13.12.2016 року Справа № 904/4162/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Дмитренко Г.К.- доповідач
суддів Джихур О.В., Чимбар Л.О.
при секретарі Крицькій Я.Б.
представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2016 року у справі № 904/4162/16
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс", м. Селидове Донецької області
до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця", м. Дніпро
про стягнення 10469 грн. 58 коп.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2016 року (суддя Воронько Д.В.) відмовлено у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" про стягнення з публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" 10469 грн. 58 коп. збитків за недостачу вугільної продукції.
Не погоджуючись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" відзив на апеляційну скаргу не надало.
Заслухавши пояснення представників відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню приймаючи до уваги таке.
У березні 2015 року зі станції Кривий Торець Донецької залізниці товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" здійснило відправлення вагонів №№ 58916594, 56955131, 56188352, 55120489, 55118418, навантажених кам'яним вугіллям, згідно залізничних накладних №№ 50169259, 50169242, 50179365 на станцію Енергодар Придніпровської залізниці, одержувач - ДТЕК Запорізька ТЕС.
При проходженні вагонів через станцію Енергодар Придніпровської залізниці на підставі ст.24 Статуту залізниць України залізницею проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вищевказаних вагонах не відповідає масі, що вказана відправником у накладних.
Було виявлено різницю маси вантажу у спірних вагонах, а саме:
1. У вагоні № 58916594 встановлено, що вказана у накладній маса вантажу складає 68 500 кг., а фактична маса вантажу становить 66700 кг., що на 1800 кг. менше, ніж вказано у накладній № 50169259.
Встановлена недостача продукції документально підтверджена комерційним актом від 17.03.2015 року РА № 006613/170, в якому зазначено, що при комерційному огляді у вагоні виявлено навантаження навалом, нижче бортів на 10-15 см, укатане катком, маркіроване трьома повздовжніми смугами. Праворуч за рухом потягу між 2, 3, люками виїмка довжиною 2,0 м, шириною 0,6 м, глибиною 0,5 м. В місті виїмки маркіровка порушена. Двері люка закриті. В технічному відношенні вагон справний. Течі вантажу немає.
2. У вагоні № 56955131 встановлено, що вказана у накладній маса вантажу складає 64800 кг, а фактично маса вантажу складає 62500 кг., що на 2 300 кг. менше, ніж вказано у накладній № 50169242.
Встановлена недостача продукції документально підтверджена комерційним актом від 17.03.2015 року РА № 006614/171, в якому зазначено, що при комерційному огляді у вагоні виявлено навантаження навалом, нижче бортів на 10-15 см., укатане катком, маркіроване трьома повздовжніми смугами. Праворуч за рухом потягу над 4 люком виїмка довжиною 1,0 м., шириною 1,0 м., глибиною 0,5 м. У місті виїмки маркіровка порушена. Двері люка закриті. Течі вантажу немає. В технічному відношенні вагон справний.
3. У вагоні №56188352 встановлено, що вказана у накладній маса вантажу складає 69 000 кг., а фактична маса вантажу становить 67 600 кг., що на 1 400 кг. менше, ніж вказано у накладній № 50169242.
Встановлена недостача продукції документально підтверджена комерційним актом від 17.03.2015 року РА № 006615/172, в якому зазначено, що при комерційному огляді у вагоні виявлено навантаження навалом, нижче бортів на 10-15 см., укатане катком, маркіроване трьома повздовжніми смугами. Праворуч за рухом потягу над 3 люком виїмка довжиною 1,2 м., шириною 1,0 м., глибиною 0,5 м. У місті виїмки маркіровка порушена. Двері люка закриті. Течі вантажу немає. В технічному відношенні вагон справний.
4. У вагоні №55120489 встановлено, що вказана у накладній маса вантажу складає 70 000 кг., а фактично маса вантажу складає 68 000 кг., що на 2000 кг. менше, ніж вказано у накладній № 50169242.
Встановлена недостача продукції документально підтверджена комерційним актом від 17.03.2015 року РА № 006616/173, в якому зазначено, що при комерційному огляді у вагоні виявлено навантаження навалом, нижче бортів на 10-15 см, укатане катком, маркіроване трьома повздовжніми смугами. Праворуч за рухом потягу над 2,3 люками виїмка довжиною 1,5 м., шириною 0,7 м., глибиною 0,6 м. В місті виїмки маркіровка відсутня. Двері люка закриті. Течі вантажу немає. В технічному відношенні вагон справний.
