Справа № 213/706/16-ц Головуючий в першій
Провадження № 22-ц/774/2328/К/16 інстанції - Соловйова Л.Я.
Категорія - 32 (І) Доповідач - Барильська А.П.
Іменем України
14 грудня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Барильської А.П.,
суддів - Митрофанової Л.В., Зубакової В.П.,
секретар - Гладиш К.І.,
за участю: представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,
представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» - Маргієвої Євгенії Олександрівни,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 26 жовтня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника внаслідок професійного захворювання, -
В березні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ПрАТ «ІнГЗК»), про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві, посилаючись на те, що її чоловік ОСОБА_7 працював на підприємстві відповідача підземним прохідником протягом тривалого часу в умовах впливу шкідливих факторів, внаслідок чого отримав професійне захворювання. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер. Довідкою МСЕК від 20 березня 2013 року встановлений причинний зв'язок смерті її чоловіка від професійного захворювання.
Посилаючись на те, що внаслідок смерті чоловіка їй завдано моральної шкоди, суттєвих незворотних негативних змін, які відбулися у її особистому житті, просила суд стягнути з відповідача на свою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 220000 грн.
Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 26 жовтня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «ІнГЗК» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПрАТ «ІнГЗК» на користь держави судовий збір в розмірі 551,20 грн.
В апеляційній скарзі представник відповідача ПрАТ «ІнГЗК», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким зменшити суму відшкодування моральної шкоди заподіяної смертю працівника, враховуючи вимоги розумності та справедливості.
Вважає, що суд дійшов висновку щодо спричинення моральної шкоди позивачу за відсутності належних доказів, які це підтверджують, зокрема вини відповідача у її спричиненні, оскільки причинно-наслідковий зв'язок існує між професійним захворюванням позивача і діями самого працівника, які виражаються у тривалому продовженні роботи в шкідливих умовах праці, а відповідач не має можливості обмежити тривалість роботи працівника в шкідливих умовах праці. Також, вирішуючи спір, суд залишив поза увагою те, що на момент звернення позивача із позовом до суду після смерті чоловіка минуло більше шести років, не врахував стаж роботи померлого ОСОБА_7 на підприємстві відповідача, який складає 43 місяці та його стаж роботи на іншому підприємстві СП «Кривбасшахтопроходка», який складає 244 місяці. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд не врахував зазначені обставини та роз'яснення, наведені в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року, яким передбачено, що у разі заподіяння особі моральної шкоди неправомірно вчиненими діями кількох осіб, розмір відшкодування визначається з урахуванням ступеня вини кожної з них.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є дружиною ОСОБА_7, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с. 7).
ОСОБА_7 на підприємстві відповідача пропрацював в період часу з 14.06.2000 року по 30.11.2009 року на посадах підземного прохідника, слюсаря чергового та з ремонту обладнання й був звільнений за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за ст. 38 КЗпП України (а.с.34-40).
Згідно Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 05.05.2000 року ОСОБА_7 внаслідок тривалої роботи підземного прохідника в умовах впливу шкідливих факторів - пилу, рівень якого перевищує гранично-допустимий, отримав професійне захворювання з діагнозом: пиловий бронхіт І ст., вібраційна хвороба І ст. з вегетативно-сенсорною полінейропатією та правостороннім плечелопатковим періартрозом.(а.с. 41-42).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, що підтверджується свідоцтвом про його смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 4).
Розширеною медико-соціальною експертною комісією встановлено причинний зв'язок настання смерті ОСОБА_7 із встановленим йому за життя професійним захворюванням, висновок про що містить довідка серії АА № 0000001 від 20 березня 2013 року (а.с 6).
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції керувався положеннями ст.ст. 1167, 1168 ЦК України й виходив з права позивача у зв'язку із смертю свого чоловіка на відшкодування моральної шкоди, завданої відповідачем внаслідок незабезпечення за його життя безпечних та нешкідливих умов праці, що й стало причиною смерті працівника ОСОБА_7
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 16 ЦК України відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів судом.
Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно із ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.
Таким чином, ч. 1 ст. 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв'язку та вини заподіювача.
Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові дружині, батькам усиновлювачам, дітям усиновленим, а також особам, які проживали з нею однією сім'єю, згідно ч.2 ст.1168 ЦК України.
Якщо події, які породили цивільне право на відшкодування моральної шкоди та стали підставою для звернення до суду з позовними вимогами, мали місце після 1 січня 2004 року, тобто після набрання чинності ЦК України, то вони підлягають розгляду згідно з положеннями статей 1167, 1168 ЦК України.
Зазначеним висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі №6-208цс14 та від 02 вересня 2015 року у справі №6-576цс15, який у відповідності до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для врахування іншими судами загальної юрисдикції при виборі та застосуванні таких норм матеріального права до спірних правовідносин.
