Справа № 338/1028/16-а
22 листопада 2016 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого-судді Битківського Л.М.
з участю секретаря Дякун М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Богородчани справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління патрульної поліції у м.Івано-Франківську Департаменту патрульної поліції України, заступника командира роти №3 батальйону управління патрульної поліції у м.Івано-Франківську лейтенанта поліції ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_3 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідачів, в якому поставив питання про визнання протиправною та скасування постанови заступника командира роти №3 батальйону УПП у м.Івано-Франківську ОСОБА_2 від 09 вересня 2016 року, якою він визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 гривень.
Заявлені вимоги мотивує тим, що 09 вересня 2016 року близько 06 год. ранку на власному автомобілі марки «Mitsubishi Carisma» їхав по вул. Івасюка в місті Івано-Франківську. В якийсь момент машина почала рухатись ривками і перестав працювати двигун. Оскільки спроби завести його не дали результату, то, щоб не стояти посеред дороги, прийняв вправо та здійснив зупинку для встановлення причини несправності транспортного засобу. При цьому увімкнув аварійну світлову сигналізацію, як це передбачено п. 9.9. Правил дорожнього руху. В цей час до нього під'їхали працівники патрульної поліції та запитали, у зв'язку з чим здійснена зупинка транспортного засобу в забороненому місці. Він пояснив їм ситуацію, зауважив, що увімкнув аварійну сигналізацію. Замість того, щоб надати йому необхідну допомогу, інспектори УПП в м.Івано-Франківську провели тест з метою визначення, чи не перебуває він в стані алкогольного сп'яніння, а потім склали постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності. Оскільки правил дорожнього руху не порушував, то відмовився підписати вищевказану постанову. Хотів написати в ній свої пояснення, однак цьому йому було відмовлено. На місці складання копію постанови йому не вручили, отримав її поштовим зв'язком 16 вересня 2016 року.
Також вертає увагу суду на той факт, що його автомобіль жодних перешкод в русі міському маршрутному транспорту створювати тоді не міг, оскільки такий починає здійснювати перевезення пасажирів тільки з 06 год. До того ж, в тому місці, де він змушений був здійснити зупинку, постійно стоять автомобілі «таксі», однак працівники патрульної поліції не вбачають в цьому порушення ПДР.
Вважає, що постанова серії ДР №100155 від 09 вересня 2016 року винесена заступником командира роти №3 батальйону УПП у м.Івано-Франківську ОСОБА_2 з грубим порушенням чинного законодавства, а тому просить визнати її протиправною та скасувати.
В судове засідання позивач не з'явився. Подав до канцелярії суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Заявлений позов підтримує.
Представник УПП у м.Івано-Франківську, заступник командира роти №3 батальйону УПП в м.Івано-Франківську ОСОБА_2 в судове засідання не з'явились. Про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. Причини неявки суду не відомі.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.7 КУпАП, застосування уповноваженим на те органом і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетентності, у точній відповідності з законом.
Згідно з ст.245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується не всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи у їх сукупності.
Відповідно до ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Постановою заступника командира роти №3 батальйону УПП у м.Івано-Франківську ОСОБА_2 від 09 вересня 2016 року ОСОБА_3 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП за порушення пункту 15.9 (е) Правил дорожнього руху, оскільки цього числа о 05 год. 55 хв. по вул. Івасюка в м. Івано-Франківську здійснив зупинку автомобіля ближче 30 м (а саме - 0,9 м) від посадкового майданчика для зупинки маршрутних транспортних засобів (а.с.2).
Разом з тим, вказана постанова не відповідає вимогам ст.283 КУпАП, оскільки обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому цим Кодексом порядку. Вказана постанова не підтверджена жодними доказами вчинення позивачем згаданого адміністративного порушення.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, в тому числі які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Посилання на жоден з цих доказів у винесеній постанові немає.
Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Статтею 254 КУпАП визначено, що така фіксація відбувається шляхом складання протоколу про адміністративне правопорушення, у якому відповідно до ст.256 КУпАП, крім іншого, зазначається місце час і суть адміністративного порушення, виявленого уповноваженою особою, прізвища адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч.2 ст.258 КУпАП, протокол може не складатись у разі вчинення адміністративних порушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних порушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Однак, системний аналіз положень Кодексу, в тому числі ч.5 ст.258 КУпАП дає підстави для висновку, що у випадку, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.256 цього Кодексу, крім випадків коли порушення у сфері забезпечення дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі. Такі ж вимоги містяться у Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, яка затверджена наказом Міністерства Внутрішніх справ №1376 від 06.11.2015 року, що зареєстрована у Міністерстві юстиції України 01.12.2015 року №1496/27941.
В іншому випадку, на думку суду, застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується також на правових висновках, які зробив Конституційний Суд України у своєму рішенні у справі №23-рп/2010 від 22грудня 2010 року.
Протокол про вчинення адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_1 не складався, хоча останній заперечував свою вину у вчиненні такого. Жодних доказів його вини при розгляді адміністративної справи відповідачами представлено не було.
Виходячи з наведеного, постанову, винесену 09 вересня 2016 року заступником командира роти №3 батальйону УПП в м.Івано-Франківську ОСОБА_2, слід визнати протиправною та скасувати.
На підставі ст.ст.7; 258; 293 КУпАП, керуючись ст.ст.159-163 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Постанову серії ДР №100155 від 09 вересня 2016 року, винесену заступником командира роти №3 батальйону управління патрульної поліції в м.Івано-Франківську ОСОБА_2, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 гривень - скасувати.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в 10-ти денний строк через суд першої інстанції.
Головуючий Л.М. Битківський