5. У вагоні №55118418 встановлено, що вказана у накладній маса вантажу складає 64 300 кг., а фактично маса вантажу складає 61 500 кг., що на 2 800 кг. менше, ніж вказано у накладній №50170365.
Встановлена недостача продукції документально підтверджена комерційним актом від 21.03.2015 року РА № 006639/196, в якому зазначено, що при комерційному огляді у вагоні виявлено навантаження навалом, на рівні бортів, вантаж маркірований трьома повздовжніми смугами. Праворуч за рухом потягу над 2,3,4,5 люками вздовж борту виїмка довжиною 6,5 м., шириною 0,8 м., глибиною 0,8 м. В місті виїмки маркіровка відсутня. Двері люка закриті. Течі вантажу немає. В технічному відношенні вагон справний.
У результаті виявленої недостачі позивач просив стягнути з публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" збитки у розмірі вартості сплаченої, але як неотриманої продукції у сумі 10469 грн. 58 коп.
Статтею 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі статтею 908 Цивільного кодексу України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що нормативні документи, які визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту та комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року №457 зі змінами та доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 11.10.2002 року №1510 та від 25.12.2002 року № 1973 (далі - Статут залізниць України), визначає обов'язки, права та відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Відповідно до частини 1 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (частини 1, 2, 3 статті 909 Цивільного кодексу України).
Згідно статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
У відповідності із ст. 6 Статуту залізниць України накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
За договором залізничного перевезення вантажу, згідно п.п. 1 ст. 22 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. У разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій (п.п. 1, 2, 3 ст. 23 Статуту залізниць України).
За статтею 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Відповідно до пункту 9 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 року № 334, у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставляння рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.
Комерційними актами від 17.03.2015 року РА №006613/170, від 17.03.2015 року РА №006614/171, від 17.03.2015 року РА № 006615/172, від 17.03.2015 року РА № 006616/173, від 21.03.2015 року РА № 006639/196 засвідчено невідповідність маси вантажу.
Статтею ст. 114 Статуту залізниць України унормовано, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).
У ст. 924 Цивільного кодексу України вказано, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Відповідно до частини 3 статті 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Статтею 110 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству; обов'язки збереження, супроводження та охорони особливо цінних та небезпечних вантажів, перелік яких встановлюється Правилами, покладаються на відправника.
Статтею 31 Статуту передбачено, що залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.
Відповідно до ч.1 ст.114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме:
- за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі;
- за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості;
- за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.
Пунктом 27 Правил видачі вантажів встановлено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 1 % маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема при перевезенні мінерального палива.
Позивач розрахував вартість шкоди, спричиненої внаслідок недостачі, проведеної з урахуванням норм відповідно до Правил видачі вантажів, що складає 10469 грн. 58 коп.:
- у вагоні № 58916594 маса нетто при відправленні складає 68500 кг. Норма недостачі 68500 х 1 % = 685 кг. Відповідальна недостача 1800 кг. - 685 кг. = 1115кг. х 1509 грн. 89 коп. (ціна за тону з ПДВ згідно довідки) (а.с. 21) - розмір недостачі складає 1683 грн. 53 коп.;
- у вагоні № 56955131 маса нетто при відправленні складає 64800 кг. Норма недостачі 64800 х 1% = 648 кг. Відповідальна недостача 2300 кг. - 648 кг. = 1652 кг. х 1509 грн. 89 коп. (ціна за тону з ПДВ згідно довідки) (а.с. 21) - розмір недостачі складає 2494 грн. 34 коп.;
- у вагоні № 56188352 маса нетто при відправленні складає 69 000 кг. Норма недостачі 69 000 х 1 % = 690 кг. Відповідальна недостача 1400 кг. - 690 кг. = 710 кг. х 1509 грн. 89 коп. (ціна за тону з ПДВ згідно довідки) - розмір недостачі складає 1072 грн. 02 коп.;
- у вагоні № 55120489 маса нетто при відправленні складає 70 000 кг. Норма недостачі 70 000 х 1 % = 700 кг. Відповідальна недостача 2000 кг. - 700 кг. = 1300 кг. х 1509 грн. 89 коп. (ціна за тону з ПДВ згідно довідки) - розмір недостачі складає 1962 грн. 86 коп.;
- у вагоні № 55118418 маса нетто при відправленні складає 64 300 кг. Норма недостачі 64 300 х 1 % = 643 кг. Відповідальна недостача 2 800 кг. - 643 кг. = 2157 кг. х 1509 грн. 89 коп. (ціна за тону з ПДВ згідно довідки) - розмір недостачі складає 3256 грн. 83 коп.
