористався правом, передбаченим ст.188 ГК України, на звернення з позовом у даній справі.
Згідно доводів ДП “АМПУ”, укладений сторонами спірний договір сервітуту не може діяти і його належить розірвати, так як органами виконавчої влади України з 01.01.2016 р. встановлено оплатну спеціальну послугу - забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, в тому числі ДП “АМПУ”, оплату котрої раніше законодавством не передбачалося.
Дійсно, постановою Кабінету Міністрів України № 483 внесено зміни в додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 р. № 405 “Про затвердження переліку спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню”. Цими змінами доповнено перелік оплатних спеціальних послуг, а саме: “Забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, крім причалу, що використовується портовим оператором на підставі договору оренди, концесії, спільної діяльності, укладеного відповідно до законодавства”.
Наказом Міністерства інфраструктури України від 18.12.2015 р. № 541, погодженого з Міністерством фінансів України та Державною регуляторною службою України, затверджено Тарифи на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, і, згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.12.2015 р. № 1331-р, Тарифи погоджено та встановлено, що розпорядження набирає чинності з 01.01.2016 р.
Саме у Тарифах міститься визначення спеціальних послуг забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України. Так, у Тарифах, у п.1 розділу ІІ “Плата за послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України”, викладено: “Нарахування плати за послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, здійснюється при виконанні портовим оператором навантажувально-розвантажувальних робіт із використанням причалу в межах його паспортних характеристик (довжини та ширини).”
Отже, суд вважає, що викладеними вище нормативно-правовими актами встановлено платність послуг доступу портового оператора до причалу, які раніше надавалися і можуть надатися позивачем як природним монополістом при виконанні портовим оператором навантажувально-розвантажувальних робіт із використанням причалу в межах його паспортних характеристик, та затверджено тарифи на такі послуги, а тому відхиляє доводи позивача про те, що зазначеними нормативно-правовими актами встановлено нову спеціальну послугу, котра раніше не надавалася.
Спірний договір сервітуту встановлює речові права ТОВ “Грінтур-Екс” на державне майно, котре обліковується на балансі позивача.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 395 ЦК України, речовими правами на чуже майно є, зокрема, право користування (сервітут). За своїм змістом сервітут є правом на чужу річ і його сутність полягає в обмеженому користуванні чужою річчю у межах та спосіб, встановлених законами чи договором між сервітуарієм та власником речі або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом. Право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом (ч. 1 ст. 401 ЦК України).
Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (ч. 1 ст. 402 ЦК України). Сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не підлягає відчуженню. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном (ч.ч. 1-5 ст. 403 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” державній реєстрації прав підлягають речові права, похідні від права власності, зокрема, право користування (сервітут).
Спірний сервітут зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 7901272, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (т. 2, ас. 88).
Об'єктом сервітуту за спірним договором є причал № 14 (інв. № 1031041), загальною довжиною 238,0 м.п., загальною технологічною шириною 19,80 м.п., та причальною інфраструктурою: залізничними коліями №№ 53, 54 (інв. №№ 1031089, 1031090), загальною довжиною 519,59 м.п. та підкрановими коліями (інв. № 1031070) загальною довжиною 222,7 м.п. у дві нитки, котрі обліковуються на балансі ДП “АМПУ”.
Позивач - державне підприємство, утворене відповідно до законодавства, що забезпечує функціонування морських портів, утримання та використання об'єктів портової інфраструктури державної форми власності, виконання інших покладених на нього завдань безпосередньо і через свої філії, що утворюються в кожному морському порту (адміністрація морського порту) (ст. 1 Закону України “Про морські порти України”).
Згідно статуту, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 24.03.2014 р. № 149, з урахуванням змін, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 05.10.2015 р. № 401 (а.с. 40-78), ДП “АМПУ” є державним унітарним підприємством і діє, як державне комерційне підприємство, створене відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 р. № 133-р “Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту” та входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України (п. 1.1 статуту ДП “АМПУ”).
Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається закріпленим за ним майном відповідно до вимог, передбачених законодавством України, нормативно-правовими актами Уповноваженого органу управління та цим статутом (п. 4.2 статуту ДП “АМПУ”).
Законом України “Про морські порти України” визначено, що державні стратегічні об'єкти портової інфраструктури та інше державне майно, закріплене за адміністрацією морських портів України, належать їй на праві господарського відання. Адміністрація морських портів України володіє, користується та розпоряджається закріпленим за нею державним майном з урахуванням його цільового призначення, а також обмежень правомочностей щодо розпорядження таким майном, визначених цим Законом, іншими законодавчими актами, її статутом (ч. 3 ст. 23 Закону).
Указаним Законом також передбачено, що причали можуть бути об'єктом оренди та можуть передаватися у концесію у складі єдиних майнових комплексів.
Відповідно до ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.
Відповідно до ч. 5 ст. 75 ГК України державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені цим Кодексом та іншими законами.
Згідно чинного законодавства, причал - гідротехнічна споруда, яка має швартовні та відбійні пристрої і призначена для стоянки та обслуговування суден, обслуговування пасажирів, у тому числі для їх посадки на судна і висадки з суден, проведення вантажно-розвантажувальних робіт, тобто безпосередньо забезпечує здійснення відповідачем його основної діяльності (п. 12 ст. 1 Закону України “Про морські порти України”).
Визначення причалу також наводиться в Правилах безпеки для працівників суден портового і службово-допоміжного флоту рибного господарства, затверджених наказом від 24.01.2007 р. № 13 Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.02.2007 р. за № 101/13368, згідно яких причалом є комплекс споруд, призначений для безпечної стоянки, оброблення та обслуговування суден.
