Провадження № 11-сс/774/1471/16 Справа № 200/20855/16-к Слідчий суддя - ОСОБА_1 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія: ст. КПК України
09 грудня 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
судді - доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
підозрюваного ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляцію захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 грудня 2016 р., щодо міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 26 січня 2017 р. з заставою у розмірі двох мільйонів гривень відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Вільнюс, Литва, проживає за адресою: АДРЕСА_1
підозрюваного у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, -
встановила:
Відповідно до наданих матеріалів, органами досудового розслідування ОСОБА_9 підозрюється у тому, що він діючи за попередньою змовою групою осіб разом з ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та невстановленими особами з Російської Федерації, у період часу з 14 по 19 вересня 2016 року, 14 по 29 листопада 2016 року, діючи на території Дніпропетровської та Київської області здійснили вербування з метою експлуатації, а саме втягнення у злочинну діяльність на території РФ потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , яких намагалися направити на територію РФ для розповсюдження там наркотичних засобів.
За даним фактом органом досудового розслідування розпочато кримінальне провадження та внесено відомості до ЄРДР за №120160400000000754 за ч. 2 ст. 149 КК.
Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 грудня 2016 р. задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_16 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 26 січня 2017 р. з заставою у розмірі двох мільйонів гривень.
Слідчий суддя своє рішення вмотивував наявністю обґрунтованої підозри та обставинами вчиненого.
Враховано, що підозрюваний скоїв тяжкий злочин, взято до уваги, що той, знаходячись за мысцем мешкання, через мережу «Інтернет» буде мати можливість впливати на свідків та спілкуватися з іншими співучасниками злочину.
Вказані дані привели слідчого суддю до висновку про існування ризиків переховування від органу слідства та суду, вчинення іншого правопорушення, у зв'язку з чим суд прийшов до вказаного висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та з урахуванням сімейного стану підозрюваного, можливістю визначення застави.
Захисник оскаржує рішення суду. В апеляції просить його скасувати та постановити нове, яким відмовити слідчому в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування доводів скарги посилається на те, що органом слідства та судом не надано доказів щодо існування обґрунтованої підозри та заявлених ризиків.
Вважає, що слідчим суддею не виконано вимоги ст. 178 КПК та не надана належна оцінка даним про особу підозрюваного.
Вказує на те, що підозрюваний 01 грудня 2016 року був незаконно затриманий в приміщенні Київської міської лікарні №6, оскільки затримання без ухвали слідчого судді є суттэвим порушенням процесуального закону, а обставини інкримінуємого злочину від 29 листопада 2016 р. за часом вчинення виключають поняття особи, яка щойно вчинила злочин.
На підставі викладеного ухвалу вважає незаконною та необґрунтованою, а висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Під час апеляційного розгляду підозрюваний та його захисник підтримали доводи апеляції та просили ухвалу скасувати та постановити нову якою відмовити слідчому в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Прокурор заперечував проти доводів апеляції та просив ухвалу залишити без змін. В судових дебатах учасники підтримали такі ж позиції.
Заслухав суддю-доповыдача, думки учасників процесу, дослідивши та перевіривши надані матеріали, співставивши їх з доводами апеляції, колегія прийшла до наступного.
Відповідно до ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризиками, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Вимогами ст. 194 КПК передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як видно з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя зазначені вище вимоги процесуального закону виконав та врахував їх при постановленні ухвали.
Так, з наявних матеріалів справи вбачається, що на даній стадії досудового розслідування ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, що підтверджується:
-показаннями підозрюваного ОСОБА_12 про те, що ОСОБА_9 , перераховував грошові кошти на квитки для відправлення завербованих осіб до РФ;
-показаннями свідка ОСОБА_17 про те, що ОСОБА_9 допомагав йому влаштуватись на роботу, яка полягала в утриманні квартири у м.Києві, де тимчасово до відправлення до РФ, знаходились відповідні особи;
-показаннями свідка ОСОБА_18 , який утримував офіс, з якого розповсюджувалась реклама, та про те, що діями ОСОБА_11 керувала особа на ім*я « ОСОБА_19 »;
-показаннями свідка ОСОБА_20 ,який вказує на ОСОБА_8 як особу яка організувала розповсюдження реклами, пропонувала свідку відправляти людей з м. Дніпро на роботу кур'єром до РФ.
Колегією суддів враховано позицію ЕСПЛ відображену у п. 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", відповідно до якої "термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Враховуючи мету і підстави застосування запобіжних заходів, що передбачено кримінально процесуальним законом, колегія вважає, що оскільки існують ризики, передбачені в п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що у разі застосування запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою (домашній арешт, особисте зобов'язання, порука), не забезпечить на початковому етапі досудового розслідування та у подальшому, належного виконання останнім його процесуальних обов'язків.
