Справа № 761/32393/15-к
Провадження № 1-кс/761/15579/2015
Іменем України
03 листопада 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
Слідчого судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
розглянувши клопотання старшого СВ Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3 про арешт майна, -
Старший слідчий СВ Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві старший лейтенант міліції ОСОБА_3 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням, погодженим прокурором прокуратури Шевченківського району м. Києва ОСОБА_4 , про арешт майна в межах кримінального провадження № 12015100100012975 відкритого 29.10.2015, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Своє клопотання слідчий мотивує наступним. Досудовим розслідуванням встановлено, що до СВ Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві надійшла заява ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з приводу того, що невстановлені слідством особи, шляхом обману заволоділи квартирою АДРЕСА_1 , яка належить останній на праві приватної власності, чим завдали їй матеріальну шкоду в особливо великих розмірах. 28.10.2015 року, було внесено відомості до ЄРДР про кримінальне правопорушення за № 12015100100012921, за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого, ч. 3 ст. 146 КК України. Перебуваючи в приміщенні міліції, ОСОБА_5 стало відомо, що її квартиру АДРЕСА_1 було переоформлено на нового невідомого їй власника ОСОБА_6 , який в свою чергу, 06.08.2015 року перепродав дану квартиру нинішньому власнику ОСОБА_7 . При цьому ОСОБА_5 зазначила, що жодних документів пов'язаних з продажем квартири вона не оформляла та по мимо цього, з квартири було виписано і інших близьких родичів, які мають право на свою частку вищевказаної квартири. 29.10.2015 потерпіла звернулась до слідчого із клопотанням про накладення арешту на належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 , з метою унеможливлення подальшого незаконного її продажу, дарування чи інших дій. Із матеріалів кримінального провадження слідує, що невстановлені особи, використовуючи підроблені документи, шахрайським шляхом, користуючись довірою особи похилого віку заволоділи належною ОСОБА_5 квартирою та на даний час намагаються продати її третім особам. За даним фактом 29.10.2015 розпочато розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК Україниарешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, результати інтелектуальної, творчої діяльності, кошти у національній та/або іноземних валютах у готівковій або безготівковій формі, банківські метали, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінально-протиправними діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, i перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 167 КПК України квартира АДРЕСА_1 є предметом вчинення кримінального правопорушення та беручи до уваги, що на даний час існує реальна загроза вчинення інших протиправних дій з вказаною квартирою відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України прошу розглянути дане клопотання без участі особи у володінні якої на даний час знаходиться квартира. З огляду на це, 29.10.2015, на підставі ч. 1 ст. 98 КПК України, старшим слідчим СВ Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_3 винесено постанову про визнання речовим доказом квартири АДРЕСА_1 , оскільки вона являється предметом кримінально протиправних дій. З метою збереження речового доказу у кримінальному провадженні № 12015100100012975 до вирішення його по суті у суді, унеможливлення відчуження майна третім особам та вчинення інших протиправних дій слідчий просить суд накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 46,0 м?.
В судовому засіданні слідчий підтримав подане клопотання та просив його задовольнити. Додатково пояснив, що майно на яке вимагається накладення арешту відповідає критеріям зазначеним у ст.. 167 КПК України.
Власник майна в судове засідання не викликався відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України.
Клопотання про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час розгляду питання слідчим суддею від учасників процесуальної дії не надійшло, за ініціативою суду не здійснюється, що відповідає положенням ст.107 КПК України.
Вислухавши доводи слідчого, прокурора, дослідивши матеріали клопотання, приходжу до висновку про наявність підстав для його задоволення, виходячи із наступного.
Так, в провадженні СВ Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження № 12015100100012975 відкритого 29.10.2015, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Приписами ст. 170 КПК України встановлено, що арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до 167 КПК України тимчасово вилученим майном, серед іншого, можуть бути майно та речі, пристосовані та використані чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди.
В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 170 КК України слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу.
Згідно до п. 2,4 ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим майном, серед іншого, можуть бути майно та речі, надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.
Таким чином застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як накладення арешту на тимчасово вилучене майно є можливим за умови наявності обставин визначених в вищенаведеній нормі процесуального закону.
Беручі до уваги, що з матеріалів клопотання вбачається наявність достатніх підстав вважати, що нерухоме майно на яке вимагається накладення арешту відповідає критеріям зазначеним у ст. 167 КПК України і це було доведено слідчим під час розгляду клопотання, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для застосування положень ст. 170 КПК України.
Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 170,171, 172, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 46,0 м?.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Відповідно до ст. 174 КПК України арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законних представників, іншого власника або володільця майна, які не були присутніми при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя