ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
06.12.2016Справа №910/19237/16
Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом публічного акціонерного товариства «Київенерго»
до публічного акціонерного товариства «Мостобуд» в особі мостобудівельного
загону № 2 публічного акціонерного товариства «Мостобуд»
про стягнення заборгованості у розмірі 119 066,93 грн,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: не з'явились,
21.10.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства «Київенерго» (далі - позивач) до публічного акціонерного товариства «Мостобуд» в особі мостобудівельного загону № 2 публічного акціонерного товариства «Мостобуд» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 119 066,93 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за угодою № 121-15-е про реструктуризацію заборгованості за активну електричну енергію за договором № 156 від 10.01.1991 на постачання електричної енергії, яка була укладена сторонами 07.05.2015.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 95 178,33 грн основного боргу, інфляційну складову боргу в розмірі 5 139,63 грн, три проценти річних в сумі 2 101,89 грн та 16 647,08 грн пені.
Провадження у справі № 910/19237/16 порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 та призначено її розгляд на 15.11.2016.
14.11.2016 через згаданий відділ діловодства суду представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи.
15.11.2016 у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було задоволено судом.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду від 24.10.2016 не виконав.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2016 розгляд справи відкладено на 06.12.2016.
18.11.2016 через згаданий відділ діловодства суду представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів, витребуваних ухвалою суду від 15.11.2016, яке було задоволено судом. Крім того, представник позивача подав пояснення щодо визначення спірного періоду, а також періоду нарахування пені, трьох процентів річних та інфляційної складової боргу.
06.12.2016 представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, представник відповідача вимоги ухвал суду від 24.10.2016 та 15.11.2016 не виконав.
Ухвали в даній справі надсилалась, зокрема й відповідачу на його адресу місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та були завчасно отримані відповідачем, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, долученими до матеріалів справи.
Відтак, в силу ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням роз'яснень, наведених у п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011, відповідач вважається таким, що повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи.
Однак, відповідач у жодне судове засідання свого повноважного представника не направив, правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався та відзиву на позов не подав, а тому, відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа була розглянута за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 06.12.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
07.05.2015 між публічним акціонерним товариством «Київенерго» (далі - позивач або кредитор) та публічним акціонерним товариством «Мостобуд» в особі мостобудівельного загону № 2 публічного акціонерного товариства «Мостобуд» (далі - відповідач або боржник) була укладена угода № 121-15-е про реструктуризацію заборгованості за активну електричну енергію за договором № 156 від 10.01.1991 на постачання електричної енергії (далі - угода про реструктуризацію), згідно з умовами якої відповідач визнав та підтвердив наявність заборгованості перед позивачем за договором на постачання електричної енергії № 156 від 10.01.1991 (особовий рахунок 715) в розмірі 864 015,54 грн за активну електричну енергію, у т.ч. ПДВ 144 002,59 грн, станом на 01.05.2015.
Положеннями п. 2 угоди про реструктуризацію передбачено, що боржник (відповідач) зобов'язувався сплатити зазначену в п. 1 цієї угоди суму протягом періоду з травня 2015 по лютий 2016, днем останнього чергового платежу згідно з графіком здійснення платежів визначено 27.02.2016.
При проведенні сплати заборгованості боржник зобов'язується посилатися в реквізитах «призначення платежу» платіжного документа на цю угоду. За відсутності чіткого формулювання призначення платежу отримані кредитором кошти зараховуються в першу чергу як оплата поточного споживання енергії, а залишок коштів (за наявності) як погашення існуючої заборгованості з найдавнішим терміном її виникнення (п. 4 угоди про реструктуризацію).
Відповідач заборгованість перед позивачем оплатив частково, а саме в розмірі 768 837,21 грн, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача за період з 07.05.2015 по 16.02.2016, долученими до матеріалів справи, та з порушенням строку виконання зобов'язання, встановленого умовами угоди про реструктуризацію.
У зв'язку з цим, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 95 178,33 грн (864 015,54 грн - 768 837,21 грн).
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 95 178,33 грн основного боргу, інфляційну складову боргу в розмірі 5 139,63 грн, три проценти річних в сумі 2 101,89 грн та 16 647,08 грн пені.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 7 вказаної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач документів, що підтверджують оплату ним заборгованості перед позивачем або спростовують доводи останнього, суду не надав.
