Справа № 2-3113/10
Категорія
20 жовтня 2016 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Декаленко В. С. ,
при секретарі - Кравцовій Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві скаргу Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» на дії державного виконавця, заінтересовані особи: ОСОБА_1, державний виконавець Староміського відділу ДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області Ксендзов А.С., суд,-
Стягувач звернувся до суду з вищезазначеною скаргою мотивуючи свої вимоги тим, що 06.07.2010 року Подільським районним судом м. Києва було ухвалено рішення по цивільній справі № 2-3113/10 за позовом АТ «РОДОВІД БАНК» до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, на підставі якого 27.01.2011 року АТ «РОДОВІД БАНК» отримав виконавчий лист.
Зазначає, що 29.08.2016 року АТ «РОДОВІД БАНК» отримав постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 29.07.2016 року ВП № 49783792, яка винесена державним виконавцем Староміського відділу ДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області Ксендзовим А.С. з мотивів того, що реєстраційними органами державного виконавця повідомлено про відсутність майна боржника, на яке можливо звернути стягнення.
Посилаються на те, що державним виконавцем Староміського відділу ДВС м. Вінница ГТУЮ у Вінницькій області Ксендзовим А.С. порушено вимоги ч. 1 ст. 6, ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» чим суттєво перешкоджено процесу виконання виконавчого провадження, а саме не здійснено усі дії які передбачені Законом України «Про виконавче провадження, зокрема він не звернувся до суду із поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, у зв'язку чим постанову про закінчення виконавчого провадження винесено з порушенням норм матеріального права, а тому вона підлягає скасуванню.
Представник стягувача, боржник та державний виконавець в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином, представник стягувача до суду надав заяву згідно якої останній просить розглянути скаргу без його участі, вимоги підтримує в повному обсязі.
Від державного виконавця до суду надійшли заперечення проти скарги в яких останній вказує на те, що державним виконавцем було вжито всіх заходів примусового виконання, передбачених ЗУ «Про виконавче провадження», зокрема направлено запити до реєструючих організацій з метою перевірки майнового стану боржника, наявності розрахункових рахунків та встановлення місця роботи боржника на які отримано негативні відповіді. Також виходом за адресою вказаною у виконавчому документі встановлено, що ліквідного майна, що належить боржнику на праві приватної власності на яке можливо було звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості на момент перевірки не виявлено.
Крім того вказує на те, що виконавчий лист № 2-3113/10 від 27.01.2011 року виданий Подільським районним судом міста Києва за заявою стягувача № 13-11-6.6./4337 від 14.09.2016 року був повторно пред'явлений до Староміського ВДВС міста Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області і на даний час прийнятий до виконання та вживаються заходи щодо повного виконання рішення суду.
Враховуючи вищевикладене, просить відмовити в задоволенні скарги, а також надавши відповідне клопотання просить розгляд справи здійснювати в його відсутність.
Причини неявки боржника в судове засідання суду не відомі.
Суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності зазначених осіб, відповідно до вимог ст.ст. 169, 386 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, 27.01.2011 року Подільським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист № 23113/10 про стягнення солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 на користь ПАТ «РОДОВІД БАНК» заборгованості за кредитним договором в сумі 261282, 92 грн., 1 700, 00 грн. - судового збору, 120, 00 грн. витрат на ІТЗ (а.с. 10).
18.12.2015 року вищезазначений виконавчий лист разом із заявою про відкриття виконавчого провадження ПАТ «РОДОВІД БАНК» був направлений на адресу Староміського ВДВС Вінницького МУЮ (а.с. 9).
12.01.2016 року старшим державним виконавцем Староміського ВДВС Вінницького МУЮ винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 49783792 (а.с. 12-13).
29.07.2016 року державним виконавцем Староміського відділу ДВС м. Вінница ГТУЮ у Вінницькій області винесено Постанову про повернення виконавчого документу стягувачу (а.с. 7).