Враховуючи зазначене, на думку колегії суддів, суд першої інстанції відповідно до ст. ст.ст. 213, 214 ЦПК України, врахував зазначене та правильно визначився з характером спірних правовідносин, а також правовою нормою, яка підлягає застосуванню до їх врегулювання.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги ПрАТ «ІнГЗК» в частині недоведеності позивачем заподіяної їй моральної шкоди та вини відповідача в цьому, та вважає їх безпідставними, виходячи з наступного.
Право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці встановлено ч.4 ст.43 Конституції України.
Згідно частин 1, 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Виходячи з аналізу зазначеної норми закону вбачається, що право на відшкодування моральної шкоди чоловікові, дружині, батькам, дітям, а також особам, які проживали з померлим однією сім'єю виникає у разі, якщо встановлено причинний зв'язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров'я на виробництві.
Відповідно до довідки серії АА № 0000001 Комунального закладу «Обласний центр медичної соціальної експертизи» Головного управління охорони здоров'я Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 20 березня 2013 року встановлено причинний зв'язок між смертю ОСОБА_7 та з встановленим йому за життя професійним захворюванням (а.с. 6).
Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008р. 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
З огляду на вищезазначене та враховуючи, що Актом розслідування професійного захворювання від 05 травня 2000 року визначено, що ОСОБА_7 отримав професійне захворювання, у зв'язку з незабезпеченням йому відповідачем ВАТ «Інгулецьким ГЗК», правонаступником якого є ПрАТ «Інгулецький ГЗК» безпечних та нешкідливих умов праці, колегія суддів погоджуються з правильним висновком суду першої інстанції про те, що відповідач ПАТ «Інгулецький ГЗК» є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачеві - дружині померлого, у зв'язку чим наявні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2
Доводи апеляційної скарги представника відповідача про не врахування судом першої інстанції того факту, що причинно-наслідковий зв'язок існує між професійним захворюванням позивача і діями самого працівника, які виражаються у тривалому продовженні роботи в шкідливих умовах праці, а відповідач не має можливості обмежити тривалість роботи працівника в шкідливих умовах праці, колегія суддів не може взяти до уваги як підтвердження відсутності вини відповідача в спричиненні моральної шкоди позивачу, оскільки причини виникнення професійного захворювання позивача та обставини щодо незабезпечення відповідачем позивачу безпечних та нешкідливих умов праці встановлені Актом розслідування професійного захворювання від 05 травня 2000 року, складеного комісією з розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання, який відповідачем не оспорюється та є дійсним (а.с.5).
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_7 пропрацював на підприємстві відповідача лише 43 місяці не знімають з відповідача ПрАТ «ІнГЗК» обов'язку забезпечити безпечні й нешкідливі умови праці, що передбачено ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» та відшкодувати на користь позивачу моральну шкоду.
Спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2, оскільки факт заподіяння моральної шкоди у зв'язку зі смертю її чоловіка внаслідок встановленого йому за життя професійного захворювання, яке виникло в результаті незабезпечення останньому відповідачем ПАТ «Інгулецький ГЗК» безпечних та нешкідливих умов праці, встановлений в судовому засіданні.
Зокрема, позивач ОСОБА_2 у зв'язку із втратою чоловіка втратила рідну людину, опору, надію та моральну підтримку, що тягне за собою порушення нормальних життєвих зв'язків позивача та необхідності докладання нею додаткових зусиль для організації свого подальшого життя вже без близької людини.
Судом першої інстанції встановлений й причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача - втрата життєвих зв'язків позивача ОСОБА_2 з рідною людиною.
Крім того, сам по собі факт загибелі чоловіка позивача беззаперечно свідчить про те, що остання відчуває від цього негативні наслідки морального та психологічного характеру і висновки суду з цього приводу є правильними.
Посилання представника відповідача на те, що з часу смерті до подання позову минуло більше шести років в даному разі не має правового значення та не спростовує висновків суду в цій частині.
Визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд в повній мірі врахував роз'яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) та визначив розмір моральної шкоди в сумі 10000 грн. з урахуванням конкретних обставин справи.
Не спростовують доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції щодо визначення розміру моральної шкоди, який підлягає стягненню, оскільки при його визначенні також було враховано як тривалість роботи потерпілого на підприємстві відповідача, так і ступінь провини останнього у виникненні професійного захворювання ОСОБА_7, який складає 15%, що узгоджується з п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року.
Отже, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, надав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суду вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому апеляційні скарги підлягаю відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 312-315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» - відхилити.
Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 26 жовтня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: А.П. Барильська
Судді: Л.В. Митрофанова
В.П. Зубакова