"07" грудня 2016 р. справа № 324/1341/16-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,
при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,
за участю:
представника позивача Куриліна В.О.,
представника відповідача Качана А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на ухвалу Пологівського районного суду Запорізької області від 12.09.2016 р. у справі №324/1341/16-а
за позовом ОСОБА_3
до Вербівської сільської ради Пологівського району Запорізької області
про визнання протиправними та скасування пунктів рішення, -
встановив:
У серпні 2016 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати, як прийняті незаконно, п. 2.2. та п. 4 рішення Вербівської сільської ради Пологівського району Запорізької області від 22.01.2016р. № 10 "Про місцеві податки на 2016 рік".
Ухвалою Пологівського районного суду Запорізької області від 12.09.2016 р. позов залишено без розгляду у зв'язку в пропуском позивачем встановлено ч.2 ст.99 КАС України строку.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Позивач, зокрема, зазначив, що оскаржуваний пункт 2.2. рішення Вербівської сільської ради Пологівського району Запорізької області від 22.01.2016р. №10 "Про місцеві податки на 2016 рік" не містить жодної інформації щодо розміру (у цифровому відображенні) ставок земельного податку за земельні ділянки, з якого можливо було встановити відсутність або наявність порушення прав позивача (збільшення чи зменшення їх розміру). В даному рішенні міститься посилання на "Положення про встановлення податку на майно в частині плати за землю на території Вербівської сільської ради Пологівського району Запорізької області" (далі - Положення), яке було ним затверджено та яке є його невід'ємною частиною.
Саме Положення містить інформацію щодо розміру ставок земельного податку на
відповідній території, які були збільшені. Отже, для твердження та висновків суду про обізнаність позивача про порушення його прав внаслідок прийняття Рішення, позивач щонайменше повинен був побачити відповідне Положення, яке і містить оспорювану інформацію і є невід'ємною частиною Рішення.
Натомість, у газеті "Пологівські вісті" №5 від 04.02.2016р. було опубліковане лише оскаржуване Рішення без затвердженого ним Положення. Отже, якщо припустити, що позивач повинен був ознайомитися з даним Рішенням ще 04.02.2016 року з газети "Пологівські вісті" №5, то факт відсутності у газеті опублікованого Положення виключає об'єктивну можливість позивача дізнатися розмір ставок податку який встановлений Положенням (у цифровому відображенні) та, як наслідок, дізнатись про факт порушення його прав.
Тільки в сукупності Положення та Рішення є нормативним актом органу місцевого самоврядування, яким встановлюються ставки земельного податку. Саме по собі Положення, без затвердження його оскаржуваним Рішенням не є нормативно - правовим актом органу місцевого самоврядування, а тому окремо не підлягає оскарженню.
Посилання суду на ту обставину, що відповідне Положення та Рішення були опубліковані 01.02.2016 року на офіційному веб-сайті газети "Пологівські вісті" відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст.5 ЗУ "Про доступ до публічної інформації" не можуть бути належними та допустимими доказами офіційного оприлюднення такого нормативно - правового акта, так як в контексті положень ЗУ "Про доступ до публічної інформації", акти органу місцевого самоврядування повинні безпосередньо опубліковуватись на офіційному веб-сайті саме такого органу місцевого самоврядування (в даному випадку на веб-сайті Вербівської сільської ради, якого станом на 01.02.2016 року ще не було зареєстровано).
Що стосується посилання суду на розміщення Рішення та Положення на дошці оголошень у приміщенні відповідача, як на підставу для винесення відповідної ухвали, то слід зазначити, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів такого розміщення, і як наслідок доказів, які б виключали необізнаність позивача у порушенні його прав внаслідок прийняття оскаржуваного Рішення.
Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду.
Відповідач надіслав апеляційному суду письмові заперечення в яких просив суд залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечував.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що оскаржене рішення відповідачем прийняте 22 січня 2016 року та опубліковане у газеті "Пологівські вісті" № 5 (12077) 04 лютого 2016 року. Зазначене рішення разом із усіма положеннями опубліковане 01 лютого 2016 року на офіційному веб-сайті газети "Пологівські вісті". Також зазначене рішення разом із додатками, відповідно до регламенту роботи Вербівської сільської ради Пологівського району, було розміщено одразу після його прийняття на інформаційному стенді Вербівської сільської ради Пологівського району Запорізької області.
Позов було подано 19.08.2016 року.
Оскільки ні позивач, ні його представник клопотання про поновлення пропущеного строку в судовому засіданні не заявляли суд першої інстанції дійшов висновку про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском встановленого ч.2 ст.99 КАС України строку.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про залишення позову без розгляду на підставі наступного.
Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 100 КАС України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом 16.08.2016 року.
Згідно доводів позивача, наведених в позові, про порушення своїх прав, внаслідок прийняття рішення від 22.01.2016р. №10, позивач дізнався 09.08.2016р. при отриманні у Вербівській сільській раді Пологівського району Запорізької області податкового повідомлення-рішення від 30.06.2016р. №16070-1301 Пологівської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області та рішення від 22.01.2016р. №10 із Положенням про встановлення податку на майно в частині плати за землю на території Вербівської сільської ради Пологівського району Запорізької області. До цього часу позивач не знав та не міг знати про існування оскаржуваного рішення від 22.01.2016р. №10, яким було затверджено Положенням про встановлення податку на майно в частині плати за землю на території Вербівської сільської ради Пологівського району Запорізької області, а тому і не міг дізнатися про порушення своїх прав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу було достеменно відомо про прийняття цього рішення (в тому числі і розміру ставок податку, установлених положенням) ще до 22.07.2016 року про що свідчить той факт, що позивач підписався у зверненні до Вербівської сільської ради (отримане відповідачем 22.07.2016р.), в якому він просив переглянути оскаржуване рішення та зменшити ставку податку.
15.07.2016р. та 26.07.2016р. позивач був на особистому прийомі у голови сільської ради з питанням про зменшення ставки земельного податку, що підтверджується записом у журналі обліку особистого прийому громадян.
Крім того, згідно матеріалів справи, 01 лютого 2016 року рішення від 22.01.2016р. №10 разом із усіма затвердженими ним положеннями було опубліковане на офіційному веб-сайті газети "Пологівські Вісті", що підверджується довідкою №9 від 06.09.2016 р. 04 лютого 2016 року Також, оскаржене рішення було опубліковано у офіційному друкованому виданні - газеті "Пологівські вісті".
Відповідно до ст.59 ч.11 Закону України "Про місцеве самоврядування", акти органів місцевого самоврядування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом, відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Згідно ст.5 ч.1 п.1 Закону України "Про доступ до публічної інформації", доступ інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в інформаційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах мереж Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах та будь-яким іншим способом.
З наведеного вбачається, що доводи позивача про те, що позивач ознайомився з Положенням про встановлення податку на майно в частині плати за землю на території Вербівської сільської ради Пологівського району Запорізької області, яке було затверджено рішенням Вербівської сільської ради Пологівського району Запорізької області від 22.01.2016 № 10 "Про місцеві податки на 2016 рік", 09.08.2016р. не відповідає дійсності та свідчить про пропуск позивачем строку звернення до суду, встановленого ч.2 ст.99 КАС України.
Оскільки позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції не було заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до положень ст.100 та п.9 ч.1 ст.155 КАС України позов слід було залишити без розгляду.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 199, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Ухвалу Пологівського районного суду Запорізької області від 12.09.2016 р. у справі №324/1341/16-а залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку, визначеному ст.212 КАС України.
Головуючий суддя: О.М. Панченко
Суддя: В.Є. Чередниченко
Суддя: С.М. Іванов