"13" грудня 2016 р. справа № 926/1908-б/14
За заявою товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Боянівка”, м.Чернівці
до товариства з додатковою відповідальністю “Інтер-А”, м. Чернівці
про визнання банкрутом
Суддя Ковальчук Т.І.
Представники сторін:
Кредиторів:
ТОВ “ТД “Боянівка”- ОСОБА_1, дов. № 2 від 20.07.2015 р.
ПАТ “Укрсоцбанк” - ОСОБА_2, дов. № 02-36/3244
Боржника - не з'явився
Розпорядник майна - ОСОБА_3
Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 12.01.2015 р. за заявою товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Боянівка”, м.Чернівці, порушено провадження у справі про банкрутство товариства з додатковою відповідальністю “Інтер-А”, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3 (суддя Бутирський А.А.).
Повідомлення про порушення справи про банкрутство ТДВ “Інтер-А” оприлюднено на веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет 12.01.2013 р., № публікації 13385.
Ухвалою від 02.03.2016 р. визнано вимоги ТОВ “АЙСІ Консалтинг” до боржника на суму 10240,86 грн., які ухвалено погашати у 6 чергу, та 2756,00 грн. судового збору, який погашати у 1 чергу. Ухвалою попереднього засідання від 02.03.2016 р., серед іншого, затверджено реєстр вимог кредиторів ТДВ “Інтер-А” на загальну суму 11526487,53 грн., з них:
- вимоги гр. ОСОБА_4: 1218,00 грн. (1 черга), 505000,00 грн. (4 черга);
- вимоги ТОВ “Доброцем”: 1218,00 грн. (1 черга), 4438615,07 грн. (4 черга), 42615,31 грн. (6 черга);
- вимоги ТОВ “Торговий дім “Боянівка”: 6090,00 грн. (1 черга), 5212043,88 грн. (4 черга), 29638,46 грн. (6 черга);
- вимоги ПАТ ОСОБА_5 “Укргазбанк”: 1218,00 грн. (1 черга), 1147897,95 грн. (6 черга);
- вимоги ПАТ “Укрсоцбанк”: 1218,00 грн. (1 черга), 25500,00 грн. (4 черга);
- вимоги гр. ОСОБА_6: 100000,00 грн. погашати у 6 чергу, а 1218,00 грн. судового збору погашати у 1 чергу;
- вимоги ТОВ “АЙСІ Консалтинг”: 10240,86 грн. погашати у 6 чергу, а 2756,00 грн. судового збору погашати у 1 чергу.
За результатами апеляційного перегляду постановами Львівського апеляційного господарського суду від 18.04.2016 р. та від 30.05.2016 р. ухвали господарського суду від 02.03.2016 р. залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 27 липня 2016 року задоволено касаційну скаргу ТОВ “АЙСІ Консалтінг”, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.04.2016 р. та ухвалу господарського суду Чернівецької області від 02.03.2016 р. (про розгляд грошових вимог ТОВ “АЙСІ Консалтінг”) скасовано, справу № 926/1908-б/14 в частині розгляду грошових вимог ТОВ “АЙСІ Консалтінг” до боржника передано на новий розгляд до господарського суду Чернівецької області.
Постановою Вищого господарського суду України від 27 липня 2016 року частково задоволено касаційну скаргу ТОВ “Торговий дім “Боянівка”, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2016 р. та ухвалу господарського суду Чернівецької області від 02.03.2016 р. у справі № 926/1908-б/14 в частині розгляду кредиторських вимог ТОВ “Торговий дім “Боянівка” скасовано, справу № 926/1908-б/14 в частині розгляду грошових вимог ТОВ “Торговий дім “Боянівка” до боржника передано на новий розгляд до господарського суду Чернівецької області.
Постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2016 р. частково задоволено касаційну скаргу ПАТ “Укрсоцбанк”, ухвалу попереднього засідання господарського суду Чернівецької області від 02.03.2016 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2016 р. у справі № 926/1908-б/14 в частині розгляду кредиторських вимог ТОВ “АЙСІ Консалтінг” скасовано, справу № 926/1908-б/14 в частині грошових вимог ТОВ “АЙСІ Консалтінг” до боржника передано на новий розгляд до господарського суду Чернівецької області.
Згідно з протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 та 03 листопада 2016 року справу № 926/1908-б/14 в частині нового розгляду грошових вимог ТОВ “АЙСІ Консалтінг”, ТОВ “Торговий дім “Боянівка” та ухвали попереднього засідання в частині грошових вимог ТОВ “АЙСІ Консалтінг” передано до провадження судді Ковальчук Т.І.
Ухвалою від 04.11.2016 р. з урахуванням ухвали від 04.11.2016 р. про виправлення описки розгляд заяв ТОВ “АЙСІ Консалтінг” і ТОВ “Торговий дім “Боянівка” з грошовими вимогами до боржника призначено в судовому засіданні на 21.11.2016 р. за участю представників кредиторів, боржника і розпорядника майна ОСОБА_3 Кредитору ТОВ “Торговий дім “Боянівка” запропоновано надати первинні документи в підтвердження переходу права вимоги цедента до цесіонарія за договорами цесії № 2/2 від 12.09.2013 р. та № 01/07/13 від 01.07.2013 р.
Ухвалою від 21.11.2016 р. розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 01.12.2016 р. за клопотанням кредитора ТОВ “Торговий дім “Боянівка” та в зв'язку з неявкою представників кредиторів і боржника, розпорядника майна ОСОБА_3, запропоновано кредитору ТОВ “ТД “Боянівка” надати перелічені в п. 3 резолютивної частини ухвали докази.
Після відкладення розгляду справи ухвалою від 21.11.2016 р. ТОВ “АЙСІ Консалтінг” надіслало клопотання про розгляд справи без участі його представника.
До початку судового засідання 01.12.2016 р. від ПАТ “Укрсоцбанк” надійшло повторне клопотання про витребування доказів, представник кредитора ТОВ “ТД “Боянівка” в судовому засіданні 01.12.2016 р. подав для долучення до матеріалів справи додаткові документи.