Оскільки спірні вагони були прийняті залізницею для перевезення без зауважень до вантажовідправника, відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажоотримувачу, в силу ст. 110 Статуту залізниць України, покладається на відповідача.
Таким чином, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи господарським судом зроблено правильний висновок про те, що відповідальність за вагову недостачу вугілля кам'яного підлягає покладенню на залізницю, тому існують підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача збитків в сумі 10469 грн. 58 коп.
Суд першої інстанції, встановивши порушене право позивача, відмовив у задоволенні позову у зв'язку зі спливом строку позовної давності.
В апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" вказує на те, що в даному випадку мають застосовуватись положення ст. 315 Господарського кодексу України. На думку позивача звернення з позовом до залізниці після спливу шестимісячного строку, передбаченого для пред'явлення претензії і строку її розгляду не суперечить положенням ст. 315 Господарського кодексу України, оскільки відповідно до ч.4 ст. 315 Господарського кодексу України строк позовної давності у даній справі не був пропущений позивачем, тому його початком є день закінчення строку, встановленого для відповіді на претензію.
Колегія суддів не погоджується з наведеними позивачем в апеляційній скарзі доводами з огляду на наступне.
В силу ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, яка є загальною нормою, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено загальну позовну давність тривалістю у три роки, однак, в силу приписів ст. 258 цього ж Кодексу для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність, зокрема, скорочена порівняно із загальною позовною давністю.
Частиною 3 ст. 925 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною нормою, визначено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).
Статтею 136 Статуту залізниць України унормовано, що позови до залізниць можуть бути пред'явлені у шестимісячний термін, що обчислюється відповідно до вимог ст. 134 цього Статуту, якою передбачено також і шестимісячний строк для пред'явлення претензії.
Відповідно до частин 2, 3, 4 ст. 315 Господарського кодексу України претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів.
Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців.
Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.
Згідно п.4.7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у визначенні перебігу позовної давності за позовами до перевізників, що випливають з договорів перевезення вантажів, слід враховувати таке: якщо до подання позову позивач скористався своїм правом на пред'явлення перевізникові претензії, шестимісячний строк позовної давності починається з дня одержання відповіді на претензію або закінчення строку, встановленого для такої відповіді (частина четверта статті 315 Господарського кодексу України; оскільки дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу строку позовної давності в розумінні цієї норми Господарського кодексу України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (частини друга і третя статті 315 Господарського кодексу України), незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника.
Слід зазначити, що товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" звернулось до господарського суду з позовом 23.05.2016 року за захистом свого порушеного права у березні 2015 року. Як зазначалось вище, порушене право позивач обґрунтовує складеними у березні 2015 року комерційними актами (РА № 006613/170 від 17.03.2015 року, РА № 006614/171 від 17.03.2015 року, РА № 006615/172 від 17.03.2015 року, РА № 006616/173 від 17.03.2015 року, РА № 006639/196 від 21.03.2015 року).
В силу статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності із ч. 3 ст. 925 Цивільного кодексу України до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).
Оскільки товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" звернулось з позовом до господарського суду після спливу однорічного строку з моменту порушення його права (після березня 2016 року), а відповідачем у справі заявлено про застосування строку позовної давності, то судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позову у зв'язку зі спливом строку позовної давності.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2016 року у справі № 904/4162/16 залишити без змін, а скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" без задоволення.
Головуючий суддя Г.К. Дмитренко
Суддя О.В. Джихур
Суддя Л.О. Чимбар