ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
13 грудня 2016 року Справа № 913/1102/16
Провадження № 34/913/1102/16
Господарський суд Луганської області у складі:
судді Іванова А.В.,
при секретарі судового засідання - помічник судді Лотох І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом
Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
до відповідача ОСОБА_1 підприємства «Сєвєродонецьктеплокомуненерго», м. Сєвєродонецьк Луганської області
про стягнення 8257896 грн. 56 коп.,
У засіданні брали участь:
Від позивача - ОСОБА_2, головний юрисконсульт Відділу претензійно-позовної роботи Управління претензійно-позовної роботи юридичного департаменту ПАТ «НАК «Нафтога України», довіреність № 14-88 від 18.04.2014.
Від відповідача - представник не прибув.
Позивач ОСОБА_3 акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі ПАТ «НАК «Нафтогаз України» звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 підприємства «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» (далі КП «Сєвєродонецьктеплокомуненерго») про стягнення з останнього 8257896 грн. 56 коп., з яких 5338687 грн. 28 коп. - пеня за прострочку виконання зобов'язання; інфляційні витрати у сумі 2528541 грн. та 390668 грн. 28 коп. - 3 % річних. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 20.12.2014 між сторонами було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2472/15-ТЕ-20 (далі Договір), відповідно до якого ПАТ «НАК «Нафтогаз України» зобов'язався поставити КП «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» імпортований газ, виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, а покупець зобов'язався прийняти та оплачувати газ на умовах цього договору. Позивач виконав взяті на себе зобов'язання та поставив протягом січня-грудня 2015 року природний газ на загальну суму 34231391 грн. 34 коп. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ повинен здійснюватися до 14 числа наступного за місяцем поставки газу. Відповідач розрахунки за поставлений природний газ проводив з порушенням п. 6.1. договору. Посилаючись на вказані обставини та вимоги ст.ст.526, 611, 625 Цивільного кодексу України позивач зазначає про стягнення пені за порушення грошових зобов'язань по договору, інфляційних витрат та 3 % річних.
У відповідності до вимог ст. 21 Господарського процесуального кодексу України 10.10.2016 року здійснено автоматичний розподіл в автоматизованій системі документообігу суду та справу передано на розгляд судді Іванову А.В.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 10.10.2016 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 25.10.2016 року.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 25.10.2016 року розгляд справи було відкладено на 08.11.2016.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 08.11.2016 року розгляд справи було відкладено на 06.12.2016.
Представник позивача в призначене судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надав відзив на позовну заяву, в якому просив позов ПАТ «НАК «Нафтогаз України задовольнити частково, зменшивши розмір пені на 90 %, в частині інфляційних витрат та 3 % річних позовні вимоги задовольнити згідно наданого відповідачем контррозрахунку за період січень-грудень 2015 року.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд установив наступне.
Між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (позивач у справі), як продавцем, та ОСОБА_1 підприємством «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» (відповідач у справі), як покупцем, укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2472/15-ТЕ-20 від 30.12.2014 (далі Договір).
Згідно п. 1.1 Договору продавець зобов'язується поставити протягом січня-грудня 2015 року природний газ, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору.
Відповідно до п. 2.1 Договору, продавець передає покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 24670 тис. куб. м, у тому числі по місяцях кварталів.
Як зазначено у п. 3.3 Договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.
Відповідно до п. 3.4 Договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Згідно пункту 5.2 Договору, ціна склала за 1000 куб.м. газу 1091 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість.
Згідно п. 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключено грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточній розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 7.1 Договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором.
Згідно п. 9.3. Договору, строк у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.
Відповідно до пункту 11 Договору, Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Так, на виконання умов договору позивач в період січень-грудень 2015 року поставив природний газ відповідачу на загальну суму 34231391 грн. 34 коп., що підтверджується актами приймання-передачі від 31.01.15 б/н, 28.02.2015 б/н, 31.03.2015 б/н, 30.04.2015 б/н, 31.10.2015 б/н, 30.11.2015 б/н, 31.12.2015 б/н (а.с.21-27).
Оскільки відповідачем в порушення п. 6.1. договору вартість поставленого природного газу була сплачена 22.09.2016, позивач заявляє до стягнення з відповідача пеню у розмірі 5338687 грн. 28 коп., 2528541 грн. інфляційних витрат та 390668 грн. 28 коп. - 3 % річних.
Частина 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Зобов'язання, в силу вимог ст.526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу та інших актів законодавства.
Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом 1 ст.692 Цивільного кодексу України, встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до п1. ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.
Частин 1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до п. 7.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач поставив відповідачу протягом січня-грудня 2015 року природний газ на суму 34231391 грн. 34 коп.