Ухвалою від 01.12.2016 р. розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 13.12.2016 р., ТОВ “ТД “Боянівка” зобов'язано надати додаткові докази.
Представники боржника та кредиторів (окрім ПАТ “Укрсоцбанк” та ТОВ “ТД “Боянівка”) у судове засідання 13.12.2016 р. не з'явился, однак це не перешкоджає розгляду справи, оскільки всім учасникам провадження належним чином надіслано ухвалу від 01.12.2016 р. про місце, дату і час судового засідання (т.с. 11, а.с. 259-263).
До початку судового засідання 13.12.2016 р. від ПАТ “Укрсоцбанк” надійшло повторне клопотання про витребування доказів, представник кредитора ТОВ “ТД “Боянівка” в судовому засіданні 13.12.2016 р. подав для долучення до матеріалів справи витребувані ухвалою від 01.12.2016 р. додаткові документи.
Представник ТОВ “ТД “Боянівка” в судовому засіданні 13.01.2016 р. підтримав заявлені до боржника вимоги, пояснив, що на даний час Львівським апеляційним господарським судом переглядається ухвала господарського суду Чернівецької області у справі про банкрутство ТОВ “Боянівка Імпекс ЛТД” про визнання вимог ТОВ “ТД “Боянівка”, поручителем за якими є ТДВ “Інтер-А” і які є предметом розгляду у справі № 926/1908-б/14. У зв'язку з цими обставинами представник ТОВ “ТД “Боянівка” і розпорядник майна ОСОБА_3 просили відкласти розгляд справи до закінчення апеляційного перегляду Львівським апеляційним господарським судом ухвали господарського суду Чернівецької області за результатами розгляду вимог ТОВ “ТД “Боянівка” у справі про банкрутство ТОВ “Боянівка Імпекс ЛТД”.
Представник ПАТ “Укрсоцбанк” у судовому засіданні 13.12.2016 р. проти вимог ТОВ “АЙСІ Консалтінг” і ТОВ “ТД “Боянівка” заперечив, просив витребувати у ТОВ “ТД “Боянівка” додаткові докази для встановлення реальності операцій з поставки цементу між ТОВ “Доброцем”, ТОВ “ТД “Боянівка” і ТДВ “Інтер-А”, а також докази здійснення погашення заборгованості за договорами відступлення права вимоги. В обгрунтування клопотання про витребування доказів представник ПАТ “Укрсобанк” пояснив, що, на його думку, матеріали справи свідчать, що операції з поставки цементу, з яких виникла заборгованість ТДВ “Інтер-А” перед ТОВ “АЙСІ Консалтінг”, є фіктивними, а надані ТОВ “ТД “Боянівка” документи в підтвердження сплати компенсації за переуступку права вимоги по договорам цесії є недостатніми.
Підстав для задоволення зазначених клопотань суд не вбачає, оскільки у матеріалах справи зібрано достатньо доказів, необхідних для розгляду заяв ТОВ “АЙСІ Консалтінг” і ТОВ “ТД “Боянівка” з грошовими вимогами до боржника по суті, а безпідставне відкладення розгляду справи затягує терміни процедур у справі про банкрутство, завдаючи шкоди як боржнику, так і його кредиторам.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, розглянувши заяви ТОВ “АЙСІ Консалтінг” і ТОВ “Торговий дім “Боянівка” і подані на їх підтвердження документи, матеріали справи, заперечення кредитора ПАТ “Укрсоцбанк” та відзиви розпорядника майна ОСОБА_3, суд встановив наступне.
І. По заяві ТОВ “АЙСІ Консалтінг” на суму 10240,86 грн. (т.с. 9, а.с. 5-6).
Товариство з обмеженою відповідальністю “АЙСІ Консалтінг” звернулося 01.02.2016 року із заявою з кредиторськими вимогами і просить визнати його вимоги до боржника в розмірі 10240,86 грн. боргу по оплаті за поставлений по видатковій накладній № 13 від 07 серпня 2014 року товар, право вимоги щодо якого виникло у кредитора на підставі договору відступлення права вимоги (цесії) від 21.12.2015 р., укладеного з ТОВ “Доброцем”.
Так, між ТОВ “Доброцем” і ТДВ “Інтер-А” було укладено договір купівлі-продажу № ДЦ 05/08/2014 від 05.08.2014 р., на виконання якого ТОВ “Доброцем” продав ТДВ “Інтер-А” товар - цемент ПЦ І-500, на загальну суму 10240,86 грн., що засвідчується видатковою накладною № 13 від 07.08.2014 р. (т.с. 9, а.с. 14-15). Доказів, які б свідчили про оплату товару, боржник не надав.
У подальшому ТОВ “Доброцем” на підставі договору відступлення права вимоги (цесії) від 21.12.2015 р. (далі - Договір цесії) відступило ТОВ “АЙСІ Консалтінг” право вимагати від ТДВ “Інтер-А” належного виконання грошового зобов'язання зі сплати 10240,86 грн. - вартості товару, поставленого боржнику по видатковій накладній № 13 від 07.08.2014 р. у межах договору купівлі-продажу № ДЦ 05/08/2014 від 05.08.2014 р. (т.с. 9, а.с. 11-12).
На виконання п. 4 Договору цесії ТОВ “Доброцем” (Цедент) передало ТОВ “АЙСІ Консалтінг” (Цесіонарію) передбачені п. 3 Договору цесії документи, необхідні для реалізації права вимоги (в тому числі повідомлення боржника про відступлення права вимоги), що підтверджується актом приймання-передачі від 21.12.2015 р., а ТОВ “АЙСІ Консалтінг” сплатило ТОВ “Доброцем” компенсацію за уступку в сумі 10240,86 грн. по платіжному дорученню № 71 від 16.01.2016 р. (т. 9, а.с. 13,16,17).
