"14" травня 2007 р. Справа № 10/41
За позовом прокурора Путильського району Чернівецької області в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Путильському районі
до сільськогосподарського орендного підприємства “Україна», с. Дихтинець Путильського району
про стягнення заборгованості з відшкодування пільгових пенсій у сумі 10362,24 грн.
Суддя Т.І. Ковальчук
Секретар судового засідання -Нікуліца І.С.
За участю представників:
Від позивача -Микитчук І.В., юрисконсульт, дор. № 01-05 від 15.01.2007 р.
Від відповідача -Жапко Д.О., керівник
У засіданні приймали участь -прокурор Швець О.А.
Прокурор Путильського району Чернівецької області звернувся з позовом в інтересах держави в особі позивача до відповідача про стягнення заборгованості з відшкодування пільгових пенсій у сумі 10362,24 грн.
Ухвалою від 21.03.2007 р. відкрито провадження в адміністративній справі, справу до розгляду в судовому засіданні призначено на 17.04.2007 р. за участю представників сторін та прокурора, від позивача витребувано додаткові документи, від відповідача -пояснення на позов. Ухвалою від 17.04.2007 р. розгляд справи було відкладено на 14.05.2007 р.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та у відповідності до чинного законодавства зобов'язаний відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до абз. 1 ч. 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема, витрати в сумі 10362,24 грн. на виплату і доставку пільгових пенсій громадянам Євенчук Є.В., Фокшек Г.М. та Бубряку Ю.П.
Письмових пояснень на позов відповідач не надав.
У судовому засіданні прокурор і представник позивача позовні вимоги підтримали, представник позивача уточнив суму позову, зменшивши її на 147,36 грн., відповідач позов визнав, заборгованість пояснив важким фінансовим становищем товариства.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Так, судом установлено, що відповідач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та є платником єдиного податку (а.с. 23,33).
Матеріалами справи доводиться, що на підставі відповідних довідок відповідача громадянам Євенчук Є.В. і Фокшек Г.М. призначено пільгові пенсії по п. “ж» ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» як жінкам, які працюють у сільськогосподарському виробництві та народили і виховали п'ятеро дітей до 14-річного віку, а громадянину Бубряку Ю.П. пільгова пенсія призначена по п. “в» ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» (трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства) (а.с. 5-10).
01 січня 2004 року за винятками, зазначеними у Прикінцевих положеннях, набув чинності Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі -Закон № 1058), який визначає, зокрема, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування в Україні.
Пунктом 2 Прикінцевих положень цього Закону передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди:
1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України “Про пенсійне забезпечення».
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з абз. 12 п. 6.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1, якщо пенсія на пільгових умовах призначена із взаємним зарахуванням періодів роботи, передбачених статтями 13, 14 та 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення», які дали право на цю пільгову пенсію, то відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку цих пенсій здійснюється тими підприємствами, на яких цей стаж було вироблено у розмірах, передбачених частиною 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Тобто відповідач повинен відшкодовувати фактичні витрати позивача на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених по п.п. “б» -“з» ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» пропорційно стажу роботи, який дав право на такі пенсії, відпрацьованому пенсіонером-пільговиком на підприємстві відповідача, а жінкам, які працюють у сільськогосподарському виробництві та народили і виховали п'ятеро дітей до 14-річного віку -незалежно від віку і трудового стажу в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.1992 р. № 244 “Про порядок призначення пенсій на пільгових умовах жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей» та згідно чинного законодавства.
Розмір відшкодування пільгових пенсій названих вище пенсіонерів за липень-грудень 2006 р. та січень-березень 2007 р. складає 10214,88 грн. і підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів “б»-“з» ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення», за квітень та жовтень 2006 рік, на 2007 рік, розпорядженнями про розміри призначених пенсій, а фактична виплата цих пенсій підтверджується довідкою Центру обслуговування споживачів Чернівецької дирекції ДП “Укрпошта» від 05.04.2007 р. № 35 (а.с. 13-18, 22, 35-43).
Розрахунки про фактичні витрати на виплату і доставку пенсій відповідачу надіслані, заборгованість відповідача по відшкодуванню зазначених витрат за липень-грудень 2006 р. та січень-березень 2007 р. становить 10214,88 грн., що відповідає матеріалам справи і визнається відповідачем.
Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню у зазначеній сумі. Судові витрати стягнути з відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 17, 94, 98, 160-163, п.п. 3, 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з сільськогосподарського орендного підприємства “Україна» (с. Дихтинець Путильського району Чернівецької області, р/р № 260093063 в Путильському відділенні ЧОД АППБ “Аваль», ід. код 30904647):
- на користь Управління Пенсійного фонду України в Путильському районі (смт. Путила Чернівецької області, вул. Українська, 180, р/р 25607312003176 у ВАТ “Державний Ощадний банк України», ід. код 214306578) 10214,88 грн. заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій;
- до Державного бюджету України 102,15 грн. судового збору (отримувач -УДК у м. Чернівці, Банк ГУДКУ Чернівецької області, МФО 856135, код 23246436, розрахунковий рахунок 31114095700002, стягувач -ДПІ у Путильському районі).
3. З набранням постановою законної сили видати виконавчі листи.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена в повному обсязі, проголошена і підписана 14 травня 2007 року.
Суддя Т.І. Ковальчук