Обсяги поставленого газу в період січня-грудня 2015 року позивач підтверджує відповідними актами приймання-передачі природного газу.
Втім, відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання за договором виконав з порушенням встановленого строку виконання, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом.
При цьому, 12.11.2015 за №2289, 03.12.2015 за № 2614, 19.01.2016 за № 43, 12.02.2106 за № 420, 10.03.2016 за № 798 між сторонами у справі, Головним управлінням Державної казначейської служби України у Луганської області, Департаментом фінансів Луганської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням Сєвєродонецької міської ради, Управлінням праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради укладено спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання відповідно до вимог Постанови КМУ України від 11.01.2005р. № 20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам з надання пільг, субсидій та компенсацій.
30.11.2015 за № 116/375-в між сторонами у справі, Територіальним органом Казначейства у Луганської області, Департаментом фінансів Луганської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням Сєвєродонецької міської ради, Управлінням житлово-комунального господарства Сєвєродонецької міської ради укладено договори про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, за рахунок джерел, зазначених у пунктах 8 і 9 статті 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» та 375 від 04.06.2015.
Предметом цих договорів була організація та проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до статті 16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік».
Положеннями вказаних договорів про взаєморозрахунки передбачено, що відповідач перераховує на рахунок позивача кошти, для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором купівлі-продажу природного газу № 2472/15-ТЕ від 30.12.2014 за 2015 рік.
За змістом договорів про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язалися здійснити взаєморозрахунки за теплопостачання за квітень-листопада 2015 року у сумі 4195700 грн. (рішення № 2614 від 03.12.2015, а.с.81-82); за квітень-грудень - 2015 року у сумі 4567583 грн. (рішення № 43 від 19.01.2016, а.с.85-86); за листопад-грудень 2015 року у сумі 5713000 грн. (рішення № 420 від 12.02.2016 (а.с.89-90); за грудень 2015 року у сумі 462146 грн. 24 коп. (рішення № 798 від 10.03.2016, а.с.93-94).
Договором про організацію взаєморозрахунків № 116/375-в від 30.11.2015 передбачено, що сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору (п.п.2 п.12, а.с.98).
Таким чином сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений протягом січня - грудня 2015 року відповідно до договору купівлі- продажу природного газу.
Крім того, Відповідно до ст. 7 ГК України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.
Згідно ст. 12 ГК України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного та соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Зокрема, засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.
З огляду на це, запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (далі - ПЕК), визначений Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій (Постанова КМУ № 20 від 11.01.2005р.) держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.
Фактично, визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами ПЕК, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює цим самим характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонами на підставі укладених між ними договорів.
Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині зазнають імперативного регулюючого впливу держави, шляхом прийняття, зокрема, ЗУ "Про житлово-комунальні послуги". Закону про державний бюджет на відповідний рік, нормами яких передбачено виділення субвенцій на фінансування пільг та субсидій, та інших законодавчих актів, на виконання яких, у свою чергу, було прийнято підзаконні нормативні акти і, зокрема, згадану вище Постанову КМУ № 20 від 11.01.2005р.
Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного) застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови, чи навпаки.
Тому, при визначенні обсягу грошових зобов'язань, до яких слід застосовувати норми того чи іншого законодавства, суд повинен виходити з величини компенсації, яку буде перераховано за рахунок державного бюджету.
З огляду на таке, оформлення та підписання документів, зокрема, таких як протоколи взаєморозрахунків, а в даному випадку - спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, слід вважати лише елементами оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету, процедурою реалізації права, дотримання якої є передумовою безпосереднього виділення коштів та фактичних розрахунків за рахунок бюджетних коштів. Дані документи є вторинними та похідними від факту надання відповідних пільг та субсидій певним категоріям юридичних та фізичних осіб, оскільки правовідносини, що регулюються нормами відповідного законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), виникають саме з моменту надання відповідних пільг та субсидій і з цього ж моменту виникає формальне право на отримання бюджетного відшкодування.
Отже, для застосування санкцій, передбачених підпунктом 7.2 договору купівлі-продажу природного газу № 2472/15-ТЕ-20 від 20.12.2014, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, встановлених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків № 116/375-в від 30.11.2015, який діяв та виконувався сторонами, і відповідно до пункту 17 цього договору сторони засвідчили, що після його виконання вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору (а.с.98).
Наведена правова позиція викладена у Постановах Вищого господарського суду України від 01.03.2016р. по справі № 916/420/15-г та від 26.07.2016р. по справі № 924/13/16, а також в постановах Верховного Суду України від 23 вересня 2014 року у справі №5011-35/1271-2012 та від 10 лютого 2016 року у справі № 902/1652/13.
