ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.12.2016Справа №910/18170/16
За позовом Комунального підприємства "Жовтоводський водоканал" Дніпропетровської
обласної ради
до Приватного підприємства "Нічний експрес"
про стягнення заборгованості 203318,99 грн.
Суддя Усатенко І.В.
Представники сторін:
від позивача Марченко Р.М. (за дов.)
від відповідача Ковальов Д.О. (за дов.)
В судовому засіданні 14.12.2016, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом комунальне підприємство "Жовтоводський водоканал" Дніпропетровської обласної ради до приватного підприємства "Нічний експрес" про стягнення заборгованості за договором №10-ч/1115 на подачу питної води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації від 01.05.2014 в сумі 203318,99 грн., з яких: 99013,37 грн. основний борг, 99013,37 грн. пеня, 3871,42 грн. інфляційні нарахування, 1420,83 грн. 3% річних.
Ухвалою суду від 07.10.2016 порушено провадження у справі № 910/18170/16, розгляд останньої призначено на 07.11.2016.
07.11.2016 в судовому засіданні оголошено перерву на 30.11.2016.
Через загальний відділ діловодства суду 28.11.2016 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що позивач не надав належних та допустимих доказів без облікового споживання води через витік води з труби в межах балансової належності відповідача, який стався до засобу обліку води з вини відповідача. Відповідач зазначає, що засіб обліку знаходиться на межі балансової належності, оскільки сторони договору не погодили та не розмежували балансову належність труб. А отже витік стався з вини позивача, оскільки, він не слідкував за станом труб, що знаходяться у нього на балансі. Відповідач надав об'ємну переписку з позивачем з приводу вказаної заборгованості.
Через загальний відділ діловодства суду 30.11.2016 від позивача надійшли заперечення на відзив, в якому позивач посилається, що акт обстеження являється належним доказом позовних вимог. А факт балансової належності труби, з якої стався витік, відповідачу підтверджується підрядними договорами на ремонт вказаної труби, згідно яких відповідач як замовник доручав відповідачу, як виконавцю, проводити ремонтні роботи.
Ухвалою суду від 30.11.2016 строк розгляду спору продовжено. В судовому засіданні 30.11.2016 оголошено перерву до 14.12.2016.
Через загальний відділ діловодства суду 14.12.2016 від відповідача надійшло клопотання про проведення у справі судової почеркознавчої експертизи, для підтвердження факту, що підпис на акті обстеження від 19.10.2015 поставлений не ОСОБА_3, як повноважним представником відповідача.
Через загальний відділ діловодства суду 14.12.2016 від позивача надійшли додаткові документи.
В судовому засіданні 14.12.2016 позивач долучив додаткові документи до матеріалів справи.
Представник позивача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання про призначення у справі судової експертизи.
Суд розглянув клопотання відповідача про призначення у справі експертизи та вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення, як зазначено у п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи".
Відповідно до норм статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами в господарському судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
У цій дефініції слід вирізнити два аспекти. По-перше, доказами є будь-які відомості про певні факти. По-друге, це - відомості про певні обставини, які поділяються на дві групи: 1) обставини, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення; 2) інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
У п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990 р. N 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції" зазначається, що при судовому розгляді предметом доказування є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи (причини пропуску строку позовної давності та ін.) і підлягають встановленню для прийняття судового рішення. До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача.
Предметом доказування у даній справі не є автентичність та приналежність підпису представника позивача на акті, складеному представниками відповідача, оскільки, фактично на обставини, встановлені вказаним актом не впливає наявність чи відсутність підпису представника відповідача.
За таких умов, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про призначення судової експертизи.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
01.05.2014 між Комунальним підприємством "Жовтоводський водоканал" Дніпропетровської обласної ради" (водоканал) та Приватним підприємством "Нічний експрес" (абонент) укладено договір № 10-1/1115 на подачу питної води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації.