Виходячи із аналізу наведеного законодавства, статуту ДП “АМПУ”, умов укладеного між сторонами договору сервітуту, суд приходить до висновків, що сервітут встановлено щодо частини причалу, включаючи причальну інфраструктуру, як складову об'єкта нерухомого майна, закріпленого за позивачем, а не причалу як цілісного майнового комплексу, і, що законодавство не містить прямої заборони на встановлення сервітуту щодо частини причалу, включаючи його причальну інфраструктуру.
Відповідач ТОВ “Грінтур-Екс” є портовим оператором, що не заперечується сторонами.
Згідно п. 11 ст. 1 Закону України “Про морські порти України” портовий оператор (стивідорна компанія) - суб'єкт господарювання, що здійснює експлуатацію морського терміналу, проводить вантажно-розвантажувальні роботи, обслуговування та зберігання вантажів, обслуговування суден і пасажирів, а також інші пов'язані з цим види господарської діяльності.
Судом встановлено, що підставою для укладення між сторонами у справі договору сервітуту була потреба ТОВ “Грінтур-Екс” у здійсненні навантажувально-розвантажувальних робіт через причал № 14 з використанням приналежної до нього причальної інфраструктури, котру не було можливості задовольнити іншим способом, так як відповідач є власником нерухомого майна, розташованого на суміжній земельній ділянці в тиловій частині причалу № 14 і технологічно поєднаного з цим причалом, а також рухомого майна, котре технологічно поєднано із зазначеним нерухомим майном товариства та причальною інфраструктурою, що підтверджується наявними в матеріалах справи правовстановлюючими документами на право власності та право користування ТОВ “Грінтур-Екс” нерухомим та рухомим майном (т. 2, а.с. 9-82).
За твердженням сторін укладення договору сервітуту було вигідним обом сторонам зазначеного правочину.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, вважає, що наявні обставини, котрі, згідно законодавства України, зокрема ст.ст. 406, 651, 652 ЦК України, можуть бути підставами для розірвання укладеного між сторонами договору сервітуту.
У відповідності до ст. 406 ЦК України, сервітут припиняється у разі: 1) поєднання в одній особі особи, в інтересах якої встановлений сервітут, і власника майна, обтяженого сервітутом; 2) відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут; 3) спливу строку, на який було встановлено сервітут; 4) припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту; 5) невикористання сервітуту протягом трьох років підряд; 6) смерті особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут. Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення. Власник земельної ділянки має право вимагати припинення сервітуту, якщо він перешкоджає використанню цієї земельної ділянки за її цільовим призначенням. Сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом.
Згідно ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Статтею 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона (ч.ч.1,2 ст. 652 ЦК України).
Суд визнає, що наведені у позовній заяві та додаткових поясненнях до нього обставини та умови не є обставинами та умовами, які, згідно вказаного вище законодавства, є підставою для розірвання договору.
Суд вважає, що встановлення Урядом України постановою № 483 з 01.01.2016 р. оплати за спеціальні послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, не є істотною обставиною, котра унеможливлює подальше користування відповідачем об'єктом сервітуту, оскільки встановлений договором сервітут є речовим правом ТОВ “Грінтур-Екс” на об'єкт сервітуту, котрий необхідний для здійснення відповідачем функцій портового оператора, зокрема, здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт з використанням власного майна, технологічно поєднаного з причалом та його інфраструктурою.
Помилковими є доводи позивача про те, що наявність сервітуту перешкоджає рівності доступу всіх портових операторів до причалу. Такі доводи ґрунтується на ототожнені позивачем договору сервітуту з договором оренди.
Позивач є експлуатуючою організацією причалу, на частину якого встановлено спірний сервітут, що випливає із Положення про організацію та порядок здійснення технічного нагляду за гідротехнічними спорудами воднотранспортного комплексу, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 16.01.2014 р. № 21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.02.2014 р. за № 269/25046, а також із Правил технічної експлуатації портових гідротехнічних споруд, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2005 р. № 257, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13.10.2005 р. за № 1191/11471, згідно яких під експлуатуючою організацією розуміється “підприємство або організація будь-якої організаційно-правової форми, на балансі якої перебувають споруди та яка безпосередньо здійснює їх експлуатацію або яка експлуатує їх на основі договору з власником та відповідає за технічний стан споруди”.
Отже, суд вважає, що позивачем не доведено обставин, що сервітут перешкоджає забезпеченню ДП “АМПУ” рівного доступу всіх портових операторів до причалу № 14.
Безпідставними є твердження позивача про те, що виконання договору сервітуту призведе до нанесення збитків позивачу, оскільки ці твердження також ґрунтується на ототожнені договору сервітуту з договором оренди. Суд вважає, що виконання договору сервітуту не порушує співвідношення майнових інтересів сторін і не позбавляє заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при його укладанні.
Ураховуючи викладене, суд визнає, що позивачем не доведено наявності одночасного існування всіх чотирьох умов, передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України, необхідних для розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин.
Таким чином, позивачем, усупереч ст.33 ГПК України, не надано суду доказів щодо наявності підстав для розірвання укладеного між сторонами договору сервітуту, які були б передбачені законом або самим договором сервітуту, а тому в задоволенні позову належить відмовити.
Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того, що, згідно ст.49 ГПК України, у разі відмови судом у задоволенні позову, судовий збір покладається на позивача.
У судовому засіданні 12.12.2016 р. згідно зі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Керуючись ст.ст. 43, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволені позову державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України” відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 10 днів з дня підписання повного тексту рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено 15.12.2016 р.
Суддя Ю.М. Коваль.