Беручи до уваги доводи органу слідства, щодо необхідності виконання ряду слідчих дій для повного та всебічного з'ясування всіх обставин кримінального провадження, враховуючи, що відповідно до представлених матеріалів ОСОБА_9 виконував роль організатора злочинної діяльності щодо торгівлі людьми, у зв'язку з чим застосування саме тримання під вартою на даній стадії слідства може запобігти встановленим ризикам та забезпечить належне його проведення.
Також колегія звертає увагу на те, що на даний час органом слідства вживаються заходи щодо встановлення інших потерпілих, які були втягнуті у злочинну діяльність на території РФ, враховуючи спосіб вчинення злочину, як слушно зауважено слідчим суддею, що підозрюваний через мережу «Інтернет» буде мати можливість впливати на свідків та спілкуватися з іншими особами, знищити докази, у зв'язку з чим, існування ризиків незаконного впливу на свідків та перешкоджання кримінального провадженню, знищення доказів є обґрунтованими.
Крім того, суворість можливого покарання, яке загрожує ОСОБА_9 , який обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 149 КК, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, а також наявність вищезазначених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, виправдовують застосування даного запобіжного заходу.
Доводи захисника про те, що ОСОБА_9 має родину та постійне місце проживання, саме по собі не являється підставою для зміни запобіжного заходу, а враховується у сукупності з іншими доказами, у зв'язку з чим, колегія вважає, що ці обставини, у даному випадку, не впливають на скасування заходу забезпечення, оскільки вони не завадили ОСОБА_9 вчинити незаконні дії щодо організації вербування людей з метою експлуатації на території РФ.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Летельє до Франції» від 26 червня 1991 року, зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів, може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Колегія також звертає увагу на те, що наведені захисником правові позиції ЕСПЛ по суті стосуються продовження строку тримання під вартою, та тих осіб, які на протязі довгого часу утримуються під вартою, в рішеннях яких зазначено, що після спливу певного проміжку часу навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою.
Так, з наданих матеріалів вбачається, що ОСОБА_8 затримано 01 грудня 2016 року, після чого останньому обрано запобіжний захід, отже станом на 09 грудня 2016 р. на час апеляційного розгляду тримання підозрюваного під вартою не можна вважати довготривалим, у зв'язку з чим, твердження захисту є безпідставними.
Доводи захисника щодо незастосування більш м'якого запобіжного заходу є необґрунтованими, оскільки, слідчим суддею визначено заставу, як альтернативний захід.
Звертається увага на те, що становлений розмір застави відповідає вимогам ч. 3 ст. 182 КПК, призначений з урахування тяжкості вчиненого злочину, особи підозрюваного та його майнового стану.
Доводи захисту незаконного затримання підозрюваного, колегія вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно вимог ч. 1 ст. 208 КПК уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: 1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; 2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі, потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.
З наданих матеріалів вбачається, що органом слідства 27 вересня 2016 року внесені відомості до ЄРДР за №1201604000000754 та розпочато кримінальне провадження за попередньою правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 149 КК.
Так, в ході досудового розслідування органом слідства проведено ряд розшукових, слідчих дій, та на момент затримання з огляду на отримані докази незаконної діяльності та показання потерпілих, свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , які вказали на особу ОСОБА_8 організатора вербування людей та особу, яка надавала грошові кошти на утримання потерпілих, квитки для відправлення людей до РФ, слідчий на достатній правовій підставі з огляду на отримані дані про особу, яка вчинила злочин, у відповідності до вимог ст. 208 КПК затримав підозрюваного.
Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання, вказане твердження відображено у рішенні ЕСПЛ по справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п. 55, Series A, № 300-A.
Так, перевіривши доводи захисника, дослідивши надані матеріали, наявність існування обґрунтованої підозри на момент затримання, беручи до уваги наведену позицію ЕСПЛ, колегія вважає, що органом слідства дотримано вимог процесуального закону, у зв'язку з чим, суд не вбачає ознак незаконно затримання підозрюваного.
Твердження захисту щодо незадовільного стану здоров'я підозрюваного медичними даними не підтверджено, також в матеріалах справи відсутні дані про те, що останній за станом здоров'я не може утримуватись в умовах установи виконання покарань.
Отже, колегія вважає, що слідчий суддя об'єктивно врахував обставини справи, дані про особу підозрюваного, тяжкість вчиненого та його характер, у зв'язку з чим дійшов правильного висновку про те, що під час досудового слідства ОСОБА_9 має утримуватись під вартою.
Підстав для зміни чи скасування судового рішення під час апеляційного перегляду не встановлено.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є законною, обґрунтованою, вмотивованою та такою, що постановлена у відповідності до вимог КПК, а висновки суду такими, що відповідають фактичним обставинам справи.
Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
постановила:
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 грудня 2016 р., щодо застосування міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 26 січня 2017 р. з заставою у розмірі 2 000 000 грн. щодо відносно ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судд:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4