Згідно п. 1.1, 1.2 договору, керуючись Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Водним кодексом України, Законом України «Про питну воду та питне водопостачання, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», «Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України», надалі «Правила користування...», затверджених наказом Міністерством з питань житлово - комунального господарства України від 27.06.2008 р. № 190, введеними в дію з 07.10.2008 р., «Правилами експлуатації систем водопостачання і каналізації населених пунктів України", надалі «Правила технічної експлуатації...», затверджених Наказом Держжитлокомгоспу України від 05.07.95 р. № 30, «Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України», надалі «Правила приймання стічних вод України», «Правилами прийому стічних вод підприємств і організацій у комунальну систему каналізації м. Жовті Води», затвердженими рішенням Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради № 305 від 25.06.2009, «Правилами охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25,03.99 р. № 465, "Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів", затверджених наказом Держбуду України від 19.02.02 р. № 37, а також інших вимог нормативно-правових актів України, регулюючих відносини за даним договором, «Водоканал» забезпечує «Абоненту» подачу питної води; технічної води; прийом стічних вод; повну біологічну очистку стічних; дощових і снігових (притоки) стічних вод. Абонент бере на себе зобов'язання своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, належно експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, пристрої та прилади на них, які перебувають у нього на балансі, відповідно до цього Договору та вимог діючих нормативних документів у сфері водопостачання та водовідведення.
Відповідно до п. 2.1.1 договору Водоканал надає Абоненту послуги з дотриманням наступних споживчих властивостей, якісних показників і режимів: Забезпечує подачу питної води, згідно ГОСТ 2874-82 «Вода питьевая», ДСанПІН 2.2,4-171-10 Державні санітарні норми та Правила "Гігієнічні вимоги до води питної призначеної для споживання людиною", затверджені в Міністерстві юстиції України 01.07.2010 за № 452/17747 із системи водопроводу «Водоканалу» тиском не менше 2-3 кг на кв. см, у розмірі встановленого ліміту 20,0 куб.м, на місяць, з тиском 2-3 кг на кв. см.
При наявності витоку води в мережах «Абонента», що відбувся внаслідок їхнього ушкодження чи нераціонального використання води, «Водоканал» пред'являє останньому обсяги поданої води і відведених стічних вод, виходячи з пропускної здатності труби водопровідного вводу при швидкості руху води 2 м/сек., і дії її повним перетином протягом 24 годин на добу, згідно п. 3.3 «Правил...» (п. 2.2 договору).
Згідно п. 2.7 договору прилади обліку встановлює абонент власними силами та за свій рахунок і здає його згідно акту представнику водоканалу для прийняття в експлуатацію та для опломбування. Прилади обліку встановлюються абонентом на межі балансової приналежності мереж відповідно до технічних вимог водоканалу та знаходяться на балансі і обслуговуванні абонента.
Водоканал надає «Абоненту» послуги з водопостачання і водовідведення за тарифами, які розраховуються з урахуванням економічно обгрунтованих витрат, які несе Водоканал для здійснення водопостачання та водовідведення. Тарифи на надання послуг встановлюються відповідно до чинного законодавства України без яких-небудь додаткових узгоджень абонентами розмірів цих тарифів і термінів їх введення. Розрахунковий період оплати послуг водопостачання і водовідведення встановлюється в один місяць. Розрахунковий період для обліку і розрахунку спожитих водо ресурсів за показниками розрахункових засобів обліку встановлюється з 20 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Представник «Абонента» зобов'язаний одержувати рахунки за комунальні послуги з водопостачання і водовідведення у «Водоканалі» 26 числа кожного місяця. Для цього «Абонент» направляє свого представника ОСОБА_3 з належним чином оформленою довіреністю (наказом, тощо). В разі не направлення уповноваженої особи для отримання рахунка, рахунок вважається отриманим в останній день поточного місяця. Рахунок підлягає оплаті протягом 5 - ти банківських днів. У рахунках вказуються: нарахування за поточний місяць (об'єми наданих послуг з об'єктів, тарифи, сума); борг на початок місяця, в т.ч. за рішенням суду-(борг за послуги, держмито, інформаційні послуги, або судовий збір, 3% річних, інфляційні, пеня, штраф за перевитрату ліміту) і підсумкова сума, що підлягає оплаті. Факт надання та отримання послуги постачання питної води, приймання стічних вод, обробка стічних вод з перевищення ГДК, підтверджується двостороннім актом виконаних робіт, складеним «Водоканалом» у двох примірниках. Один примірник «Абонент» узгоджує, шляхом підписання та скріплення печаткою, та повертає на адресу «Водоканалу» в триденний термін (п. 3.1, 3.2, 3.5, 3.6, 3.7 договору).
Між водоканалом та абонентом встановлюється межа відповідальності за стан і експлуатацію водопровідних мереж згідно п. 1.3 - 1.11 правил. При цьому абонент складає відповідний акт та узгоджує і затверджує його у водоканалі, акт являється невід'ємною частиною цього договору. Внутрішні побудинкові водопровідні і каналізаційні мережі (включаючи випуск з будівель) знаходяться на балансі абонента, ним обслуговуються і ремонтуються.