У відповідності до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За приписами ст.ст. 513 та 514 Цивільного кодексу правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір цесії даним вимогам чинного законодавства відповідає, виконаний обома його сторонами, тому слід констатувати, що ТОВ “АЙСІ Консалтінг” набуло право вимоги до боржника і є кредитором ТДВ “Інтер-А” у грошовому зобов'язанні зі сплати 10240,86 грн. за товар, поставлений по видатковій накладній № 13 від 07.08.2014 р.
Заперечення кредитора ПАТ “Укрсоцбанк” проти вимог ТОВ “АЙСІ Консалтінг” суд до уваги не бере.
Так, відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону про банкрутство кредитор, вимоги якого визнані боржником чи господарським судом, може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів.
Суть заперечень ПАТ “Укрсоцбанк” проти вимог ТОВ “АЙСІ Консалтінг” полягає в тому, що, на думку кредитора, аналіз операцій з поставки цементу між ТОВ “Доброцем”, ТОВ “ТД “Боянівка” і ТДВ “Інтер-А” за 7 серпня 2014 року свідчить про відсутність реальної поставки цементу, оскільки цього ж дня ТДВ “Інтер-А” поставило таку ж кількість цементу товариству з обмеженою відповідальністю “ТД “Боянівка”, попередньо не оплативши його вартість постачальнику ТОВ “Доброцем”. З огляду на однаковий склад засновників даних товариств і виявлену розпорядником майна в ході інвентаризації відсутність цементу в ТДВ “Інтер-А” станом на 01.10.2015 р. ПАТ “Укрсоцбанк” вважає, що фактично поставка 07.08.2014 р. не відбувалася, а вчинені маніпуляції призвели до збільшення заборгованості ТДВ “Інтер-А” перед пов'язаними підприємствами.
Дані доводи суд відхиляє з огляду на те, що договір купівлі-продажу № ДЦ 05/08/2014 від 05.08.2014 р., видаткова накладна № 13 від 07.08.2014 р., договір відступлення права вимоги (цесії) від 21.12.2015 р., акт приймання-передачі від 21.12.2015 р., платіжне доручення № 71 від 16.01.2016 р. про сплату ТОВ “АЙСІ Консалтінг” компенсації за уступку в сумі 10240,86 грн. є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, які відповідають вимогам названого Закону і фіксують здійснення відображених у них господарських операцій, не спростовані матеріалами справи, а тому є належними і допустимими доказами, які підтверджують грошові вимоги ТОВ “АЙСІ Консалтінг” до ТДВ “Інтер-А” у розмірі 10240,86 грн.
Доводи ПАТ “Укрсоцбанк” про фіктивність операцій з поставки цементу є припущеннями, які не доведені жодними доказами, а дослідження всіх видаткових і податкових накладних ТОВ “ТД “Боянівка” за 07.08.2014 р., на думку суду, неспроможне спростувати факт господарської операції, зафіксованої видатковою накладною № 13 від 07.08.2014 р. Реалізація ТДВ “Інтер-А” іншому покупцю цементу без проведення його оплати первісному постачальнику не звільняє боржника від відповідного грошового зобов'язання перед таким постачальником, а відсутність у боржника цементу на дату проведення інвентаризації не свідчить про його відсутність у період, що передував інвентаризації.
Окрім того, суд зазначає, що обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК покладено на сторони та інших учасників судового процесу. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та/або рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору.
У відповідності до ст. 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі - Закон) конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.
На виконання та в порядку, встановленому ст. 23 Закону, в межах 30 днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ “Інтер-А” до господарського суду Чернівецької області звернулося ТОВ “Доброцем” з вимогами на загальну суму 4491471,24 грн., у тому числі 10240,86 грн. за товар, поставлений по видатковій накладній № 13 від 07.08.2014 р. (т.с. 2, а.с. 3-5,18).
У подальшому, відступивши ТОВ “АЙСІ Консалтінг” право вимоги у розмірі 10240,86 грн. по Договору цесії, ТОВ “Доброцем” подало до господарського суду заяву про зменшення його грошових вимог до боржника на суму 10240,86 грн. (т.с. 9, а.с. 19-20). Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 02.03.2016 р. кредиторські вимоги ТОВ “Доброцем” до ТДВ “Інтер-А” визнано у розмірі 4481230,38 грн. з урахуванням зменшення на суму 10240,86 грн. За результатами апеляційного та касаційного перегляду ухвала від 02.03.2016 р. в частині вимог ТОВ “Доброцем” залишена без змін.
Законом не передбачено заборони на перехід прав кредиторів за грошовими зобов'язаннями до іншої особи у провадженні у справі про банкрутство, навпаки, у відповідності до ст. 21 Закону у разі вибуття чи заміни кредитора у справі про банкрутство господарський суд за заявою правонаступника або іншої особи, яка бере участь у справі, здійснює заміну такої сторони на будь-якій стадії провадження у справі її правонаступником.
Усі дії, вчинені у справі про банкрутство до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.
Таким чином, оскільки первісний кредитор ТОВ “Доброцем” своєчасно заявив до боржника засновані на договорі купівлі-продажу № ДЦ 05/08/2014 від 05.08.2014 р. та видатковій накладній № 13 від 07.08.2014 р. вимоги в розмірі 10240,86 грн., то вважається, що його правонаступник у зобов'язанні за Договором цесії - ТОВ “АЙСІ Консалтінг”, не є таким, що пропустив встановлений ст. 23 Закону 30-ти денний термін для звернення із заявами з вимогами до боржника.
Отже, враховуючи, що заявлені ТОВ “Доброцем” вимоги до боржника були зменшені на 10240,86 грн, за результатами розгляду заяви суд дійшов висновку, що конкурсні вимоги ТОВ “АЙСІ Консалтінг” у розмірі 10240,86 грн. підтверджуються документально і підлягають визнанню в порядку правонаступництва як своєчасно заявлені і такі, які належить задовольняти в четверту чергу (п. 4 ч. 1 ст. 45 Закону).
У зв'язку з тим, що вимоги ТОВ “АЙСІ Консалтінг” визнані судом, сплачений кредитором судовий збір у розмірі 2756,00 грн. належить включити до І черги реєстру вимог кредиторів (абз. 5 п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону).
