ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
12.12.2016Справа №910/19782/16
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом товариства з додатковою відповідальністю "Бориславський експериментальний ливарно-механічний завод"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Теллус метал"
про розірвання договору поставки № 02/07-13 від 26.07.2013 року та стягнення коштів в розмірі 81 802,74 грн.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з додатковою відповідальністю "Бориславський експериментальний ливарно-механічний завод" до товариства з обмеженою відповідальністю "Теллус метал" про розірвання договору поставки №02/07-13 від 26.07.2013 року та стягнення коштів в розмірі 81 802,74 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 26.07.2013 року між ним та відповідачем укладено договір поставки №02/07-13.
На виконання умов договору позивач сплатив на користь відповідача за поставку продукції 82 255,68 грн.
Однак, відповідач в порушення умов договору здійснив часткову поставку продукції на суму 23 424,94 грн.
У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з вимогами про розірвання договору поставки №02/07-13 від 26.07.2013 року та стягнення основного боргу в розмірі 58 830,74 грн., неустойки в розмірі 22 972,28 грн. та судовий збір в розмірі 2 756,00 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.11.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 22.11.2016 р.
22.11.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва представник позивача подав суду документи на виконання вимог ухвали суду від 02.11.2016 р.
В судове засідання 22.11.2016 р. представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 02.11.2016 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.11.2016 року розгляд справи відкладено на 12.12.2016 року.
02.12.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав суду заяву про розгляд справи без участі представника.
В судове засідання 12.12.2016 року представники позивача та відповідача не з'явилися, вимоги ухвали суду від 02.11.2016 р. не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 22.11.2016 р. та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 39219160.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
26.07.2013 року між товариством з додатковою відповідальністю "Бориславський експериментальний ливарно-механічний завод" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Теллус метал" укладено договір поставки №02/07-13.
Відповідно до п.1.1 договору, постачальник зобов'язується поставляти товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар і своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.
Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Товаром, що постачається за даним договором є продукція промислово- технічного призначення, далі - товар (п.1.2 договору).
Відповідно до п.3.1 договору, продукція, що є предметом цього договору, постачається в строки, які вказуються в рахунках/фактурах/специфікаціях на кожну партію товару. Постачальник має право дострокової поставки продукції.
Відвантаження та перевезення продукції проводиться транспортно-експедиційною службою (ТЕС) «САТ» (або іншою- по взаємній домовленості) в м. Дрогобич Львівської області, при тому - транспортні витрати оплачує продавець (п.3.2 договору).
Згідно з п.3.3 договору, продукція вважається поставленою з моменту передачі її у власність від продавця покупцю. Разом з товаром постачальник передає покупцю наступні товаросупровідні документи:
- видаткову накладну;
- податкову накладну (за першою подією);
- рахунок-фактуру (оригінал);
- сертифікат якості
Перехід права власності на продукцію від постачальника до покупця відбувається в момент: прийому-передачі продукції в пункті отримання товару - м. Дрогобич (п.3.4 договору).
Відповідно до п.3.5 договору, перехід ризику випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) продукції від постачальника до покупця відбувається в момент: переходу права власності.
Загальна вартість договору складає суму поставленого товару, яка зазначена в усіх рахунках/фактурах/специфікаціях до цього договору, які були виставлені постачальником для оплати покупцю відповідно до цього договору (п.4.2 договору).
Пунктами 5.1 та 5.2 договору передбачено, що розрахунок за товар здійснюється в гривнях в безготівковому порядку на умовах, що вказані в рахунках/фактурах/специфікаціях.
Оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що визначений у цьому договорі або інші поточні рахунки постачальника за його вказівкою.
Відповідно до специфікації №1-16 (додаток №1 до договору поставки №02/07-13 від 26.07.2013 року) постачальник зобов'язаний поставити труби сталеві г/д Ф273х24 ст.10 ДСТУ 8732-76 (8731-74) на загальну суму 137 092,80 грн.
Специфікацією передбачено умови оплати, а саме: 60% - передоплата, 40% - протягом 3-х календарних днів після отримання товару.
Термін поставки: протягом 30-ти календарних днів після передоплати.
Відповідно до ч.1 стаття 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідачем виставлено рахунок на оплату №СФ-0000054 від 05.02.2016 року на суму 137 092,80 грн.
Згідно з ч.1 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Позивачем сплачено відповідачу 82 255,68 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №1290 з призначенням платежу: плата за труби згідно рах. №№СФ-0000054 від 05.02.2016 р.
03.06.2016 року відповідачем поставлено позивачу товар на загальну суму 23 424,94 грн., що підтверджується видатковою накладною №164 від 03.06.2016 року
Відповідно до ч. 2 статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що позивачем здійснено оплату згідно договору в розмірі 82 255,68 грн. (60%), а відповідачем поставлено товар частково на суму 23 424,94 грн., тому позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача коштів в розмірі 58 830,74 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також, позивач просить стягнути з відповідача неустойку в розмірі 22 972,28 грн.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п.7.1.3 договору передбачено, що постачальник за цим договором несе відповідальність за порушення термінів поставки продукції - сплачує неустойку в розмірі 0,5 % від суми недопоставки за кожний день затримки відгрузки.
Суд погоджується з розрахунком неустойки в розмірі 22 972,28 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Також, позивачем заявлена вимога щодо розірвання договору поставки.
27.07.2016 року позивачем на адресу відповідача направлена претензія №18-2/208 від 25.07.2016 року в якій позивач пропонував відповідачу розірвати договір.
Будь-якої відповіді на претензію матеріали справи не містять.
Відповідно до п.10.1 договору, даний договір укладений на строк до 31 грудня 2014 р. Якщо за двадцять календарних днів до закінчення строку дії даного договору будь-яка із сторін письмово не попередить іншу сторону про припинення дії договору або між сторонами не буде укладено новий договір, даний договір вважається автоматично пролонгованим на кожен наступний календарний рік на тих же умовах
Пунктом 10.2 договору передбачено, що договір може бути розірвано достроково за погодженням сторін або в судовому порядку у випадках передбачених законодавством.
Відповідно до ч.1 статті 665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Згідно з ч. 3 статті 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Частиною 5 статті 188 ГК України передбачено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається змінений або розірваний з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Таким чином, оскільки відповідач всупереч приписів закону та положень укладеного між сторонами договору, не виконав своїх зобов'язань щодо поставки товару в повному обсязі, а також враховуючи те, що з моменту укладання зазначеного договору пройшло достатньо часу, та те, що позивачем здійснена попередня оплата в сумі 82 255,68 грн. на виконання умов договору, яку відповідач не повернув, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про розірвання договору поставки №02/07-13 від 26.07.2013 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49 ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Розірвати договір поставки №02/07-13 від 26.07.2013 року, укладений між товариством з додатковою відповідальністю "Бориславський експериментальний ливарно-механічний завод" та товариством з обмеженою відповідальністю "Теллус метал".
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Теллус метал" (03187, м. Київ, проспект Академіка Глушкова, будинок 32, квартира 5, ідентифікаційний код: 36958769) на користь товариства з додатковою відповідальністю "Бориславський експериментальний ливарно-механічний завод" (82300, Львівська обл., місто Борислав, провулок Губицький, будинок 1; ідентифікаційний код: 00136863) основний борг у розмірі 58 830 (п'ятдесят вісім тисяч вісімсот тридцять) грн. 74 коп., неустойку в розмірі 22 972 (двадцять дві тисячі дев'ятсот сімдесят дві) грн. 28 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн. 00 коп.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 15.12.2016 року.
Суддя С.М.Мудрий