Згідно п. 3.14 договору претензії на неправильну виписку рахунків пред'являються водоканалу у письмовій формі не пізніше 5 банківських днів з дня отримання рахунку у строк, вказаний у даному договорі.
Цей договір укладається строком на 3 роки, застосовується до відносин між водоканалом та абонентом діє з 01.05.2014 і вважається пролонгованим на 1 рік, якщо протягом місяця після закінчення терміну не надійде заява однієї із сторін про відмову від цього договору.
Позивач зазначає, що в зв'язку з витоком води з труби, що перебуває на балансі відповідача, яку він не належним чином обслуговував, позивач нарахував відповідачу суму 99012,37 грн. як за без облікове споживання води на підставі п. 2.2 договору.
На підтвердження вказаного факту позивач надав акт від 19.10.2015, в якому зазначено, що виявлено витік питної води на трубопроводі Ду 50 мм, який знаходиться на балансі ПП "Нічний експрес". Витік води без обліковий в зв'язку з витоком із мереж абонента, були затоплені приватні погреби, підвальне приміщення і лотки теплових мереж. Початок витоку води встановити неможливо. Вказаний акт не містить будь-якої схеми чи словесного описання чіткого місяця розташування витоку води.
До матеріалів справи надано розрахунок від 28.10.2015 № 7218 на суму без облікового використання питної води у розмірі 82500,14 грн.
Судом встановлено, що акт розмежування балансової належності зовнішніх водопровідних мереж і експлуатаційної відповідальності сторін не підписаний сторонами, надано лише акт, підписаний з боку позивача. Відповідний акт був направлений відповідачу супровідним листом від 08.12.2015 № 8139, тобто вже після виявлення витоку.
Оскільки сторони не підписали акт розмежування балансової належності, то відповідно до п. 2.7 договору засіб обліку використання питної види встановлений на межі балансової належності.
Позивач зазначив, що витік стався в мережі до встановленого засобу обліку, а тому споживання є без обліковим. Однак суд встановив, що на обслуговуванні абонента є мережі, що знаходяться після засобу обліку, а тому витік стався не в мережі, що знаходиться на балансі абонента. Доказів зворотного суду не надано.
Позивач виставив відповідачу рахунок № 1375 від 29.01.2016 за січень 2016 року на суму 99013,37 грн.
Своїми листами № 4926 від 16.11.2016, № 4995 від 14.01.2016, № 5038 від 16.02.2016 відповідач оспорив суму, виставленого йому рахунку у строки встановлені договором для оспорення. Крім того, вказав, що витік стався не в мережах, що обслуговуються абонентом.
Позивач в підтвердження факту перебування на балансі відповідача труби, в якій стався витік надав до матеріалів справи заявки відповідача, підрядні договори та акти виконаних робіт за вказаними договорами. Згідно яких позивач виконував відповідачу ремонтні роботи мереж, які знаходяться за межами будівлі, яка належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу від 20.04.2011, зареєстрований в реєстрі за № 542. Однак, вказані договори не підтверджують належним чином того факту, що мережа, в тій частині де стався витік води перебуває на балансі відповідача. Крім того, рішення Жовтоводської міської ради про надання земельних ділянок в оренду, зокрема ПП "Північний Експрес" , додане до матеріалів справи не підтверджує балансову належність водопровідних мереж.
До матеріалів справи додано журнал показань приладів обліку води відповідачем за період з 12.12.2011 по 15.03.2016. Останні показники лічильника - 00056 м. куб, а не ті, що вказані у рахунку за січень 2016 року - 10174 м. куб. Показники лічильника - 00056 м. куб також зафіксовані у акті від 14.04.2016, складеному представниками позивача та відповідача.
Отже відповідач не довів, що відповідач спожив питної води на суму 99013,37 грн., як вказано у рахунку за січень 2016 року та не довів факту не облікованого споживання питної води відповідачем та не довів, що витік води відбувся в мережах, які перебувають на балансі відповідача.
Договірні правовідносини між сторонами регулюються Законом України "Про питну воду та питне водопостачання", сферу дії якого визначено статтею 2 Закону.
Відповідно до ст. 2 Закону його дія поширюється на всі суб'єкти господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об'єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, а також на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води, станом джерел та систем питного водопостачання, а також споживачів питної води.