ІІ. По заяві ТОВ “Торговий дім “Боянівка” на суму 7634560,34 грн., у тому числі 4787927,88 грн. основного боргу та 2846632,46 грн. пені (т.с. 1, а.с. 42-45).
Дані вимоги виникли з різних підстав, зокрема:
1) вимоги в розмірі 398695,76 грн., у тому числі 390878,20 грн. боргу та 7817,56 грн. судового збору, становлять заборгованість ТОВ “Інтер-А” перед кредитором згідно з рішенням господарського суду Чернівецької області від 03.09.2014 р. у справі № 926/1023/14 грн., на виконання якого 19.09.2014 р. видано відповідний судовий наказ.
Так, рішенням господарського суду Чернівецької області від 03.09.2014 р. у справі № 926/1023/14 за позовом ТОВ “ТД “Боянівка” до ТДВ “Інтер-А” про стягнення заборгованості в сумі 390878,20 грн. позов задоволено в повному обсязі, стягнуто з відповідача на користь позивача 390878,20 грн. заборгованості по оплаті за поставлений товариством з обмеженою відповідальністю “Боянівка Імпекс ЛТД” згідно з договором купівлі-продажу № 21425 від 03.01.2011 р. товар - будівельні матеріали, право вимагати сплати боргу за яким ТОВ “ТД “Боянівка” набуло у відповідності до укладеного між ТОВ “Боянівка Імпекс ЛТД” і ТОВ “ТД “Боянівка” договору відступлення права вимоги (цесії) № 2 від 06.09.2013 р. (т.с. 1, а.с. 47-49).
Доказів сплати боргу боржник не надав, розпорядник майна дані вимоги визнає (т.с. 7, а.с. 31-33), у зв'язку з чим вимоги ТОВ “ТД “Боянівка” у розмірі 398695,76 грн. є такими, що підтверджуються документально, підлягають визнанню судом і включенню до 4-ї черги реєстру вимог кредиторів.
2) вимоги в розмірі 1780810,09 грн., у тому числі 1570835,00 грн. боргу і 209975,09 грн. пені, які кредитор обґрунтовує тим, що між ним і ТОВ “Боянівка Імпекс ЛТД” було укладено ще один договір відступлення права вимоги (цесії) № 2/2 від 12.09.2013 р., відповідно до якого ТОВ “Боянівка Імпекс ЛТД” відступило ТОВ “ТД “Боянівка” право вимоги до ТДВ “Інтер-А” за договором купівлі-продажу № 21425 від 03.01.2011 р. щодо виконання грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару у сумі 1570835,00 грн.
Дані вимоги підтверджуються:
- договором купівлі-продажу № 21425 від 03.01.2011 р. з урахуванням угоди від 07.04.2011 р. про внесення змін та доповнень до договору купівлі-продажу № 21245 від 03.01.2011 р., відповідно до якого ТОВ “Боянівка Імпекс ЛТД” (продавець) зобов'язалося поставити ТДВ “Інтер-А” (покупцю) товар - будівельні матеріали, а ТДВ “Інтер-А” зобов'язалося прийняти і оплатити товар на умовах договору (т.с. 1, а.с. 94-95);
- видатковими накладними, які підтверджують продаж товару продавцем ТОВ “Боянівка Імпекс ЛТД” покупцю ТДВ “Інтер-А” товару на виконання договору купівлі-продажу № 21425 від 03.01.2011 р., а саме: видаткові накладні № 1654 від 02.04.2012 р., № 1073 від 02.04.2012 р., № 1851 від 03.04.2012 р., № 1852 від 03.04.2012 р., № 1853 від 04.04.2012 р., № 1854 від 04.04.2012 р., № 1855 від 04.04.2012 р., № 1856 від 05.04.2012 р., № 1818 від 05.04.2012 р., № 1857 від 06.04.2012 р., № 1858 від 09.04.2012 р., № 1859 від 09.04.2012 р., № 1379 від 11.04.2012 р., № 1978 від 18.04.2012 р., № 1141 від 23.04.2012 р., № 1029 від 25.04.2012 р., № 1113 від 30.04.2012 р., № 1226 від 03.05.2012 р., № 2693 від 07.05.2012 р., № 2880 від 10.05.2012 р., № 3150 від 15.05.2012 р., № 1558 від 18.05.2012 р., № 3803 від 29.05.2012 р. (т.с. 1, а.с. 53-92);
- договором про відступлення права вимоги (цесії) № 2/2 від 12.09.2013 р., укладеним між ТОВ “ТД “Боянівка” (Цесіонарій) та ТОВ “Боянівка Імпекс ЛТД” (Цедент), відповідно до якого ТОВ “Боянівка Імпекс ЛТД” відступило ТОВ “ТД “Боянівка” право вимагати виконання товариством з додатковою відповідальністю “Інтер-А” грошового зобов'язання в розмірі 1570835,00 грн. з оплати товару, проданого за договором № БИ-0021245 від 03.01.2011 р. (т.с. 1, а.с. 50,51). У судовому засіданні встановлено, що договір купівлі-продажу № БИ-21425 від 03.01.2011 р. та договір купівлі-продажу № 21425 від 03.01.2011 р. це один і той самий договір;
- актом приймання-передачі від 12.09.2013 р. від Цесіонарія до Цедента документів, необхідних для реалізації ТОВ “ТД “Боянівка” набутого права вимоги до боржника ТДВ “Інтер-А” за договором № БИ-21425 від 03.01.2011 р. (т.с. 1, а.с. 52);
- повідомленням боржника про відступлення права вимоги від 12.09.2013 р. № 321 (т.с. 1, а.с. 93).
Розпорядник майна ОСОБА_3 у відзиві вимоги ТОВ “ТД “Боянівка” в частині основного боргу в сумі 1570835,00 грн. визнав (т.с. 7, а.с. 31-33).