Судом встановлено, що на підставі протокольних рішень від 12.11.2015 № 2289; від 03.12.2015 № 2614; від 19.01.2016 № 43 від 12.02.2016 № 420; від 10.03.2016 № 798 та договору від 30.11.2015 №116/375-в відповідачем було проведено розрахунок за спожитий природний газ у листопаді 2015 року у розмірі 1600000 грн., у грудні 2015 року у сумі 4195700 грн., у січні 2016 року у розмірі 4567583 грн., у лютому 2016 року у сумі 5713000 грн., у березні 2016 року у сумі 2772877 грн. 44 коп. (а.с.77-100).
Таким чином сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений протягом січня, лютого, грудня 2015 року відповідно до договору купівлі-продажу природного газу.
Позивачем було зараховано відповідні суми в оплату за поставлений природний газ січня, лютого, грудня 2015 року, що підтверджується наданими позивачем розрахунками, але при нарахуванні пені, 3% річних та інфляційних витрат відповідна правова позиція не врахована.
Ухвалами господарського суду позивача неодноразово було зобов'язано надати заперечення на відзив відповідача, документальне підтвердження і нормативне обґрунтування заперечень; детальній та обґрунтований контррозрахунок заявлених сум, окремо за кожною вимогою.
Проте, позивачем вказані вимоги ухвал не виконано, ним не надано заперечення на відзив відповідача, в яких останній посилається на те, що оформлення та підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, а отже при розрахунку та 3 % річних позивачем невірно обраховано період прострочення, у зв'язку з чим суми, заявлені позивачем до стягнення є невірними.
Як роз'яснено у п.3.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.
Враховуючи викладене, при вирішенні спору, суд приймає до уваги контррозрахунок, наданий відповідачем.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується невиконання ОСОБА_1 підприємством "Сєвєродонецьктеплокомуненерго" зобов'язань щодо своєчасного здійснення розрахунків, а отже, відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, у зв'язку з чим вимоги про стягнення з останнього суми втрат коштів від інфляції та 3 % річних та пені передбаченої договором ґрунтуються на нормах закону.
Перевіривши надані відповідачем контррозрахунки (а.с.101-108) суд доходить висновку, що стягненню підлягає сума 3 % річних у розмірі 250107 грн. 53 коп., а саме: за зобов'язаннями
- за січень 2015 року - 46318 грн. 47 коп.;
- за зобов'язаннями за лютий 2015 року - 8330 грн. 75 коп.;
- за зобов'язаннями березень 2015 року - 164091 грн. 35 коп.;
- за квітень 2015 року - 22334 грн. 59 коп.;
- за жовтень 2015 року - 3156 грн. 12 коп.;
- за листопад 2015 року - 1396 грн. 62 коп.;
- за грудень 2015 року 4479 грн. 63 коп.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочення.
Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.
Як зазначено у п. 3.2 Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Позивачем в розрахунку втрат від інфляції по кожному місяцю було взято суму боргу на початок місяця та застосовано поточний індекс інфляції, а не індекс інфляції за наступний місяць, як зазначено вище.
Крім того, позивачем не враховано погашення заборгованості за протокольними рішеннями та договорами про організацію взаєморозрахунків, як зазначалося вище.
Перерахувавши заявлені до стягнення інфляційні витрати, суд погоджується з контррозрахунком відповідача наданим до відзиву на позовну заяву.
Таким чином, загальна сума інфляційних витрат, яка підлягає задоволенню складає 727398 грн. 03 коп. В решті слід відмовити.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до п.7.2 у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 цього договору, Покупець у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» (що діяла на момент звернення позивача до суду з даним позовом) метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2015 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.
Згідно з ч.2 ст.2 вказаного Закону встановлено мораторій на час, визначений статтею 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.
Житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, а виробником - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги (ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 24.02.2016р., вбачається, що основним видом діяльності КП «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.
Водночас, відповідач здійснює свою господарську діяльність у м. Сєвєродонецьк Луганської області, яке входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. № 1275-р. Крім того, проведення антитерористичної операції у м. Сєвєродонецьк є загальновідомим фактом, який на підставі статті 35 ГПК України не потребує доказування.
Відповідно до п.6 Статуту ПАТ «НАК «Нафтогаз України» предметом діяльності Компанії є, зокрема: видобування нафти і природного газу; постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом; постачання природного газу за регульованим тарифом. Згідно п.2 ст.1 Постанови КМУ від 25.07.2012р. № 705 «Про визначення гарантованих постачальників природного газу» ПАТ «НАК «Нафтогаз України» є гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії. Враховуючи те, що природний газ є енергетичним ресурсом, а гарантованим постачальником цього ресурсу є підприємство позивача, що підтверджується матеріалами справи, то підприємство позивача є постачальником енергоресурсу.