Позивач є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання (згідно ст. 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання"- це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води) та водовідведення (згідно ст. 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" - це господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом). При цьому, вода питна - вода, яка за органолептичними властивостями, хімічним і мікробіологічним складом та радіологічними показниками відповідає державним стандартам та санітарному законодавству (ст. 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання"). На сьогоднішній день в Україні вимоги до якості питної води встановлені Державними санітарними нормами та правилами "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" (ДСанПіН 2.2.4-171-10), затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12.05.2010 № 400.
Відповідно до п. 2.1 розділу 2 вказаних ДСанПіН 2.2.4-171-10 вода питна, призначена для споживання людиною (питна вода), - вода, склад якої за органолептичними, фізико-хімічними, мікробіологічними, паразитологічними та радіаційними показниками відповідає вимогам державних стандартів та санітарного законодавства (з водопроводу - водопровідна, фасована, з бюветів, пунктів розливу, шахтних колодязів та каптажів джерел), призначена для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб населення, а також для виробництва продукції, що потребує використання питної води.
Таким чином, позивач є виробником та постачальником, а відповідач - споживачем(згідно зі ст. 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживач питної води - це юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб) послуг з постачання питної води, якість якої відповідає зазначеним ДСанПіН 2.2.4-171-10, та водовідведення.
Статтею 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" встановлено обов'язок споживачів питної води своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з приписами ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
З наведеного вбачається, що підставою для отримання оплати виконавцем є саме надана замовнику послуга.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 Водопровідний ввід - трубопровід від розподільчої (внутрішньоквартальної або вуличної) мережі до зовнішньої стіни будинку або межі території об'єкта з колодязем і запірною арматурою у місці приєднання до водопровідної мережі. Внутрішньоквартальна водопровідна мережа - трубопроводи, прокладені всередині житлового кварталу, до яких приєднуються водопровідні вводи споживачів. Межа балансової належності - лінія розподілу елементів систем водопостачання та водовідведення і споруд на них між власниками або користувачами.
Згідно п. 1.7, 1.11 Правил № 190 водопровідні вводи до теплових пунктів (далі - ТП), котелень, окремо побудованих насосних станцій для підвищення тиску, а також розподільчі мережі від цих об'єктів експлуатують підприємства, на балансі яких перебувають ці об'єкти. Водопровідні вводи до об'єктів, що належать до комунальної власності територіальної громади, та розподільчі мережі холодного водопостачання від них до зовнішнього зрізу будівель експлуатують виробники. Експлуатацію мереж холодного водопостачання в межах ТП та котелень здійснюють організації, на балансі (в управлінні) яких вони перебувають. Якщо мережі водопостачання та водовідведення, що належать виробнику, проходять по земельній ділянці, переданій на правах власності або користування суб'єкту господарювання, останні не повинні протидіяти ліквідації течі та усуненню інших пошкоджень мереж на цих ділянках.
Отже, належність відповідачу права користування земельною ділянкою не передбачає беззаперечної належності йому водопровідних мереж.
Відповідно п. 3.3, 3.4, 10.1 до Правил № 190 у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу. Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць. У разі виявлення витоку води через зіпсування санітарно-технічних приладів та арматури, пошкодження внутрішньої (у тому числі внутрішньобудинкової) мережі водопостачання, нераціонального використання води, у випадку, коли засіб обліку на вводі відсутній або не працює з вини споживача, останній здійснює розрахунок за воду з виробником згідно з п. 3.3 цих Правил. Розрахунок з виробником за нераціональне використання води внаслідок витоків здійснює споживач, у якого на балансі, в експлуатації, обслуговуванні перебуває внутрішньобудинкова система водопостачання. Виробник має право разом із споживачем здійснювати відповідно до умов договору вибіркову перевірку технічного стану внутрішньобудинкової системи водопостачання споживача, про що складається акт.
Згідно п. 5.2 Правил № 190 вузли обліку повинні розташовуватись на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Тобто позивач в тому числі має дотримуватись положень договору щодо нарахування плати за водокористування, а не нараховувати плату за не надані послуги.
Позивач не надав належних та допустимих доказів існування суми основної заборгованості та порушень з боку відповідача, а тому відсутні підстави для його стягнення.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Поряд з цим, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки нарахування пені, 3% річних та втрат від інфляції передбачає наявність не виконаного (простроченого) грошового зобов'язання, то встановлення судом відсутність заборгованості відповідача перед позивачем спростовує обґрунтованість нарахування штрафних санкцій. Суд не вбачає підстав для нарахування та стягнення з відповідача суми пені у розмірі 99013,37 грн., 3871,42 грн. втрат від інфляції, 1420,83 грн. 3% річних.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 15.12.2016
Суддя І.В. Усатенко