Як зазначалося вище, у відповідності до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За приписами статей 513 та 514 Цивільного кодексу правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір про відступлення права вимоги (цесії) № 2/2 від 12.09.2013 р. даним вимогам чинного законодавства відповідає, особа, що відступила право вимоги - ТОВ “Боянівка Імпекс ЛТД”, передала особі, яка набула право вимоги - ТОВ “ТД “Боянівка”, документи, які підтверджують право вимоги по акту прийому-передачі.
Передане право вимоги є дійсним, строк виконання зобов'язання настав (п. 5.3 договору купівлі-продажу № 21425 від 03.01.2011 р. в редакції угоди про внесення змін та доповнень від 07.04.2011 р.), боржник існуючої заборгованості в сумі 1570835,00 грн. не сплатив ані первісному кредитору - ТОВ “Боянівка Імпекс ЛТД”, ані новому - ТОВ “ТД “Боянівка”.
Пунктом 5 договору відступлення права вимоги (цесії) № 2/2 від 12.09.2013 р. передбачено компенсацію за уступку вимоги у розмірі 1570835,00 грн., які Цесіонарій (ТОВ “ТД “Боянівка”) зобов'язаний сплатити Цеденту (ТОВ “Боянівка Імпекс ЛТД”) в 10-тиденний строк з моменту отримання повідомлення про інформування боржника про заміну кредитора у зобов'язанні відповідно до п. 9 цього договору.
У підтвердження сплати компенсації за уступку вимоги ТОВ “ТД “Боянівка” надало акти звірки взаєморозрахунків станом на 12.09.2013 р. та з 01.04.2013 р. по 13.07.2014 р., договір купівлі-продажу № ТДБ05 від 30.04.2013 р. та лист ТОВ “ТД “Боянівка” № 074 від 12.09.2013 р. про зарахування однорідних вимог, з яких вбачається, що компенсація винагороди за відступлення права вимоги в розмірі 1570835,00 грн. відбулася шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог ТОВ “Боянівка Імпекс ЛТД” до ТОВ “ТД “Боянівка” за договором ТДБ05 від 30.04.2013 р., строк виконання яких настав, що відповідає ст. 601 Цивільного кодексу України (т.с. 9, а.с. 122, т.с. 11, а.с. 125, 248-250).
Разом з тим, за умовами договору цесії набуття ТОВ “ТД “Боянівка” права вимоги до боржника не ставиться в залежність від сплати вказаної компенсації. Відсутня така імперативна умова також у нормах Цивільного кодексу України, які регламентують заміну кредитора в зобов'язанні.
Відтак, суд доходить висновку, що перехід права вимоги до ТОВ “ТД “Боянівка” за договором цесії № 2/2 відбувся одночасно з підписанням цього договору 12.09.2013 р. та передачі йому по акту документів, передбачених п. 3 договору відступлення права вимоги (цесії) № 2/2 від 12.09.2013 р., а сплата ТОВ “ТД “Боянівка” компенсації за відступлення права вимоги відбулася 12.09.2013 р. за його заявою у вигляді зарахування зустрічних однорідних вимог ТОВ “Боянівка Імпекс ЛТД”, що не суперечить чинному законодавству.
З огляду на викладене суд відхиляє заперечення кредитора ПАТ “Укрсоцбанк” про те, що право вимоги від ТОВ “Боянівка Імпекс ЛТД” до ТОВ “ТД “Боянівка” не перейшло, оскільки договором відступлення права вимоги (цесії) № 2/2 від 12.09.2013 р. не передбачено моменту, з якого право вимоги переходить, та ТОВ “ТД “Боянівка” не сплатило компенсації за відступлене право вимоги.
Отже, засновані на вказаному договорі цесії вимоги ТОВ “ТД “Боянівка” до ТДВ “Інтер-А” у сумі 1570835,00 грн. основного боргу є такими, що підтверджуються документально, тому підлягають визнанню судом та включенню до 4-ї черги реєстру вимог кредиторів.
Стосовно пені в розмірі 209975,09 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 5.3 договору купівлі-продажу № 21425 від 03.01.2011 р. у редакції угоди від 07.04.2011 р. про внесення змін та доповнень до договору купівлі-продажу № 21425 від 03.01.2011 р. розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються покупцем протягом 20 календарних днів з дати отримання ним відповідної партії товару, а пунктом 51.2 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату за даним договором покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.
За умовами пункту 6 договору відступлення права вимоги (цесії) № 2/2 від 12.09.2013 р. до цесіонарія переходять усі права, які забезпечують виконання обов'язків боржника.
Разом з тим, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Іншого правила пунктом 51.2 договору купівлі-продажу № 21425 від 03.01.2011 р. не передбачено.
Враховуючи встановлений пунктом 5.3 договору купівлі-продажу № 21425 від 03.01.2011 р. термін оплати за товар, строк сплати за останньою видатковою накладною № 3803 від 29.05.2012 р. сплив 18.06.2012 р., тому, з урахуванням положення ч. 6 ст. 232 ГК, щонайпізніше пеня могла бути нарахована за період з 19.06.2012 р. по 19.12.2012 р., кредитор же заявив пеню в розмірі 209975,09 грн. за період з 13.09.2013 р. по 19.01.2015 р., тобто поза межами законодавчо визначеного шестимісячного строку (т.с. 1, а.с. 105).
За приписом ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Така ж умова відображена в абз. 2 п. 2 договору відступлення права вимоги (цесії) № 2/2 від 12.09.2013 р.
Чинні Господарський та Цивільний кодекси України не передбачають автоматичне продовження строку нарахування неустойки, визначеного ч. 6 ст. 232 ГК, та строків позовної давності (ст. 257, 258 ЦК) у випадку передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Навпаки, відповідно до ч. 1 ст. 518 ЦК боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Дана норма стосується як строків нарахування неустойки (ч. 6 ст. 232 ГК), так і строків позовної давності, які продовжують спливати незалежно від здійснення відступлення права вимоги.
З огляду на викладене вимоги ТОВ “ТД “Боянівка” щодо пені належить відхилити повністю, незважаючи на те, що розпорядник майна ОСОБА_3 їх визнав частково в сумі 29638,46 грн. за період з 20.01.2014 р. по 13.03.2014 р., оскільки таке визнання ґрунтується на помилковому застосуванні названих вище статей Цивільного і Господарського кодексів України.
