ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
07.12.2016Справа №910/18890/16
За позовом: Дочірнього підприємства «УКРАВТОГАЗ» Національної акціонерної компанії
«Нафтогаз України»
до Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» Національної акціонерної
компанії «Нафтогаз України»
про стягнення 344 456,94 грн.
Суддя Андреїшина І.О.
Представники учасників судового процесу:
Від позивача: Рева М.С., за довіреністю №140-У від 10.03.2016
Від відповідача: Трегуб Л.Ю., за довіреністю №б/н від 30.06.2016
На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Дочірнього підприємства «УКРАВТОГАЗ» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про стягнення 344 456,94 грн., у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань відповідно до договору про закупівлю товару № Т-4/1502000003 від 02.02.2015.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/18890/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16.11.2016, зобов'язано сторін надати певні документи.
Через відділ діловодства суду 16.11.2016 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який залучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 16.11.2016 представник позивача надав на виконання вимог ухвали суду оригінали документів для огляду в судовому засіданні та документи для долучення до матеріалів справи, підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Представник відповідача заперечив проти позову з підстав, які наведені у відзиві на позовну заяву.
Суд, відповідно до ст. 77 ГПК України оголосив перерву у судовому засіданні до 07.12.2016.
У судовому засіданні 07.12.2016 представник позивача надав суду письмові пояснення, які залучено до матеріалів справи, підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 07.12.2016 заперечив проти позову з підстав, які наведено у відзиві на позовну заяву.
У судовому засіданні 07.12.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Дослідивши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
Між Дочірнім підприємством «УКРАВТОГАЗ» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - позивач, постачальник) та Публічним акціонерним товариством «УКРТРАНСГАЗ» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - відповідач, покупець) було укладено договір про закупівлю товару № Т-4/1502000003 від 02.02.2016.
Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується протягом строку дії цього договору поставити та передати у власність покупцю на автомобільних газонаповнювальних компресорних станціях (далі - АГНКС) з використанням пластикових карт (далі - ПК) газ природній, скраплений або в газоподібному стані, код згідно ДК 016:2010 - 06.20.1 (газ стиснений метан), далі - товар, а покупець - прийняти і оплатити цей товар.
Згідно з п. 2.1. договору, кількість товару: газ стиснений метан в кількості 204 000 куб.м.
Відповідно до 4.1. договору, розрахунків проводиться шляхом здійснення покупцем попередньої 100 (сто) відсоткової оплати заявленої на місяць партії товару на підставі наданого постачальником рахунку-фактури не пізніше 22 числа місяця, що передує місяцю постачання товару, складеного виходячи з обсягу заявленої партії товару на місяць та цін визначених в договорі.
Позивач зазначив, що на виконання умов договору про закупівлю товару №Т-4/1502000003 від 02.02.2015 протягом лютого 2015 року - вересень 2016 року позивач поставив, а відповідач прийняв стиснений природній газ на загальну суму 2 792 384,65 грн., що підтверджується актами приймання-передачі.
Відповідно до розділу 4 договору, оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Покупець здійснює попередню 100% оплату заявленої партії товару згідно заявки покупця не пізніше 22 числа місяця, що передує місяцю постачання товару. Датою здійснення оплати вважається дата зарахування грошових коштів на особовий рахунок покупця.
Позивач пояснив суду, що відповідач порушив п.4.1. договору, не здійснив оплату за придбаний стиснений природній газ у встановлені строки.
Пунктом 7.2.2. договору, за порушення строків поставки товару, в тому числі за безпідставне призупинення відпуску товару, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 % вартості добового ліміту товару, поставку якого призупинено, за кожен день такого призупинення, а за прострочення поставки товару понад тридцяти днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі семи відсотків вартості товару, поставку якого прострочено.
Відповідно до п. 7.2.5. договору, у випадку прострочення покупцем грошового зобов'язання за даним договором, покупець крім суми заборгованості, сплачує ще й пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня, від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.
Оскільки відповідачем порушено умови договору щодо своєчасної оплати, пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати складає 29 785,82 грн.
Також позивач пояснив суду, що відповідачем не виконані умови договору щодо оплати отриманого стисного природного газу, тому він зобов'язаний сплатити на користь продавця витрати від інфляційних процентів за весь час прострочення, що складають 72 792,79 грн., а також три відсотки річних від простроченої суми, розмір який складає 15 654,24 грн.