Відтак, з урахуванням того, що відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг, діяльність та потужності якого спрямовані на надання/вироблення відповідних послуг на території проведення антитерористичної операції, приймаючи до уваги, що ПАТ «НАК «Нафтогаз України» є постачальником енергоресурсу, положення ч.2 ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» розповсюджують свою дію на правовідносини сторін, які виникли внаслідок невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 2472/15-ТЕ-20 від 30.12.2014 (Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 29.09.2015р. по справі № 908/6344/14 та в постанові від 24.02.2016 по справі №905/1353/15).
Одночасно, згідно із ст.3 вказаного нормативно-правового акту передбачено набрання ним чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Офіційне опублікування відповідного Закону України відбулось 06.02.2015р. у газеті «Голос України» (№21).
Тобто, мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій на період проведення антитерористичної операції встановлено з 07.02.2015р.
Таким чином, з врахуванням положень ст.ст.1, 2 вищезазначеного Закону нарахування позивачем пені за зобов'язаннями січня-грудня 2015 року повинна здійснюватися за період з 01.01.2015 по 06.02.2015.
Перерахувавши заявлену до стягнення пеню, судом встановлено, що до стягнення підлягає пеня у сумі 23540 грн. 97 коп.
Водночас, представником відповідача у відзиві на позовну заяву було заявлено клопотання про зменшення пені на 90%.
Розглянувши клопотання відповідача про зменшення пені суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Як зазначено у п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
В обґрунтування заявленого клопотання відповідач зазначає наступне.
Оплачений в повному обсязі, але несвоєчасно, підприємством природний газ використовувався для виробництва теплової енергії для населення, тариф якого на послугу теплопостачання у 2015 року був збитковим. Відповідач вказує, що заборгованість населення перед підприємством складає 11996,1 тис. грн. Основним споживачем підприємства є населення (92% теплоенергії відпускається населенню у вигляді послуг за опалення житлових будинків та підігрів води), яке несвоєчасно та не в повному обсязі сплачує послуги відповідача із-за низької платоспроможності, а знаходження у зоні АТО ще більш унеможливлює своєчасне виконувати ним своїх зобов'язань. Крім того, відповідач вказує, що багато мешканців було вимушено покинути свої домівки, багато хто з них не повернувся до своїх осель. А доволі низька платоспроможність споживачів не дає збільшити розміри платежів за природний газ. З цього приводу відповідачем ведеться претензійно-позовна робота з боржниками, ним подаються позови до суду, попередження та інше для підвищення рівня надходжень від споживачів. В виконавчій службі знаходяться справи на суму 3908,7 тис. грн.
За результатами 9 місяців 2016 року (Звітвіт про фінансові результати) рахується збиток у сумі 3246 грн. (рядок 2355 Звіту про фінансові результати). Існують збитки від надання послуг для підприємств, організацій та інших суб'єктів господарювання у розмірі 1090 грн. 50 коп. Збитки від надання послуг для бюджетних організацій складають 6824 грн. 70 коп. Заборгованість від усіх груп споживачів на 01.10.2016 становить 13540 грн. 40 коп.
Суд враховує, що відповідач є комунальним підприємством, яке надає послуги з теплопостачання населенню м. Сєвєродонецьк, а населення несвоєчасно та не в повному обсязі сплачує послуги відповідача, що в свою чергу веде до виникнення заборгованості і затримки оплати спожитого газу. Крім того, суд також враховує, що КП «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р відноситься до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Стягнення пені в повному обсязі суттєво погіршить фінансовий стан відповідача, призведе до зростання заборгованості, що може відобразитися на якості послуг, що ним надаються.
Враховуючи вказані у клопотанні обставини, скрутне становище відповідача, суд вважає можливим зменшити розмір пені на 50 %, що складає 11770 грн. 48 коп.
В решті заявленої суми пені слід відмовити.
За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню частково з віднесенням на відповідача судових витрат у справі пропорційно задоволеним вимогам на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства «Сєвєродонецьктеплокомуненерго», просп. Космонавтів, 9-А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93412, код ЄДРПОУ 13405551 на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 20077720, пеню у сумі 11770 грн. 48 коп., 3% річних - 250107 грн. 53 коп.; інфляційні витрати в розмірі 727398 грн. 03 коп., витрати зі сплати судового збору в розмірі 14839 грн. 14 коп.
Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3. В решті позову відмовити.
В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 15.12.2016.
Суддя А.В. Іванов
Надруковано 3 прим.
1-до справи.
2 - позивачу (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6).
3 - відповідачу реком. з повідом. (93400, м. Сєвєродонецьк Луганської області, пр. Космонавтів, буд. 9А).