Суд зазначає, що щодо основного боргу заяви від розпорядника майна та боржника про застосування позовної давності не надходило, а застосовувати позовну давність до пені є помилковим, оскільки пеня нарахована з порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України за період, що визначений після закінчення 6-тимісячного строку з дня, коли зобов'язання мало бути виконане, тому вимоги щодо пені, нарахованої за період з 13.09.2013 р. по 19.01.2015 р. відхиляються як необґрунтовані, а не як такі, щодо яких сплив строк позовної давності.
3) вимоги в розмірі 5455054,49 грн., у тому числі 2818397,12 грн. боргу та 2636657,37 грн. пені, що виникли з договору поруки від 27.06.2013 р. та договору про заміну сторони у договорі поруки від 27.06.2013 р.
З доданих до заяви ТОВ “ТД “Боянівка” документів та матеріалів справи вбачається, що 27.06.2013 р. між гр. ОСОБА_6 та ТОВ “Боянівка Імпекс ЛТД” укладено договір про порядок задоволення зворотної вимоги щодо відшкодування витрат (регресу) (далі по тексту Основний договір), згідно якого гр. ОСОБА_6 виконав грошові зобов'язання ТОВ “Боянівка Імпекс ЛТД” перед ПАТ “Укргазбанк” на суму 23000000,00 грн. (т.с. 1, а.с. 98, т.с. 9, а.с. 117-121) та отримав право вимагати від ТОВ “Боянівка Імпекс ЛТД” вказану суму (ст. 528 ЦК).
27.06.2013 р. було укладено договір поруки між боржником ТОВ “Боянівка Імпекс ЛТД”, первісним кредитором гр. ОСОБА_6 і поручителем ТДВ “Інтер-А, відповідно до якого ТДВ “Інтер-А” поручилося перед гр. ОСОБА_6 за виконання ТОВ “Боянівка Імпекс ЛТД” зобов'язання за Основним договором (т.с. 1, а.с. 96).
У подальшому відповідно до договору від 01.07.2013 р. № 01/07/13 про заміну кредитора у зобов'язанні (цесії) гр. ОСОБА_6 передав право вимоги до ТОВ “Боянівка Імпекс ЛТД” новому кредитору ТОВ “Торговий дім “Боянівка” на суму 19886174,82 грн. на платній основі - за компенсацію у розмірі 19886174,82 грн. (т.с. 1, а.с. 99).
01.07.2013 р. засновник ТОВ “ТД “Боянівка” ОСОБА_6 та ТОВ “ТД “Боянівка” уклали також договір про порядок поповнення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Боянівка”, згідно якого засновник передав товариству в обмін на емітовані корпоративні права майнові права вимоги сплати товариством з обмеженою відповідальністю “Боянівка Імпекс ЛТД” грошових кошітв у розмірі 2297700,00 грн., які існують у засновника на дату укладення цього договору на підставі договору про порядок задоволення зворотної вимоги щодо відшкодування витрат (регресу) від 27.06.2013 р. (т.с. 1, а.с. 100). Таким чином, на підставі вказаних договорів відбулася заміна кредитора ОСОБА_6 на ТОВ “ТД “Боянівка” у грошовому зобов'язанні на загальну суму 22183874,82 грн., боржником за яким є ТОВ “Боянівка Імпекс ЛТД”.
Цього ж дня 01.07.2013 р. було укладено договір про заміну сторони у договорі поруки від 27.06.2013 р., відповідно до якого право вимагати від поручителя ТДВ “Інтер-А” (боржника у справі) виконання зобов'язання ТОВ “Боянівка Імпекс ЛТД” за Основним договором перейшло до кредитора ТОВ “Торговий дім “Боянівка” (т.с. 1, а.с. 97).
Зазначені вище договори є чинними, в судовому порядку не оскаржувались.
З акту звірки взаєморозрахунків між ТОВ “Торговий дім “Боянівка” та ТОВ “Боянівка Імпекс ЛТД” вбачається, що в зв'язку з частковим погашенням боргу станом на 15.01.2015 р. заборгованість останнього на користь ТОВ “ТД “Боянівка” за Основним договором склала 2818397,12 грн. (т.с. 1, а.с. 102) і на вказану суму ТОВ “ТД “Боянівка” звернулося у справі про банкрутство із заявою з вимогами до ТДВ Інтер-А” як поручителя за договором поруки від 27.06.2013 р.
Розпорядник майна в частині боргу в розмірі 2818397,12 грн. вимоги ТОВ “ТД “Боянівка” визнав, заперечень від боржника щодо цієї частини вимог не надійшло.
Відповідно до ст.ст. 553, 554 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Поручившись перед ТОВ “ТД “Боянівка” за виконання ТОВ “Боянівка Імпекс ЛТД” передбаченого Основним договором зобов'язання, ТДВ “Інтер-А” стало солідарним боржником перед ТОВ “Торговий дім “Боянівка”, відповідно, останній не позбавлений права звернутися до нього з кредиторськими вимогами у справі про банкрутство.
Розмір заборгованості ТОВ “Боянівка Імпекс ЛТД” перед ТОВ “ТД “Боянівка” за договором від 01.07.2013 р. № 01/07/13 про заміну кредитора у зобов'язанні (цесії) у сумі 2818397,12 грн. підтверджується документально актом звірки взаєморозрахунків станом на 15.01.2015 р. (т.с. 1, а.с. 102). З акту звірки взаємних розрахунків за період з 01 липня 2013 р. по 23 травня 2016 р. вбачається, що ТОВ “ТД “Боянівка” сплатило ОСОБА_6 компенсацію за відступлення права вимоги за Основним договором у розмірі 19886174,82 грн., що в частині коштів у розмірі 1877925,00 грн. підтверджується наданими кредитором копіями видаткових касових ордерів, а щодо оборотів у цілому за період з 01.04.2013 р. по 13.07.2014 р. - карткою рахунку 6851 за вказаний період (т.с. 11, а.с. 134-144, 145-162, 163-224).