Представник позивача пояснив суду, що оскільки відповідач так і не виконав зобов'язання за договором та не оплатив встановлений строк поставлений товар, то Дочірнє підприємство «УКРАВТОГАЗ» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічне акціонерне товариство «УКРТРАНСГАЗ» про стягнення 29 785,82 грн. пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати, 72 792,79 грн. інфляційні втрати, 15 654,24 грн. 3 % річних, 30 757,17 грн. пені у розмірі 0,1 %, 195 466,93 грн. штраф у розмірі 7%, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про закупівлю товару №Т-4/1502000003 від 02.02.2015.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.
З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір про закупівлю товару № Т-4/1502000003 від 02.02.2016, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов'язків з поставки товару.
Як свідчать матеріали справи, в межах дії договору про закупівлю товару № Т-4/1502000003 від 02.02.2016 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 2 792 384,65 грн., про що сторонами складено акти приймання-передачі товару (стисненого природного газу) від 28.02.2015, від 31.03.2015, від 30.04.2015, від 31.05.2015, від 30.06.2015, від 31.07.2015, від 31.08.2015, від 30.09.2015, від 31.10.2015, від 30.11.2015, від 31.12.2015, від 31.01.2016, від 30.04.2016, від 31.05.2016,від 30.06.2016.
Вказані акти підписано представниками обох сторін та скріплено печатками юридичних осіб без жодних зауважень та заперечень.
Одночасно, судом прийнято до уваги, що відповідачем протягом розгляду справи, обставини щодо належного виконання Дочірнім підприємством "УКРАВТОГАЗ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" свого обов'язку з поставки товару за договором про закупівлю товару № Т-4/1502000003 від 02.02.2016 заперечено не було.
У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Наразі, з приводу того, що до моменту поставки товару покупцем не було внесено попередню оплату за товар, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Наявність у покупця зобов'язання щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, а не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Аналогічну правову позицію наведено в Оглядовому листі №01-06/767/2013 від 29.04.2013 Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".
Тобто, у даному випадку невнесення відповідачем попередньої оплати не нівелює обов'язку останнього оплатити товар у відповідності до ст.692 Цивільного кодексу України, а саме у день його отримання. Правову позицію щодо визначення строку оплати товару згідно ст.692 Цивільного кодексу України наведено у п.1.7 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".
Одночасно, заперечення відповідача про те, що останній не отримував рахунків на оплату партій товару, суд також до уваги не приймає, як юридично неспроможні. При цьому, слід зауважити наступне.
За приписами статті 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, і не є первинним бухгалтерським документом.
Наразі, суд зазначає, що укладений між сторонами правочин містить відомості щодо вартості товару, порядку розрахунків та платіжні реквізити продавця.
Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку з оплати поставленого товару.
Аналогічну правову позицію висловлено Вищим господарським судом України у постановах від 24.05.2016, від 25.06.2015, від 22.12.2015 по справах №905/2239/15, №910/29784/14, №925/564/15.
Таким чином, з огляду на наведене у сукупності, суд дійшов висновку, що строк оплати товару, який було прийнято покупцем у відповідності до актів приймання-передачі від від 28.02.2015, від 31.03.2015, від 30.04.2015, від 31.05.2015, від 30.06.2015, від 31.07.2015, від 31.08.2015, від 30.09.2015, від 31.10.2015, від 30.11.2015, від 31.12.2015, від 31.01.2016, від 30.04.2016, від 31.05.2016, від 30.06.2016, настав.
Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими доказами не заперечені, покупцем товар одразу після його отримання оплачено не було.
За поясненнями учасників судового процесу, частина грошового зобов'язання за договором про закупівлю товару № Т-4/1502000003 від 02.02.2016 була виконана покупцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Дочірнього підприємства "УКРАВТОГАЗ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України". Вказані обставини підтверджуються представленими до матеріалів справи платіжними дорученнями.
Одночасно, інша частина грошового зобов'язання покупця була припинення шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
Вказані обставини контрагентами відображено в актах взаємних розрахунків від 01.01.2016, від 01.08.2016, від 01.09.2016 по договору про закупівлю товару № Т-4/1502000003 від 02.02.2016.
Наразі, суд зазначає, що Наказом №148/234/383 від 10.11.1998р. Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Державного комітету статистики України "Про інвентаризацію заборгованості за станом на 1 листопада 1998 року" затверджено форму акту звіряння розрахунків, зокрема визначено, що акт підписується представниками підприємств.
Судом прийнято до уваги, що акт звірки взаєморозрахунків не є первинним бухгалтерським документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", проте, є додатковим свідченням підтвердження контрагентами вчинення певної господарської операції.