З огляду на вкладене, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 95 178,33 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 16 647,08 грн пені, інфляційну складову боргу в розмірі 5 139,63 грн та три проценти річних в сумі 2 101,89 грн.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 2 угоди про реструктуризацію визначений наступний графік здійснення платежів:
- до 27.05.2015 - 86 402,04 грн (у т.ч. ПДВ 14 400,34);
- до 27.06.2015 - 86 401,50 грн (у т.ч. ПДВ 14 400,25);
- до 27.07.2015 - 86 401,50 грн (у т.ч. ПДВ 14 400,25);
- до 27.08.2015 - 86 401,50 грн (у т.ч. ПДВ 14 400,25);
- до 27.09.2015 - 86 401,50 грн (у т.ч. ПДВ 14 400,25);
- до 27.10.2015 - 86 401,50 грн (у т.ч. ПДВ 14 400,25);
- до 27.11.2015 - 86 401,50 грн (у т.ч. ПДВ 14 400,25);
- до 27.12.2015 - 86 401,50 грн (у т.ч. ПДВ 14 400,25);
- до 27.01.2016 - 86 401,50 грн (у т.ч. ПДВ 14 400,25);
- до 27.02.2016 - 86 401,50 грн (у т.ч. ПДВ 14 400,25).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно з п. 6 угоди про реструктуризацію у разі порушення строків та/або розмірів погашення заборгованості боржник (відповідач) сплачує кредитору пеню в розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Водночас, відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд встановив, що він виконаний не вірно, у зв'язку з чим судом був здійснений власний розрахунок пені:
Період заборгованостіРозмір заборгованості (грн)Кількість днів простроченняОблікова ставка НБУРозмір пені (грн)
01.04.2016-21.04.201695 178,332122,0%2 409,45
22.04.2016-26.05.201695 178,333519,0%3 468,14
27.05.2016-23.06.201695 178,332818,0%2 628,49
24.06.2016-28.07.201695 178,333516,5%3 011,81
29.07.2016-15.09.201695 178,334915,5%3 960,98
16.09.2016-30.09.201695 178,331515,0%1 173,43
Всього16 652,30
Здійснивши власний розрахунок пені, суд встановив, що її розмір є більшим ніж заявлено позивачем до стягнення. Суд зазначає, що п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України йому надано право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Позивачем, як заінтересованою особою, відповідного клопотання подано не було, тому пеня підлягає стягненню в розмірі, визначеному позивачем, а саме - 16 647,08 грн.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 роз'яснено, що у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені, зокрема, в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р.
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30, лист Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р).
Перевіривши розрахунок трьох процентів річних та інфляційної складової боргу, наданий позивачем, суд встановив, що він виконаний не вірно, у зв'язку з чим судом був здійснений власний розрахунок вказаних позовних вимог:
Період нарахуванняРозмір заборгованості (грн)Кількість днів прострочення3% річних (грн)Сукупний індекс інфляціїІнфляційна складова боргу
01.02.2016-04.02.201693 076,83430,60--
05.02.2016-07.02.201659 076,83314,57--
08.02.2016-08.02.201651 076,8314,20--
09.02.2016-09.02.201647 076,8313,87--
10.02.2016-10.02.201645 076,8313,70--
11.02.2016-11.02.201629 076,8312,39--
12.02.2016-14.02.201626 076,8336,43--
15.02.2016-15.02.201624 376,8312,00--
16.02.2016-26.02.20168 776,83117,94--
27.02.2016-30.09.201695 178,332171 697,561,059%5 601,32
Всього1 773,26Всього5 601,32
Здійснивши власний розрахунок інфляційної складової боргу, суд встановив, що її розмір є більшим ніж заявлено позивачем до стягнення. Проте, позивачем, як заінтересованою особою, клопотання в порядку, передбаченому п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, подано не було, тому інфляційна складова боргу підлягає стягненню в розмірі, визначеному позивачем, а саме - 5 139,63 грн.
Водночас, вимога позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних, з огляду на здійснений судом перерахунок, підлягає частковому задоволенню в розмірі 1 773,26 грн.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Положеннями ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову.
Оскільки ціна позову в даній справі становить 119 066,93 грн, розмір судового збору, який необхідно сплатити складає 1 786,00 грн. Проте, позивач сплатив судовий збір у сумі 2 149,35 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 856097 від 14.04.2016.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином, надмірно сплачений судовий збір може бути повернутий позивачу за його клопотанням, а розподілу між сторонами підлягає судовий збір у розмірі 1 786,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що вимоги позивача задоволені судом частково, на відповідача покладається судовий збір у розмірі 1 781,07 грн.
Керуючись статтями 33-34, 43-44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов публічного акціонерного товариства «Київенерго» задовольнити частково.
2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Мостобуд» (01033, м. Київ, вул. Паньківська, буд. 5; ідентифікаційний код 01386326) в особі мостобудівельного загону № 2 публічного акціонерного товариства «Мостобуд» (01013, м. Київ, вул. Баренбойма, буд. 8; ідентифікаційний код 01386303) на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код 00131305) 95 178,33 грн (дев'яносто п'ять тисяч сто сімдесят вісім грн 33 коп.) основного боргу; три проценти річних в сумі 1 773,26 грн (одна тисяча сімсот сімдесят три грн 26 коп.); інфляційну складову боргу в розмірі 5 139,63 грн (п'ять тисяч сто тридцять дев'ять грн 63 коп.); 16 647,08 грн (шістнадцять тисяч шістсот сорок сім грн 08 коп.) пені; 1 781,07 грн (одну тисячу сімсот вісімдесят одну грн 07 коп.) витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 14 грудня 2016 року.
Суддя Я.А. Карабань