Таким чином, суд на підставі наявних у справі документальних доказів переконався в тому, що договори, якими ТОВ “ТД “Боянівка” обгрунтовує кредиторські вимоги до ТДВ “Інтер-А” як поручителя ТОВ “Боянівка Імпекс ЛТД” у розмірі 2818397,12 грн. основного боргу не є безтоварними і виконувалися їх учасниками, та відхиляє доводи ПАТ “Укрсоцбанк”, що дані докази не підтверджують здійснення погашення заборгованості за договором від 01.07.2013 р. № 01/07/13 про заміну кредитора у зобов'язанні (цесії). Відповідно, ТОВ “ТД “Боянівка” в даних правовідносинах виступає кредитором поручителя ТДВ “Інтер-А” як солідарного боржника (п. 1.2 договору поруки від 27.06.2013 р.).
Однак, стосовно заснованих на договорі поруки від 27.06.2013 р. вимог ТОВ “ТД ”Боянівка” суд встановив обставини, які виключають їх визнання у справі про банкрутство ТДВ “Інтер-А”.
Верховний Суд України у листі “Аналіз застосування судами законодавства, яке регулює поруку як вид забезпечення виконання зобов'язання” від 01.02.2015 р. зазначив, що за своєю правовою природою порука є зобов'язанням, у зв'язку з чим до таких правовідносин застосовуються загальні правила про припинення зобов'язання, визначені у гл. 50 розд. 1 кн. 5 ЦК, а саме: в результаті виконання поручителем договору поруки; за домовленістю сторін тощо. Крім того, ЦК у ст. 559 передбачено спеціальні підстави припинення поруки. Так, порука припиняється:
1) з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності;
2) якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем;
3) у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника;
4) після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, то порука припиняється, коли кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Частиною 1 статті 251 Цивільного кодексу України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Відповідно до частини 1 статті 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Згідно з частиною 1 статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
З огляду на вищезазначені норми договір поруки від 27.06.2013 р. укладений на невизначений строк, оскільки сторони не визначили строк його дії роками, місяцями, тижнями, днями, годинами тощо.
У постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 17 вересня 2014 р. у справі N 6-53цс14 зазначено, що умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 цього Кодексу про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя
Згідно з пунктом 2.2 договору поруки від 27.06.2013 р. строк Основного договору встановлено до 31 липня 2014 року. У випадку невиконання Боржником (ТОВ “Боянівка Імпекс ЛТД”) і Поручителем (ТДВ “Інтер-А”) своїх зобов'язань до кінця цього терміну строк дії цього договору (поруки) продовжується до виконання ними своїх зобов'язань. У пункті 4.1 договору поруки від 27.06.2013 р. обумовлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки. Пунктом 4.2 договору передбачені випадки припинення поруки:
- з припиненням забезпеченого порукою зобов'язання,
- у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності;
- якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання запропоноване боржником або поручителем;
- у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.
Аналізуючи наведені умови договору поруки від 27.06.2013 р. суд доходить висновку, що строк для заявлення вимог до поручителя сторони договору не встановили, відповідно, не встановлено строку припинення поруки.
Отже, у вирішенні питання, чи не припинилася порука за договором поруки від 27.06.2013 р., належить виходити з норм ч. 4 ст. 559 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2.2 Основного договору боржник зобов'язується виконати грошове зобов'язання, що передбачено договором, протягом 7 (семи) днів з дати отримання письмової вимоги кредитора про виконання, але, в будь-якому випадку, не пізніше ніж до 31 липня 2014 року, якщо інший строк не буде узгоджений сторонами шляхом внесення змін до цього договору.
З вимогою про виконання зобов'язання за Основним договором ТОВ “ТД “Боянівка” звернулося до боржника ТОВ “Боянівка Імпекс ЛТД” листом № 029 від 05.07.2013 р., а до поручителя ТДВ “Інтер-А” листом № 034 від 15.07.2013 р., встановивши термін виконання зобов'язання поручителю 21 липня 2013 р. (т.с. 1, а.с. 101, т.с. 11, а.с. 247). Таким чином, строк виконання основного зобов'язання боржником ТОВ “Боянівка Імпекс ЛТД” відповідно до вимоги ТОВ “ТД “Боянівка” та пункту 3.2 Основного договору настав 15 липня 2013 року, а прострочення розпочалося 16 липня 2013 року, відповідно, з вказаної дати у ТОВ “ТД “Боянівка” виникло право вимагати виконання зобов'язання за Основним договором від поручителя ТДВ “Інтер-А”.
У постанові Верховного суду України від 17.09.2014 року у справі № 6-53цс14 викладено наступну правову позицію щодо припинення поруки.
Так, Верховним Судом України зазначено, що у тексті частини четвертої статті 559 ЦК України застосовуються поняття “пред'явлення вимоги” та “пред'явлення позову”, як умови чинності поруки.
Враховуючи правову конструкцію зазначеної правової норми, викладеної в одному абзаці, подібність правовідносин, які вона регулює, та на підставі системного, послідовного, логічного тлумачення змісту цієї норми слід дійти висновку про те, що передбачений цією нормою підхід до правового регулювання строків дії поруки та її припинення є однаковим.
Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.
Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.
З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення “пред'явлення вимоги” до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку (статті 61, 64 Господарського процесуального кодексу України, стаття 122 ЦПК України) протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).
Таким чином, аналізуючи частину четверту статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття “строк чинності поруки” повинне розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може в судовому порядку реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання. Відповідно, резюмує Верховний Суд України, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.
Кредитор ТОВ “ТД “Боянівка” звернувся до господарського суду у справі про банкрутство із заявою з кредиторськими вимогами до боржника ТДВ “Інтер-А” 19.01.2015 р. - пізніше ніж протягом 6-ти місяців з дня настання строку основного зобов'язання (15.07.2013 р.) та пізніше ніж протягом одного року з дня укладення договору поруки (27.06.2013 р.), а тому слід дійти висновку, що на дату звернення ТОВ “ТД “Боянівка” до господарського суду із заявою з грошовими вимогами до боржника порука за договором поруки від 27.06.2013 р. є припиненою і ТОВ “ТД “Боянівка” не володіє матеріальним правом вимагати від ТДВ “Інтер-А” виконання забезпеченого його порукою зобов'язання за Основним договором.