Як вже зазначалося вище, стягувач звертаючись із скаргою до суду вказує на те, що вищезазначена постанова винесена державним виконавцем з порушенням норм матеріального права, а тому вона підлягає скасуванню.
Однак суд не може погодитись із правомірністю таких тверджень стягувача виходячи з наступного.
Так статті 1, 2 ЗУ «Про виконавче провадження» чинного на день виникнення правовідносин, визначають, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ст.ст. 6, 11 ЗУ «Про виконавче провадження», чинного на день виникнення правовідносин державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, вживати заходів необхідних для своєчасного і в повному обсязі примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасного і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При аналізі зазначених норм чинного законодавства України вбачається, що належне виконання державним виконавцем покладених на нього обов'язків гарантує, зокрема непорушність майнових прав як стягувача так і боржника.
Судом встановлено та об'єктивно підтверджується матеріалами справи, що державним виконавцем було прийнято до виконання виконавчий лист № 2-3113/10 від 27.01.2011 року виданий Подільським районним судом міста Києва, відкрито виконавче провадження № 49783792 та надано боржнику строк для добровільного виконання рішення суду, що відповідає вимогам ст.ст. 17, 19, 25 ЗУ «Про виконавче провадження» чинного на день виникнення правовідносин.
В подальшому, у звязку із ненаданням боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 ЗУ «Про виконавче провадження» чинного на день виникнення правовідносин, для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державним виконавцем було розпочато примусове виконання рішення, зокрема останнім на виконання вимог ст.ст. 5, 11, 57, 90 ЗУ «Про виконавче провадження» чинного на день виникнення правовідносин, було направлено запити до реєструючих організацій з метою перевірки майнового стану боржника, наявності розрахункових рахунків та встановлення місця роботи боржника (розшуку майна боржника), на які отримано негативні відповіді.
Також державним виконавцем на виконання вимог ст.ст. 52, 57 ЗУ «Про виконавче провадження» чинного на день виникнення правовідносин, з метою арешту та опису майна божника та подальшого на нього звернення стягнення було здійснено вихід за адресою місця його проживання, вказаною у виконавчому документі в ході якого встановлено, що ліквідного майна, що належить боржнику на праві приватної власності на яке можливо було звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості на момент перевірки не виявлено.
Пункт 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» чинного на день виникнення правовідносин, визначає, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
З врахуванням вищевикладеного, а також встановлених в судовому засіданні обставин, суд приходить до висновку, що дії державного виконавця з винесення Постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.07.2016 року були вчинені ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та ЗУ «Про виконавче провадження», чинного на день виникнення правовідносин, а тому підстави для визнання таких дій незаконними відсутні, що в свою чергу виключає скасування вказаної постанови.
Крім того, судом встановлено, що стягувачем після повернення йому виконавчого листа № 2-3113/10 від 27.01.2011 року виданого Подільським районним судом міста Києва, його повторно було пред'явлено до виконання. 28.09.2016 року державним виконавцем Староміського відділу ДВС м. Вінница ГТУЮ у Вінницькій області винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 52388847 і згідно пояснень державного виконавця наданих ним в запереченнях до скарги, на даний час вживаються заходи щодо повного виконання рішення Подільського районного суду м. Києва від 06.07.2010 року.
За приписами статті 12 ЗУ «Про виконавче провадження», чинного на день виникнення правовідносин, сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право, зокрема оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом….
Крім того, згідно ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінивши, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що вимоги стягувача не знайшли своє доведення в судовому засіданні, є такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, а тому скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, ст. 19 Конституції України, ст.ст. 1, 11, 18, 12, 17, 19, 20, 25, 47, 52, 57, 82, 83, 90 ЗУ «Про виконавче провадження», чинного на день виникнення правовідносин, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 383-389 ЦПК України, суд,-
В задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» на дії державного виконавця, заінтересовані особи: ОСОБА_1, державний виконавець Староміського відділу ДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області Ксендзов А.С. - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
СуддяВ. С. Декаленко