Справа № 344/12904/16-а
Провадження № 2-а/344/585/16
07 грудня 2016 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді Пастернак І.А.
секретаря Кріцак Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №4 батальйону УПП м.Івано-Франківська лейтенанта поліції ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови серії АР №061634 від 26.09.2016 року у справі про адміністративне правопорушення,-
Позивач звернувся в суд з позовом до інспектора роти №4 батальйону УПП м.Івано-Франківська лейтенанта поліції ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови серії АР №061634 від 26.09.2016 року у справі про адміністративне правопорушення, посилаючись на те, що постановою серії АР №061634 від 26.09.2016 року його притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн. за порушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП, тобто за порушення п. 15.10 ПДР, а саме за стоянку на тротуарі де для проходу пішоходів лишилося менше 2 м. Просить постанову скасувати, оскільки, інспектор не врахував того, що в його автомобілі перебував батько його дружини, якого після інсульту з лікарні позивач привіз додому. Йому важко рухатись самостійно, а тому позивач змушений був провести його до квартири. Оскільки, за вказаною адресою не було спеціально обладнаних місць для паркування транспортних засобів чи інших стоянок де б можна було протягом короткого часу припаркувати свій автомобіль, а також зважаючи на те, що стан здоров”я його родича був дуже поганий і вимагав постійного контролю і залишення його самого могло мати серйозні та негативні для нього наслідки, позивач фактично перебуваючи в стані крайньої необхідності, включивши аварійну світлову сигналізацію, припаркував свій автомобіль в найбільш зручному для інших учасників дорожнього руху та пішоходів місці(біля правого краю проїзної частини якомого правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху), та провів свого родича до його будинку. Вказані події зайняли приблизно 3-5 хв. в часі. Крім того, здійснення позивачем вимушеної зупинки по вул. Деповській 41 не спричинило жодних негативних наслідків як для інших транспортних засобів так і для пішоходів, оскільки, спосіб паркування його автомобіля не створював відповідних перешкод та незручностей для вказаних транспортних засобів та осіб.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, 07.12.2016 року подав до суду заяву, якою просив розглянути справу у його відсутності, просив позов задоволити в повному обсязі з підстав викладених у адміністративному позові.
Представник відповідача в судове засідання не з”явився повторно, про причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про день та час слухання справи.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що між сторонами виник публічно-правовий спір щодо правомірності накладення адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Згідно оскаржуваної постанови серії АР №061634 від 26.09.2016 року в справі про адміністративне правопорушення інспектором роти №4 батальйону УПП м.Івано-Франківська лейтенантом поліції ОСОБА_2 встановлено, що ОСОБА_1 26.09.2016 року о 16.05 год. в м. Івано-Франківську по вул. Деповській 41 здійснив вимушену зупинку поруч з будинком по вул. Деповській 41, чим порушив вимоги п. 15.10 ПДР. У зв'язку з чим його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. (а.с.5).
Відповідно до п. 15.1. ПДР України зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі. П.15.2.ПДР України передбачено, що за відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху).
Пункт 1.10 ПДР України містить визначення вимушена зупинка - припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху.
При цьому, пунктом 15.14. ПДР України встановлено, що у разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити - діяти згідно з вимогами пунктів 9.9 - 9.11 цих Правил.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, чого в даному випадку патрульним дотримано не було.
Як було встановлено в судовому засіданні позивач здійснив зупинку тривалістю 3-5 хв., повернувшись до свого автомобіля виявив біля нього інспектора патрульної поліції, який вже на той момент розглядав справу про адмінправопорушення та одночасно складав постанову про вчинення адміністративного правопорушення. Усі зауваження та пропозиції рядовому поліції щодо пояснення підстав та поважності причин вимушеної зупинки його транспортного засобу були відхилені та не прийняті до уваги.
Як вбачається з постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення позивача притягнено до адміністративної відповідальності за порушення п. 15.10 ПДР України, без зазначення якого саме підпункту (а, б, в, г, ґ, д, е, є) стосується дане правопорушення, проте, зазначено, що дане правопорушення передбачене ч.1 ст.122 КУпАП відповідно до якої накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно ст. 7 цього кодексу ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, окрім цього, згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а також ч. 4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З огляду на представлені позивачем докази, які підтверджують обставини, викладені ним у позові, а саме, як вбачається з лікарняного листа та з виписки із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає ІНФОРМАЦІЯ_2, дійсно 26.09.2016 року останнього було виписано із ЦМКЛ неврологічного відділення, а тому судом розцінюються обґрунтованими доводи позивача щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги адміністративного позову є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 122, 283, 288 КУпАП ст. ст. 11, 17, 18, 71 КАС України, керуючись ст. ст. 159, 160, 163 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора роти №4 батальйону УПП м.Івано-Франківська лейтенанта поліції ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови серії АР №061634 від 26.09.2016 року у справі про адміністративне правопорушення - задоволити.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АР №061634 від 26.09.2016 року, винесену інспектором роти №4 батальйону УПП м.Івано-Франківська лейтенантом поліції ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення через суд першої інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Пастернак І.А.