Застереження пункту 2.2 Основного договору про те, що у будь-якому випадку зобов'язання підлягає виконанню не пізніше ніж до 31 липня 2014 року, не змінює висновок суду, що порука за договором від 27.06.2013 р. припинена на підставах, передбачених ч. 4 ст. 599 ЦК України, оскільки в судовому засіданні встановлено, що відповідно до названого пункту Основного договору ТОВ “ТД “Боянівка” пред'явило вимогу боржнику ТОВ “Боянівка Імпекс ЛТД” 05.07.2013 р., відповідно, через 10 днів настав строк виконання зобов'язання і право кредитора у зв'язку з невиконаням зобов'язання основним боржником пред'явити позов до поручителя ТДВ “Інтер-А”, чого протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання (одного року від дня укладення договору поруки) зроблено не було і в результаті чого матеріальне право ТОВ “ТД “Боянівка” отримати виконання зобов'язання від поручителя припинилося.
У постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 17 вересня 2014 р. у справі N 6-6цс14 зазначено, що строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, у тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.
Вимога до поручителя про виконання взятого ним зобов'язання повинна бути пред'явлена в межах строку дії поруки (шести місяців, одного року чи будь-якого іншого строку, який установили сторони в договорі), тому, навіть якщо в межах строку дії поруки була пред'явлена претензія й поручитель не виконав указаних у ній вимог, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами зазначеного строку, оскільки із закінченням строку припинилось матеріальне право.
Суд також зазначає, що і позовна заява до поручителя, і заява з грошовими вимогами до поручителя у справі про банкрутство суть спосіб судового захисту матеріального права кредитора, тому у справі про банкрутство боржника-поручителя вимоги кредитора не повинні бути обтяжені пропуском строку пред'явлення вимоги до поручителя та, як наслідок, припиненням поруки відповідно до ч. 4 ст. 599 ЦК України.
За такого суд дійшов висновку, що засновані на договорі поруки від 27.06.2013 р. грошові вимоги ТОВ “ТД “Боянівка” у розмірі 5455054,49 грн. (2818397,12 грн. основного боргу та 2636657,37 грн. пені) належить відхилити.
Всього вимоги ТОВ ТД “Боянівка”, які визнаються судом, складають 1969530,76 грн. четвертої черги задоволення, в тому числі 390878,20 грн. боргу та 7817,56 грн. судового збору згідно з рішенням господарського суду Чернівецької області від 03.09.2014 р. у справі № 926/1023/14 грн. та 1570835,00 грн. боргу за договором відступлення права вимоги (цесії) № 2/2 від 12.09.2013 р., решта вимог підлягають відхиленню.
У ході розгляду заяви ТОВ “ТД “Боянівка” суд з'ясував, що кредитором не сплачено судовий збір за заяву з додатковими грошовими вимогами до боржника, як це передбачено підпунктом 14 пункту 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” в редакції, чинній на день подання ТОВ “ТД “Боянівка” заяви з додатковими грошовими вимогами до боржника. У зв'язку з наведеним з ТОВ “ТД “Боянівка” належить стягнути до Державного бюджету судових збір у розмірі 1218 грн. (пп. 14 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” в редакції Закону від 28.12.2014 р. № 77-VІІІ, ст. 8 Закону України “Про Державний бюджет України на 2015 рік”).
Питання про включення сплаченого ТОВ “ТД “Боянівка” судового збору до реєстру вимог кредиторів може бути вирішено після фактичної сплати судового збору кредитором.
З урахуванням того, що постановою Вищого господарського суду України від 27 липня 2016 року у справі № 926/1908-б/14 скасовано ухвалу господарського суду від 02.03.2016 р. про визнання вимог кредитора ТОВ “АЙСІ Консалтінг”, постановою Вищого господарського суду від 19 жовтня 2016 року скасовано також ухвалу попереднього засідання від 02.03.2016 р. в частині розгляду кредиторських вимог ТОВ “Айсі Консалтинг" і в цій частині справу скеровано на новий розгляд.
За результатами нового розгляду заяви ТОВ “АЙСІ Консалтінг” суд визнав вимоги останнього до боржника в сумі 10240,86 грн. четвертої черги задоволення та 2756,00 грн. судового збору для задоволення в 1-шу чергу, отже до реєстру вимог кредиторів належить включити вказані вимоги названого кредитора.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 25, 45 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, суд
1. Визнати вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “АЙСІ Консалтінг” до ТДВ “Інтер-А” на суму 10240,86 грн. четвертої черги задоволення та 2756,00 грн. судового збору для задоволення в першу чергу.
2. Визнати вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Боянівка” до ТДВ “Інтер-А”, які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів, на суму 1969530,76 грн. четвертої черги задоволення.
3. Відхилити вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Боянівка” на суму 5665029,58 грн.
4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Боянівка” (58009, м. Чернівці, вул. Миколаївська, 36 “Н”, код ЄДРПОУ 38646791) до Державного бюджету України 1218,00 грн. судового збору (отримувач коштів - Управління Державної казначейської служби України у м. Чернівці, код за ЄДРПОУ 37978173, банк отримувача ГУДКСУ у Чернівецькій області, МФО 856135, рахунок 31210206783002, код класифікації доходів бюджету 22030101, стягувач - Чернівецька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернівецькій області, 58013, м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 200-А, код ЄДРПОУ 39579145).
5. Включити до реєстру вимог кредиторів вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “АЙСІ Консалтінг” на суму 10240,86 грн. четвертої черги задоволення та 2756,00 грн. судового збору для задоволення в першу чергу.
6. Ухвалу надіслати сторонам, розпоряднику майна ОСОБА_3, кредиторам.
Суддя Т.І. Ковальчук