Отже, з огляду на наведене вище, приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи документи, представлені учасниками судового процесу в якості доказів оплати покупцем товару за договором про закупівлю товару № Т-4/1502000003 від 02.02.2016, суд дійшов висновку, що Публічним акціонерним товариством "УКРТРАНСГАЗ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" було порушено свої зобов'язання за вказаним правочином в частині своєчасної оплати товару.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 Цивільного кодексу України).
За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пеня, за визначенням ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
З ч.1 ст.547 Цивільного кодексу України вбачається, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
За змістом ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
З п.2.1 постанови №14 від 17.12.2013р. пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" вбачається, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Тобто, пеня стягується тільки у тому разі, коли її розмір визначено в договорі.
Відповідно до п. 7.2.5. договору, у випадку прострочення покупцем грошового зобов'язання за даним договором, покупець крім суми заборгованості, сплачує ще й пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня, від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.
З огляду на порушення відповідачем строків внесення плати за товар, на підставі п. 7.2.5. спірного правочину, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення пеню на загальну суму 29 785,82 грн.
Проте, здійснивши перевірку наведеного заявником розрахунку, суд дійшов висновку щодо його помилковості. При цьому, суд зауважує наступне.
Судом було перевірено розрахунки позивача та виявлено помилки у розрахунку позивача в частині стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ стосовно періоду.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором закупівлі товару №Т-4/1502000003 від 02.02.2015, то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню 29 316,18 грн. пені.
За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на порушення покупцем своїх грошових зобов'язань за договором про закупівлю товару №Т-4/1502000003 від 02.02.2015 позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 72 792,79 грн. інфляційних втрат та 15 654,24 грн. 3% річних.
Наразі, суд зауважує, що при визначенні періодів нарахування заявником було допущено ті ж самі помилки, як і при визначенні періодів нарахування пені.
Здійснивши власний перерахунок, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача 3% річних в сумі 15 424,41 грн.
Одночасно, навіть з урахуванням допущених заявником помилок, враховуючи визначений заявником період нарахування інфляційних втрат, господарський суд дійшов висновку, що вирахувана позивачем кінцева сума втрат від інфляції є вірною, внаслідок чого вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у заявленому до стягнення розмірі в сумі 72 792,79 грн.
Щодо позовних вимог Дочірнього підприємства "УКРАВТОГАЗ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" пені згідно ст.231 Господарського кодексу України в сумі 195 466,93 грн. пені 0,1 % та штрафу 7% відповідно до ст.231 Господарського кодексу України в розмірі 195 466,93 грн. господарський суд зазначає наступне.
За змістом ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
За приписами ч.2 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
У п.2.2 постанови №14 від 17.12.2013р. пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.
Тобто, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, можливо за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 04.02.2014р. по справі №3-14гс14, листі від 01.08.2014р. та постанові від 19.10.2016р. Вищого господарського суду України по справі №921/1179/15-г.
Проте, як вказувалось вище, позовні вимоги обґрунтовані саме порушенням відповідачем свого зобов'язання з оплати товару за договором про закупівлю товару №Т-4/1502000003 від 02.02.2015.
Пунктом 1.1. Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що грошовим зобов'язанням - є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
Тобто, у даному випадку штрафні санкції заявником нараховано саме за порушення грошового зобов'язання, що виключає у даному випадку можливість визначення розміру штрафу та пені на підставі ст.231 Господарського кодексу України.
З огляду на наведене, позовні вимоги Дочірнього підприємства "УКРАВТОГАЗ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення пені 0,1 % згідно ст.231 Господарського кодексу України в сумі 30 757,17 грн. та штрафу 7% відповідно до ст.231 Господарського кодексу України в розмірі 195 466,93 грн. підлягають залишенню без задоволення.
Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не прийняті судом до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Судовий збір згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись, ст. ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) на користь Дочірнього підприємства «УКРАВТОГАЗ» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (03134, м. Київ, вул. Григоровича-Барського, 2, код ЄДРПОУ 36265925) 15 424 (п'ятнадцять тисяч чотириста двадцять чотири) грн. 41 коп. 3% річних, 72 792 (сімдесят дві тисячі сімсот дев'яносто дві) грн. 79 коп. інфляційних втрат, 29 316 (двадцять дев'ять тисяч триста шістнадцять) грн. 18 коп. пені та 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 93 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. У решті позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Повне рішення складено 13.12.2016.
Суддя І.О. Андреїшина